4.4. ƒ≈–∆ј¬Ќ≈ –≈√”Ћё¬јЌЌя √–ќЎќ¬ќ√ќ ќЅќ–ќ“” “ј ћ≤—÷≈ ¬ Ќ№ќћ”
‘≤— јЋ№Ќќ-Ѕёƒ∆≈“Ќќѓ “ј √–ќЎќ¬ќ- –≈ƒ»“Ќќѓ ѕќЋ≤“» »
—учасна економ≥чна думка, незалежно в≥д њњ конкретного теоретичного
спр¤муванн¤, визнаЇ в≥дпов≥дальн≥сть держави за стан розвитку економ≥ки крањни,
а отже ≥ њњ право впливати на економ≥чне житт¤ сусп≥льства. ¬≥дм≥нност≥ в
погл¤дах окремих теоретик≥в стосуютьс¤ лише ступен¤ та метод≥в реал≥зац≥њ
такого впливу. ќдн≥ з них, назвемо њх умовно кейнс≥анц¤ми, вважають, що такий
вплив повинен бути пр¤мим, безпосередньо спр¤мованим на окремого економ≥чного
суб'Їкта, ≥ндив≥дуал≥зовано стимулювати в≥дпов≥дну його повед≥нку. ≤нш≥ -
назвемо њх умовно монетаристами, вважають, що економ≥чн≥ суб'Їкти по природ≥
своњй "запрограмован≥" на високоефективну д≥¤льн≥сть у ринковому
середовищ≥, спроможн≥ самост≥йно забезпечити найб≥льш доц≥льну повед≥нку з
позиц≥й окремого ≥ндив≥да та сусп≥льства в ц≥лому. “ому держав≥ немаЇ потреби
безпосередньо втручатис¤ в повед≥нку окремих економ≥чних суб'Їкт≥в, а св≥й
вплив на економ≥ку вона повинна звести до гарантуванн¤ њм спри¤тливих умов
д≥¤льност≥, тобто опосередковано.
ќдн≥Їю з таких гарант≥й вважаЇтьс¤ законодавче забезпеченн¤ кожному
економ≥чному суб'Їкту таких прав ≥ свобод:
* свободу п≥дприЇмництва, у тому числ≥ в≥льний перелив кап≥талу;
* захист приватноњ власност≥, у тому числ≥ захист прав кредитора та грошових
заощаджень;
* свободу торг≥вл≥, у тому числ≥ захист в≥д монопол≥зац≥њ ц≥н та ринк≥в;
* свободу при укладанн≥ договор≥в та захист прав учасник≥в догов≥рного процесу;
* свободу споживанн¤ та захист прав споживача в≥д недобросов≥сного продавц¤;
* в≥льний виб≥р профес≥њ ≥ м≥сц¤ роботи.
Ќеобх≥дн≥сть забезпеченн¤ державою зазначених прав ≥ свобод кожному
економ≥чному суб'Їкту визнаЇтьс¤ ≥ монетаристами, ≥ кейнс≥анц¤ми ¤к загальн≥
передумови усп≥шного функц≥онуванн¤ ринковоњ економ≥ки. ѕроте монетаристи
вважають, що за на¤вност≥ цих передумов "невидима рука ринку" сама
в≥дрегулюЇ доц≥льну повед≥нку економ≥чних суб'Їкт≥в, а кейнс≥анц≥ вважають, що
це може зробити лише "рука держави". Ќайб≥льш вагомим аргументом
кейнс≥анц≥в проти монетарист≥в у ц≥й дискус≥њ Ї посиланн¤ на незб≥г економ≥чних
≥ соц≥альних насл≥дк≥в д≥¤льност≥ окремих суб'Їкт≥в ринковоњ економ≥ки - в
гонитв≥ за високою ефективн≥стю (прибутков≥стю) вони упускають з пол¤ зору
соц≥альн≥ аспекти. ”сунути цю суперечн≥сть ц≥лей може, н≥бито, лише держава.
ƒискус≥њ навколо ц≥Їњ проблеми привели до ≥стотного зближенн¤ позиц≥й
кейнс≥анц≥в ≥ монетарист≥в щодо впливу держави на економ≥ку крањни.
—ьогодн≥ вс≥ визнають, що дл¤ реал≥зац≥њ свого впливу на економ≥ку держава
повинна розробл¤ти в≥дпов≥дну економ≥чну пол≥тику. «близились позиц≥њ ≥ щодо
ц≥лей ц≥Їњ пол≥тики. Ќими визнаютьс¤:
- забезпеченн¤ певного р≥вн¤ економ≥чного зростанн¤;
- забезпеченн¤ максимальноњ зайн¤тост≥;
- контроль над ≥нфл¤ц≥Їю з метою њњ м≥н≥м≥зац≥њ та стаб≥л≥зац≥њ ц≥н;
- ур≥вноваженн¤ актив≥в ≥ пасив≥в плат≥жного балансу.
ƒл¤ дос¤гненн¤ вказаних ц≥лей економ≥чна пол≥тика передбачаЇ широкий спектр
заход≥в, ¤к≥ впливатимуть на економ≥чне житт¤ сусп≥льства. ”мовна њх можна
розд≥лити на чотири групи:
- структурна пол≥тика;
- пол≥тика конкуренц≥њ;
- соц≥альна пол≥тика;
- кон'юнктурна пол≥тика.
ѕерш≥ три групи заход≥в передбачають вир≥шенн¤ в≥дносно вузьких, локальних
завдань. “ак, структурна пол≥тика передбачаЇ наданн¤ субсид≥й чи ≥нших стимул≥в
актив≥зац≥њ розвитку в≥дносно в≥дсталих рег≥он≥в (рег≥ональна пол≥тика) чи
певних галузей, сектор≥в виробництва (сектор≥альна пол≥тика). ѕол≥тика
конкуренц≥њ передбачаЇ заходи антимонопольного характеру, в≥льного
ц≥ноутворенн¤, доступу на ринки вс≥м п≥дприЇмц¤м, установленн¤ особливих правил
взаЇмов≥дносин там, де в≥льна конкуренц≥¤ утруднена - в енергетиц≥, с≥льському
господарств≥ тощо. —оц≥альна пол≥тика передбачаЇ заходи, спр¤мован≥ на
забезпеченн¤ соц≥альноњ р≥вност≥ та забезпеченост≥ вс≥х член≥в сусп≥льства
шл¤хом часткового перерозпод≥лу доход≥в.
ќсобливе м≥сце в економ≥чн≥й пол≥тиц≥ займають заходи, що належать до
кон'юнктурноњ пол≥тики, ¤ка реал≥зуЇтьс¤ через регул¤тивний вплив держави на
ринкову кон'юнктуру, на сп≥вв≥дношенн¤ сукупного попиту ≥ сукупноњ пропозиц≥њ
на ринках. ќск≥льки сукупний платоспроможний попит формуЇтьс¤ ≥ реал≥зуЇтьс¤ в
грошов≥й форм≥ у процес≥ формуванн¤, розпод≥лу ≥ використанн¤ нац≥онального
доходу, кон'юнктурна пол≥тика забезпечуЇтьс¤ насамперед державним регулюванн¤м
грошового обороту.
„ерез регулюванн¤ окремих грошових поток≥в, маси грошей, р≥вн¤ процента,
швидкост≥ об≥гу грошей держава маЇ можлив≥сть впливати не т≥льки на зм≥ну
попиту, а й на зм≥ну пропозиц≥њ на товарних ринках. Ќаприклад, при зб≥льшенн≥
пропозиц≥њ грошей знижуЇтьс¤ р≥вень процента, що стимулюЇ зростанн¤ ≥нвестиц≥й
≥ розширенн¤ виробництва. ј переор≥Їнтац≥¤ кошт≥в завд¤ки зниженню р≥вн¤
оподаткуванн¤ з поток≥в чистих податк≥в ≥ державних закуп≥вель у потоки
≥нвестиц≥й скорочуЇ шл¤х надходженн¤ њх у сферу реальноњ економ≥ки ≥ теж спри¤Ї
розширенню виробництва. ѕод≥бними регул¤тивними заходами в грошовому оборот≥
держава маЇ можлив≥сть активно впливати на вс≥ процеси в економ≥ц≥ - на
виробництво, розпод≥л, обм≥н ≥ споживанн¤, що робить кон'юнктурну пол≥тику
ун≥версальним, глобальним способом дос¤гненн¤ ц≥лей загальноеконом≥чноњ
пол≥тики.
«а способом та характером впливу на повед≥нку економ≥чних суб'Їкт≥в ус≥ заходи
кон'юнктурноњ пол≥тики, що спираЇтьс¤ на регулюванн¤ грошового обороту, можна
розд≥лити на три групи:
- заходи ф≥скальноњ пол≥тики;
- заходи грошово-кредитноњ (монетарноњ) пол≥тики;
- заходи пр¤мого впливу.
¬≥дпов≥дно до проведеноњ структуризац≥њ економ≥чноњ пол≥тики держави загальна
схема њњ маЇ такий вигл¤д (рис. 4.2):
мал. 29
‘≥скальна пол≥тика зводитьс¤ до економ≥чного регулюванн¤ через механ≥зми
оподаткуванн¤, ≥нших вилучень до централ≥зованих фонд≥в ф≥нансових ресурс≥в,
ф≥нансуванн¤ витрат держави, пов'¤заних з виконанн¤м нею своњх сусп≥льних
функц≥й. ÷¤ пол≥тика забезпечуЇ можлив≥сть безпосередньо впливати ¤к на
сукупний попит, так ≥ на сукупну пропозиц≥ю. якщо р≥вень ф≥скальних вилучень
доход≥в економ≥чних суб'Їкт≥в зростаЇ, це зменшуЇ њхн≥ можливост≥ ≥ послаблюЇ
стимули до нарощуванн¤ ≥нвестиц≥й, розширенн¤ виробництва, що пригн≥чуЇ сукупну
пропозиц≥ю та економ≥чну активн≥сть. якщо ж зростають витрати на ф≥нансуванн¤
державного споживанн¤, то це веде до зб≥льшенн¤ ном≥нального нац≥онального
доходу та сукупного платоспроможного попиту на ринках, що актив≥зуЇ њх
кон'юнктуру ≥ певною м≥рою спри¤Ї розвитку виробництва. ѕроте ¤кщо державне
споживанн¤ зростаЇ високими темпами ≥ тривалий час, то виробники не встигають
в≥дреагувати зб≥льшенн¤м товарноњ пропозиц≥њ, що провокуЇ зростанн¤ ц≥н та
≥нфл¤ц≥ю.
«аходи ф≥скальноњ пол≥тики базуютьс¤ на пр¤мих, безекв≥ва-лентних вилученн¤х
ф≥нансових кошт≥в у економ≥чних суб'Їкт≥в чи таких же безекв≥валентних
вливанн¤х њм ф≥нансових кошт≥в. “ому стимулюючий вплив цих заход≥в на повед≥нку
економ≥чних суб'Їкт≥в низький, що вимагаЇ досить обережного, добре виваженого
њх застосуванн¤.
√рошово-кредитна пол≥тика зводитьс¤ до економ≥чного регулюванн¤ через механ≥зми
зм≥ни пропозиц≥њ (маси) грошей та њх ц≥ни (проценти) на грошовому ринку.
«б≥льшенн¤ пропозиц≥њ грошей, за ≥нших р≥вних умов, зумовлюЇ зниженн¤ процента
та зрос-
танн¤ ≥нвестиц≥й, а також зростанн¤ платоспроможного попиту на ринках. ”се це
на коротких часових ≥нтервалах пожвавлюЇ кон'юнктуру ринк≥в ≥ посилюЇ стимули
до розширенн¤ виробництва.
«алежно в≥д напр¤му та темп≥в зм≥ни пропозиц≥њ грошей та р≥вн¤ процента
розр≥зн¤ють так≥ види грошово-кредитноњ пол≥тики:
- експанс≥йна;
- рестрикц≥йна.
ѕри експанс≥йн≥й пол≥тиц≥ допускаЇтьс¤ неконтрольоване, дов≥льне зростанн¤
пропозиц≥њ грошей, через що грош≥ стр≥мко "дешев≥ють". Ќасл≥дком
такоњ пол≥тики неминуче стаЇ ≥нфл¤ц≥¤, темпи ¤коњ швидко зростають, у зв'¤зку з
чим њњ ще називають пол≥тикою ≥нфл¤ц≥њ. “акий результат експанс≥йноњ пол≥тики
маЇ негативний вплив на економ≥ку, ≥ тому ур¤ди за нормальних обставин
намагаютьс¤ уникати такоњ грошово-кредитноњ пол≥тики. Ѕ≥льш доц≥льною ≥ широко
застосовуваною Ї пол≥тика пов≥льного, контрольованого зростанн¤ грошовоњ маси ≥
м'¤кого зниженн¤ процента, завд¤ки чому ≥нфл¤ц≥¤ п≥дтримуЇтьс¤ на заданому
р≥вн≥, стаЇ контрольованою ≥ перетворюЇтьс¤ у д≥йовий стимул¤тор економ≥чного
зростанн¤, зб≥льшенн¤ зайн¤тост≥. ÷ю пол≥тику, на в≥дм≥ну в≥д пол≥тики
≥нфл¤ц≥њ, називають пол≥тикою дез≥нфл¤ц≥њ.
ѕри пол≥тиц≥ грошово-кредитноњ рестрикц≥њ допускаЇтьс¤ р≥зке, не досить
зважене, обвальне скороченн¤ пропозиц≥њ грошей, внасл≥док чого грош≥ стр≥мко
"дорожчають", сукупний попит скорочуЇтьс¤, провокуючи зниженн¤ р≥вн¤
ц≥н ≥ р≥зке пад≥нн¤ економ≥чноњ активност≥. ÷ю пол≥тику називають пол≥тикою
дефл¤ц≥њ. «важаючи на њњ негативн≥ насл≥дки, ур¤ди стараютьс¤ уникати в≥двертоњ
пол≥тики дефл¤ц≥њ, а допускають лише пов≥льне ≥ незначне скороченн¤ пропозиц≥њ
грошей та р≥вн¤ процента, що м'¤ко гальмуЇ економ≥чну активн≥сть, без глибокого
спаду виробництва. “ака пол≥тика д≥стала назву пол≥тики рефл¤ц≥њ.
ѕр¤ме втручанн¤ держави в економ≥чне житт¤ допускаЇтьс¤ у тих випадках, коли
заходи ф≥скальноњ та монетарноњ пол≥тики не можуть дати бажаного результату чи
в≥н настане ≥з зап≥зненн¤м. ƒо таких заход≥в можна в≥днести обмеженн¤
(заморожуванн¤) ц≥н ≥ доход≥в з метою гальмуванн¤ високоњ ≥нфл¤ц≥њ;
рац≥онуванн¤ споживанн¤, коли товари та послуги розпод≥л¤ютьс¤ не за
платоспроможн≥стю покупц≥в, а за встановленими державою нормами тощо. «аходи
пр¤мого втручанн¤ суперечать законом≥рност¤м ринкового господарюванн¤ ≥ тому
застосовуютьс¤ не часто, ¤к вин¤ток. Ќаприклад, в умовах перех≥дноњ економ≥ки
”крањни держава тривалий час обмежувала ц≥ни на житлово-комунальн≥ послуги,
плату за газ та електроенерг≥ю тощо.
√оловним завданн¤м кон'юнктурноњ пол≥тики Ї згладжуванн¤ коливань ринкових
процес≥в з метою п≥дтриманн¤ загального стану ринковоњ кон'юнктури на р≥вн≥, що
забезпечував би дос¤гненн¤ визначених ц≥лей економ≥чноњ пол≥тики. “аке регулюванн¤
ринковоњ кон'юнктури може забезпечуватис¤ заходами ¤к грошово-кредитноњ
пол≥тики, так ≥ ф≥скальноњ, або ж заходами обох пол≥тик одночасно. ћехан≥зм
взаЇмозв'¤зку монетарноњ та ф≥скальноњ пол≥тики ¤к складових кон'юнктурноњ ≥
загальноеконом≥чноњ пол≥тик можна простежити на так≥й схем≥ (рис. 4.3).
мал. 30
як видно з наведеноњ схеми, пожвавленн¤ ринковоњ кон'юнктури може бути
дос¤гнуто ¤к заходами монетарноњ пол≥тики - зниженн¤м процентноњ ставки та
зб≥льшенн¤м пропозиц≥њ грошей, так ≥ заходами ф≥скальноњ пол≥тики - зростанн¤м
бюджетних витрат та скороченн¤м р≥вн¤ оподаткуванн¤. —тримуванн¤ ринковоњ
кон'юнктури теж може бути дос¤гнуто заходами монетарноњ пол≥тики - п≥двищенн¤м
р≥вн¤ процента ≥ зменшенн¤м пропозиц≥њ грошей (грошовоњ маси) та заходами
ф≥скальноњ пол≥тики - зростанн¤м р≥вн¤ оподаткуванн¤ ≥ скороченн¤м бюджетного
ф≥нансуванн¤.
р≥м сп≥льност≥ ц≥лей впливу на ринкову кон'юнктуру, заходи монетарноњ ≥
ф≥скальноњ пол≥тики пов'¤зан≥ м≥ж собою механ≥змами д≥њ. “ак, зростанн¤
бюджетних витрат за стаб≥льност≥ оподаткуванн¤ викличе зростанн¤ попиту на
грошовому ринку ≥ п≥двищенн¤ ставки процента, ¤ка Ї важливим ≥нструментом
монетарноњ пол≥тики. ≤ навпаки, зниженн¤ обл≥ковоњ ставки у склад≥ монетарноњ
пол≥тики призведе до зростанн¤ курсовоњ вартост≥ обл≥гац≥й державних позик,
зб≥льшенн¤ попиту на них, що розширить можливост≥ ур¤ду щодо випуску ≥
розм≥щенн¤ нових позик та зростанн¤ на ц≥й основ≥ бюджетних витрат.
¬икладене вище даЇ п≥дстави розгл¤дати заходи монетарноњ та ф≥скальноњ пол≥тики
не ¤к альтернативн≥, а в нерозривн≥й Їдност≥, ≥ враховувати на практиц≥ не
т≥льки њх пр¤м≥ регул¤тивн≥ насл≥дки, а й результати можливих зм≥н у д≥њ
≥нструмент≥в у паралельн≥й сфер≥ регулюванн¤ грошового обороту. “ак, при
плануванн≥ значних бюджетних витрат на деф≥цитн≥й основ≥ в 1997-1998 pp. в
”крањн≥ плекались над≥њ на зб≥льшенн¤ попиту й актив≥зац≥ю ринковоњ
кон'юнктури, що повинно було позитивно вплинути на економ≥чне зростанн¤. ѕроте
ц≥ над≥њ не виправдалис¤, оск≥льки зростанн¤ процентних ставок за ќ¬ƒѕ призвело
до в≥двол≥канн¤ банк≥вських резерв≥в у запаси державних папер≥в, до зростанн¤
позичкового процента, скороченн¤ банк≥вського кредитуванн¤, пад≥нн¤ р≥вн¤ грошово-кредитноњ
мультипл≥кац≥њ. ¬решт≥-решт пропозиц≥¤ грошей ви¤вилас¤ недостатньою, щоб
задовольнити вс≥ потреби в плат≥жних засобах ≥ погасити на¤вн≥ боргов≥
зобов'¤занн¤.
ƒискус≥њ щодо переваг монетарноњ та ф≥скальноњ пол≥тики. ‘≥скальн≥ та монетарн≥
заходи ¤к складов≥ кон'юнктурноњ пол≥тики мають своњ переваги та недол≥ки.
ѕротиставленн¤ њх у св≥й час стало причиною розходженн¤ м≥ж кейнс≥анц¤ми та
монетариста-ми щодо метод≥в державного регулюванн¤.
ƒж. ћ. ейнс ≥ його посл≥довники, абсолютизуючи роль держави в регулюванн≥
економ≥ки, в≥ддавали перевагу заходам ф≥скальноњ пол≥тики. ¬они сформулювали
так≥ переваги њх перед заходами монетарноњ пол≥тики:
* вони чин¤ть б≥льш в≥дчутний вплив на активн≥сть економ≥чних суб'Їкт≥в;
* реакц≥¤ ринковоњ кон'юнктури на заходи ф≥скальноњ пол≥тики б≥льш
передбачувана, н≥ж на заходи монетарноњ пол≥тики;
* вплив ф≥скальних заход≥в на ринкову кон'юнктуру ви¤вл¤Їтьс¤ швидше, н≥ж вплив
монетарних заход≥в.
÷≥ переваги кейнс≥анц≥ по¤снювали тим, що державн≥ р≥шенн¤ про њх зд≥йсненн¤
можна прийн¤ти б≥льш оперативно, њх д≥ю спр¤мувати б≥льш ц≥льово ≥ адресно,
реал≥зац≥ю њх зд≥йснити швидше н≥ж заходи монетарноњ пол≥тики.
ћонетаристи на чол≥ з ћ. ‘р≥дманом, абсолютизуючи здатн≥сть ринковоњ економ≥ки
до саморегулюванн¤, легко довели, що сформульован≥ кейнс≥анц¤ми переваги
ф≥скальноњ пол≥тики суто абстрактн≥ ≥ не про¤вл¤ютьс¤ в реальн≥й д≥йсност≥.
«окрема д≥¤м цих заход≥в властивий такий самий, а то й б≥льший, часовий лаг, ¤к
≥ заходам монетарноњ пол≥тики. ќсобливо це в≥дчутно ви¤вл¤Їтьс¤ на стад≥њ
прийн¤тт¤ р≥шень про проведенн¤ ф≥скальних заход≥в. ќск≥льки зм≥на податк≥в чи
бюджетних витрат зач≥паЇ ≥нтереси широкого кола економ≥чних суб'Їкт≥в ≥
викликаЇ значний соц≥альний резонанс, виникають гостр≥ пол≥тичн≥ суперечки, ¤к≥
надовго зат¤гують прийн¤тт¤ необх≥дних р≥шень. ј в самому процес≥ розробленн¤ ≥
прийн¤тт¤ р≥шень щодо ф≥скальних заход≥в беруть участь багато владних структур,
кожна з ¤ких маЇ своњ специф≥чн≥ ≥нтереси ≥ завданн¤, ¤к≥ теж провокують
зат¤гуванн¤ прийн¤тт¤ необх≥дних р≥шень.
Ќедосконал≥сть системи оподаткуванн¤, здатн≥сть економ≥чних суб'Їкт≥в уникати
сплати податк≥в та ≥нш≥ обставини звод¤ть нан≥вець й останн≥ переваги
ф≥скальноњ пол≥тики. „аст≥ зм≥ни системи оподаткуванн¤ чи бюджетного
ф≥нансуванн¤ взагал≥ Ї недоц≥льними, вкрай негативно впливають на повед≥нку
економ≥чних суб'Їкт≥в. «авищений р≥вень оподаткуванн¤ штовхаЇ њх на згортанн¤
своЇњ д≥¤льност≥ чи на перех≥д у "т≥нь". ≤стотно послаблюЇтьс¤
результативн≥сть ф≥скальних заход≥в в умовах ≥нфл¤ц≥њ, ¤ка породжуЇ новий -
≥нфл¤ц≥йний податок, що "розмиваЇ" механ≥зм д≥њ державноњ ф≥скальноњ
пол≥тики. «авд¤ки цим обставинам ф≥скальна пол≥тика своЇю д≥йов≥стю значно
поступаЇтьс¤ монетарн≥й.
” результат≥ кейнс≥ансько-монетаристських дискус≥й у св≥тов≥й економ≥чн≥й
теор≥њ та в регул¤тивн≥й практиц≥ набули широкого визнанн¤ монетарний фактор
розвитку економ≥ки та активне застосуванн¤ монетарних заход≥в в економ≥чн≥й
пол≥тиц≥. Ѕ≥льше того, нин≥ нам≥тилос¤ ¤вне зближенн¤ позиц≥й кейнс≥анц≥в ≥
мо-нетарист≥в щодо оц≥нки рол≥ ф≥скальноњ та монетарноњ пол≥тики в систем≥
державного регулюванн¤ економ≥ки. «араз вони розгл¤даютьс¤ не ¤к альтернативн≥,
а ¤к взаЇмодоповнювальн≥ в Їдин≥й систем≥ кон'юнктурноњ пол≥тики, з≥ своњми
особливими ц≥л¤ми та механ≥змами впливу на сукупний попит. ÷е значно розширило
регул¤тивн≥ можливост≥ та збагатило ≥нструментар≥й кон'юнктурноњ пол≥тики в
ц≥лому.
