2.3. —“–” “”–ј √–ќЎќ¬ќ√ќ ќЅќ–ќ“” «ј ≈ ќЌќћ≤„Ќ»ћ «ћ≤—“ќћ “ј
‘ќ–ћќё ѕЋј“≤∆Ќ»’ «ј—ќЅ≤¬
¬≥дм≥нност≥ в характер≥ економ≥чних в≥дносин м≥ж суб'Їктами грошового обороту
дають п≥дстави структуризувати його на окрем≥ сектори. ѕершим, за лог≥кою
в≥дтворювального процесу, видом економ≥чних в≥дносин, що реал≥зуютьс¤ в
грошовому оборот≥, Ї в≥дносини обм≥ну. ’арактерним дл¤ руху грошей, що
обслуговуЇ ц≥ в≥дносини, Ї:
* екв≥валентн≥сть, оск≥льки назустр≥ч грошам, ¤к≥ передаЇ покупець продавцев≥,
перем≥щуютьс¤ продукти р≥вновеликоњ ном≥нальноњ вартост≥;
* безповоротн≥сть, оск≥льки одержан≥ продавцем грош≥ не повинн≥ повертатис¤ до
свого попереднього власника, вони безповоротно перейшли у власн≥сть нового
суб'Їкта обороту;
* пр¤мол≥н≥йн≥сть, ¤ка ви¤вл¤Їтьс¤ у пост≥йному в≥ддаленн≥ грошей в≥д того
суб'Їкта обороту, ¤кий використав њх дл¤ куп≥вл≥ продукт≥в, оск≥льки наступний
суб'Їкт теж витрачаЇ њх дл¤ нових закуп≥вель.
“акий характер руху грошей, що обслуговуЇ сферу обм≥ну, даЇ п≥дстави вид≥лити
його в окремий сектор, що називаЇтьс¤ грошовим об≥гом.
«начна частина грошового обороту пов'¤зана з процесами розпод≥лу вартост≥
валового нац≥онального продукту. –ух грошей тут маЇ одну суттЇву в≥дм≥нн≥сть
в≥д грошового об≥гу - в≥н зд≥йснюЇтьс¤ неекв≥валентно, тобто назустр≥ч
грошовому платежу платник не одержуЇ реального екв≥валента у форм≥ товар≥в чи
послуг. ÷ей сектор грошового обороту називаЇтьс¤ ф≥нансово-кредитним.
р≥м сп≥льноњ риси - неекв≥валентност≥, в≥дносинам м≥ж суб'Їктами цього сектора
грошового обороту властив≥ також ≥стотн≥ в≥дм≥нност≥. „астина цих в≥дносин маЇ
характер в≥дчуженн¤, коли визначена законами частина доход≥в економ≥чних
суб'Їкт≥в вилучаЇтьс¤ у вигл¤д≥ податк≥в та ≥нших обов'¤зкових платеж≥в ≥
надходить у розпор¤дженн¤ держави, ¤ка витрачаЇ њх при виконанн≥ своњх функц≥й.
” результат≥ виникаЇ не т≥льки безекв≥валентний, а й безповоротний рух грошей,
тобто одн≥ суб'Їкти ц≥ грош≥ втрачають назавжди ≥ без одержанн¤ будь-¤кого
доходу, а ≥нш≥ њх одержують теж безповоротно ≥ без виплати будь-¤коњ ц≥ни за
них. ÷¤ частина ф≥нансово-кредитного обороту називаЇтьс¤ ф≥скально-бюджетною.
ƒруга частина ф≥нансово-кредитного обороту обслуговуЇ сферу перерозпод≥льних
в≥дносин, у ¤ких власн≥сть суб'Їкт≥в не в≥дчужуЇтьс¤, а лише передаЇтьс¤ у
тимчасове користуванн¤, наприклад при внесенн≥ грошей на банк≥вський депозит чи
п≥д час куп≥вл≥ ц≥нних папер≥в. “ому дл¤ цих в≥дносин характерне ще одержанн¤
доходу тим суб'Їктом, ¤кий передаЇ свою власн≥сть у тимчасове користуванн¤.
“обто рух грошей, що забезпечуЇ реал≥зац≥ю цих в≥дносин, маЇ зворотний
характер, коли власник повертаЇ своњ гро-
ш≥ в обумовлений терм≥н чи може њх повернути, наприклад при куп≥вл≥ акц≥й, ≥,
кр≥м того, одержуЇ дох≥д у вигл¤д≥ процента чи див≤денда. ќтже, цей сектор
грошового обороту ≥стотно в≥др≥зн¤Їтьс¤ не т≥льки в≥д грошового об≥гу, а й в≥д
ф≥скально-бюджетного сектора, ≥ називаЇтьс¤ в≥н кредитним оборотом.
√рошовий об≥г, ф≥скально-бюджетний та кредитний обороти ¤к складов≥ сукупного
грошового обороту т≥сно взаЇмозв'¤зан≥, внутр≥шньо перепл≥таютьс¤ ≥ доповнюють
один одного в забезпеченн≥ ц≥лей розширеного в≥дтворенн¤. ¬одночас вони -
самост≥йн≥ ¤вища, з≥ своњм особливим механ≥змом регулюванн¤ ≥ специф≥чними
можливост¤ми впливу на процес в≥дтворенн¤.
«алежно в≥д форми грошей, в ¤к≥й в≥дбуваЇтьс¤ грошовий оборот, в≥н под≥л¤Їтьс¤
на безгот≥вковий ≥ гот≥вковий. ’оч критер≥й такоњ структуризац≥њ грошового
обороту досить формальний, проте м≥ж цими його частинами Ї ≥стотн≥ в≥дм≥нност≥,
¤к≥ мають важлив≥ економ≥чн≥ насл≥дки. «окрема, у сфер≥ гот≥вкового обороту
грош≥ рухаютьс¤ поза банками, безпосередньо обслуговуючи в≥дносини економ≥чних
суб'Їкт≥в. ќтже, на оборот цих грошей можуть впливати лише пр¤м≥ його суб'Їкти,
що даЇ можлив≥сть њм найповн≥ше реал≥зувати своњ в≥дносини в тому вигл¤д≥, ¤к
вони сам≥ њх визначили.
÷е досить в≥дчутна перевага гот≥вкового обороту за умов перех≥дноњ економ≥ки. «
одного боку, з великими труднощами формуЇтьс¤ приватна власн≥сть ≥ новий
прошарок њњ нос≥њв, ¤к≥ Ї активними суб'Їктами грошового обороту, а з ≥ншого -
Ї могутн≥ сили, ¤к≥ захищають державну власн≥сть ≥ найчаст≥ше через державн≥
структури вс≥л¤ко гальмують становленн¤ приватних власник≥в, використовуючи дл¤
цього ≥ контроль за њх грошовим оборотом. ” в≥дпов≥дь на це останн≥ широко
практикують м≥ж собою платеж≥ гот≥вкою, провокуючи т≥н≥зац≥ю в≥дносин.
” сфер≥ безгот≥вкового обороту грош≥ рухаютьс¤ по рахунках у банках, не
виход¤чи за меж≥ банк≥вськоњ системи. ÷е створюЇ можлив≥сть контролювати його,
а отже впливати на в≥дносини в≥дпов≥дних економ≥чних суб'Їкт≥в не т≥льки њм
самим, а й трет≥м особам - банкам. ¬изначаючи законодавче права та обов'¤зки
банк≥в щодо зд≥йсненн¤ такого контролю, держава може впливати на весь
безгот≥вковий грошовий оборот, а в≥дтак ≥ на процес сусп≥льного в≥дтворенн¤ в ц≥лому.
” цьому головна перевага безгот≥вкового обороту над гот≥вковим, тому в м≥ру
завершенн¤ перех≥дного до ринковоњ економ≥ки пер≥оду, забезпеченн¤ правовоњ
бази розвитку њњ приватного сектора розширюватиметьс¤ сфера безгот≥вкового
обороту ≥ звужуватиметьс¤ гот≥вкова.
ѕоки ж що, за станом на початок 2000 p., сп≥вв≥дношенн¤ цих двох сфер грошового
обороту в ”крањн≥ можна приблизно визначити ¤к 2 : 1, оск≥льки в загальн≥й мас≥
грошей (за агрегатом ћ1) гот≥вка становила 68,0%, а поточн≥ депозити - 32,0%.
ѕор≥вн¤но ≥з зах≥дними крањнами в структур≥ грошового обороту ”крањни занадто
висока питома вага гот≥вкового обороту. ÷ей факт нер≥дко розц≥нюЇтьс¤ ¤к
недол≥к грошового обороту та грошовоњ системи взагал≥, ¤к негативне ¤вище в
д≥¤льност≥ банк≥вськоњ системи, зокрема ЌЅ”. ѕроте це скор≥ше законом≥рна
реакц≥¤ грошового обороту на проблеми ≥ труднощ≥ перех≥дноњ економ≥ки ”крањни.
” ситуац≥њ, що склалас¤ в економ≥ц≥ ”крањни в цей пер≥од, структура грошового
обороту ≥ не могла бути ≥ншою. ƒетальн≥ше переваги та недол≥ки гот≥вкових та
безгот≥вкових грошей будуть проанал≥зован≥ в розд≥л≥ 4.
