–ќ«ƒ≤Ћ
7. ≤Ћ№ ≤—Ќј “≈ќ–≤я √–ќЎ≈… ≤ —”„ј—Ќ»… ћќЌ≈“ј–»«ћ.
7.1. Ћј—»„Ќј ≤Ћ№ ≤—Ќј “≈ќ–≤я √–ќЎ≈…
«агальн≥ методолог≥чн≥ основи к≥льк≥сноњ теор≥њ.
” св≥тов≥й економ≥чн≥й науц≥ ч≥тко вид≥л¤ютьс¤ два п≥дходи до вивченн¤
теоретичних проблем грошей. ѕредставники одного з них шукають в≥дпов≥д≥ на
питанн¤, пов'¤зан≥ з внутр≥шньою природою грошей: що таке грош≥; чому вони
з'¤вилис¤ та ≥снують у сусп≥льств≥; ¤к вони розвиваютьс¤ ≥ чому набували т≥Їњ
чи ≥ншоњ форми; у чому пол¤гаЇ ≥ ¤к формуЇтьс¤ варт≥сть грошей тощо. ƒл¤ цього
напр¤му в теор≥њ грошей характерне ¤вне переб≥льшенн¤ уваги до внутр≥шн≥х
аспект≥в ¤вища грошей ≥ недооц≥нка њх зовн≥шн≥х аспект≥в, що про¤вл¤ютьс¤ у
вплив≥ грошей на економ≥чн≥ процеси. ÷ей п≥дх≥д щодо вивченн¤ природи грошей
можна назвати абстрактною теор≥Їю грошей. Ќайб≥льш в≥домими про¤вами такого
п≥дходу Ї ном≥нал≥стична теор≥¤, метал≥стична теор≥¤, державна теор≥¤, функц≥ональна
теор≥¤, марксистська теор≥¤ та ≥н.
ѕредставники другого напр¤му приймають грош≥ такими, ¤кими вони Ї, ≥, не
заглиблюючись у досл≥дженн¤ њхньоњ природи, шукають в≥дпов≥д≥ на питанн¤, що
пов'¤зан≥ з м≥сцем ≥ роллю грошей у в≥дтворювальному процес≥: грош≥ - проста
вуаль на реальн≥й економ≥ц≥ чи њњ активний елемент та чинник, що впливаЇ на њњ
розвиток ≥ структурн≥ зм≥ни; ¤кими своњми про¤вами грош≥ найактивн≥ше впливають
на реальну економ≥ку ≥ на ¤к≥ саме њњ процеси; ¤кий конкретно механ≥зм впливу
грошового фактора на реальну економ≥ку (передатний механ≥зм); чи може держава
використати цей механ≥зм у своњй економ≥чн≥й пол≥тиц≥ ≥ ¤к саме; ¤кою маЇ бути
у зв'¤зку з цим грошово-кредитна пол≥тика в крањн≥ та ≥н. ÷ей п≥дх≥д у
науковому анал≥з≥ грошових проблем можна назвати прикладною теор≥Їю грошей. ”
зах≥дн≥й л≥тератур≥ вона звичайно називаЇтьс¤ монетаристською теор≥Їю.
ƒосить ч≥тко проведено розмежуванн¤ м≥ж абстрактною теор≥Їю ≥ монетаристською
теор≥Їю грошей у фундаментальн≥й прац≥ ≈. ƒолана, . емпбелла та –. емпбелла
"√рош≥, банк≥вська справа та грошово-кредитна пол≥тика", в ¤к≥й
абстрактному анал≥зу природи грошей присв¤чено перший розд≥л, а прикладному
анал≥зу - 14-19 розд≥ли в частин≥ IV, що названа "ћонетаристська модель:
теор≥¤ ≥ практика". “обто ц≥ два п≥дходи роз≥рван≥ значним обс¤гом книги
та ≥стотно р≥зн¤тьс¤ обс¤гами викладу. —аму сутн≥сть монетаристськоњ теор≥њ
автори визначили ¤к розд≥л економ≥чноњ теор≥њ, в ¤кому вивчаЇтьс¤ "вплив
грошей та певноњ грошово-кредитноњ пол≥тики на стан економ≥ки в ц≥лому".
ћонетаристська теор≥¤ не т≥льки пос≥даЇ ключове м≥сце в науков≥й думц≥ про
грош≥ та грошов≥ в≥дносини, а й справл¤Ї пом≥тний вплив на розвиток ус≥Їњ
економ≥чноњ теор≥њ. ∆одне з наукових чи навчальних видань XX ст. з економ≥чноњ
теор≥њ, макроеконом≥-ки тощо не об≥йшлос¤ без анал≥зу впливу на економ≥ку
грошових фактор≥в - попиту та пропозиц≥њ грошей, процента, ф≥нансового ринку та
≥н. ¬она також створюЇ наукову та методолог≥чну базу грошово-кредитноњ пол≥тики
держав з розвинутими ринковими економ≥ками. —ьогодн≥ жодний ур¤д зах≥дних крањн
не розпочне реал≥зац≥ю своЇњ економ≥чноњ пол≥тики, поки ч≥тко не визначитьс¤,
на ¤ких монетаристських рекомендац≥¤х в≥н буде њњ будувати.
ћонетаристська теор≥¤ теж не Ї однозначно монол≥тною, а маЇ к≥лька напр¤м≥в,
кожний з ¤ких розгл¤даЇтьс¤ ¤к окрема теор≥¤. Ќайб≥льш в≥домим, ключовим
напр¤мом монетаристськоњ теор≥њ Ї к≥льк≥сна теор≥¤, ¤ка, у свою чергу, залежно
в≥д етап≥в њњ розвитку под≥л¤Їтьс¤ на класичну к≥льк≥сну теор≥ю, неокласичну
к≥льк≥сну теор≥ю та сучасний монетаризм. ќдночасно з неокласичним напр¤мом
к≥льк≥сноњ теор≥њ грошей ¤к њњ в≥дносно самост≥йне в≥дгалуженн¤ сформувалас¤
спочатку кейнс≥анська, а пот≥м ≥ неокейнс≥анська концепц≥¤ монетаристськоњ
теор≥њ.
” л≥тератур≥ кейнс≥анську концепц≥ю грошей нер≥дко протиставл¤ють неокласичн≥й
к≥льк≥сн≥й теор≥њ ≥ розгл¤дають њх ¤к дв≥ альтернативн≥ теор≥њ. ѕроте обидв≥
вони мають Їдину методолог≥чну базу - прикладну теор≥ю грошей, що б≥льше њх
зближуЇ, н≥ж роз'ЇднуЇ. «авд¤ки њх зближенню на сучасному етап≥ формуЇтьс¤
трет≥й напр¤м монетаристськоњ теор≥њ, що д≥став назву
кейнс≥ансько-неокласичного синтезу.
ласична к≥льк≥сна теор≥¤ грошей сформувалас¤ ще в XVI- XVII ст. ≥ послужила
методолог≥чною основою всього подальшого розвитку монетаристськоњ теор≥њ, включаючи
≥ сучасн≥ њњ напр¤ми. ќсновн≥ њњ принципи (постулати) прот¤гом багатов≥кового
розвитку економ≥чноњ думки лише зазнавали де¤ких уточнень, доповнень,
поглиблень, залишаючись в основ≥ своњй незм≥нними. ¬они легко прогл¤даютьс¤ ≥ в
найскладн≥ших сучасних монетаристських концепц≥¤х, що даЇ п≥дстави
стверджувати, що й сучасна ћонетаристська теор≥¤ по сут≥ своњй Ї к≥льк≥сною.
Ќазву к≥льк≥сноњ ц¤ теор≥¤ д≥стала тому, що њњ основоположники по¤снювали вплив
грошей на економ≥чн≥ процеси виключно к≥льк≥сними чинниками, насамперед зм≥ною
маси грошей в оборот≥. ¬изначальною ознакою к≥льк≥сноњ теор≥њ Ї положенн¤ про
те, що варт≥сть грошей ≥ р≥вень товарних ц≥н визначаютьс¤ зм≥нами к≥лькост≥
грошей: чим б≥льше њх в оборот≥, тим ц≥ни вищ≥, а варт≥сть грошей нижча, ≥ навпаки.
¬пливаючи на ц≥ни товар≥в ≥ послуг, к≥льк≥сть грошей впливаЇ ≥ на вс≥ ≥нш≥
економ≥чн≥ процеси: зростанн¤ ном≥нального обс¤гу ¬¬ѕ, нац≥онального доходу,
платоспроможного попиту та ≥н.
≥льк≥сна теор≥¤ грошей зародилас¤ в XVI ст. ” цей час в ™вроп≥ в≥дбувалос¤
прискорене зростанн¤ загального р≥вн¤ ц≥н, в≥доме в економ≥чн≥й ≥стор≥њ ¤к
революц≥¤ ц≥н, унасл≥док ¤коњ середн≥й р≥вень ц≥н за пер≥од 1500-1600рр. зр≥с
приблизно в 3-5 раз≥в. ¬иникла необх≥дн≥сть з'¤сувати причини цього досить
тривожного ¤вища. Ќайб≥льш очевидною, такою, що лежить на поверхн≥, причиною
видавалос¤ пом≥тне зб≥льшенн¤ припливу в ™вропу золота ≥ ср≥бла з јмерики п≥сл¤
в≥дкритт¤ цього континенту в XVI ст. ÷е було чи не перше масове п≥дтвердженн¤
того, що варт≥сть грошей, а отже й товарн≥ ц≥ни, залежать в≥д њх к≥лькост≥ в
оборот≥. ѕри цьому мова йшла про повноц≥нн≥ грош≥ - золото й ср≥бло, що
в≥дкривало шл¤х дл¤ перегл¤ду широко визнаного положенн¤ про те, що грош≥
вступають в оборот ≥з внутр≥шньою, заздалег≥дь сформованою варт≥стю.
ѕершим, хто висунув ≥дею про залежн≥сть р≥вн¤ ц≥н в≥д к≥лькост≥ благородних
метал≥в, був французький економ≥ст ∆. Ѕоден. ” своЇму трактат≥ "¬≥дпов≥дь
на парадокси де ћальструа" в≥н д≥йшов висновку, що висок≥ ц≥ни хоч ≥
зумовлюютьс¤ багатьма причинами, проте основною серед них Ї зб≥льшенн¤
к≥лькост≥ золота й ср≥бла. ≤нш≥ економ≥сти XVI-XVII ст. (Ѕ. ƒаванзатт≥, ƒж.
ћонтар≥н≥, ƒ. Ћокк), розробл¤ючи цю ≥дею ∆. Ѕодена, поступово перетворили њњ у
пр¤мол≥н≥йний ≥ механ≥чний вар≥ант к≥льк≥сноњ теор≥њ, що обмежувавс¤ двома њх
висх≥дними постулатами: причиною зростанн¤ ц≥н Ї зростанн¤ маси грошей в
оборот≥, а м≥ра зростанн¤ ц≥н визначаЇтьс¤ м≥рою зростанн¤ маси грошей.
¬ажливий внесок у к≥льк≥сну теор≥ю зробив англ≥йський економ≥ст ƒж. Ћокк. ¬≥н
вважав, що вир≥шальним чинником, ¤кий регулюЇ ≥ визначаЇ варт≥сть грошей (у
даному раз≥ золота й ср≥бла), Ї њх к≥льк≥сть. ÷ей висновок ƒж. Ћокка був
використаний ≥деологами промисловоњ буржуаз≥њ, що почала розвиватис¤, дл¤
критики меркантил≥зму. ¬они протиставл¤ли приб≥чникам останнього твердженн¤, що
нагромадженн¤ золота й ср≥бла не може зробити нац≥ю багатшою, тому що
результатом такого нагромадженн¤ буде знец≥ненн¤ дорогоц≥нних метал≥в ≥
зростанн¤ товарних ц≥н. Ќа њхню думку, справжнЇ багатство нац≥њ пов'¤зане не з
мертвими запасами золота й ср≥бла, а з≥ створенн¤м мануфактур, використанн¤м у
них живоњ прац≥. ¬≥дтак ≥дењ к≥льк≥сноњ теор≥њ спри¤ли розв≥нчанню
меркантил≥зму, метал≥стичноњ концепц≥њ грошей, зг≥дно з ¤кою золото та ср≥бло
вже за природою своЇю Ї грошима.
” пер≥од становленн¤ кап≥тал≥стичних в≥дносин основн≥ ≥дењ к≥льк≥сноњ теор≥њ
найч≥тк≥ше сформулював та поглибив англ≥йський економ≥ст ƒ.ём. ” нарис≥
"ѕро грош≥" (1752) в≥н висунув ≥ обірунтував принцип, ¤кий у сучасн≥й
л≥тератур≥ називаЇтьс¤ "постулатом однор≥дност≥": подвоЇнн¤ к≥лькост≥
грошей призво-
дить до подвоЇнн¤ абсолютного р≥вн¤ вс≥х ц≥н, виражених у грошах, але не
зач≥паЇ в≥дносних м≥нових сп≥вв≥дношень окремих товар≥в. —воњм "постулатом
однор≥дност≥" ƒ. ём дав поштовх до формуванн¤ концепц≥й
"нейтральност≥ грошей" у ринков≥й економ≥ц≥ та екзогенного,
нав'¤заного ззовн≥ характеру зм≥ни грошовоњ маси в об≥гу, ¤к≥ вв≥йшли до
арсеналу сутн≥сних ≥дей монета-ристськоњ теор≥њ взагал≥.
—воњм досл≥дженн¤м к≥льк≥сноњ теор≥њ ƒ. ём зробив важливий внесок також у
розвиток наукового у¤вленн¤ про варт≥сть грошей. ¬≥н висунув ≥ обірунтував ≥дею
про представницький характер вартост≥ грошей, зг≥дно з ¤кою:
* грош≥ вступають в об≥г без власноњ вартост≥, а набувають њњ в об≥гу внасл≥док
обм≥ну певноњ маси грошей на певну масу товар≥в;
* сформована в об≥гу варт≥сть грошей визначаЇтьс¤ варт≥стю товар≥в, що
реал≥зован≥, Ї суто умовною, а величина њњ залежить в≥д к≥лькост≥ грошей в
об≥гу: чим вона б≥льша, тим менша маса товарноњ вартост≥ буде припадати на одну
грошову одиницю.
“ут ƒ. ём, по сут≥, примкнув до ном≥нал≥стичноњ теор≥њ грошей, надав њй б≥льшоњ
реальност≥, чим зм≥цнив теоретичну базу подальшого розвитку к≥льк≥сноњ теор≥њ.
јдже сучасн≥ представники вс≥х напр¤м≥в ц≥Їњ теор≥њ у своњх досл≥дженн¤х
грошового механ≥зму виход¤ть з ном≥нальноњ вартост≥ грошей, сформованоњ на
представницьких засадах.
–оль к≥льк≥сного фактора в його класичному трактуванн≥ визнавали не т≥льки
представники ном≥нал≥стичноњ теор≥њ, а й багато з тих досл≥дник≥в, ¤к≥ сто¤ли
на позиц≥¤х трудовоњ теор≥њ вартост≥. «окрема, класики пол≥тичноњ економ≥њ ј.
—м≥т ≥ ƒ. –≥кардо, ¤к≥ заклали основи трудовоњ теор≥њ вартост≥ ≥ зробили
значний внесок в обірунтуванн¤ об'Їктивноњ, товарноњ природи грошей, разом з
тим, ¤к ≥ посл≥довний к≥льк≥сник ƒ. ём, бачили в грошах лише техн≥чного
посередника в обм≥н≥ товар≥в, лише зручний зас≥б товарного об≥гу, недооц≥нюючи
так≥ важлив≥ њх функц≥њ, ¤к м≥ра вартост≥ та зас≥б нагромадженн¤ вартост≥. “ому
ц≥лком лог≥чно, що вони не в≥дкидали й постулат≥в к≥льк≥сноњ теор≥њ грошей.
“ак, ƒ. –≥кардо стверджував, що ¤кби в будь-¤к≥й ≥з крањн було в≥дкрите золоте
родовище, то њњ засоби об≥гу знизилис¤ б у своњй вартост≥. ÷е в≥дбулос¤ б через
те, що в оборот≥ зб≥льшилас¤ б к≥льк≥сть дорогоц≥нного металу. якби зам≥сть
в≥дкритт¤ родовища золота в крањн≥ був заснований банк, под≥бний јнгл≥йському,
то випуск ним великоњ к≥лькост≥ банкнот призв≥в би до того самого результату,
що й в≥дкритт¤ золотого родовища. « позиц≥й к≥льк≥сноњ теор≥њ ƒ. –≥кардо
по¤снював ≥ сам механ≥зм ц≥ноутворенн¤: в оборот≥ маса товар≥в просто
стикаЇтьс¤ з масою грошей, внасл≥док чого встановлюютьс¤ ц≥ни. якщо в об≥г
над≥йшло грошей б≥льше, то ц≥ни будуть вищими, ¤кщо менше - нижчими.
ѕевну роль к≥льк≥сний фактор в≥д≥гравав ≥ в теор≥њ грошей . ћаркса. ¬≥н
однозначно визнавав залежн≥сть товарних ц≥н в≥д к≥лькост≥ грошей при
неповноц≥нних паперових грошах. ўо стосуЇтьс¤ повноц≥нних грошей, то .ћаркс
вважав, що в оборот≥ њх може бути лише певна, об'Їктивно зумовлена к≥льк≥сть.
якщо в оборот≥ з'¤вл¤ютьс¤ зайв≥ грош≥, то вони автоматично вилучаютьс¤ в
скарби, а ¤кщо виникаЇ деф≥цит грошей, то маса њњ поповнюЇтьс¤ за рахунок
скарб≥в, а ц≥ни залишаютьс¤ незм≥нними.
¬изнанн¤ "нейтральност≥ грошей" та екзогенност≥ к≥льк≥сного фактора
створило ≥стотн≥ перешкоди на шл¤ху розвитку к≥льк≥сноњ теор≥њ, ≥ вона до к≥нц¤
XIX ст. "кружл¤ла" в кол≥ своњх класичних постулат≥в:
* причинност≥, зг≥дно з ¤ким зм≥на ц≥н визначаЇтьс¤ зм≥ною к≥лькост≥ грошей;
* пропорц≥йност≥, в≥дпов≥дно до ¤кого ц≥ни зм≥нюютьс¤ пропорц≥йно зм≥н≥
к≥лькост≥ грошей в об≥гу;
* однор≥дност≥, за ¤ким у раз≥ зм≥ни к≥лькост≥ грошей у так≥й сам≥й пропорц≥њ
зм≥нюютьс¤ ц≥ни на вс≥ товари, а сп≥вв≥дношенн¤ ц≥н на окрем≥ товари
залишаЇтьс¤ незм≥нним.
¬≥дстоюючи ц≥ постулати, представники к≥льк≥сноњ теор≥њ тривалий час (до
початку XX ст.) не ви¤вл¤ли ≥нтересу до розкритт¤ глибинного механ≥зму впливу
грошей на ц≥ни, а через них - на економ≥ку взагал≥. ¬они просто декларували
факт р≥внопропорц≥йноњ зм≥ни ц≥н у раз≥ зм≥ни к≥лькост≥ грошей, не розкриваючи
механ≥зму цього процесу ≥ залишаючись у вузькому кол≥ механ≥чного зв'¤зку
товарних ц≥н ≥ грошовоњ маси. ѕитанн¤ про передатний ме-
хан≥зм впливу грошей на економ≥ку ще не ставилос¤ взагал≥. јле ¤кби воно було
поставлене, то на баз≥ в≥дпов≥дних накопичених знань його можна було б виразити
лише поверховою залежн≥стю:
мал. 48
де ћ - сума грошей, а – - р≥вень ринкових ц≥н.
ќтже, вплив грошей на економ≥ку обмежувавс¤ сферою обм≥ну (зм≥ною ц≥н), а про
б≥льш глибоке його проникненн¤ в реальну економ≥ку питанн¤ не ставилос¤.
ѕевний заст≥й у розвитку к≥льк≥сноњ теор≥њ прот¤гом другоњ половини XVIII-XIX
ст. спровокували спроби рев≥зувати основн≥ њњ принципи.
÷ьому спри¤ли також об'Їктивн≥ процеси, що в≥дбувалис¤ в грошов≥й сфер≥:
зм≥цненн¤ позиц≥й золота ¤к грошового товару, перех≥д до золотого
монометал≥зму, посиленн¤ вимог кап≥тал≥стичного ринку до стаб≥льност≥ грошей
тощо. –≥шучу спробу спростувати к≥льк≥сну теор≥ю грошей зробив видатний
представник "банк≥вськоњ школи" в јнгл≥њ “. “ук. ¬≥н визнавав
багатофакторний характер ц≥ноутворенн¤, але повн≥стю заперечував залежн≥сть ц≥н
в≥д к≥лькост≥ грошей. Ќавпаки, в≥н вважав, що сума засоб≥в об≥гу залежить в≥д
р≥вн¤ ц≥н, тобто зм≥на ц≥н Ї визначальним чинником в≥дносно зм≥ни маси грошей.
ѕроте “. “ук допускав таку ж саму методолог≥чну помилку, що й представники
класичноњ к≥льк≥сноњ теор≥њ - констатував лише зв'¤зок м≥ж ц≥нами ≥ масою
грошей, але не розкривав механ≥зму цього зв'¤зку. Ѕ≥льше того, поставивши на
перше м≥сце ц≥ни, в≥н ще дал≥ в≥дходив в≥д п≥знанн¤ механ≥зму впливу грошей на
економ≥чн≥ процеси. « цих же позиц≥й критикували к≥льк≥сну теор≥ю ≥
ѕредставники марксистськоњ економ≥чноњ теор≥њ.
Ќайв≥дом≥шим приб≥чником ≥ захисником класичноњ к≥льк≥сноњ теор≥њ уже в XX ст.
був американський економ≥ст ≤. ‘≥шер. ¬≥н повн≥стю сприйн¤в класичн≥ постулати
ц≥Їњ теор≥њ ≥ спробував математично довести њх справедлив≥сть. ” своњй робот≥
" уп≥вельна сила грошей" в≥н запропонував формулу "р≥вн¤нн¤
обм≥ну":
мал. 49
де ћ- к≥льк≥сть грошей в оборот≥;
V- швидк≥сть об≥гу грошей за певний пер≥од;
– - середн≥й р≥вень ц≥н;
Q - ф≥зичний обс¤г товар≥в ≥ послуг, що реал≥зован≥ за цей пер≥од.
—праведлив≥сть ц≥Їњ формули н≥ в кого не викликаЇ сумн≥ву, адже вона базуЇтьс¤
на товарообм≥нн≥й операц≥њ, в ¤к≥й сума грошового платежу завжди дор≥внюЇ
грошов≥й оц≥нц≥ проданого товару. ј в сукупност≥ цих операц≥й за певний пер≥од
грошовий компонент (ћ*V) завжди буде в≥дпов≥дати товарному компоненту (–*Q).
« наведеноњ формули випливаЇ, що
, тобто середн≥й р≥вень ц≥н визначаЇтьс¤ трьома факторами: масою (к≥льк≥стю) грошей,
швидк≥стю њх об≥гу та ф≥зичним обс¤гом виробленого продукту. ѕроте сам ≤. ‘≥шер
такого висновку з≥ своЇњ формули не зробив. Ќавпаки, в≥н використав це
р≥вн¤нн¤, щоб довести, що р≥вень ц≥н повинен п≥двищуватис¤ або падати залежно
в≥д зм≥ни к≥лькост≥ грошей, ¤кщо водночас не зм≥нюватиметьс¤ швидк≥сть њхнього
об≥гу або к≥льк≥сть в≥дпов≥дних благ, тобто дл¤ посиленн¤ залежност≥ ц≥н в≥д
к≥лькост≥ грошей. ѕроте в≥н не м≥г обмежитис¤ простим припущенн¤м незм≥нност≥
двох ≥нших фактор≥в, оск≥льки вони насправд≥ зм≥нюютьс¤. “ому ≤. ‘≥шер
доводить, що швидк≥сть об≥гу грошей зм≥нюЇтьс¤ пр¤мо пропорц≥йно њх мас≥ ≥ тому
т≥льки посилюЇ к≥льк≥сний фактор. ўо стосуЇтьс¤ обс¤г≥в виробництва та
товарообороту, то в≥н вважав, що вони зм≥нюютьс¤ дуже пов≥льно. “ому в≥д њх впливу
на ц≥ни можна абстрагуватис¤, особливо на тривалих пер≥одах.
ќтже, ≤. ‘≥шер повн≥стю залишивс¤ на позиц≥¤х класичноњ к≥льк≥сноњ теор≥њ ≥
справедливо вважаЇтьс¤ одним ≥з найортодок-сальн≥ших њњ представник≥в.
