4.2. ¬»ƒ» √–ќЎќ¬»’ —»—“≈ћ “ј ѓ’ ≈¬ќЋё÷≤я
” результат≥ еволюц≥њ товарного господарства та властивих йому економ≥чних
в≥дносин грошов≥ системи поступово зм≥нювалис¤, набували р≥зних форм, ¤к≥ можна
класиф≥кувати за к≥лькома критер≥¤ми (рис. 4.1).
мал. 28
«алежно в≥д форми, в ¤к≥й функц≥онують грош≥, вид≥л¤ють так≥ види грошових
систем:
- система металевого об≥гу, коли грошовий метал безпосередньо перебуваЇ в об≥гу
та виконуЇ вс≥ функц≥њ грошей, а банкноти залишаютьс¤ розм≥нними на метал;
- система паперово-кредитного об≥гу, при ¤к≥й в об≥гу перебувають лише
нерозм≥нн≥ на грошовий метал знаки грошей - казначейськ≥ б≥лети або банкноти.
ћеталев≥ грошов≥ системи ≥сторично виступали у формах б≥метал≥зму та
монометал≥зму. ¬ епоху перв≥сного накопиченн¤ кап≥талу (XVI - XVIII ст.)
грошов≥ системи, ¤к правило, базувалис¤ на б≥метал≥зм≥, що виник ще за час≥в
феодал≥зму.
Ѕ≥метал≥зм - це грошова система, в ¤к≥й роль загального екв≥валента законодавче
закр≥пл¤лас¤ за двома металами - золотом ≥ ср≥блом; монети з цих метал≥в
карбувалис¤ та оберталис¤ на р≥вних засадах, банкноти п≥дл¤гали розм≥ну на
обидва ц≥ метали.
≤сторично першим р≥зновидом б≥метал≥зму була система паралельноњ валюти, за
¤кою сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж золотими та ср≥бними монетами встановлювалос¤ на ринку
стих≥йно, тобто при зд≥йсненн≥ платеж≥в золот≥ та ср≥бн≥ монети приймалис¤
в≥дпов≥дно до ринковоњ вартост≥ золота та ср≥бла. ÷е створювало де¤к≥ труднощ≥,
що були пов'¤зан≥ з ≥снуванн¤м на ринках двох загальних екв≥валент≥в, а значить
- двох м≥р вартост≥, двох систем ц≥н. —итуац≥¤ ускладнювалас¤ пост≥йною зм≥ною
сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж золотом та ср≥блом за варт≥стю. ўоб спростити ситуац≥ю,
держава встановлювала у законодавчому пор¤дку обов'¤зкове варт≥сне
сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж двома металами, що оберталис¤ на р≥вних засадах за њх в≥дкритого
карбуванн¤.
“акий р≥зновид б≥метал≥зму д≥став назву "система подв≥йноњ валюти".
јле встановлене ф≥ксоване варт≥сне сп≥вв≥дношенн¤ часто не зб≥галос¤ з реальним
ринковим. ÷е було пов'¤зано ≥з нер≥вном≥рн≥стю зростанн¤ продуктивност≥ прац≥
при видобутку золота та ср≥бла та призводило до того, що варт≥сть одного
грошового металу завищувалас¤, а ≥ншого - занижувалас¤. “ой метал, ¤кий був за
законом недооц≥неним, вит≥сн¤вс¤ з об≥гу металом, варт≥сть ¤кого за законом
була завищена. ” цьому про¤вл¤лас¤ д≥¤ закону оперника-√решема: "√≥рш≥
грош≥ вит≥сн¤ють з об≥гу кращ≥".
“ак, наприк≥нц≥ XVII ст. в јнгл≥њ було оф≥ц≥йно встановлено варт≥сне
сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж золотом та ср≥блом 1 : 15,5, водночас у ‘ранц≥њ та √олланд≥њ
цей показник становив 1 : 15, а ринкове варт≥сне сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж зливками
золота та ср≥бла - 1 : 14,9. “аким чином, в јнгл≥њ варт≥сть золота за законом
була завищена на 4%. “ому виг≥дн≥ше було платити золотом, бо платник при
цьому отримував економ≥ю у розм≥р≥ 4% в≥д суми платежу. як насл≥док, ср≥бн≥
монети вилучалис¤ з об≥гу. ¬они переплавл¤лис¤ у зливки та вивозилис¤ за кордон
з метою куп≥вл≥ золотих зливк≥в дл¤ перекарбуванн¤ њх у монети дл¤ об≥гу. —аме
цим по¤снювавс¤ той факт, що за 15 рок≥в - з 1702 до 1717 р. - в јнгл≥њ золотих
монет було накарбовано за варт≥стю у 32 рази б≥льше, н≥ж ср≥бних.
Ќа початку XIX ст. у —Ўј оф≥ц≥йне сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж золотом та ср≥блом було
встановлено 1:16, а в Ївропейських крањнах - 1:15,6. “ому недооц≥нене за
законом ср≥бло вивозилос¤ з —Ўј до ™вропи в обм≥н на золото. ” —Ўј з об≥гу
вилучалос¤ ср≥бло, а в Ївропейських крањнах - золото.
–≥зновидом б≥метал≥зму була так звана система "кульгаючоњ" валюти, за
¤кою один з вид≥в монет карбуЇтьс¤ у закритому пор¤дку. ѕрикладом Ї французька
грошова система, коли у 1873 р. було заборонено в≥льне карбуванн¤ ср≥бла, але
за 5-франковими ср≥бними монетами залишилас¤ необмежена сила законного
плат≥жного засобу. ÷е була спроба вр¤тувати б≥метал≥зм.
ќднак б≥метал≥зм не в≥дпов≥дав потребам розвинутого ринкового господарства, бо
використанн¤ ¤к м≥ри вартост≥ двох метал≥в суперечило сут≥ ц≥Їњ функц≥њ грошей.
«агальною м≥рою вартост≥ може бути лише один метал, до чого фактично на
практиц≥ й д≥йшли. ≤з розвитком кап≥тал≥зму м≥сце повноц≥нних грошей в об≥гу
все част≥ше займали кредитн≥ грош≥ та безгот≥вков≥ розрахунки.
Ќа початку другоњ половини XIX ст. к≥лька Ївропейських крањн вдалис¤ до спроби
зберегти б≥метал≥зм з допомогою укладанн¤ м≥жнародноњ угоди - так званого
Ћатинського монетного союзу. Ќа конференц≥њ 1865 р. була укладена угода м≥ж
‘ранц≥Їю, Ѕельг≥Їю, ≤тал≥Їю та Ўвейцар≥Їю дл¤ п≥дтримки стаб≥льност≥ грошового
об≥гу на баз≥ б≥метал≥зму. ÷е була перша спроба м≥ждержавного регулюванн¤
грошових систем. Ќа територ≥њ крањн Ћатинського монетного союзу збер≥галис¤
в≥льне карбуванн¤ монет ≥з золота та ср≥бла при п≥дтриманн≥ твердого
сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж золотими та ср≥бними монетами (1:15,5), однаковий металевий
вм≥ст (вага та проба) грошових одиниць, в≥льний об≥г монет одних крањн-член≥в
на територ≥¤х ≥нших. “акий союз мав зм≥цнити позиц≥њ крањн-член≥в в≥дносно
≥нших Ївропейських крањн, насамперед ¬еликобритан≥њ та Ќ≥меччини. јле в≥н
про≥снував не довго. «нец≥ненн¤ ср≥бла наприк≥нц≥ XIX ст. через здешевленн¤
його виробництва призвело до того, що фактичне ринкове сп≥вв≥дношенн¤ золотих
та ср≥бних монет за варт≥стю становило 1 :20, 1 :22. як насл≥док, недооц≥нен≥
за законом золот≥ монети почали переходити з≥ сфери об≥гу до скарб≥в. ÷е
врешт≥-решт призвело до розпаду Ћатинського монетного союзу. ” 1878 р. в≥льне
карбуванн¤ ср≥бла у крањнах союзу було заборонено ≥ вс≥ ц≥ крањни перейшли до
золотого монометал≥зму.
ћонометал≥зм - грошова система, за ¤коњ роль загального екв≥валента виконуЇ
один метал: золото (золотий монометал≥зм) або ср≥бло (ср≥бний монометал≥зм),
при цьому в об≥гу функц≥онують монети та знаки вартост≥, розм≥нн≥ на грошовий
метал.
” м≥ру розвитку кап≥тал≥стичного господарства б≥метал≥зм поступаЇтьс¤
монометал≥зму, а ср≥бний монометал≥зм - золотому. —р≥бний монометал≥зм ≥снував
у –ос≥њ в 1843-1852 pp., в ≤нд≥њ- в 1852-1893 pp., у √олланд≥њ - в 1847-1875
pp.
јнгл≥¤ першою перейшла до золотого монометал≥зму наприк≥нц≥ XVIII ст. - на
початку XIX ст. ¬ останн≥й третин≥ XIX ст. з'¤вилис¤ умови дл¤ широкого
запровадженн¤ золотоњ валюти. «авд¤ки своњй портативност≥ (б≥льш висока варт≥сть
та значно менша вага, н≥ж у ср≥бних монетах) золот≥ монети були придатн≥шими
дл¤ об≥гу. «олотий монометал≥зм було введено в Ќ≥меччин≥ - у 1871-1873 pp., у
Ўвец≥њ, Ќорвег≥њ та ƒан≥њ - у 1873 p., у ‘ранц≥њ - у 1876-1878 pp., в јвстр≥њ -
у 1892 p., в –ос≥њ та япон≥њ - у 1897 p., у —Ўј - в 1900 р.
«олотий монометал≥зм ≥снував у к≥лькох формах: золотомонетного стандарту,
золотозливкового стандарту ≥ золотодев≥зного стандарту.
ласичною формою вважаЇтьс¤ золотомонетний стандарт, при ¤кому:
- золото виконувало вс≥ функц≥њ грошей;
- в об≥гу перебували золот≥ монети та банкноти, розм≥нн≥ на них. ”веденн¤ в
об≥г золотих монет не викликало аж≥отажного попиту на них. Ќавпаки, њх часто
намагалис¤ позбутис¤ ¤к незручних в об≥гу;
- в≥дкрите карбуванн¤ монет ≥з ф≥ксованим золотим вм≥стом. «олотий вм≥ст
англ≥йського фунта стерл≥нг≥в дор≥внював
7,32 г, долара - 1,5 г, франка - 0,29 г, марки - 0,35 г, рос≥йського рубл¤ -
0,77 г;
- в≥льний рух золота та ≥ноземноњ валюти м≥ж крањнами, внасл≥док чого
в≥дхиленн¤ валютних курс≥в в≥д валютних паритет≥в в≥дбувалос¤ лише в межах
"«олотих точок".
«алежно в≥д установленого законодавством пор¤дку забезпеченн¤ банкнот золотом
розр≥зн¤Їтьс¤ к≥лька систем банкнотноњ ем≥с≥њ. јнгл≥йська система банкнотноњ
ем≥с≥њ пол¤гала в такому: 1. «аконодавство ф≥ксувало максимальний контингент
неза-безпеченоњ - ф≥дуц≥арноњ - ем≥с≥њ. «г≥дно з актом 1844 р. цей
контингент установлювавс¤ дл¤ Ѕанку јнгл≥њ в розм≥р≥ 14 млн ф.
стерл≥нг≥в.
2. ƒл¤ решти банкнотноњ ем≥с≥њ, ¤ка законом не л≥м≥тувалас¤, обов'¤зковим було
100-процентне металеве покритт¤.
французька система банкнотноњ ем≥с≥њ, ¤ка була введена у
1870 p., передбачала:
1. «аконодавче встановлювавс¤ загальний максимум банкнотноњ ем≥с≥њ.
2. Ќ≥¤ких обов'¤зкових норм металевого покритт¤ не встановлювалос¤.
≤ Ќ≥мецька система банкнотноњ ем≥с≥њ за законом 1875 р. зводилас¤ до такого:
1. ” законодавчому пор¤дку ф≥ксувавс¤ максимальний контингент не забезпеченоњ
золотом ем≥с≥њ.
2. «аконодавство дозвол¤ло випуск не забезпечених золотом банкнот понад
установлений максимум, але така додаткова ем≥с≥¤ обкладалас¤ 5-процентним
податком.
3. Ќе менш ¤к 1/3 загальноњ суми банкнот мала забезпечуватис¤ золотим запасом.
јмериканська система банкнотноњ ем≥с≥њ, що була введена зг≥дно з ‘едеральним
резервним актом 1913 p., характеризувалас¤ тим, що:
1. ”становлювалас¤ м≥н≥мальна норма металевого покритт¤ вс≥Їњ банкнотноњ ем≥с≥њ
у розм≥р≥ 40%, решта п≥дл¤гала забезпеченню комерц≥йними вексел¤ми.
2. Ќе встановлювалос¤ будь-¤кого максимального контингенту ан≥ дл¤ ф≥дуц≥арноњ
ем≥с≥њ, ан≥ дл¤ банкнотноњ ем≥с≥њ в ц≥лому.
–ос≥йська система забезпеченн¤ банкнотноњ ем≥с≥њ за законом 1897 р. пол¤гала в
такому:
1. «олоте забезпеченн¤ повинно було становити не менш н≥ж 50% загальноњ суми
ем≥с≥њ кредитних б≥лет≥в ƒержавного банку за умови њх випуску на суму не б≥льше
за 600 млн крб.
2. ≈м≥с≥¤ понад установлену суму потребувала 100-процент-ного золотого
забезпеченн¤.
«олотомонетний стандарт ¤вл¤в собою найб≥льш стаб≥льну, саморегульовану грошову
систему. —аморегулюванн¤ виходило з адекватност≥ вартост≥, ¤ку виражали вказан≥
грош≥ в об≥гу, вартост≥ металу, ¤кий м≥стивс¤ в монетах ≥ м≥г бути одержаний в
обм≥н на банкноти. «авд¤ки в≥льному об≥гу, в≥дкритому карбуванню золотих монет
та необмеженому обм≥ну банкнот на золото маса грошей в об≥гу стих≥йно
пристосовувалас¤ до потреб об≥гу в них через механ≥зм скарбу. ” пер≥оди спаду
виробництва та товарообороту зменшувалас¤ потреба в грошах, вони вилучалис¤ з
об≥гу, перетворюючись на скарб. ѕри розширенн≥ товарообороту грош≥ надходили з≥
скарбу до сфери об≥гу. —аме у такий спос≥б в≥дбувалос¤ регулюванн¤ маси грошей
в об≥гу.
—таб≥льн≥сть нац≥ональних грошей, стаб≥льн≥сть валютних курс≥в спри¤ли
розвитков≥ кап≥тал≥зму, в≥льного ринку, кредитних в≥дносин, м≥жнародноњ
торг≥вл≥, руху кап≥тал≥в та ≥н.
‘ункц≥онуванн¤ золотомонетного стандарту вимагало на¤вност≥ золотих запас≥в у
центральних ем≥с≥йних банках, ¤к≥ слугували резервним фондом внутр≥шнього
об≥гу, забезпечували розм≥н банкнот на золото, були резервом св≥тових грошей.
¬итрати держави на забезпеченн¤ об≥гу золотою монетою були значними. ƒл¤ њх
зменшенн¤ широко ем≥тувалис¤ банкноти, використовувалис¤ безгот≥вков≥
розрахунки. ” процес≥ ≥сторичного розвитку сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж золотими монетами
в об≥гу та њхн≥ми представниками - банкнотами - поступово зм≥нювалос¤.
Ќаприклад, у —Ўј, ¬еликобритан≥њ ≥ ‘ранц≥њ воно дор≥внювало у 1815 р. 3:1, у
1860 - 1:1, у 1885 - 1:3. ƒо 1913 р. золот≥ монети становили 1/10 грошовоњ
маси. јле грошова система залишалас¤ стаб≥льною, бо збер≥галис¤ основн≥
принципи золотомонетного стандарту.
—истеми паперово-кредитного об≥гу ¤вл¤ють собою грошов≥ системи, за ¤ких об≥г
обслуговують грошов≥ знаки (паперов≥ або металев≥), що не мають внутр≥шньоњ
вартост≥. “ак≥ грошов≥ системи Ї регульованими, бо держава бере на себе
зобов'¤занн¤ щодо забезпеченн¤ сталост≥ ем≥тованих в≥д њњ ≥мен≥ грошових
знак≥в. –озр≥зн¤ють паперов≥ грошов≥ системи та системи кредитних грошей, не
розм≥нних на золото.
«а паперовоњ системи грошового об≥гу ем≥с≥¤ грошових знак≥в, ¤к≥ мають форму
казначейських б≥лет≥в, зд≥йснюЇтьс¤ державним казначейством дл¤ покритт¤
бюджетного деф≥циту. ” такому випадку ем≥с≥¤ грошей не пов'¤зана з потребами
товарного об≥гу, а визначаЇтьс¤ виключно необх≥дн≥стю покритт¤ деф≥циту
державного бюджету, що призводить до переповненн¤ ними канал≥в грошового об≥гу
та до њх знец≥ненн¤. ƒо таких систем, ¤к св≥дчить ≥стор≥¤, крањни, ¤к правило,
вдавалис¤ за час≥в ¤кихось екстраординарних под≥й, таких ¤к в≥йни, кризов≥
¤вища.
” роки ѕершоњ св≥товоњ в≥йни зростанн¤ бюджетних деф≥цит≥в, покритт¤ њх позиками
та ем≥с≥Їю грошей спричинили надм≥рне зб≥льшенн¤ грошовоњ маси в об≥гу, що
призвело до припиненн¤ в≥льного обм≥ну грошових знак≥в на золот≥ монети. ” цей
час золотомонетний стандарт припинив своЇ ≥снуванн¤ у крањнах, що брали участь
у в≥йн≥, та й у б≥льшост≥ ≥нших крањн (окр≥м —Ўј та
семи латиноамериканських крањн). Ѕуло припинено розм≥н банкнот на золото,
заборонено його вив≥з за кордон, громад¤нам заборон¤лос¤ волод≥ти золотом у
монетарн≥й форм≥, золото п≥шло у скарби, тобто в≥дбувс¤ перех≥д до паперових
грошових систем.
ѕо зак≥нченн≥ в≥йни лише в —Ўј збер≥гавс¤ золотомонетний стандарт. ” б≥льшост≥
крањн збер≥гс¤ ≥нфл¤ц≥йний об≥г паперових грошей, ¤кий ≥снував тривалий час ≥
п≥сл¤ зак≥нченн¤ в≥йни.
«а нових ≥сторичних ≥ пол≥тичних умов поверненн¤ до класичноњ золотомонетноњ
форми було вже неможливим. ќдна з причин цього - нер≥вном≥рн≥сть св≥тових
запас≥в золота. ” той час, коли питома вага —Ўј у св≥тових централ≥зованих
запасах золота за 1913-1924 pp. зросла з 31,7 до 46%, питома вага Ївропейських
крањн впала з 49,3 до 34%. ÷е значно ускладнювало поновленн¤ золотомонетного
стандарту.
≤ншою причиною було прагненн¤ держав до централ≥зац≥њ золота ¤к важливого
в≥йськово-ф≥нансового ресурсу на випадок нових в≥йн. “ому нав≥ть т≥ Ївропейськ≥
держави, ¤к≥ мали пор≥вн¤но велик≥ золот≥ запаси (јнгл≥¤ ≥ ‘ранц≥¤), вживали
заходи дл¤ того, щоб централ≥зувати ц≥ запаси, вилучити њх з об≥гу та збер≥гати
у центральних банках.
” ход≥ грошових реформ (1924-1929 pp.) поверненн¤ до золотого стандарту
в≥дбулос¤ у двох нових формах - золотозливкового та золотодев≥зного стандарт≥в.
«олотозливковий стандарт - це грошова система, за ¤коњ в об≥гу в≥дсутн≥ золот≥
монети та њх в≥льне карбуванн¤, обм≥н банкнот зд≥йснюЇтьс¤ лише на золот≥
зливки з певними обмеженн¤ми. ” ¬еликобритан≥њ ц≥на стандартного зливка вагою
12,4 кг дор≥внювала 1700 ф. ст., у ‘ранц≥њ ц≥на зливка вагою 12,7 кг - 215 тис.
фр.
Ѕ≥льш≥сть крањн (Ќ≥меччина, јвстр≥¤ та ≥н.), що не мали достатн≥х золотих
запас≥в, перейшли до золотодев≥зного стандарту. «г≥дно з цим стандартом також
в≥дсутн≥й об≥г золотих монет та њх в≥льне карбуванн¤, а обм≥н банкнот
зд≥йснюЇтьс¤ на ≥ноземну валюту (дев≥зи), ¤ка обм≥нюЇтьс¤ на золото. ” такий
спос≥б збер≥гавс¤ непр¤мий зв'¤зок грошових одиниць 30 крањн св≥ту ≥з золотом.
«олотозливковий та золотодев≥зний стандарти були грошовими системами без
золотого об≥гу, тобто золото функц≥й об≥гу та платежу не виконувало. —аме тому
ц≥ стандарти називають "ур≥заними" формами золотого стандарту.
ќстаточний крах золотого стандарту ¤к грошовоњ системи було прискорено
економ≥чною кризою 1929-1933 pp. ”насл≥док нењ золотий стандарт було скасовано
в ус≥х крањнах (у ¬еликобритан≥њ, Ќ≥меччин≥ та япон≥њ - у 1931 p., у —Ўј - у
1933 p.).
ѕ≥сл¤ св≥товоњ кризи 1929-1933 pp. золотий стандарт певний час збер≥гавс¤ лише
у крањнах так званого "золотого блоку": ‘ранц≥њ, Ѕельг≥њ, √олланд≥њ,
Ўвейцар≥њ, ≤тал≥њ та ѕольщ≥. ” 1935 р. в≥д золотого стандарту в≥дмовилис¤
Ѕельг≥¤ та ≤тал≥¤, а в 1936 р. - ус≥ ≥нш≥ крањни. « того часу утвердилас¤
система паперово-кредитних грошей. ј Їдина м≥жнародна валютна система, що
базувалас¤ на золотому монометал≥зм≥, поступилас¤ м≥сцем валютним угрупованн¤м
- валютним блокам та зонам.
« 30-х рок≥в XX ст. в ус≥х крањнах утвердилас¤ система кредитних грошей, не
розм≥нних на золото. —учасн≥ грош≥ по сут≥ - це кредитн≥ грош≥, ¤к≥ нерозривно
пов'¤зан≥ з господарським оборотом ≥ реально в≥дбивають його рух. “обто сучасн≥
грош≥ у своњй основн≥й мас≥ Ї не лише св≥дченн¤м вартост≥, титулом
платоспроможност≥, а й реальним в≥дбитком руху товарно-матер≥альних ц≥нностей,
руху кап≥талу.
’арактерними рисами сучасних грошових систем Ї так≥:
1) утрата зв'¤зку ≥з золотом унасл≥док вит≥сненн¤ його з внутр≥шнього та
зовн≥шнього обороту;
2) випуск грошей в об≥г не т≥льки дл¤ кредитуванн¤ господарства, а й дл¤
кредитуванн¤ держави;
3) широкий розвиток безгот≥вкового об≥гу та зменшенн¤ гот≥вкового;
4) хрон≥чна ≥нфл¤ц≥¤;
5) державне регулюванн¤ грошового об≥гу;
6) в≥дм≥на оф≥ц≥йного золотого вм≥сту банкнот, њх забезпеченн¤ та розм≥ну на
золото;
7) розвиток ≥нтеграц≥йних процес≥в у сфер≥ грошово-кредитних в≥дносин.
редитний механ≥зм ем≥с≥њ грошей базуЇтьс¤ на загальних принципах кредитуванн¤
(повернен≥сть, забезпечен≥сть та ≥н.), що створюЇ передумови дл¤ забезпеченн¤
сталост≥ грошей шл¤хом формуванн¤ спец≥ального механ≥зму регулюванн¤ пропозиц≥њ
грошей в≥дпов≥дно до потреб обороту в засобах об≥гу. Ќин≥ в усьому св≥т≥ ем≥с≥¤
грошей монопол≥зована державою, ¤ка бере на себе зобов'¤занн¤ забезпечувати
стал≥сть грошових знак≥в, що в≥д њњ ≥мен≥ ем≥туЇ центральний ем≥с≥йний банк т≥Їњ
чи ≥ншоњ крањни.
«а певних умов кредитна природа банк≥вських б≥лет≥в може набувати формального
характеру. –озлад економ≥чного житт¤ сусп≥льства впливаЇ на характер
функц≥онуванн¤ кредитно-ф≥нансових установ. ¬≥дм≥на золотоњ конверс≥њ, а пот≥м
≥ в≥дмова в≥д п≥дтриманн¤ ринку ц≥нних папер≥в неодноразово приводили до
зближенн¤ кредитних та державних паперових грошей. «бер≥га-
ючи формальн≥ ознаки кредитних грошей, банкноти ем≥тувалис¤ без будь-¤кого
забезпеченн¤. ќднак це в≥дбувалос¤ лише в умовах повноњ дезорган≥зац≥њ
економ≥ки. Ѕанк≥вська система фактично розпадалас¤, вона втрачала здатн≥сть
регулювати грошов≥ потоки. Ќаприклад, саме так сталос¤ в пер≥од г≥пер≥нфл¤ц≥њ
1918-1923 pp. у Ќ≥меччин≥, коли рейхсмарки формально залишалис¤ банкнотами, але
≥мперський банк-ем≥тент фактично перестав бути центральним банком ≥
перетворивс¤ в казначейську структуру ур¤ду.
¬ипуск банкнот задл¤ покритт¤ бюджетного деф≥циту зм≥нюЇ характер њх
функц≥онуванн¤, призводить до непропорц≥йного розбуханн¤ грошовоњ маси в
оборот≥, спри¤Ї виникненню та поглибленню ≥нфл¤ц≥йноњ ситуац≥њ.
”насл≥док значного зростанн¤ грошовоњ маси в 1991-1993 pp. грошова система
”крањни мала характер паперовогрошовоњ, коли за рахунок кредит≥в ЌЅ”
ф≥нансувавс¤ весь деф≥цит державного бюджету. ÷е був пер≥од повного розладу
економ≥ки, грошовоњ та банк≥вськоњ систем. ≤нфл¤ц≥¤ у 1993 р. перевищила 10
тис. в≥дсотк≥в за р≥к.
√рошов≥ системи залежно в≥д ступен¤ втручанн¤ держави в економ≥чн≥ в≥дносини
можуть бути ринковими та неринковими. Ќеринковим грошовим системам притаманне
переважанн¤ адм≥н≥стративних неринкових метод≥в регулюванн¤ грошового об≥гу, що
про¤вл¤Їтьс¤ насамперед у штучному розмежуванн≥ його на гот≥вкову та
безгот≥вкову сфери. “ак≥ грошов≥ системи в≥дпов≥дали потребам
адм≥н≥стративно-командних економ≥чних систем, що мали м≥сце у колишн≥х
соц≥ал≥стичних крањнах.
ƒл¤ ринкових грошових систем характерним Ї переважанн¤ економ≥чних метод≥в та
≥нструмент≥в регулюванн¤ грошового об≥гу. “ак≥ системи властив≥ крањнам з
економ≥чними системами ринкового типу.
«а характером регулюванн¤ нац≥ональноњ валютноњ системи грошов≥ системи можуть
бути в≥дкритими та закритими.
ƒл¤ в≥дкритих грошових систем характерним Ї м≥н≥мальне втручанн¤ держави у
регулюванн¤ валютних в≥дносин всередин≥ крањни, що виражаЇтьс¤ у дерегулюванн≥
валютного ринку, повн≥й конвертованост≥ валюти, ринковому механ≥зм≥ формуванн¤
валютного курсу. “аке можливе лише за умов достатнього розвитку та в≥дкритост≥
економ≥ки крањни.
«акрит≥ грошов≥ системи характеризуютьс¤ на¤вн≥стю значноњ к≥лькост≥ валютних
обмежень, що про¤вл¤Їтьс¤ в адм≥н≥стративному регулюванн≥ валютного ринку,
неконвертованост≥ валюти, штучному формуванн≥ валютного курсу та ≥н. “ак≥
грошов≥ системи характерн≥ дл¤ крањн ≥з закритою економ≥кою. «акрит≥ грошов≥
системи були притаманними —–—– та крањнам так званого "соц≥ал≥стичного
табору".
√рошова система ”крањни нин≥ маЇ кредитний ринковий характер, ¤кий формувавс¤
поступово в процес≥ ринковоњ трансформац≥њ њњ економ≥ки, розвитку грошового
ринку та його ≥нфраструктури.
ќдн≥Їю з тенденц≥й розвитку св≥тових в≥дносин Ї ≥нтеграц≥йн≥ процеси, ¤к≥
охоплюють не лише економ≥чн≥ зв'¤зки, а й нац≥ональн≥ грошов≥ системи держав.
¬плив св≥тових ≥нтеграц≥йних процес≥в на трансформац≥ю нац≥ональних грошових
систем най¤скрав≥ше про¤вивс¤ в «ах≥дн≥й ™вроп≥, особливо в ™вропейському
—п≥втовариств≥, де з 1 с≥чн¤ 1999 р. у безгот≥вковий об≥г було введено нову
грошову одиницю - Ївро, ¤ка стала Їдиною валютою крањн ™вропейського
монетарного союзу (™ћ—). —творенн¤м цього —оюзу завершилос¤ формуванн¤ в крањнах
™— Їдиного внутр≥шнього ринку товар≥в, послуг, кап≥талу.
« 1 с≥чн¤ 2002 р. передбачаЇтьс¤ випуск Ївро в гот≥вковий оборот з паралельним
об≥гом з нац≥ональними грошовими знаками, а з 1 липн¤ того ж року - поступова
зам≥на ними нац≥ональних грошових одиниць.
ƒл¤ вир≥шенн¤ монетарних проблем у межах ™ћ— створено ™вропейський центральний
банк, ¤кий розм≥щено у ‘ранкфурт≥-на-ћайн≥, а нац≥ональн≥ банки держав-член≥в
будуть лише реал≥зовувати валютну пол≥тику, визначену цим банком.
