5.4. ƒ≈–∆ј¬Ќ≈ –≈√”Ћё¬јЌЌя ≤Ќ‘Ћя÷≤ѓ
“ривалий час економ≥чна наука ≥ практика оц≥нювали ≥нфл¤ц≥ю виключно негативно.
ѕочинаючи з 60-х рок≥в ставленн¤ до ≥нфл¤ц≥њ дещо зм≥нилос¤, стало
диференц≥йованим. як зазначалос¤ вище, б≥льш≥сть економ≥ст≥в (заруб≥жних ≥
в≥тчизн¤них) визнала, що "повзуча" ≥нфл¤ц≥¤ маЇ позитивний вплив на
соц≥ально-економ≥чний розвиток ≥ т≥льки на вищих стад≥¤х набуваЇ руйн≥вного
характеру. “ому ≥ проблема боротьби з ≥нфл¤ц≥Їю набула характеру њњ регулюванн¤
з боку держави. ќсновна мета такого регулюванн¤ пол¤гаЇ в тому, щоб стримати
≥нфл¤ц≥ю в розумних межах ≥ не допустити розгону њњ темп≥в до розм≥р≥в,
загрозливих дл¤ соц≥ально-економ≥чного житт¤ сусп≥льства.
≤дею регулювати ≥нфл¤ц≥ю першими висунули представники кейнс≥анськоњ школи, њх
≥де¤ "контрольованоњ" ≥нфл¤ц≥њ сформувалась ¤к складова кейнс≥анськоњ
теор≥њ державного регулюванн¤ економ≥ки шл¤хом втручанн¤ в платоспроможний
попит. ейнс ≥ його посл≥довники вважали, що р≥зними економ≥чними важел¤ми, у
тому числ≥ зб≥льшенн¤м грошовоњ маси в об≥гу, держава може стимулювати
розширенн¤ попиту, реакц≥Їю на що буде
зростанн¤ пропозиц≥њ, а значить, ≥ виробництва товар≥в без п≥двищенн¤ ц≥н.
ќсобливо ефективним вплив зб≥льшенн¤ грошовоњ маси вони вважали за таких умов:
1) в≥дносно в≥льна конкуренц≥¤ на ринку, коли н≥чим не обмежено д≥Ї механ≥зм
ц≥ни р≥вноваги. ” таких умовах п≥дприЇмц≥ п≥д впливом додаткового попиту будуть
за≥нтересован≥ в розширенн≥ виробництва товар≥в, нав≥ть випереджаючими темпами;
2) на¤вн≥сть на ринку резерв≥в засоб≥в виробництва ≥ робочоњ сили, ¤к≥ через
зб≥льшенн¤ попиту вт¤гуютьс¤ у сферу виробництва;
3) в≥льний рух позичкового процента п≥д впливом попиту ≥ пропозиц≥њ на
грошовому ринку, що даЇ можлив≥сть знижувати його при випуску в об≥г додатковоњ
маси грошей. ÷е, у свою чергу, приводить до зростанн¤ ≥нвестиц≥й ≥ послабленн¤ ≥нфл¤ц≥йного
тиску надлишку грошей на товарних ринках. “аке переключенн¤ додатковоњ ем≥с≥њ
робить ≥нфл¤ц≥ю регульованою й ефективною нав≥ть за повноњ зайн¤тост≥.
ейнс≥анська ≥де¤ регульованоњ ≥нфл¤ц≥њ широко використовувалас¤ на практиц≥ в
50-60-т≥ роки в б≥льшост≥ крањн ринковоњ економ≥ки. Ќа њњ основ≥
виправдовувалос¤ форсуванн¤ державних витрат, зростанн¤ бюджетних деф≥цит≥в, що
стало хрон≥чним ¤вищем. ѕрактикувалас¤ пол≥тика кредитноњ експанс≥њ,
л≥берал≥зац≥¤ доход≥в ≥ ц≥н тощо.
≈коном≥чна думка застер≥гала практику не ст≥льки в≥д ≥нфл¤ц≥йноњ загрози,
ск≥льки в≥д загрози кризового спаду ≥ депрес≥њ, зниженн¤ платоспроможного
попиту, тобто п≥дтримувала ≥дењ регульованоњ ≥нфл¤ц≥њ. ќсобливо в≥дверто
≥нфл¤ц≥йн≥ заходи проводилис¤ за виникненн¤ ознак економ≥чноњ кризи та в пер≥од
депрес≥њ. ” пер≥од же "перегр≥ванн¤" економ≥ки вживалис¤
анти≥нфл¤-ц≥йн≥ заходи, розробл¤лис¤ спец≥альн≥ "плани стаб≥л≥зац≥њ".
”се це в≥д≥грало позитивну роль у пом'¤кшенн≥ коливань економ≥чного циклу й
спри¤ло усп≥шному розвитков≥ економ≥ки. Ѕуло дос¤гнуто тривале (50-60-т≥ роки)
стримуванн¤ ≥нфл¤ц≥њ на "повзучому" р≥вн≥, що давало п≥дстави
говорити про реал≥зац≥ю на практиц≥ ≥дењ "контрольованоњ" ≥нфл¤ц≥њ.
ѕроте вже з початку 70-х рок≥в у б≥льшост≥ крањн з розвинутою ринковою економ≥кою
розпочалос¤ швидке зростанн¤ ц≥н, ≥нфл¤ц≥¤ наблизилас¤ до галопуючого р≥вн¤.
якщо в 1956- 1965 pp. середньор≥чн≥ темпи зростанн¤ роздр≥бних ц≥н становили ”
—Ўј 1,7%, в јнгл≥њ - 3,1, у ‘ранц≥њ - 5,0, в ≤тал≥њ - 3,4, то в 1974-1991рр. -
в≥дпов≥дно 9,3%, 15,8, .10,5 ≥ 17,9%. “ак≥ зм≥ни були зумовлен≥ низкою
об'Їктивних процес≥в, ¤к≥ виключили можлив≥сть регулювати ≥нфл¤ц≥ю зг≥дно з
кейнс≥анськими ≥де¤ми.
÷е, по-перше, надзвичайне розбуханн¤ державних витрат, внасл≥док чого заходи
ур¤д≥в щодо њх скороченн¤ з метою подоланн¤ ≥нфл¤ц≥њ не могли бути ефективними.
ѕо-друге, сфера об≥гу в ус≥х крањнах була вщерть наповнена грошовою масою, й
≥нфл¤ц≥¤ дос¤гла своЇњ "критичноњ точки". ѕо-третЇ, усп≥шний
п≥сл¤воЇнний розвиток економ≥ки призв≥в до створенн¤ великих монопол≥й, високоњ
монопол≥зац≥њ виробництва ≥ ринку, що деформувало в≥льну д≥ю механ≥зму ц≥ни
р≥вноваги. ѕо-четверте, що чи не найголовн≥ше, у цей пер≥од загострилась
еколог≥чна й енергетична криза, що значно пог≥ршило умови виробництва та
призвело до зростанн¤ виробничих витрат. ѕерекласти додатков≥ витрати на
труд¤щих не вдалос¤ завд¤ки зм≥цненню економ≥чноњ могутност≥ та орган≥зованост≥
профсп≥лок. “ому п≥дприЇмц≥ не т≥льки не змогли заморозити зростанн¤ зароб≥тноњ
плати, а й змушен≥ були п≥двищувати њњ в м≥ру зростанн¤ ц≥н. –озпочалос¤
могутнЇ розкручуванн¤ сп≥рал≥ "зарплата - ц≥ни", ¤ке зумовило
галопуючий характер ≥нфл¤ц≥њ.
” нових умовах кейнс≥анська ≥де¤ регульованоњ ≥нфл¤ц≥њ зазнавала серйозноњ
критики з боку представник≥в монетаристськоњ школи. √оловний недол≥к њњ
вбачавс¤ в тому, що кейнс≥анц≥ не врахували у своњх оц≥нках насл≥дк≥в
≥нфл¤ц≥йних заход≥в ур¤ду св≥домоњ реакц≥њ економ≥чних агент≥в (п≥дприЇмц≥в ≥
найманих прац≥вник≥в) на майбутню ≥нфл¤ц≥ю. “ак, ћ. ‘р≥дман висунув положенн¤
про "природний р≥вень безроб≥тт¤", ¤кий визначаЇтьс¤ умовами ринку
робочоњ сили ≥ не може бути порушений ззовн≥. якщо ж ур¤д заходами своЇњ
пол≥тики (нагн≥танн¤ попиту бюджетною ≥ кредитною експанс≥Їю) зменшить
безроб≥тт¤ за його природний р≥вень, то це т≥льки прискорить ≥нфл¤ц≥ю до
галопуючих темп≥в. јдже п≥дприЇмц≥, прогнозуючи зростанн¤ ц≥н, застрахують своњ
доходи в≥дпов≥дними заходами в д≥лових контрактах, трудових угодах тощо. “ому
оч≥куваного ур¤дом перерозпод≥лу доход≥в та посиленн¤ стимулюванн¤ виробництва
не в≥дбуваЇтьс¤. ”р¤д змушений буде ще б≥льше розширювати попит понад розм≥ри,
¤ких оч≥кували п≥дприЇмц≥, а це - пр¤мий шл¤х до розкручуванн¤ ≥нфл¤ц≥йноњ
сп≥рал≥. ѕозитивний ефект в≥д таких д≥й ур¤ду може бути лише короткостроковим.
” довгостроковому ж план≥ вони м≥ст¤ть у соб≥ загрозу г≥пер≥нфл¤ц≥њ.
ўе дал≥ щодо цього п≥шли представники монетаристськоњ школи "рац≥ональних
оч≥кувань" (–. Ћукас, Ќ. ”оллес, “. —арджент). Ќа њхню думку, економ≥чн≥
суб'Їкти можуть передбачати будь-¤к≥ регулююч≥ заходи ур¤ду ("рац≥ональн≥
оч≥куванн¤") ≥ захистити своњ доходи в≥д њх впливу. “ому вони заперечують
нав≥ть короткостроковий ефект регулюванн¤ ем≥с≥њ ≥ зайн¤тост≥ ≥ найб≥льш
в≥дверто п≥дтримують головний висновок монетаристськоњ доктрини. «г≥дно з ним
стаб≥л≥зац≥йна пол≥тика н≥бито безпл≥дна ≥ в≥д нењ сл≥д в≥дмовитись, а ринкова
система сама себе п≥дтримаЇ в пост≥йн≥й р≥вноваз≥, ¤к би на нењ не намагалис¤
впливати.
Ќа практиц≥ пол≥тика контрольованоњ ≥нфл¤ц≥њ зазнала краху ≥ з початку 70-х
рок≥в зм≥нилас¤ в≥двертою анти≥нфл¤ц≥йною пол≥тикою, до ¤коњ змушен≥ були
перейти ур¤ди б≥льшост≥ крањн. Ќова ≥де¤ щодо регулюванн¤ ≥нфл¤ц≥њ д≥стала
назву анти≥нфл¤ц≥йноњ пол≥тики.
јнти≥нфл¤ц≥йна пол≥тика б≥льшост≥ крањн з розвинутою ринковою економ≥кою
проводитьс¤ за к≥лькома напр¤мами - дефл¤ц≥йноњ пол≥тики (урегулюванн¤ попиту),
пол≥тики доход≥в чи за одним ≥ другим напр¤мами одночасно.
ƒефл¤ц≥йна пол≥тика включаЇ р¤д метод≥в обмеженн¤ платоспроможного попиту через
ф≥нансовий ≥ кредитно-грошовий механ≥зм. ƒл¤ того щоб зменшити надходженн¤ зайвих
грошей в об≥г, скорочуютьс¤ витрати державного бюджету, передус≥м на субсид≥њ
п≥дприЇмствам, соц≥альн≥ потреби, ≥нфраструктуру, на потреби
в≥йськово-промислового комплексу. « метою вилученн¤ з об≥гу зайвих грошей, ¤к≥
над≥йшли туди ран≥ше, широко використовуЇтьс¤ посиленн¤ податкового тиску на
доходи. ѕроте моб≥л≥зован≥ в бюджет через податки кошти можуть знову надходити
в об≥г у вигл¤д≥ державних витрат. ўоб цього не сталос¤, необх≥дно реально
зменшувати бюджетн≥ витрати, насамперед невиробничого призначенн¤. ƒл¤
вилученн¤ частини зайвих грошей форсуЇтьс¤ випуск державних позик.
¬ажливим ≥нструментом дефл¤ц≥йноњ пол≥тики Ї кредитна рестрикц≥¤ та пр¤ме
л≥м≥туванн¤ (таргетуванн¤) випуску гот≥вки в об≥г. ѕ≥двищуючи дисконтну ставку
центрального банку, регулюючи процентн≥ ставки за пасивними й активними
операц≥¤ми комерц≥йних банк≥в, зб≥льшуючи норму обов'¤зкових резерв≥в та ≥ншими
методами, держава скорочуЇ банк≥вське кредитуванн¤ економ≥ки ≥ цим стримуЇ
зростанн¤ грошовоњ маси та платоспроможного попиту. ѕрактикуЇтьс¤ пр¤ме
державне л≥м≥туванн¤ зростанн¤ кредитних вкладень та гот≥вковоњ грошовоњ маси в
об≥гу, попередн≥й контроль центрального банку за обгрунтован≥стю видач
комерц≥йними банками позик на велик≥ суми.
ѕол≥тика дефл¤ц≥њ при посл≥довному ≥ жорсткому њњ проведенн≥ може дати бажаний
анти≥нфл¤ц≥йний ефект, проте реал≥зац≥¤ њњ пов'¤зана з певними труднощами,
оск≥льки посилюЇ соц≥альне напруженн¤ в сусп≥льств≥, викликаЇ загрозу
економ≥чних спад≥в, зменшенн¤ зайн¤тост≥. “ому ур¤дам нер≥дко доводитьс¤ маневрувати,
оперативно зм≥нюючи дефл¤ц≥йн≥ методи ≥нфл¤ц≥йними.
ƒругий напр¤м анти≥нфл¤ц≥йноњ пол≥тики - пол≥тика доход≥в - передбачаЇ
державний контроль за зароб≥тною платою ≥ ц≥нами. “акий контроль може зводитис¤
до ф≥ксац≥њ зарплати ≥ ц≥н на певному р≥вн≥ ("заморожуванн¤"), або
встановленн¤ темп≥в њх зростанн¤ в певних межах, найчаст≥ше в межах темп≥в
приросту продуктивност≥ прац≥ або до того й ≥ншого водночас. Ўироко цей метод
використовувавс¤ в –ад¤нському —оюз≥. ” крањнах «аходу далеко не вс≥ ур¤ди наважувалис¤
застосовувати його, зважаючи на можлив≥ негативн≥ соц≥альн≥ насл≥дки, адже
заморожуванн¤ ц≥н - це пр¤ме втручанн¤ в приватне п≥дприЇмництво й у сферу
ринку, що призводить до деформац≥њ д≥њ його механ≥зму. ѕершим негативним
насл≥дком цього Ї по¤ва товарного деф≥циту. «аморожуванн¤ ж зарплати ставить у
скрутне становище труд¤щих, викликаЇ њх незадоволенн¤ ур¤довою пол≥тикою,
посилюЇ соц≥альне напруженн¤.
ѕ≥д впливом неомонетаристських ≥дей б≥льш≥сть крањн «аходу в≥дмовилас¤ в≥д
пр¤мого втручанн¤ в ц≥ни ≥ зарплату ≥ спр¤мувала своњ анти≥нфл¤ц≥йн≥ заходи на
створенн¤ спри¤тливих умов дл¤ д≥њ закон≥в ринку ≥ вс≥л¤ке стимулюванн¤
приватного п≥дприЇмництва. ÷е, зокрема, проведенн¤ жорсткоњ антимонопольноњ
пол≥тики, заохоченн¤ ринковоњ конкуренц≥њ, скороченн¤ державноњ п≥дтримки
малорентабельних ≥ слабоконкурентних п≥дприЇмств ≥ галузей, введенн¤ гнучкоњ
податковоњ пол≥тики, стимулюючоњ п≥дприЇмницьку активн≥сть ≥ зростанн¤ грошових
заощаджень населенн¤. ”с≥ ц≥ заходи позитивно впливали на розвиток виробництва,
п≥двищенн¤ його ефективност≥ та продуктивност≥ прац≥, що, у свою чергу, спри¤ло
результативност≥ дефл¤ц≥йноњ пол≥тики. «авд¤ки цьому крањни «аходу з початку
80-х рок≥в змогли перебороти галопуючу ≥нфл¤ц≥ю, ввести њњ в меж≥
"повзучоњ". Ќа такому, загалом прийн¤тному дл¤ нормального
економ≥чного розвитку, р≥вн≥ вони утримували ≥нфл¤ц≥ю до к≥нц¤ 80-х ≥ прот¤гом
90-х рок≥в переважно методами дефл¤ц≥йноњ пол≥тики.
ƒосв≥д державного регулюванн¤ ≥нфл¤ц≥њ, накопичений розвинутими крањнами
прот¤гом 60-90-х рок≥в з урахуванн¤м кейнс≥анських ≥ монетаристських
рекомендац≥й, маЇ велике значенн¤ дл¤ економ≥чноњ теор≥њ ≥ практики.
ѕо-перше, ≥нфл¤ц≥¤ може легко з контрольованоњ перетворитис¤ в неконтрольовану,
дос¤гти галопуючих темп≥в ≥ призвести до т¤жких економ≥чних ≥ соц≥альних
насл≥дк≥в. “ому б≥льш над≥йною ви¤вилас¤ ч≥тко виражена анти≥нфл¤ц≥йна
пол≥тика.
ѕо-друге, анти≥нфл¤ц≥йна пол≥тика даЇ тим б≥льший ефект, чим менше вона
вдаЇтьс¤ до пр¤мого втручанн¤ у виробництво, чим кращ≥ умови створюютьс¤ в
крањн≥ дл¤ розвитку п≥дприЇмництва ≥ д≥њ ринкового механ≥зму. “ому вона не може
обмежуватис¤ дефл¤ц≥йними заходами, а повинна бути комплексною, включати й
заходи, спр¤мован≥ на всеб≥чне спри¤нн¤ розвитку виробництва на ринкових
засадах.
ѕо-третЇ, анти≥нфл¤ц≥йна пол≥тика теж може викликати певне напруженн¤ в
економ≥ц≥, незадоволенн¤ нею певних сил, ¤к≥ спод≥валис¤ на ф≥нансову п≥дтримку
з боку держави ≥ не одержали њњ. “ому проведенн¤ такоњ пол≥тики вимагаЇ в≥д њњ
творц≥в значноњ мужност≥ ≥ пол≥тичноњ вол≥, певних жертв з боку сусп≥льства.
ѕроте вони повн≥стю окупл¤тьс¤ завд¤ки забезпеченню економ≥ки стаб≥льними
грошима.
