10.2. ЅјЌ » я ѕ–ќ¬≤ƒЌ≤ —”Ѕ'™ “» ‘≤ЌјЌ—ќ¬ќ√ќ ѕќ—≈–≈ƒЌ»÷“¬ј.
‘”Ќ ÷≤ѓ ЅјЌ ≤¬
ћ≥сце банк≥в на грошовому ринку. —еред ф≥нансових посередник≥в ключове м≥сце
займають банки. ÷е про¤вл¤Їтьс¤ в такому:
* на банки припадаЇ б≥льша частка в перерозпод≥л≥ позичкових кап≥тал≥в на
грошовому ринку, н≥ж на будь-¤кий ≥нший вид ф≥нансових посередник≥в;
* банки за своњм функц≥ональним призначенн¤м беруть участь у формуванн≥
пропозиц≥њ грошей ≥ мають можлив≥сть безпосередньо впливати на ринкову
кон'юнктуру й економ≥чне зростанн¤, а ≥нш≥ посередники такоњ можливост≥ не
мають. Ѕ≥льше того, д≥¤льн≥сть банк≥в з пропозиц≥њ грошей багато в чому
визначаЇ становище вс≥х ≥нших посередник≥в на грошовому ринку. —аме банки
ведуть рахунки останн≥х, спри¤ють формуванню њх грошових фонд≥в, зд≥йснюють
розрахунково-касове ≥ кредитне обслуговуванн¤ ≥ через це мають можлив≥сть впливати
на њх д≥¤льн≥сть;
* банки мають можлив≥сть надавати економ≥чним суб'Їктам широкий асортимент
р≥зних послуг, тод≥ ¤к ≥нш≥ посередники спец≥ал≥зуютьс¤ на окремих, часто
обмежених ф≥нансових операц≥¤х. “ому можливост≥ впливу на грошовий оборот ≥
економ≥ку загалом у банк≥в значно ширш≥, н≥ж у будь-¤кого виду небанк≥в-ських
ф≥нансових посередник≥в .
¬ид≥ленн¤ банк≥в в окрему групу характерне дл¤ вс≥х на¤вних класиф≥кац≥й
ф≥нансових посередник≥в. Ќав≥ть назвавши першу групу ф≥нансових посередник≥в
депозитними ≥нституц≥¤ми, ‘редер≥к —. ћишк≥н зауважив, що маютьс¤ на уваз≥
банки. “ака одностайн≥сть ≥з вид≥ленн¤м банк≥в у самост≥йну групу ф≥нансових
посередник≥в базуЇтьс¤ на двох њхн≥х функц≥ональних особливост¤х:
* банки приймають грош≥ на поточн≥ (чеков≥) депозити, за ¤кими вкладники можуть
в≥льно розпор¤джатис¤ своњми коштами. ÷е робить забезпеченн¤ л≥кв≥дност≥
надзвичайно актуальною проблемою в д≥¤льност≥ банк≥в. ÷¤ обставина примушуЇ њх
вкладати значну частину моб≥л≥зованих кошт≥в у високол≥кв≥дн≥ активи, зокрема в
короткостроков≥ позички, що не обт¤жен≥ н≥¤кими додатковими умовами, ¤к≥ могли
б пог≥ршити л≥кв≥дн≥сть цих посередник≥в. “ак, з цих причин у —Ўј в 1933 р.
«аконом про бан-к≥вництво, в≥домим ¤к закон √ласа-—т≥гала, було розмежовано
комерц≥йне та ≥нвестиц≥йне банк≥вництво, унасл≥док чого депозитним ≥нституц≥¤м
було заборонено вкладати кошти в ц≥нн≥ папери корпорац≥й ¤к високоризикован≥ та
низькол≥кв≥дн≥ операц≥њ. ¬≥дтак ≥де¤ банку ¤к суто депозитного ≥нституту була
реал≥зована в найб≥льш чистому вигл¤д≥, хоч сучасна банк≥вська практика —Ўј
поступово в≥дходить в≥д ц≥Їњ ≥дењ;
* розм≥щуючи своњ резерви в позички, банки спроможн≥ створювати нов≥ депозити ≥
цим впливати на пропозиц≥ю грошей, що робить њх д≥¤льн≥сть надзвичайно
в≥дчутною ≥ вразливою дл¤ економ≥ки.
«авд¤ки цим двом функц≥ональним особливост¤м д≥¤льност≥ банк≥в виникаЇ
об'Їктивна необх≥дн≥сть у системному сусп≥льному контрол≥ за банками. ќсновними
ц≥л¤ми такого контролю Ї:
- не допустити, щоб банки заради своњх корпоративних ≥нтерес≥в надм≥рно
зб≥льшували пропозиц≥ю грошей ≥ порушували товарно-грошову р≥вновагу на ринку,
завдаючи шкоди сусп≥льству
в ц≥лому. ƒл¤ цього створюЇтьс¤ централ≥зована система контролю ≥ регулюванн¤
банк≥вських резерв≥в через центральн≥ банки;
- забезпечити достатню над≥йн≥сть комерц≥йних банк≥в заради захисту ≥нтерес≥в
њх вкладник≥в. ƒл¤ цього створюютьс¤ спец≥альн≥ системи забезпеченн¤
стаб≥льност≥ банк≥в, основними елементами ¤ких Ї централ≥зоване встановленн¤
економ≥чних норматив≥в д≥¤льност≥ банк≥в та контролю за њх дотриманн¤м.
ўоб забезпечити такий сусп≥льний контроль за банк≥вською д≥¤льн≥стю, банки не
т≥льки абстрактно-теоретично, а й практично вид≥л¤ютьс¤ в окрему ≥нституц≥йну
структуру. ¬она називаЇтьс¤ банк≥вською системою ≥ функц≥онуЇ на п≥дстав≥
окремого банк≥вського законодавства, ¤ке передбачаЇ досить жорстку
регламентац≥ю роботи банк≥в та ч≥ткий механ≥зм нагл¤ду ≥ контролю за њх
д≥¤льн≥стю. ÷им дос¤гаЇтьс¤ ур≥вноважен≥сть ≥нтерес≥в власник≥в банк≥в та њх
прац≥вник≥в, з одного боку, та ≥нтерес≥в њх вкладник≥в ≥ сусп≥льства в ц≥лому -
з ≥ншого. ћаючи завд¤ки своњм функц≥ональним особливост¤м ¤вн≥ переваги перед
≥ншими посередниками у своњй комерц≥йн≥й д≥¤льност≥, банки через систему
контролю ≥ нагл¤ду ставл¤тьс¤ в так≥ умови, за ¤ких њхн≥ можливост≥ ≥ становище
на ринку вир≥внюютьс¤ з положенн¤м ≥нших його суб'Їкт≥в.
ўо таке банк? √остра суперечлив≥сть м≥ж функц≥ональними можливост¤ми банк≥в ¤к
комерц≥йних структур та правовою обмежен≥стю њх д≥¤льност≥ робить надзвичайно
актуальним правильне визначенн¤ самого пон¤тт¤ "банк". Ѕудь-¤ка
двозначн≥сть в його тлумаченн≥ може створити можлив≥сть дл¤ використанн¤ в
комерц≥йних ц≥л¤х функц≥ональних переваг банк≥вськоњ д≥¤льност≥ й уникнути
законодавчого њњ обмеженн¤.
Ќе випадково в банк≥вському законодавств≥ —Ўј прот¤гом останн≥х 40 рок≥в
питанн¤, що таке банк, було одним з найб≥льш дискус≥йних. –обилис¤ спроби, ≥ не
безусп≥шно, довести, що банк≥вськ≥ операц≥њ можуть виконувати ≥ небанк≥вськ≥
≥нституц≥њ. ¬ законодавств≥ нав≥ть з'¤вивс¤ терм≥н "небанк≥вський банк".
”решт≥-решт було визнано, що банком Ї будь-¤ка установа, ¤ка застрахована
‘едеральною корпорац≥Їю страхуванн¤ вклад≥в, або виконуЇ одну з двох операц≥й:
приймаЇ вклади до запитанн¤ чи переказн≥ рахунки або надаЇ комерц≥йн≥ кредити.
” цьому визначенн≥ привертають увагу два моменти:
* виключно формально-правовий п≥дх≥д (застрахован≥сть будь-¤коњ установи
‘едеральною корпорац≥Їю страхуванн¤ депозит≥в);
* зведенн¤ банк≥вськоњ д≥¤льност≥ виключно до суто депозитноњ, а банку - до
установи, що виконуЇ одну з депозитних операц≥й - прийом вклад≥в до запитанн¤
або наданн¤ адекватних цим депозитам комерц≥йних позичок.
ѕри такому п≥дход≥ до визначенн¤ банку на перше м≥сце ставл¤тьс¤ формальн≥
ознаки, економ≥чна ж сутн≥сть банку в≥дсуваЇтьс¤ на другий план, ототожненн¤
його з депозитною установою ледве прогл¤даЇтьс¤.
ўе дал≥ в б≥к формально-правового означенн¤ банку п≥шло законодавство де¤ких
крањн «ах≥дноњ ™вропи. ” Ќ≥меччин≥, наприклад, до банк≥вськоњ д≥¤льност≥ на
грошовому ринку може бути допущений ≥ одержати статус банку будь-¤кий
ф≥нансовий посередник, що виконуЇ к≥лька (чи нав≥ть одну) операц≥й, в≥днесених
законом до банк≥вських. —еред загального перел≥ку операц≥й, визначених законом
¤к банк≥вськ≥, Ї ≥ депозитн≥, ≥ багато недепозитних. ” цьому про¤вивс¤ надто
широкий п≥дх≥д н≥мецького законодавства до визначенн¤ банку пор≥вн¤но з
американським. –азом з тим н≥мецьке законодавство маЇ важливе уточненн¤ щодо
визначенн¤ банку - виконанн¤ банк≥вських операц≥й маЇ бути не поб≥чним, а
основним видом д≥¤льност≥ ≥ зд≥йснюватис¤ пост≥йно.
¬ украњнському законодавств≥ спочатку переважав надто широкий п≥дх≥д до
визначенн¤ банку. ” першому «акон≥ ”крањни "ѕро банки та банк≥вську
д≥¤льн≥сть" (березень 1991 р.) банком названо будь-¤ку установу, що
виконуЇ функц≥њ кредитуванн¤, касового ≥ розрахункового обслуговуванн¤
народного господарства та зд≥йснюЇ ≥нш≥ банк≥вськ≥ операц≥њ, передбачен≥ цим
законом (ст. 3). “аких операц≥й у закон≥ зазначено 16, однак не застережено, чи
банк повинен виконувати вс≥ ц≥ операц≥њ, чи т≥льки одну з них дл¤ того, щоб
одержати в≥дпов≥дний статус. ÷¤ обставина давала можлив≥сть надто широко
трактувати пон¤тт¤ банк ≥ сферу банк≥вськоњ д≥¤льност≥, розмивала правову межу
м≥ж банками ≥ небанк≥вськими ф≥нансовими посередниками. “ому норми банк≥вського
нагл¤ду ≥ регулюванн¤ могли поширюватис¤ на переважну б≥льш≥сть суб'Їкт≥в
грошового ринку.
ѕроте украњнська банк≥вська практика не п≥шла цим шл¤хом. ” 1993 р. у закон
були внесен≥ уточненн¤, що заборон¤ли небан-к≥вським установам в≥дкривати
рахунки, приймати вклади, зд≥йснювати розрахунки та кредитуванн¤. ≤мов≥рно,
малос¤ на уваз≥, що це - суто банк≥вська д≥¤льн≥сть ≥ займатис¤ нею ≥ншим
ф≥нансовим посередникам не можна. јле й це уточненн¤ остаточно не вир≥шило
питанн¤ про те, що ж розум≥Ї п≥д банком украњнське законодавство - чи установу,
¤ка виконуЇ вс≥ чотири операц≥њ, заборонен≥ дл¤ небанк≥вських установ, чи
т≥льки одну з них, чи будь-¤ку з 16 операц≥й, названих у ст. « «акону. ¬имога
до банку про страхуванн¤ депозит≥в, ¤к це зроблено в законодавств≥ —Ўј, в
украњнському закон≥ нав≥ть не згадувалас¤.
Ќезважаючи на так≥ розб≥жност≥ в законодавчому трактуванн≥ сутност≥ банку,
можна знайти дещо сп≥льне в ус≥х указаних п≥дходах ≥ визначити банку правовому
аспект≥ ¤к ф≥нансового посередника, що виконуЇ одну чи к≥лька операц≥й,
в≥днесених законом до банк≥вськоњ д≥¤льност≥.
Ќедол≥ком правового п≥дходу до визначенн¤ сутност≥ банку Ї в≥дсутн≥сть у ньому
економ≥чних критер≥њв в≥днесенн¤ тих чи ≥нших посередницьких операц≥й до сфери
банк≥вськоњ д≥¤льност≥. Ќе зрозум≥ло, чому одн≥ ф≥нансов≥ операц≥њ «акон
дозволив банкам виконувати, а ≥нш≥ - не дозволив, чому небанк≥вським
посередникам закон дозволив виконувати де¤к≥ з дозволених банкам операц≥й, а
≥нш≥ - н≥. «найти в≥дпов≥дь на ц≥ питанн¤ можливо лише на п≥дстав≥ економ≥чного
п≥дходу до визначенн¤ сутност≥ посередницьких операц≥й, ¤к≥ Ї виключною
"вотчиною" банк≥в. ÷е дасть можлив≥сть визначити економ≥чну сутн≥сть
самого банку.
јнал≥з багатов≥ковоњ св≥товоњ ≥стор≥њ банк≥вськоњ справи та механ≥зму
функц≥онуванн¤ грошового ринку даЇ п≥дстави в≥днести до банк≥вськоњ д≥¤льност≥
комплекс ≥з трьох посередницьких операц≥й:
- приймати грошов≥ вклади в≥д кл≥Їнт≥в;
- надавати кл≥Їнтам позички ≥ створювати нов≥ плат≥жн≥ засоби;
- зд≥йснювати розрахунки м≥ж кл≥Їнтами.
¬иконанн¤ цього комплексу операц≥й можна вважати визначальною економ≥чною
ознакою банку взагал≥ - ¤к центрального, так ≥ комерц≥йного. ѕерел≥чен≥
операц≥њ Ї базовими, вони створюють первинну (родову) сферу банк≥вськоњ
д≥¤льност≥. ÷е м≥сце њх визначаЇтьс¤ самою природою грошового ринку.
”¤в≥мо соб≥ таку г≥потетичну ситуац≥ю, коли на грошовому ринку д≥Ї т≥льки один
ф≥нансовий посередник. ўоб ринок м≥г функц≥онувати нормально, цей посередник
повинен прийн¤ти на вклади вс≥ в≥льн≥ грошов≥ кошти в≥д продавц≥в, передати њх
покупц¤м ≥ зд≥йснити розрахунки за њхн≥ми зобов'¤занн¤ми один з одним та з
трет≥ми особами. “≥льки в цьому раз≥ попит ≥ пропозиц≥¤ на грошовому ринку
будуть реал≥зован≥ ≥ такий посередник виконаЇ повн≥стю свою посередницьку
м≥с≥ю. ѕри невиконанн≥ будь-¤коњ з цих операц≥й зв'¤зок м≥ж попитом ≥
пропозиц≥Їю на грошовому ринку буде роз≥рваним або в≥н повинен буде
зд≥йснюватис¤ у форм≥ пр¤мих контакт≥в м≥ж продавц¤ми ≥ покупц¤ми грошей.
ќтже, комплекс ≥з трьох базових операц≥й - депозитних, кредитних ≥
розрахункових - створюЇ первинну сферу банк≥вськоњ д≥¤льност≥, а ф≥нансовий
посередник, що виконуЇ цей комплекс, Ї банк≥вським ≥нститутом, банком в
економ≥чному розум≥нн≥.
Ќасправд≥ банк≥вськ≥ посередники, кр≥м базових, можуть виконувати й багато
≥нших, не базових, але потр≥бних дл¤ грошового ринку операц≥й. ѕри цьому вони
не перестають бути банками, тому що забезпечують комплекс базових операц≥й.
“ак≥ банки заведено називати ун≥версальними. јле ¤кщо ф≥нансовий посередник
виконуЇ не вс≥ базов≥ операц≥њ, а т≥льки одну чи дв≥ з них, чи можна його
вважати банком в економ≥чному розум≥нн≥? Ќа нашу думку, ¤кщо такий посередник
не забезпечуЇ комплексу базових операц≥й грошового ринку, в≥н не Ї банком у
повному розум≥нн≥ цього слова, а скор≥ше це частина такого банку, ¤ка може
≥снувати т≥льки в кооперац≥њ з ≥ншими под≥бними посередниками, що виконують
решту базових операц≥й грошового ринку. “ак≥ банки називають спец≥ал≥зованими.
якщо ж посередник грошового ринку не виконуЇ жодноњ з названих базових
операц≥й, тобто позбавлений ознак банку, в≥н належить до небанк≥вських
ф≥нансових ≥нституц≥й.
–озгл¤нуте визначенн¤ економ≥чноњ сутност≥ банку не Ї суто теоретичним,
в≥д≥рваним в≥д реальноњ д≥йсност≥. ¬оно принципово не суперечить правовому
визначенню, прийн¤тому у св≥тов≥й практиц≥ р≥зних крањн, оск≥льки вказан≥ три
базов≥ операц≥њ, що конституюють банк ¤к економ≥чне ¤вище, обов'¤зково присутн≥
у перел≥ку тих операц≥й, ¤к≥ законодавство дозволило виконувати банкам. ≤ ¤краз
ц≥ операц≥њ в багатьох крањнах пр¤мо заборонено виконувати небанк≥вським ф≥нансовим
посередникам. “обто ≥ американське, ≥ н≥мецьке банк≥вськ≥ законодавства
спираютьс¤ при визначенн≥ сут≥ банку насамперед на ц≥ базов≥ його ознаки, хоч
пр¤мо ≥ не говор¤ть про це.
”н≥версальн≥сть економ≥чноњ сутност≥ банку. ¬изначенн¤ сутност≥ банку через
базов≥ його операц≥њ поширюЇтьс¤ на вс≥ види банк≥в - ¤к на комерц≥йн≥, так ≥
на центральн≥. јдже центральн≥ банки приймають депозити, видають позички ≥
зд≥йснюють розрахунки, т≥льки мають справу не з господарюючими суб'Їктами, а з
самими банками. ѕроте цей факт не зм≥нюЇ ситуац≥њ по сут≥ - центральний банк Ї
банком банк≥в ≥ в цьому розум≥нн≥ п≥дпадаЇ п≥д вимоги базових банк≥вських
ознак. якби це було не так, то вказан≥ ознаки навр¤д чи були б достатн≥ми дл¤
визначенн¤ сутност≥ банку взагал≥.
” зв'¤зку з цим виникаЇ питанн¤, чи можна вважати центральний банк ф≥нансовим
посередником грошового ринку? Ќа жаль, це питанн¤ в л≥тератур≥ обход¤ть
мовчанн¤м. “ак, у в≥домому американському п≥дручнику ‘редер≥ка —. ћишк≥на
ф≥нансовими посередниками названо б≥льше ¤к 10 ≥нституц≥й, проте ‘–— ¤к
центрального банку —Ўј серед них немаЇ. Ќа наш погл¤д, дл¤ виключенн¤
центрального банку з числа ф≥нансових посередник≥в немаЇ економ≥чних п≥дстав.
“≥Їю м≥рою, ¤кою в≥н в≥дпов≥даЇ економ≥чним критер≥¤м банку, в≥н Ї ф≥нансовим посередником.
Ѕ≥льше того, ¤к банк банк≥в в≥н виконуЇ ще б≥льш складну ≥ в≥дпов≥дальну
посередницьку м≥с≥ю, н≥ж д≥лов≥ банки, оск≥льки Ї посередником серед ф≥нансових
посередник≥в.
” зв'¤зку з виконанн¤м депозитно-позичкових операц≥й банки беруть участь у забезпеченн≥
обороту плат≥жними засобами, у нарощуванн≥ њх маси в оборот≥, активно впливаючи
на пропозиц≥ю грошей. ¬≥дтак виникаЇ ще одна специф≥чна риса в д≥¤льност≥
банк≥в - збер≥ганн¤ в≥льних резерв≥в на кореспондентських рахунках у
центральних банках ≥ нормуванн¤ залишку њх по залучених депозитах. ќбов'¤зкове
нормуванн¤ депозит≥в Ї одн≥Їю з найб≥льш жорстких вимог законодавства до
банк≥в, ¤ка ставить њх у нер≥вн≥ конкурентн≥ умови на ринку з небанк≥вськими
посередниками. “ому в л≥тератур≥ ≥нколи цю рису теж в≥днос¤ть до базових ознак
банку. ѕроте дл¤ цього немаЇ достатн≥х п≥дстав ≥ немаЇ в цьому потреби.
ѕо-перше, обов'¤зкове нормуванн¤ депозит≥в Ї пох≥дною рисою, ¤ка випливаЇ з
базових операц≥й банк≥в.
ѕо-друге, ц¤ риса не властива вс≥м банкам, зокрема не нормуютьс¤ пасиви
центральних банк≥в. ¬она Ї в≥дм≥тною рисою т≥льки банк≥в другого р≥вн¤.
ѕо-третЇ, теоретично не виключаЇтьс¤ така ситуац≥¤ на грошовому ринку, за ¤коњ
в≥дпаде потреба в нормуванн≥ депозит≥в ¤к ≥нструмент≥в монетарного регулюванн¤.
‘ункц≥њ банк≥в. Ѕудучи самост≥йними суб'Їктами грошового ринку, банки виконують
певн≥ економ≥чн≥ функц≥њ, в ¤ких конкретизуЇтьс¤ њх сутн≥сть та призначенн¤. ”
л≥тератур≥, на жаль, найчаст≥ше функц≥њ банк≥в ототожнюютьс¤ з њх певними
напр¤мами чи видами д≥¤льност≥, а то й просто з окремими операц≥¤ми. “акий
п≥дх≥д до визначенн¤ функц≥й банк≥в не правом≥рний.
ѕо-перше, функц≥¤ банку - б≥льш складне, глибоке ¤вище, н≥ж операц≥¤. ¬она
характеризуЇ банк ¤к абстрактну економ≥чну структуру з макроеконом≥чних
позиц≥й, з позиц≥й њњ м≥сц¤ в економ≥чн≥й систем≥ взагал≥ ≥ впливу на все
економ≥чне середовище, в ¤кому банк функц≥онуЇ. ‘ункц≥¤ - це те, що властиве
кожному банку пост≥йно, незалежно в≥д того, ¤к≥ конкретн≥ операц≥њ в≥н виконуЇ
в даний момент. ќперац≥¤ ж характеризуЇ певний вид роботи банку т≥льки в даний
момент ≥ стосовно лише окремого економ≥чного суб'Їкта, тобто на м≥крор≥вн≥.
ѕо-друге, ототожненн¤ функц≥й з операц≥¤ми означаЇ в≥дмову в≥д використанн¤
такого ¤вища, ¤к функц≥¤, дл¤ з'¤суванн¤ сутност≥ банку, що веде до зб≥дненн¤
ц≥Їњ сутност≥, зведенн¤ њњ до переважно операц≥йно-техн≥чного про¤ву.
¬раховуючи викладене вище, можна зробити висновок, що банки виконують так≥
функц≥њ:
* трансформац≥йну;
* ем≥с≥йну.
“рансформац≥йна функц≥¤ банк≥в зумовлена посередницькою м≥с≥Їю банк≥в взагал≥ ≥
њх особливим м≥сцем серед ф≥нансових посередник≥в зокрема. ѕол¤гаЇ вона в зм≥н≥
(трансформац≥њ) таких ¤к≥сних характеристик грошових поток≥в, що проход¤ть
через банки, ¤к р≥вень ризикованост≥, строков≥сть, обс¤ги та просторове спр¤муванн¤.
” зв'¤зку з цим можна вид≥лити так≥ напр¤ми ц≥Їњ функц≥њ:
* трансформац≥¤ ризик≥в;
* трансе юрмац≥¤ строк≥в;
* трансформац≥¤ обс¤г≥в;
* просторова трансформац≥¤.
“рансформац≥¤ ризик≥в пол¤гаЇ в тому, що банки, д≥¤льн≥сть ¤ких пов'¤зана з
високим ризиком, вживаючи в≥дпов≥дних заход≥в, можуть звести ц≥ ризики дл¤
своњх вкладник≥в та акц≥онер≥в до м≥н≥муму. ƒо таких заход≥в належать:
диверсиф≥кац≥¤ активних операц≥й, створенн¤ резерв≥в, диференц≥ац≥¤ процентних
ставок залежно в≥д ризикованост≥ кредит≥в, страхуванн¤ депозит≥в тощо. «авд¤ки
цим заходам банки беруть на себе переважну частину ризик≥в непогашенн¤ позичок.
“рансформац≥¤ строк≥в означаЇ, що, моб≥л≥зуючи значн≥ обс¤ги короткострокових
кошт≥в ≥ пост≥йно поповнюючи њх, банки одержують можлив≥сть де¤ку њх частину
спр¤мовувати в довгостроков≥ позички та ≥нш≥ довгостроков≥ активи. ÷е виг≥дно
не т≥льки банкам (вони одержують б≥льш високий дох≥д), а й њхн≥м кл≥Їнтам.
ѕозичальники одержують можлив≥сть проф≥нансува-ти своњ довгостроков≥ проекти, а
кредитори банк≥в - одержати б≥льший дох≥д за своњми вкладами в банках.
“рансформац≥¤ обс¤г≥в кап≥тал≥в ви¤вл¤Їтьс¤ в тому, що, моб≥л≥зуючи велик≥
обс¤ги др≥бних вклад≥в, банки д≥стають можлив≥сть акумулювати велик≥ маси
кап≥талу дл¤ реал≥зац≥њ масштабних проект≥в. Ѕез банк≥в ц≥ кошти залишались би
розпорошеними, використовувалис¤ б з низькою в≥ддачею чи взагал≥ не
використовувалис¤.
ѕросторова трансформац≥¤ означаЇ, що банки можуть акумулювати ресурси з
багатьох рег≥он≥в ≥ нав≥ть з ≥нших крањн ≥ спр¤мувати на ф≥нансуванн¤ проект≥в
одного рег≥ону, одн≥Їњ крањни, одного об'Їкта. “аким чином розсуваютьс¤
географ≥чн≥ меж≥ грошового ринку, в≥н перетворюЇтьс¤ у м≥жнародний ≥ св≥товий,
що полегшуЇ балансуванн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ на грошовому ринку в будь-¤кому
м≥сц≥ св≥тового ринку.
≈м≥с≥йна функц≥¤ банк≥в пол¤гаЇ в тому, що т≥льки вони можуть створювати
додатков≥ плат≥жн≥ засоби ≥ спр¤мовувати њх в оборот, зб≥льшуючи пропозиц≥ю
грошей, або ж вилучати њх з обороту, зменшуючи пропозиц≥ю грошей. ÷ю функц≥ю
виконуЇ ¤к центральний банк, ем≥туючи гот≥вков≥ грош≥, так ≥ комерц≥йн≥ банки,
ем≥туючи депозитн≥ грош≥ через механ≥зм грошово-кредитного мультипл≥катора.
ƒетально ц¤ функц≥¤ банк≥в була розгл¤нута в п≥дрозд≥л≥ 2.7.
¬ економ≥чн≥й л≥тератур≥ називаютьс¤ й ≥нш≥ функц≥њ банк≥в, наприклад функц≥ю
акумул¤ц≥њ кошт≥в, функц≥ю регулюванн¤ грошового обороту. Ќа нашу думку,
акумул¤ц≥¤ кошт≥в Ї складовою трансформац≥йноњ функц≥њ, оск≥льки будь-¤кий вид
трансформац≥њ вимагаЇ попередньоњ акумул¤ц≥њ грошових кошт≥в. –егулюванн¤ грошового
обороту теж дос¤гаЇтьс¤ через дв≥ назван≥ нами функц≥њ - трансформац≥йну та
ем≥с≥йну. „ерез першу зд≥йснюЇтьс¤ структурне, ¤к≥сне регулюванн¤ грошового
обороту, а через другу - к≥льк≥сне: маси грошей в оборот≥ та загальноњ
пропозиц≥њ грошей. “ому вид≥л¤ти так≥ функц≥њ навр¤д чи Ї потреба. ѕроте це
питанн¤ вимагаЇ подальшого, б≥льш глибокого анал≥зу.
—воњ функц≥њ комерц≥йн≥ банки реал≥зують через виконанн¤ певного набору
операц≥й. ѕерел≥к операц≥й, ¤к≥ може зд≥йснювати сучасний комерц≥йний банк,
зм≥нюЇтьс¤ залежно в≥д крањни та виду банку. оло операц≥й, що можуть
виконувати найб≥льш ун≥версальн≥ банки, ¤кими Ї н≥мецьк≥ комерц≥йн≥ банки,
показано на рис. 10.2.
мал. 65
ќкрем≥ операц≥њ банк≥в будуть розгл¤нут≥ в розд≥лах 11 та 12.
–оль банк≥в. « функц≥¤ми банк≥в безпосередньо пов'¤зана њх роль в економ≥ц≥. ”
трансформац≥йн≥й функц≥њ банки впливають на прискоренн¤ обороту кап≥талу в
процес≥ в≥дтворенн¤, спри¤ють розширенню обс¤г≥в ≥ п≥двищенню ефективност≥
сусп≥льного виробництва. ¬ ем≥с≥йн≥й функц≥њ банки спри¤ють забезпеченню потреб
обороту в плат≥жних засобах, зм≥цненню догов≥рноњ ≥ плат≥жноњ дисципл≥ни в
господарств≥, удосконаленню та зм≥цненню
грошового обороту. «а кожним з напр¤м≥в про¤ву рол≥ банк≥в стоњть њх коп≥тка
робота щодо забезпеченн¤ кожному господарюючому суб'Їкту спри¤тливих умов дл¤
функц≥онуванн¤.
” л≥тератур≥, присв¤чен≥й теоретичним аспектам банк≥вськоњ справи, тривалий час
дискутувалос¤ питанн¤, чим Ї банк - посередником м≥ж кредиторами ≥
позичальниками чи звичайним п≥дприЇмством, ¤ке виробл¤Ї ф≥нансов≥ продукти ≥
продаЇ њх на грошовому ринку. ÷¤ дискус≥¤ активно велас¤ ще м≥ж
основоположниками натурал≥стичноњ та кап≥талотворчоњ теор≥й кредиту. Ќе
вичерпала вона себе ≥ дос≥. “ак, у названому вище американському п≥дручнику
‘редер≥ка —. ћишк≥на банки розгл¤даютьс¤ виключно ¤к ф≥нансов≥ посередники. ”
рос≥йському п≥дручнику "√рош≥, кредит, банки" за редакц≥Їю ќ. ≤.
Ћаврушина банки вважаютьс¤ переважно п≥дприЇмствами: "Ѕ≥льш пл≥дним Ї
вих≥дне положенн¤ про те, що банк Ї п≥дприЇмством... ¬иробничий характер банку
прогл¤даЇтьс¤ насамперед у тому, що в≥н створюЇ св≥й власний специф≥чний
продукт". ƒо таких продукт≥в в≥днос¤ть передовс≥м плат≥жн≥ засоби, що
продукуютьс¤ банками.
ѕроте м≥ж цими п≥дходами немаЇ непереборноњ суперечност≥. ¬се залежить в≥д
того, з ¤ких позиц≥й розгл¤дати банк - з макро-чи м≥кроеконом≥чних. якщо з
макроеконом≥чних, коли банк Ї учасником руху кап≥талу в процес≥ сусп≥льного
в≥дтворенн¤, в≥н неминуче буде зведений до посередника ф≥нансового ринку. якщо
ж з м≥кроеконом≥чних, коли банк анал≥зуЇтьс¤ ¤к комерц≥йна структура, один з
багатьох конкуруючих суб'Їкт≥в ринку, то зразу виникаЇ питанн¤, з чим в≥н
виходить на ринок, що в≥н протиставл¤Ї своњм конкурентам. ” цьому раз≥ банк
неминуче опин¤Їтьс¤ в рол≥ продавц¤ своњх продукт≥в, а значить ≥ њх продуцента,
тобто п≥дприЇмства. ќтже, Ї п≥дстави розгл¤дати банк ≥ ¤к ф≥нансового
посередника, ≥ ¤к п≥дприЇмство - продуцента особливих продукт≥в дл¤ ринку. “ому
ц≥лком лог≥чно ≥ правом≥рно, що в роботах, присв¤чених макроеконом≥чним
проблемам, зокрема грошово-кредитн≥й пол≥тиц≥, банки розгл¤даютьс¤ переважно ¤к
ф≥нансов≥ посередники. ÷е особливо виразно про¤вилос¤ у згадуваному вище
п≥дручнику ‘редер≥ка —. ћишк≥на. ј в прац¤х, присв¤чених управл≥нню банками,
конкретним механ≥змам њх функц≥онуванн¤, банки розгл¤даютьс¤ ¤к п≥дприЇмства,
фабрики кредиту та ≥нших ф≥нансових продукт≥в.
як зазначалос¤ вище, банки ¤к ф≥нансов≥ посередники про¤вл¤ють свою сутн≥сть ≥
роль передус≥м через три види базових операц≥й: депозитн≥, позичков≥ ≥
розрахунков≥. ¬иконанн¤ цих операц≥й уже забезпечуЇ пров≥дне м≥сце банкам у
ф≥нансовому посередництв≥, оск≥льки через них вони установлюють зв'¤зки майже з
ус≥м економ≥чним оточенн¤м ≥ мають можлив≥сть впливати на переважну частину
економ≥чних процес≥в. ѕроте обмежитис¤ т≥льки цими операц≥¤ми в сучасних умовах
банки просто не можуть. ѕ≥д тиском своњх конкурент≥в, загостренн¤ ф≥нансових
ризик≥в, проникненн¤ небанк≥вських посередник≥в у сферу д≥¤льност≥ банк≥в
останн≥ змушен≥ все глибше проникати у вузь-коспец≥ал≥зован≥ сегменти грошового
ринку ≥ нав≥ть у сферу пр¤мого ф≥нансуванн¤, виступаючи там у рол≥ звичайних
брокер≥в та дилер≥в. ƒостатньо сказати, що нав≥ть такою специф≥чною д≥¤льн≥стю
на грошовому ринку, ¤к страхуванн¤, банки мають право займатис¤ у Ѕельг≥њ,
‘ранц≥њ, Ќ≥меччин≥, ¬еликобритан≥њ. Ѕрокерськ≥ та андеррайтингов≥ операц≥њ
банки можуть виконувати в Ѕельг≥њ, ‘ранц≥њ, Ќ≥меччин≥, ≤тал≥њ; у анад≥ та
¬еликобритан≥њ - з певними обмеженн¤ми. “акий активний вих≥д банк≥в за сферу
своЇњ традиц≥йноњ д≥¤льност≥ даЇ змогу њм пол≥пшувати диверсиф≥кац≥ю своњх
актив≥в, зменшувати ф≥нансов≥ ризики, п≥дтримувати прибутков≥сть ≥
конкурентоспроможн≥сть, утримувати своњ пров≥дн≥ позиц≥њ на грошовому ринку.
