4.6.
ћќЌ≈“»«ј÷≤я Ѕёƒ∆≈“Ќќ√ќ ƒ≈‘≤÷»“” “ј ¬јЋќ¬ќ√ќ ¬Ќ”“–≤ЎЌ№ќ√ќ ѕ–ќƒ” “” ¬ ” –јѓЌ≤
ћонетарна пол≥тика Ї ключовим механ≥змом у грошов≥й систем≥ крањни, завд¤ки
¤кому реал≥зуютьс¤ њњ основн≥ сусп≥льн≥ призначенн¤:
- п≥дтримуЇтьс¤ варт≥сть грошей на в≥дносно стаб≥льному р≥вн≥ шл¤хом пост≥йного
ур≥вноваженн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ на грошовому ринку;
- гнучко забезпечуютьс¤ потреби економ≥ки в грошах завд¤ки њх випуску в м≥ру
зростанн¤ потреб ≥ вилученн¤ з обороту в м≥ру скороченн¤ потреб.
” зв'¤зку з цим основними ≥ндикаторами правильност≥ монетарноњ пол≥тики та
ефективност≥ функц≥онуванн¤ грошовоњ системи в ц≥лому Ї стаб≥льн≥сть вартост≥
грошей на товарних ≥ валютних ринках та забезпечен≥сть економ≥чних суб'Їкт≥в
достатньою масою плат≥жних засоб≥в. ѕерший ≥ндикатор - стаб≥льн≥сть вартост≥
грошей - про¤вл¤Їтьс¤ у в≥дносн≥й стаб≥льност≥ куп≥вельноњ спроможност≥ ≥
валютного курсу нац≥ональних грошей. ÷≥ показники детально будуть розгл¤нут≥ в
розд≥лах 5 та 6.
ƒругий ≥ндикатор не маЇ таких ч≥тких форм виразу, ¤к перший, не знайшов в≥н
однозначного висв≥тленн¤ ≥ в л≥тератур≥. ќдн≥ автори взагал≥ не вважають його
самост≥йним ≥ндикатором, оск≥льки у раз≥ зр≥вноваженост≥ попиту ≥ пропозиц≥њ на
грош≥ економ≥чн≥ суб'Їкти матимуть достатн≥й запас плат≥жних засоб≥в. ≤нш≥
автори виражають його через коеф≥ц≥Їнти монетизац≥њ певних економ≥чних зм≥нних,
зокрема через показники монетизац≥њ бюджетного деф≥циту та монетизац≥њ валового
внутр≥шнього продукту. —п≥льним м≥ж цими показниками Ї те, що при недостатн≥й
монетизац≥њ бюджетного деф≥циту ≥ валового продукту виникнуть ускладненн¤ з
оплатою боргових зобов'¤зань - в≥дпов≥дно у бюджетн≥й сфер≥ й у сфер≥
реал≥зац≥њ валового продукту.
ѕроблема монетизац≥њ бюджетного деф≥циту пол¤гаЇ в пошуку грошових кошт≥в,
достатн≥х дл¤ покритт¤ (ф≥нансуванн¤) перевищенн¤ бюджетних витрат над
бюджетними заходами, що формуютьс¤ на п≥дстав≥ вимог чинного законодавства,
насамперед податкового. якщо необх≥дн≥ кошти не будуть знайден≥, ур¤д не зможе
розрахуватис¤ за своњми зобов'¤занн¤ми, ≥ виникне прострочена заборгован≥сть
його перед економ≥чними суб'Їктами (по зароб≥тн≥й плат≥, пенс≥¤х, дотац≥¤х, з
оплати державних закуп≥вель тощо). ћоб≥л≥зувати необх≥дн≥ дл¤ монетизац≥њ
бюджетного деф≥циту кошти можна к≥лькома способами:
1. «б≥льшити оподаткуванн¤ економ≥чних суб'Їкт≥в через п≥двищенн¤ податкових
ставок, введенн¤ нових податк≥в, скасуванн¤ п≥льг за старими податками тощо.
ƒл¤ цього потр≥бно буде зм≥нити чинне податкове законодавство, що робить цей
зах≥д мало реальним. јле ¤кби в≥н був реал≥зований, то це не привело б до зм≥ни
маси (пропозиц≥њ) грошей. ¬≥дбулос¤ б лише перем≥щенн¤ њх м≥ж окремими групами
економ≥чних суб'Їкт≥в, а загальна њх маса залишилас¤ б на тому ж р≥вн≥.
—укупний попит в≥д такого перем≥щенн¤ грошей може зазнати лише тимчасового
пригн≥ченн¤, поки податков≥ вилученн¤ в одних суб'Їкт≥в не будуть передан≥
через бюджетне ф≥нансуванн¤ ≥ншим суб'Їктам, ¤к≥ ≥ трансформують њх у
платоспроможний попит на ринках. “ому такий спос≥б монети-
зац≥њ деф≥циту не внесе ≥стотних зм≥н у пропозиц≥ю грошей, що забезпечуЇтьс¤
банками, а отже ≥ в масу грошей.
2. ƒозволити ур¤ду- (казначейству) випустити власн≥ боргов≥ зобов'¤занн¤
(казначейськ≥ б≥лети) в розм≥р≥, достатньому дл¤ покритт¤ бюджетного деф≥циту,
≥ надати њм статус законного плат≥жного засобу. ÷ей зах≥д теж потребуЇ внесенн¤
≥стотних зм≥н до чинного законодавства ≥ тому Ї малоймов≥рним. ѕроте ¤кби в≥н
був реал≥зований, це внесло б ≥стотн≥ пертурбац≥њ в механ≥зм монетарноњ
пол≥тики, оск≥льки на всю суму казначейськоњ ем≥с≥њ зросла б маса ≥ пропозиц≥¤
грошей, зб≥льшивс¤ б сукупний попит ≥ тиск на ц≥ни. “акий спос≥б монетизац≥њ
бюджетного деф≥циту може призвести до ≥нфл¤ц≥њ, через що св≥това монетарна
практика в≥д нього в≥дмовилас¤.
3. ƒозволити ур¤ду випустити власн≥ ц≥нн≥ папери ≥ реал≥зувати њх на
внутр≥шньому чи на зовн≥шньому ринках. ѕри реал≥зац≥њ обл≥гац≥й на внутр≥шньому
ринку цей зах≥д не вплине на масу (пропозиц≥ю) грошей, а лише перерозпод≥лить
њњ м≥ж групами суб'Їкт≥в ≥ тому тимчасово пригн≥тить сукупний попит на товарних
ринках под≥бно до першого заходу. “ому цей спос≥б монетизац≥њ деф≥циту з
позиц≥њ монетарноњ пол≥тики не м≥стить загрози ≥ широко застосовуЇтьс¤ у
св≥тов≥й практиц≥.
≤нша справа з реал≥зац≥Їю державних обл≥гац≥й на зовн≥шн≥х ринках. ” цьому
випадку виручка в≥д реал≥зац≥њ державних обл≥гац≥й на Ївроринках над≥йде у
валютн≥й форм≥, ¤ка не даЇ можливост≥ пр¤мо використати њњ дл¤ ф≥нансуванн¤
бюджетних витрат. ”р¤д повинен продати валютну виручку центральному банку за
нац≥ональн≥ грош≥, ¤к≥ й використаЇ дл¤ ф≥нансуванн¤ своњх потреб. ” результат≥
ц≥Їњ операц≥њ центральний банк зб≥льшить на в≥дпов≥дну суму своњ золотовалютн≥
резерви, а також банк≥вськ≥ резерви в нац≥ональних грошах та пропозиц≥ю грошей
на ринку. ÷е може ≥стотно деформувати вплив на сукупний попит, що
забезпечуЇтьс¤ монетарною пол≥тикою. ѕроте сл≥д мати на уваз≥, ўо цей зах≥д даЇ
центральному банку прир≥ст золотовалютних резерв≥в, ¤к≥ можна використати дл¤
усуненн¤ деформац≥њ попиту, ¤кщо вона набуваЇ загрозливих розм≥р≥в.
4. ƒозволити центральному банку прокредитувати ур¤д у розм≥р≥ бюджетного деф≥циту,
купивши на в≥дпов≥дну суму ур¤дов≥ зобов'¤занн¤ на первинному ринку. ÷ей спос≥б
монетизац≥њ бюджетного деф≥циту видаЇтьс¤ на перший погл¤д дуже простим ≥
ефективним - ур¤ду не потр≥бно мати справу з тис¤чами кредитор≥в на вторинному
ринку, ≥ потр≥бну суму кошт≥в в≥н може одержати негайно. Ќасправд≥ це досить
загрозливий спос≥б монетизац≥њ деф≥циту.
ѕо-перше, ур¤дова пол≥тика деф≥цитного ф≥нансуванн¤ перестаЇ проходити контроль
на над≥йн≥сть з боку суб'Їкт≥в вторинного ринку. јдже одного кредитора - центральний
банк, ¤кий до того ж Ї державним, - значно легше "умовити" надати
кредит ур¤ду, н≥ж тис¤ч≥ кредитор≥в - покупц≥в обл≥гац≥й на вторинному ринку.
“ому ц¤ пол≥тика може в≥д≥рватис¤ в≥д умов реальноњ економ≥ки, перетворитис¤ у
звичайну "ф≥нансову п≥рам≥ду".
ѕо-друге, безпосередньо кредитуючи ур¤д, центральний банк ≥стотно ускладнюЇ
управл≥нн¤ пропозиц≥Їю грошей, оск≥льки на в≥дпов≥дн≥ суми упов≥льнитьс¤
зростанн¤ резерв≥в комерц≥йних банк≥в ≥ подальша мультипл≥кац≥¤ депозит≥в,
зб≥льшуЇтьс¤ ймов≥рн≥сть виходу цих грошей у позабанк≥вський оборот.
ѕо-третЇ, на суму кредиту ур¤ду зб≥льшитьс¤ маса грошей ≥ сукупний попит. ўоб
не допустити негативного впливу цього зб≥льшенн¤ на кон'юнктуру ринку ≥
стал≥сть грошей, центральний банк повинен буде адекватно зменшити п≥дкр≥пленн¤
резерв≥в комерц≥йних банк≥в (через скороченн¤ њх реф≥нансуванн¤ ≥ куп≥влю у них
ц≥нних папер≥в), що пог≥ршить њх л≥кв≥дн≥сть, скоротить њх кредитуванн¤
реальноњ економ≥ки.
« огл¤ду на вс≥ ц≥ обставини у св≥тов≥й практиц≥ в≥дмовилис¤ в≥д зазначеного
способу монетизац≥њ бюджетного деф≥циту. «аконом ”крањни "ѕро Ќац≥ональний
банк ”крањни" (статт¤ 54) ЌЅ” заборонено надавати пр¤м≥ кредити на
ф≥нансуванн¤ витрат державного бюджету.
Ќаведена характеристика можливих способ≥в монетизац≥њ бюджетного деф≥циту
св≥дчить про те, що найдоц≥льн≥шим Ї трет≥й - шл¤хом реал≥зац≥њ державних
ц≥нних папер≥в на вторинному ринку, оск≥льки в≥н не зм≥нюЇ грошове"! маси
≥ не ускладнюЇ завдань, визначених у монетарн≥й пол≥тиц≥. ѕроте ц≥ положенн¤
справедлив≥ лише за умов, коли бюджетний деф≥цит не хрон≥чний ≥ не надто
великий в≥дносно ¬¬ѕ. ≤накше ур¤д змушений буде щоразу розм≥щувати на ринку все
б≥льше позик ≥ зб≥льшувати проценти по них, щоб стимулювати попит. ÷е призведе,
з одного боку, до випереджаючого зростанн¤ бюджетних витрат на обслуговуванн¤
державного боргу та зб≥льшенн¤ бюджетного деф≥циту, що ще б≥льше ускладнюватиме
проблему монетизац≥њ деф≥циту, з ≥ншого - до пог≥ршенн¤ л≥кв≥дност≥ економ≥чних
суб'Їкт≥в, насамперед банк≥в, оск≥льки в њхн≥х портфел¤х актив≥в надм≥рно
зб≥льшатьс¤ запаси державних ц≥нних папер≥в. ўоб не допустити банк≥вськоњ
кризи, центральний банк змушений буде посилити скуповуванн¤ державних ц≥нних
папер≥в на вторинному ринку, що спричинить зростанн¤ пропозиц≥њ
грошей та сукупного попиту на товарних ринках. ѕосилитьс¤ загроза п≥дриву
сталост≥ грошей.
ќтже, систематичний, всезростаючий бюджетний деф≥цит у великих розм≥рах
становить потенц≥йну загрозу дл¤ сталост≥ грошей, ¤кими б способами в≥н не
монетизувавс¤. ћонетизац≥¤ бюджетного деф≥циту через вторинний ринок ц≥нних
папер≥в може т≥льки в≥дстрочити цю загрозу, але не усуваЇ њњ зовс≥м.
ѕроблема монетизац≥њ валового внутр≥шнього продукту пол¤гаЇ в доведенн≥ маси
грошей в оборот≥ до р≥вн¤, достатнього дл¤ усп≥шноњ реал≥зац≥њ всього обс¤гу вироблених
товар≥в та послуг, погашенн¤ боргових зобов'¤зань. « суто теоретичного погл¤ду
вир≥шенн¤ ц≥Їњ проблеми забезпечуЇтьс¤ ур≥вноваженн¤м попиту- ≥ пропозиц≥њ
грошей на грошовому ринку, незалежно в≥д фактичного обс¤гу грошовоњ маси. якою
б м≥рою останн¤ не зм≥нилас¤ (уверх чи вниз), ¤кщо пропозиц≥¤ грошей в≥дпов≥даЇ
попиту, на¤вна грошова маса Ї об'Їктивно визначеною, тобто не надм≥рно великою
чи малою.
ѕроте, з практичноњ точки зору, вир≥шенн¤ ц≥Їњ проблеми Ї значно складн≥шим, бо
неможливо заздалег≥дь визначити ту нормативну величину, на ¤ку сл≥д ор≥Їнтувати
регулюванн¤ пропозиц≥њ грошей (попит на грош≥ чи ћн). “ому про достатн≥сть
монетизац≥њ ¬¬ѕ, а значить ≥ вс≥Їњ економ≥ки, можна судити не по в≥дхиленню
фактичного њњ р≥вн¤ в≥д нормативного, а з динам≥ки де¤ких ≥ндикатор≥в ринку,
насамперед середнього р≥вн¤ ц≥н, середньоњ процентноњ ставки, стану плат≥жноњ
дисципл≥ни, р≥вн¤ л≥кв≥дност≥ банк≥в тощо. якщо вс≥ так≥ ≥ндикатори прот¤гом
тривалого часу залишаютьс¤ незм≥нними, то монетизац≥ю ¬¬ѕ можна вважати
достатньою. оли њх тренд ви¤вл¤Ї тенденц≥ю до п≥двищенн¤, то монетизац≥¤ Ї
надм≥рною, а ¤кщо тенденц≥ю до зниженн¤, то - недостатньою (рис. 4.5):
мал. 32
÷≥новий тренд 1, що позначений горизонтальною л≥н≥Їю, св≥дчить про нормальну
монетизац≥ю економ≥ки, коли попит ≥ пропозиц≥¤, ћф ≥ ћн, збалансован≥ так, що
р≥вноважний р≥вень ц≥н тривалий час залишаЇтьс¤ незм≥нним. ÷≥новий тренд 2, що
позначений висх≥дною л≥н≥Їю, св≥дчить про дещо надм≥рну монетизац≥ю економ≥ки,
через що ур≥вноваженн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ на товарних ринках щороку
в≥дбуваЇтьс¤ на б≥льш високому р≥вн≥ ц≥н. ÷ей ефект може бути викликаний такими
чинниками:
- систематичним скороченн¤м реального обс¤гу ¬¬ѕ;
- випереджаючим зростанн¤м пропозиц≥њ грошей (пор≥вн¤но з≥ зростанн¤м реального
обс¤гу ¬¬ѕ);
- прискоренн¤м швидкост≥ об≥гу грошей;
- зростанн¤м частки ¬¬ѕ, що реал≥зуЇтьс¤ на засадах бартеру;
- зростанн¤м попиту на грош≥ у зв'¤зку з пог≥ршенн¤м умов кап≥тал≥зац≥њ грошей
на грошовому ринку.
÷≥новий тренд 3, що позначений низх≥дною л≥н≥Їю, св≥дчить про недостатню
монетизац≥ю економ≥ки. «а цих умов р≥вень р≥вноваги м≥ж попитом ≥ пропозиц≥Їю
на товарних ринках ≥ середн≥й р≥вень ц≥н буде знижуватис¤.
«азначен≥ зм≥ни ринкових ≥ндикатор≥в можуть об'Їктивно характеризувати стан
монетизац≥њ валового продукту за умови високого р≥вн¤ розвитку ринкових
в≥дносин, в≥льного ц≥ноутворенн¤, в≥льноњ конкуренц≥њ, ефективного механ≥зму
банкрутства тощо. Ѕез цих передумов окрем≥ ≥ндикатори можуть зм≥нюватис¤
незалежно в≥д р≥вн¤ монетизац≥њ ≥ перестати виражати њњ стан.
ѕоказник фактичного стану монетизац≥њ валового продукту прийн¤то розраховувати
¤к частку в≥д д≥ленн¤ обс¤гу грошовоњ маси, що Ї в оборот≥ на к≥нець року, до
ном≥нального р≥чного обс¤гу ¬¬ѕ:
мал. 33
де м - р≥вень монетизац≥њ;
ћ - маса грошей на к≥нець року, вз¤та за агрегатом ћ«;
¬¬ѕ - р≥чний обс¤г нац≥онального валового внутр≥шнього продукту.
–озрахований за станом на 1 с≥чн¤ 2000 р. р≥вень монетиза-
ц≥њ ¬¬ѕ в ”крањн≥ дор≥внював 17,4% ((22070,0 млн грн*100)/127126,0 млн грн)
¬з¤тий сам по соб≥ цей показник не даЇ в≥дпов≥д≥ на питанн¤, чи достатн≥й в≥н
дл¤ монетизац≥њ економ≥ки ”крањни, оск≥льки немаЇ ≥, ¤к зазначалос¤ вище, не
може бути нормативного (достатнього) р≥вн¤ монетизац≥њ, з ¤ким його можна було
б пор≥вн¤ти. “ому на практиц≥ його пор≥внюють з таким же показником у дан≥й
крањн≥ в попередн≥ роки (м≥с¤ц≥) чи в ≥нших крањнах (табл. 4.1).
мал. 34
як видно з наведених у таблиц≥ даних, р≥вень монетизац≥њ ¬¬ѕ в ”крањн≥ прот¤гом
1991-1995 pp. систематично знижувавс¤ з 80,2% у 1991 р. до 13,1% у 1995 р. ÷е
даЇ п≥дстави стверджувати, що забезпечен≥сть економ≥ки грошовою масою за цей
пер≥од пог≥ршилас¤, тобто в≥дбулас¤ демонетизац≥¤ економ≥ки. ÷е негативно
вплинуло на стан плат≥жноњ дисципл≥ни, а отже на розвиток економ≥ки:
поглибилис¤ плат≥жна криза, широких розмах≥в набув бартер, пом≥тно знизилась
л≥кв≥дн≥сть економ≥чних суб'Їкт≥в та банк≥в тощо.
« 1996 р. спостер≥гаЇтьс¤ поступове пов≥льне п≥днесенн¤ р≥вн¤ монетизац≥њ - з
13,1% у 1995 р. до 17,4% у 1999 р. ÷е можна розц≥нювати ¤к про¤в певного
пол≥пшенн¤ забезпеченост≥ економ≥ки грошовою масою. ѕроте темпи його були
недостатн≥ми ≥ не привели до пом≥тного зм≥цненн¤ плат≥жноњ дисципл≥ни. ¬она все
ще залишалас¤ в незадов≥льному стан≥, негативно впливала на економ≥чн≥ процеси.
ўоб терм≥ново виправити ситуац≥ю з монетизац≥Їю ¬¬ѕ ≥ негайно перебороти
плат≥жну кризу, де¤к≥ економ≥сти пропонували штучно п≥двищити р≥вень
монетизац≥њ ¬¬ѕ методами експанс≥й-ноњ монетарноњ пол≥тики, зб≥льшуючи
пропозиц≥ю грошей незалежно в≥д зм≥ни попиту на грош≥.
Ќаск≥льки реальн≥ й ефективн≥ ц≥ пропозиц≥њ? ѕравильну в≥дпов≥дь на це питанн¤
можна знайти на п≥дстав≥ анал≥зу чинник≥в, ¤к≥ обумовили зм≥ну р≥вн¤
монетизац≥њ ¬¬ѕ в ”крањн≥ прот¤гом 1991-1999рр.
Ќа першому етап≥ (1991-1995 pp.) демонетизац≥¤ ¬¬ѕ була викликана двома групами
чинник≥в:
1) тими, що провокували з боку грошей прискорене зростанн¤ ном≥нального обс¤гу
¬¬ѕ - висок≥ темпи зростанн¤ пропозиц≥њ грошей та ≥нфл¤ц≥йних оч≥кувань;
2) тими, що д≥¤ли з боку товар≥в ≥ спричинювали зростанн¤ виробничих витрат ≥
ц≥н - стр≥мке подорожчанн¤ ≥мпортних енергонос≥њв, зниженн¤ продуктивност≥
прац≥, зростанн¤ втрат та збитк≥в, скороченн¤ обс¤г≥в виробництва тощо.
”насл≥док д≥њ цих фактор≥в ном≥нальний обс¤г ¬¬ѕ з року в р≥к зростав швидше,
н≥ж ном≥нальна маса грошей в оборот≥. «а 1991-1995 pp. обс¤г ном≥нального ¬¬ѕ
зр≥с у 17644,0 рази, а обс¤г ном≥нальноњ маси грошей - у 2887,5 разу, тобто
приблизно в 6 раз≥в пов≥льн≥ше. –≥вно на ст≥льки ж знизивс¤ р≥вень монетизац≥њ
¬¬ѕ.
Ќа другому етап≥ (1995-1999рр.) пад≥нн¤ монетизац≥њ ¬¬ѕ припинилос¤, ≥ р≥вень
њњ став нав≥ть зростати. јле це зростанн¤ було зумовлене не посиленн¤м
пропозиц≥њ грошей. Ќавпаки, темпи њњ зростанн¤ нав≥ть пом≥тно знизились - з
2887,5 разу за 1991-1995 pp. до 3,2 разу за 1995-1999 pp. —правжньою причиною
перелому в тенденц≥њ монетизац≥њ ¬¬ѕ стала зм≥на в сп≥вв≥дношенн≥ м≥ж темпами
зростанн¤ ном≥нальноњ грошовоњ маси ≥ ном≥нального обс¤гу ¬¬ѕ на користь
першоњ. «а 1995-1999 pp. обс¤г грошовоњ маси зр≥с у 3,2 разу, а обс¤г ¬¬ѕ - у
2,4 разу. ÷е можна по¤снити тим, що п≥сл¤ грошовоњ реформи 1996 р. ≥ тривалоњ
стаб≥л≥зац≥њ курсу гривн≥ скоротилис¤ ≥нфл¤ц≥йн≥ оч≥куванн¤, п≥двищилас¤ дов≥ра
до нац≥ональних грошей ≥ банк≥вськоњ системи, ≥стотно знизилис¤ темпи ≥нфл¤ц≥њ,
що й спровокувало зростанн¤ попиту економ≥чних суб'Їкт≥в на грош≥ ≥
п≥дштовхнуло њх до прискореного нарощуванн¤ запас≥в грошей.
„и можна було ще б≥льше наростити масу грошей методами експанс≥йноњ монетарноњ
пол≥тики? Ќа наш погл¤д, не можна, бо додатково випущен≥ грош≥ т≥льки зб≥льшили
б тиск на ц≥ни на валютному ≥ товарному ринках. ÷е спричинило б поглибленн¤
девальвац≥њ та ≥нфл¤ц≥њ гривн≥, ¤к≥ й так у цей пер≥од перебували на досить
високому р≥вн≥, за ¤ким розпочалос¤ б прискорене зростанн¤ ≥нфл¤ц≥йних
оч≥кувань ≥ пад≥нн¤ р≥вн¤ монетизац≥њ ¬¬ѕ.
ќтже, сама украњнська д≥йсн≥сть доводить, що демонетизац≥¤ економ≥ки спричинена
глибокою ≥нфл¤ц≥Їю, внасл≥док ¤коњ р≥зко скоротивс¤ попит на грош≥ ≥ в≥дпов≥дно
була скорочена пропозиц≥¤ грошей. “ому ремонетизувати економ≥ку не можливо
нагн≥танн¤м пропозиц≥њ грошей, а насамперед потр≥бно забезпечити розвиток
попиту на грош≥. ≤ лише в м≥ру його зростанн¤ повинна зб≥льшуватис¤ пропозиц≥¤
грошей. “≥льки за цих умов ем≥с≥¤ не призведе до ≥нфл¤ц≥њ, бо додаткова
пропозиц≥¤ грошей ос¤де в њх запасах, а вих≥д њњ на товарн≥ ринки буде
зд≥йснюватис¤ в м≥ру зростанн¤ товарноњ пропозиц≥њ, не провокуючи зростанн¤ ц≥н
понад запланований р≥вень.
ƒл¤ зб≥льшенн¤ попиту на грош≥, ¤к Їдино реального шл¤ху ремонетизац≥њ
економ≥ки ”крањни, необх≥дно:
- перейти до пол≥тики економ≥чного зростанн¤, ¤ка забезпечить тривале
зб≥льшенн¤ виробництва реального валового внутр≥шнього продукту;
- подолати бартер у в≥дносинах м≥ж господарюючими суб'Їктами;
- п≥двищити стаб≥льн≥сть нац≥ональних грошей та банк≥вськоњ системи, дов≥ру до
них ус≥х економ≥чних суб'Їкт≥в;
- п≥дтримувати на належному р≥вн≥ реальну ставку депозитного процента;
- забезпечити високий р≥вень розвитку ринку ц≥нних папер≥в ≥ та валютного
ринку.
«вичайно, вир≥шити вс≥ ц≥ завданн¤ значно важче, н≥ж просто зб≥льшити
пропозиц≥ю грошей. ѕроте йти потр≥бно складним шл¤хом, бо т≥льки в≥н гарантуЇ
потр≥бний результат ≥ дасть можлив≥сть уникнути старих помилок - нових
г≥пер≥нфл¤ц≥йних збурень в економ≥ц≥.
«в≥дси випливаЇ ще один важливий висновок - показник монетизац≥њ ¬¬ѕ
безпосередньо не пов'¤заний з грошовим ринком ≥ управл≥нн¤м пропозиц≥Їю грошей.
“ому завданн¤ ре-монетизац≥њ економ≥ки виходить за меж≥ монетарноњ пол≥тики ≥
повинне вир≥шуватис¤ засобами загальноеконом≥чноњ пол≥тики. ћонетарна ж
пол≥тика повинна забезпечити ур≥вноважен≥сть попиту ≥ пропозиц≥њ грошей, на
¤кому б р≥вн≥ не перебувала монетизац≥¤ ¬¬ѕ.
