1.2. —”“Ќ≤—“№ √–ќЎ≈…. √–ќЎ≤ я √–ќЎ≤ ≤ √–ќЎ≤ я јѕ≤“јЋ
—утн≥сть грошей. «а своњм м≥сцем у товарному виробництв≥ й обм≥н≥ грош≥ - це
специф≥чний товар, що маЇ властив≥сть обм≥нюватис¤ на будь-¤кий ≥нший товар,
тобто Ї загальним екв≥валентом.
ѕрирода грошей ¤к загального екв≥валента визначаЇтьс¤ передус≥м њх походженн¤м.
як було показано вище, грош≥ виникли внасл≥док стих≥йного вид≥ленн¤ з безл≥ч≥
товар≥в одного, найб≥льш придатного за своњми ф≥зичними властивост¤ми
виконувати роль загального екв≥валента. јле й п≥сл¤ завершенн¤ формуванн¤
грошей ¤к самост≥йного економ≥чного ¤вища нос≥Їм њх прот¤гом тис¤чол≥ть були
товари в њх натурально-речовому вигл¤д≥, зокрема ср≥бло ≥ золото. Ѕудучи
звичайними товарами, вони визначали також товарну природу самих грошей,
сусп≥льну роль ¤ких виконували н≥бито за сум≥сництвом.
ѕроте не можна по¤снювати товарну природу грошей т≥льки њх походженн¤м чи
закр≥пленн¤м њх сусп≥льноњ рол≥ за певним конкретним товаром. √рош≥ Ї товаром
сам≥ по соб≥, по своњй сутност≥, що визначаЇтьс¤ њх м≥сцем у товарних
в≥дносинах. ÷е пом≥тно було вже за тих умов, коли в рол≥ грошей виступали
конкрет-н≥ товари. “ак, золото, ставши монопольним нос≥Їм грошовоњ сут≥, набуло
подв≥йного ≥снуванн¤ - ¤к звичайний товар ≥ ¤к
грош≥. ѕодв≥йн≥сть ви¤вл¤лась ¤к у його споживн≥й, так ≥ в м≥нов≥й вартост≥.
ѕор¤д з конкретною споживною варт≥стю ¤к здатн≥стю задовольн¤ти певн≥ потреби
людини золото набуло загальноњ споживноњ вартост≥ - здатност≥ задовольн¤ти
будь-¤к≥ людськ≥ потреби внасл≥док використанн¤ його ¤к загального засобу
обм≥ну. ћ≥ж конкретною ≥ загальною споживною варт≥стю золота виникла суперечн≥сть
- ¤кщо воно застосовуЇтьс¤ у перш≥й своњй властивост≥, то не може
використовуватись у друг≥й, ≥ навпаки.
” м≥ру розвитку товарного виробництва неухильно загострюЇтьс¤ ц¤ суперечн≥сть:
щоб задовольнити дедал≥ зростаюч≥ потреби об≥гу в золот≥-грошах, довелос¤ б
повн≥стю в≥дмовитис¤ в≥д використанн¤ його ¤к конкретного товару. ” так≥й
ситуац≥њ втрачаЇтьс¤ особливе значенн¤ специф≥чних властивостей золота ¤к
грошового товару, оск≥льки реал≥зувати њх стаЇ дедал≥ важче.
¬ир≥шенн¤ ц≥Їњ суперечност≥ було знайдено на шл¤ху ≥деал≥зац≥њ грошей,
поступового переходу загальноњ споживноњ вартост≥ в≥д конкретного товару-золота
до простого його знаку. ѕерший крок у цьому напр¤м≥ був зроблений у т≥й сфер≥
грошових в≥дносин, де природн≥ властивост≥ золота ¤к товару найменшою м≥рою
вимагалис¤, - у сфер≥ товарного об≥гу. ћиттЇвий характер функц≥онуванн¤ грошей
¤к засобу об≥гу в≥дкрив шл¤х дл¤ зам≥щенн¤ грошей-золота грошима-знаками.
–еальна д≥йсн≥сть св≥дчить ≥ про роздвоЇнн¤ м≥новоњ вартост≥ золота ¤к
звичайного товару ≥ ¤к грошей. ¬арт≥сть золота ¤к звичайного товару формуЇтьс¤
п≥д впливом зм≥н продуктивност≥ сусп≥льноњ прац≥ в золотодобуванн≥ та зм≥н
сусп≥льних потреб у цьому конкретному товар≥. Ќа варт≥сть же золота ¤к грошей
впливають, кр≥м того, ще й так≥ чинники, ¤к зм≥ни сусп≥льних потреб у грошах в
ус≥х њхн≥х функц≥¤х, динам≥ка золотих запас≥в, нагромаджених у попередн≥ в≥ки,
та ≥н. “ому варт≥сть золота ¤к грошей стаЇ менш залежною в≥д поточних зм≥н умов
видобуванн¤ золота, б≥льш сталою, н≥ж варт≥сть золота ¤к товару.
ќсобливо в≥дчутно ц≥ в≥дм≥нност≥ вартост≥ золота ¤к звичайного товару ≥ ¤к
грошей ви¤вл¤ютьс¤ в об≥гу монет. ¬≥домо, що в≥д тривалого об≥гу монети
стираютьс¤ ≥ варт≥сть золота, ¤ка реально залишаЇтьс¤ в монет≥, зменшуЇтьс¤.
ѕроте в об≥гу монети продовжували циркулювати у своњй попередн≥й вартост≥, що
зали-шилас¤ лише ном≥нально. ” так≥й ном≥нальн≥й вартост≥ монети продовжували
усп≥шно функц≥онувати ¤к м≥ра вартост≥ ≥ зас≥б об≥гу, тобто виконувати основн≥
функц≥њ, котр≥ й конституюють ¤вище грошей.
ѕод≥бна роздвоЇн≥сть вартост≥ золотоњ монети на реальну ≥ ном≥нальну може
в≥дбуватис¤ ≥ п≥д впливом зм≥н умов ≥ технолог≥њ видобутку золота. ” таких
випадках реальна варт≥сть однойменноњ монети знижувалас¤ при збереженн≥
прот¤гом певного часу в ринкових в≥дносинах њњ попередньоњ вартост≥ ¤к
ном≥нальноњ, особливо на ринках, в≥ддалених в≥д м≥сць видобутку золота.
Ќезважаючи на п≥двищенн¤ ц≥н на товари в м≥сц¤х його видобутку, значна частина
≥нших товар≥в тривалий час продовжуЇ оц≥нюватис¤ м≥рою вартост≥, що стала
≥люзорною, застар≥лою. Ћише згодом поступово вир≥внюЇтьс¤ ном≥нальна варт≥сть
грошей за фактичною варт≥стю золота ¤к товару. ќднак поки в≥дбудетьс¤ одне коло
вир≥внюванн¤, фактична варт≥сть може знову зм≥нитись. ќтже, ном≥нальна варт≥сть
може н≥коли њњ не "наздогнати" або ж зр≥вн¤тис¤ з нею лише на
короткий строк.
÷е св≥дчить про те, що грош≥ в процес≥ об≥гу набувають особливоњ вартост≥, ¤ка
може ≥снувати в≥докремлено ≥ паралельно з внутр≥шньою варт≥стю того матер≥алу,
з ¤кого вони виготовлен≥. √рош≥ стають абсолютним уособленн¤м м≥новоњ вартост≥,
що маЇ вир≥шальне значенн¤ в метаморфоз≥ “овар-√рош≥. ћожлив≥сть формуванн¤
такоњ вартост≥ грошей створила основу дл¤ в≥докремленн¤ ¤вища грошей в≥д
конкретного товарного нос≥¤, дл¤ виникненн¤ грошей, не пов'¤заних з будь-¤кою
натурально-речовою формою, наприклад депозитн≥ грош≥, електронн≥ грош≥.
як самост≥йна форма м≥новоњ вартост≥ грош≥ принципово в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д
звичайних товар≥в. ¬они мають не конкретну, а загальну споживну варт≥сть, тобто
здатн≥ задовольнити будь-¤ку потребу людей, попередньо обм≥н¤вшись на
в≥дпов≥дн≥ блага. “ому ринок сприймаЇ грош≥ ¤к абстрактну ц≥нн≥сть, бажану саму
по соб≥ дл¤ будь-¤кого його суб'Їкта, незалежно в≥д його конкретних поточних
потреб. ќтже, грош≥ стають абсолютним товаром, ¤кий протистоњть на ринку вс≥м
≥ншим товарам, стаЇ м≥рилом вартост≥ останн≥х ≥ безпосередн≥м вт≥ленн¤м
багатства взагал≥.
як так≥ грош≥ виход¤ть в окремих своњх функц≥¤х далеко за меж≥ сфери товарного
обм≥ну й обслуговують ус≥ сфери економ≥ки, зокрема нагромадженн¤ вартост≥, њњ
розпод≥л, перерозпод≥л та використанн¤, у тому числ≥ на потреби ≥нвестуванн¤. ≥
√рош≥ ¤к грош≥ ≥ грош≥ ¤к кап≥тал. «астосуванн¤ грошей дл¤ обслуговуванн¤
процес≥в нагромадженн¤ вартост≥ та њњ продукти-вного використанн¤ (≥нвестуванн¤)
≥стотно зм≥нило њх сусп≥льне призначенн¤. « простого засобу об≥гу, що
обслуговував обм≥н товар≥в, вони перетворилис¤ в нос≥¤ самозростаючоњ вартост≥,
тобто у форму кап≥талу. ¬они стали широко обслуговувати нагромадженн¤ вартост≥,
використанн¤ њњ дл¤ ф≥нансуванн¤ розвитку ви-
робництва, формуванн¤ на ц≥й основ≥ маси позичкового кап≥талу та його руху.
«абезпеченн¤ самозростанн¤ вартост≥ стало пр≥оритетною ц≥ллю руху грошей у
процес≥ в≥дтворенн¤, ¤ка ≥стотно впливаЇ на ≥нтереси економ≥чних суб'Їкт≥в, на њх
взаЇмов≥дносини.
ѕри застосуванн≥ у сфер≥ ≥нвестуванн¤ грош≥ стають нос≥Їм кап≥талу, у зв'¤зку з
чим виникаЇ необх≥дн≥сть розр≥зн¤ти грош≥ ¤к грош≥ ≥ грош≥ ¤к кап≥тал.
√рош≥ ¤к грош≥ використовуютьс¤ переважно дл¤ реал≥зац≥њ на¤вноњ споживноњ
вартост≥, тобто њх ц≥льове призначенн¤ обмежуЇтьс¤ посередництвом в обм≥н≥.
√рош≥ ¤к кап≥тал використовуютьс¤ дл¤ забезпеченн¤ зростанн¤ на¤вноњ вартост≥.
ƒл¤ цього виготовлену варт≥сть потр≥бно реал≥зувати, нагромадити та використати
так, щоб њњ не т≥льки зберегти, а й зб≥льшити. ÷е можливо лише за умови, що
грош≥ використовуютьс¤ дл¤ формуванн¤ промислового чи торговельного кап≥талу
або ¤к позичковий кап≥тал. ¬ ус≥х цих випадках ц≥льове призначенн¤ грошей
значно розширюЇтьс¤, розвиваютьс¤ њх нов≥ функц≥ональн≥ форми, зокрема зас≥б
нагромадженн¤ ≥ зас≥б платежу, ≥стотно зростаЇ роль грошей в економ≥чному житт≥
сусп≥льства.
Ќабутт¤ грошима одн≥Їњ з форм руху кап≥талу не означаЇ, що вони перестали
використовуватис¤ ¤к грош≥.
‘ункц≥онуючи ¤к кап≥тал, грош≥ продовжують виконувати своњ традиц≥йн≥ функц≥њ
м≥ри вартост≥ ≥ засобу об≥гу, ¤к≥ разом конституюють ¤вище грошей. “ому
в≥дм≥нност≥ м≥ж грошима ¤к грошима ≥ грошима ¤к кап≥талом досить умовн≥ ≥
визначаютьс¤ переважно призначенн¤м грошей при њх використанн≥ економ≥чними суб'Їктами.
√рош≥ Ї власне грошима насамперед при њх витрачанн≥ на особисте споживанн¤,
оск≥льки забезпечують куп≥влю товар≥в та послуг.
√рош≥ стають кап≥талом переважно при њх нагромадженн≥, збер≥ганн≥ та продажу на
грошовому ринку, оск≥льки це даЇ власнику грошей додатковий дох≥д у вигл¤д≥
процента.
ѕри обслуговуванн≥ виробничого споживанн¤ грош≥ одночасно Ї власне грошима ≥
кап≥талом, оск≥льки спри¤ють реал≥зац≥њ товару та одержанню прибутку.
Ќайвиразн≥ше грош≥ ¤к кап≥тал ви¤вл¤ють себе в межах кругообороту кап≥талу
окремого п≥дприЇмства. Ќа¤вна у нього сума грошей (на банк≥вських рахунках, у
касах) Ї одночасно частиною його рборотного кап≥талу ≥ масою л≥кв≥дност≥, що
забезпечуЇ його поточну платоспроможн≥сть. «б≥льшенн¤ ц≥Їњ суми одночасно
зб≥льшуЇ його оборотний кап≥тал, тобто масу на¤вних ресурс≥в, його л≥кв≥дн≥сть,
робить п≥дприЇмство економ≥чно могутн≥шим.
” межах вс≥Їњ економ≥ки на¤вна сума грошей характеризуЇ лише масу њњ
л≥кв≥дност≥ ≥ не Ї частиною обс¤гу реального кап≥талу. «ростанн¤ ц≥Їњ суми призводить
лише до пол≥пшенн¤ л≥кв≥дност≥ економ≥ки, проте обс¤г реального кап≥талу в≥д
цього не зб≥льшуЇтьс¤. якщо зростанн¤ загальноњ маси грошей буде надм≥рним, це
призведе лише до њх знец≥ненн¤.
