1.5. ‘”Ќ ÷≤ѓ √–ќЎ≈…
–≥зноман≥тн≥сть ≥ складн≥сть виробничих в≥дносин, ¤к≥ вт≥люютьс¤ в грошах,
визначають множинн≥сть форм про¤ву самих грошей. ожна з таких форм д≥стала
назву функц≥њ грошей. ‘ункц≥¤ грошей - це певна д≥¤ чи "робота"
грошей щодо обслуговуванн¤ руху вартост≥ в процес≥ сусп≥льного в≥дтворенн¤.
ѕитанн¤ про функц≥њ грошей Ї одним з найб≥льш дискус≥йних у теор≥њ грошей.
–озб≥жност≥ стосуютьс¤ не т≥льки трактуванн¤ окремих функц≥й, а й њх к≥лькост≥.
ƒискус≥њ ведутьс¤ ¤к м≥ж представниками р≥зних теоретичних шк≥л, так ≥
всередин≥ кожноњ з них. “ак, б≥льш≥сть представник≥в марксистськоњ теор≥њ
грошей визнаЇ п'¤ть њх функц≥й, проте вони мають р≥зн≥ погл¤ди щодо сут≥ кожноњ
з них.
ўе пом≥тн≥ш≥ розб≥жност≥ у трактуванн≥ функц≥й грошей серед представник≥в
немарксистських теор≥й. Ќе заперечуючи взагал≥ ≥снуванн¤ функц≥й грошей,
б≥льш≥сть ≥з них визнають лише три функц≥њ й абстрагуютьс¤ в≥д решти. “ак, у
в≥дом≥й книз≥ англ≥йського економ≥ста Ћ. ’арр≥са "√рошова теор≥¤"
говоритьс¤ про функц≥њ засобу об≥гу, засобу збереженн¤ вартост≥ та одиницю
рахунку ≥ зовс≥м не згадуютьс¤ ≥нш≥ функц≥њ. –азом з тим класики економ≥чноњ
теор≥њ та де¤к≥ њњ представники к≥нц¤ XIX - початку XX ст. теж визнавали п'¤ть
функц≥й грошей. ћи також розгл¤немо п'¤ть функц≥й: м≥ри вартост≥, засобу об≥гу,
засобу платежу, засобу нагромадженн¤ вартост≥ ≥ св≥тових грошей.
ћ≥ра вартост≥ - це функц≥¤, в ¤к≥й грош≥ забезпечують вираженн¤ ≥ вим≥рюванн¤
вартост≥ товар≥в, надаючи њй форму ц≥ни. ƒво¤ке призначенн¤ ц≥Їњ функц≥њ -
виражати ≥ вим≥рювати варт≥сть - по¤снюЇтьс¤ тим, що варт≥сть товару не може
бути виражена ≥накше, н≥ж пор≥внюванн¤м њњ з товаром - загальним екв≥валентом,
варт≥сть ¤кого загальновизнана. ≤ т≥льки через к≥льк≥сне визначенн¤ в одиниц¤х
товару-екв≥валента зд≥йснюЇтьс¤ вим≥рюванн¤ вартост≥ товар≥в.
ѕодв≥йне призначенн¤ м≥ри вартост≥ найч≥тк≥ше ви¤вл¤лос¤ в умовах використанн¤
благородних метал≥в ¤к грошового товару. ”с≥ конкретн≥ товари
"шукали" тод≥ соб≥ золотий чи ср≥бний екв≥валент ≥ одержували ц≥ну ¤к
певну вагову к≥льк≥сть цього металу. “ак≥ "золот≥" чи
"ср≥бн≥" ц≥ни спочатку визначалис¤ за ваговим масштабом ≥ мало чим
в≥др≥зн¤лис¤ на вс≥х ринках.
« початком централ≥зованого карбуванн¤ монет державами виник грошовий масштаб,
або масштаб ц≥н, ¤кий спочатку зб≥гавс¤ з ваговим. “ак, в јнгл≥њ фунт
стерл≥нг≥в ¤к грошова одиниц¤ дор≥внював фунту ср≥бла, а монета карбувалас¤
вагою 1/240 фунта ср≥бла. “ак само сформувалас¤ й ≥тал≥йська грошова одиниц¤
л≥ра (по-≥тал. фунт). « часом масштаб ц≥н з певних причин ≥стотно в≥дхиливс¤
в≥д вагового, причому в кожн≥й крањн≥ р≥зною м≥рою. “ому ц≥ни, ¤к≥ виражалис¤ в
нац≥ональних грошах, почали значно р≥знитис¤ на р≥зних ринках, що зумовило
необх≥дн≥сть застосуванн¤ спец≥альних коеф≥ц≥Їнт≥в з≥ставленн¤ валют (валютних
курс≥в).
ќтже, в умовах об≥гу справжн≥х грошей ц≥на формувалас¤ внасл≥док подв≥йного њх
функц≥онуванн¤ - ¤к вт≥ленн¤ загальноњ прац≥ дл¤ вираженн¤ вартост≥ конкретних
товар≥в ≥ ¤к масштаб ц≥н дл¤ визначенн¤ самоњ ваговоњ к≥лькост≥ грошового
металу. ћасштаб ц≥н ¤к вагова к≥льк≥сть благородного металу, прийн¤того за
грошову одиницю, Ї складовою функц≥њ м≥ри вартост≥, доповнюЇ њњ призначенн¤
виражати варт≥сть товар≥в. …ого не можна н≥ протиставл¤ти м≥р≥ вартост≥,
вважаючи њх двома р≥зними функц≥¤ми, н≥ ототожнювати з ним м≥ру вартост≥,
звод¤чи т≥льки до рахункових грошей.
¬ умовах об≥гу неповноц≥нних грошей механ≥зм м≥ри вартост≥ ≥стотно зм≥нивс¤.
ћ≥ж варт≥стю товару, ¤ку потр≥бно вим≥р¤ти, ≥ грошовою ц≥ною ¤к результатом
такого вим≥рюванн¤ немаЇ золота, немаЇ "золотоњ" ц≥ни. ¬≥дпала
потреба у вагов≥й к≥лькост≥ золота, що прийн¤та за грошову одиницю ≥ слугуЇ
масштабом ц≥н. ”с≥ держави св≥ту перестали ф≥ксувати золотий вм≥ст грошових
одиниць. —творюЇтьс¤ враженн¤, що грошова одиниц¤ безпосередньо вим≥рюЇ
варт≥сть товару ≥ що функц≥¤ м≥ри вартост≥ зводитьс¤ до техн≥чного обчисленн¤,
до забезпеченн¤ практики ц≥ноутворенн¤ рахунковою одиницею.
ѕредставники сучасних економ≥чних теор≥й, що не визнають трудовоњ природи
вартост≥, по сут≥, звод¤ть функц≥ю м≥ри вартост≥ до таких рахункових одиниць.
ѕредставники ж трудовоњ теор≥њ вартост≥ намагаютьс¤ по¤снити механ≥зм ц≥Їњ
функц≥њ з позиц≥њ трудового походженн¤ вартост≥. ќдн≥ з них вважають, що нероз-
м≥нн≥ знаки лише представл¤ють в об≥гу золото, ¤ке й виконуЇ функц≥ю м≥ри
вартост≥ так, ¤к це було в умовах золотого об≥гу. Ќа думку других, у сучасних
умовах зм≥нивс¤ сам механ≥зм формуванн¤ трудовоњ вартост≥ товар≥в наст≥льки, що
вона може вим≥рюватис¤ грошима без внутр≥шньоњ вартост≥. “рет≥ вбачають вих≥д у
тому, що, оск≥льки сучасн≥ грош≥ теж Ї нос≥¤ми м≥новоњ вартост≥, через
прир≥внюванн¤ (обм≥н) њх до звичайних товар≥в можна забезпечити вим≥рюванн¤
вартост≥ останн≥х.
∆оден ≥з цих п≥дход≥в поки що не набув загального визнанн¤. ѕроте останн≥й ≥з
них здаЇтьс¤ нам найплодотворн≥шим.
—правд≥, ¤кщо визнавати, що вс≥ сучасн≥ форми грошей Ї нос≥¤ми м≥новоњ
вартост≥, то можна визначити ≥ реальну схему виконанн¤ такими грошима функц≥њ
м≥ри вартост≥. ”с≥ звичайн≥ товари, надход¤чи до сфери обм≥ну, шукають соб≥
грошовий екв≥валент, ¤кий представлений там готовн≥стю суб'Їкт≥в ринку купити
в≥дпов≥дн≥ товари. ” з≥ткненн≥ стор≥н - бажанн¤ продати ≥ готовн≥сть купити -
визначаЇтьс¤ в к≥нцевому п≥дсумку м≥нова варт≥сть товару чи та сума грошей,
¤кою товар оц≥нюЇтьс¤ на ринку та ¤ка задовольн¤Ї обох суб'Їкт≥в операц≥њ. ƒо
цього й зводитьс¤ економ≥чний зм≥ст вираженн¤ вартост≥ за допомогою грошей у
сучасних умовах.
«м≥нюЇтьс¤ й механ≥зм д≥њ масштабу ц≥н. як ≥нструмент вим≥ру грошовоњ ц≥ни в≥н
д≥Ї не окремо в≥д визначенн¤ вартост≥, а одночасно з ним ¤к один процес,
оск≥льки екв≥валентна товару варт≥сть уже виражена в грошових одиниц¤х, а не у
вагов≥й к≥лькост≥ золота. “ому роль масштабу ц≥н н≥би поглинута м≥рою вартост≥.
–≥вень ц≥н на товари, що склавс¤, зумовлюЇ ≥ масштаб ц≥н дл¤ нових товар≥в, а
не навпаки, ¤к це було в умовах золотого стандарту.
‘ункц≥ю м≥ри вартост≥ грош≥ виконують ≥деально. ¬иробник заздалег≥дь, до по¤ви
з товаром на ринку, визначаЇ ц≥ну, за ¤кою виг≥дно продати його. јле й при
зустр≥ч≥ з покупцем на ринку, де остаточно вир≥шуЇтьс¤ ц≥на товар≥в, на¤вн≥сть
грошей у будь-¤к≥й форм≥ (золот≥ монети, банкноти, чеки, кредитн≥ картки та
≥н.) не обов'¤зкова. ѕродаж взагал≥ може в≥дбуватис¤ в борг, п≥д майбутн≥
грош≥, але ц≥на визначаЇтьс¤ в момент операц≥њ куп≥вл≥- продажу. “им б≥льше не
потр≥бна на¤вн≥сть реальних грошей у раз≥ встановленн¤ товарних ц≥н державними
органами. ѕроте ц≥ органи повинн≥ мати ч≥тке у¤вленн¤ про м≥нову варт≥сть
грошей, ¤ка фактично склалас¤ ≥ д≥Ї на ринку, щоб установити ц≥ну, адекватну
вартост≥ товару.
√рош≥ ¤к м≥ра вартост≥ широко використовуютьс¤ ¤к рахунков≥, ¤к одиниц¤
рахуванн¤. «а њх допомогою можна надати к≥льк≥сного виразу вс≥м економ≥чним
процесам ≥ ¤вищам на м≥кро- ≥ ма-крор≥вн¤х, на вс≥х стад≥¤х процесу сусп≥льного
в≥дтворенн¤, без чого неможлива њх орган≥зац≥¤ й управл≥нн¤. “ому сусп≥льна
роль грошей ¤к м≥ри вартост≥ виходить далеко за меж≥ наданн¤ вс≥м товарам
однаковоњ форми ц≥ни. “ак, за допомогою рахункових грошей п≥дприЇмство може
заздалег≥дь визначити своњ витрати на виробництво ≥ доходи в≥д реал≥зац≥њ
продукц≥њ, р≥вень прибутковост≥ виробництва, без чого неможливо виробити
правильну п≥дприЇмницьку тактику ≥ стратег≥ю.
Ќа макроеконом≥чному р≥вн≥ за допомогою рахункових грошей визначаютьс¤ так≥
важлив≥ показники розвитку економ≥ки, ¤к обс¤г валового нац≥онального продукту,
нац≥онального доходу, ≥нвестиц≥й, ф≥нансових ≥ кредитних ресурс≥в тощо, без
¤ких неможливе св≥доме регулюванн¤ економ≥чного житт¤ сусп≥льства.
«ас≥б об≥гу - це функц≥¤, в ¤к≥й грош≥ Ї посередником в обм≥н≥ товар≥в ≥
забезпечують њх об≥г.
ќбм≥н товар≥в за допомогою грошей у ц≥й функц≥њ зд≥йснюЇтьс¤ за схемою “-√-“ на
в≥дм≥ну в≥д бартерного обм≥ну товар≥в за схемою “-“. ”часть в обм≥н≥ грошей
надаЇ товарному метаморфозу принципово нову ¤к≥сть: в≥н розпадаЇтьс¤ на два
самост≥йн≥ акти - продаж (“-√) ≥ куп≥вл¤ (√-“), ¤к≥ можуть в≥докремлюватис¤ в
простор≥ ≥ в час≥. «а бартерного обм≥ну в≥дразу зд≥йснюЇтьс¤ повний товарний
метаморфоз, коли своњх ц≥лей дос¤гають обидва учасники операц≥њ - кожний з них
отримуЇ потр≥бну споживну варт≥сть. ” метаморфоз≥ “-√-“ продаж (“-√) не означаЇ
дос¤гненн¤ ц≥лей обм≥ну жодним ≥з власник≥в товар≥в, що обм≥нюютьс¤. Ѕ≥льше
того, продавець одного товару може взагал≥ не купувати ≥ншого товару ≥ тод≥
повний товарний метаморфоз не в≥дбудетьс¤, у чому криЇтьс¤ абстрактна
можлив≥сть кризи збуту.
–азом з тим розрив товарного метаморфозу завд¤ки грошам на два самост≥йн≥ акти
маЇ велике позитивне значенн¤ дл¤ розвитку обм≥ну й економ≥ки взагал≥.
ѕо-перше, в≥дкриваЇтьс¤ можлив≥сть затримувати грош≥ ≥ нагромаджувати варт≥сть
в њњ абсолютн≥й форм≥, що розширюЇ ц≥л≥ виробництва, виводить њх за меж≥
простого товарообм≥ну ≥ даЇ нов≥ ≥мпульси розвитку виробництва.
ѕо-друге, розриваютьс¤ вузьк≥ меж≥ бартерного обм≥ну. ¬ласник товару може
продати його не тому, хто в цей час маЇ необх≥дний йому (продавцев≥) товар, а
тому, хто в ньому маЇ потребу. «а одержан≥ грош≥ в≥н маЇ можлив≥сть в≥льно
вибрати на альтернативн≥й основ≥ необх≥дний товар, що спри¤Ї розвитку
конкуренц≥њ серед товаровиробник≥в.
ѕо-третЇ, власник грошей може перенести куп≥влю ≥ншого товару на майбутнЇ чи на
≥нший ринок або взагал≥ використати њх за ≥ншим призначенн¤м. ¬се це стимулюЇ
розвиток п≥дприЇмницькоњ активност≥ товаровиробник≥в, поглибленн¤ ≥ розширенн¤
ринкових в≥дносин, ур≥зноман≥тнюЇ форми товарно-грошових в≥дносин взагал≥.
¬ажливою ознакою грошей ¤к засобу об≥гу Ї те, що вони ¤вл¤ють собою реальне вт≥ленн¤
м≥новоњ вартост≥: продавець в≥ддаЇ св≥й товар покупцев≥ ≥ взам≥н одержуЇ грош≥.
ѕри цьому зовс≥м не маЇ значенн¤, в ¤к≥й форм≥ вони виступають - повноц≥нних
грошей (золотоњ чи ср≥бноњ монети), розм≥нних чи нерозм≥нних знак≥в грошей
(гот≥вка), чи просто у вигл¤д≥ запис≥в на банк≥вських рахунках (депозитн≥
грош≥). ¬ажливо лише те, що грош≥ ¤к зас≥б об≥гу забезпечують переб≥г товар≥в
в≥д виробника до споживача, п≥сл¤ чого товари виход¤ть з≥ сфери об≥гу. ѕроте
сам≥ грош≥ залишаютьс¤ в об≥гу, переход¤чи в≥д одного суб'Їкта до ≥ншого.
÷¤ особлив≥сть засобу об≥гу визначаЇ характер зв'¤зку об≥гу грошей ≥ товар≥в.
“ак, в об≥гу завжди перебуваЇ певна маса грошей, ¤к≥ протисто¤ть товарн≥й мас≥,
що п≥дл¤гаЇ реал≥зац≥њ. якщо њх сп≥вв≥дношенн¤ розгл¤дати на ¤кийсь момент, то
маса грошей повинна приблизно дор≥внювати сум≥ товарних ц≥н. якщо ж його
розгл¤дати за певний пром≥жок часу, то середн¤ маса грошей, що перебуваЇ в
об≥гу, маЇ бути меншою за суму ц≥н товар≥в, що реал≥зуютьс¤, на величину, ¤ка
визначаЇтьс¤ швидк≥стю об≥гу грошей. ожна грошова одиниц¤ за цей час може
забезпечити реал≥зац≥ю к≥лькох товар≥в. ”казана залежн≥сть м≥ж масою грошей в
об≥гу ≥ сумою товарних ц≥н Ї економ≥чним законом грошового об≥гу.
‘ункц≥ю засобу об≥гу грош≥ виконують миттЇво, що робить њњ ≥ндиферентною до
форми грошей, проте не до сталост≥ њх вартост≥. јдже миттЇв≥сть властива грошам
¤к засобу об≥гу т≥льки в одному товарному метаморфоз≥. ѕ≥сл¤ його зд≥йсненн¤
грош≥ не припин¤ють об≥г ≥ переход¤ть у другий метаморфоз, пот≥м у трет≥й ≥ т. д.
“ому чим стал≥ша варт≥сть грошовоњ одиниц≥, тим м≥цн≥ша внутр≥шн¤ Їдн≥сть
товарних метаморфоз ≥ зв'¤зку товаровиробник≥в, тим спри¤тлив≥ш≥ умови дл¤
розвитку сусп≥льного виробництва. «нец≥ненн¤ грошовоњ одиниц≥ викликаЇ у
власник≥в грошей - потенц≥йних покупц≥в - недов≥ру до њњ куп≥вельноњ
спроможност≥ та бажанн¤ швидше њх перетворити в товари, що стимулюЇ аж≥отажний
попит. ¬одночас товаровиробники вважають доц≥льн≥шим перех≥д до бартерних
операц≥й, н≥ж продавати свою продукц≥ю за грош≥, ¤к≥ можуть знец≥нитис¤.
ѕорушуЇтьс¤ вс¤ система товарно-грошових в≥дносин;
ƒо грошей у функц≥њ засобу об≥гу з боку ринку висуваЇтьс¤ ще р¤д вимог, ¤к≥
пов'¤зан≥ переважно з орган≥зац≥йними ≥ техн≥чними аспектами њх функц≥онуванн¤.
¬они повинн≥ бути портативними, економ≥чно под≥льними й однор≥дними у вс≥й
своњй мас≥, в≥дносно м≥цними, дешевими у виготовленн≥ ≥ здатними до швидкого
в≥дтворенн¤ будь-¤коњ необх≥дноњ дл¤ об≥гу њх к≥лькост≥ та ≥н.
« розвитком ринкових в≥дносин ≥ сфери використанн¤ грошей ¤к засобу об≥гу
розвивались ≥ розширювалис¤ вимоги до них, причому нов≥ вимоги нер≥дко
ви¤вл¤лис¤ несум≥сними з попередн≥ми ≥ заперечували њх. “ак, дешевизна
виготовленн¤ та здатн≥сть до швидкого в≥дтворенн¤ необх≥дноњ дл¤ об≥гу
к≥лькост≥ грошей ви¤вилис¤ несум≥сними з високою ≥ сталою варт≥стю грошовоњ
одиниц≥. якщо цю останню вимогу найкраще задовольн¤ли золот≥ грош≥, то першу -
грошов≥ знаки, спочатку паперов≥, а пот≥м - прост≥ записи на рахунках у банках.
÷ю суперечн≥сть у к≥нцевому п≥дсумку було розв'¤зано на користь останньоњ
вимоги, ≥ функц≥ю засобу об≥гу стали виконувати грошов≥ знаки р≥зних форм.
Ўвидкий розвиток ринкових в≥дносин, у тому числ≥ завд¤ки грошам ¤к засобу
об≥гу, створюЇ передумови дл¤ звуженн¤ сфери використанн¤ ц≥Їњ функц≥њ та
¤к≥сноњ зм≥ни механ≥зму њњ зд≥йсненн¤.
‘ормуванн¤ р≥зноб≥чних ≥ сталих м≥нових в≥дносин м≥ж товаровиробниками при
активному обслуговуванн≥ њх банками веде до посиленн¤ взаЇмноњ залежност≥ ≥
дов≥ри м≥ж суб'Їктами ринку. “ому продаж товар≥в дедал≥ част≥ше зд≥йснюЇтьс¤ в
кредит. ƒл¤ повного товарного метаморфозу на¤вн≥сть грошей ви¤вилас¤ не
обов'¤зковою: товаровиробник продаЇ св≥й товар ≥ купуЇ ≥нший у борг, а товарний
метаморфоз набрав вигл¤ду “- -“. «ам≥на в ньому √ на (кредит) мала значн≥
позитивн≥ насл≥дки дл¤ вс≥Їњ сфери товарно-грошових в≥дносин.
«окрема, звузилас¤ сфера використанн¤ грошей ¤к засобу об≥гу ≥ виникла потреба
в грошах дл¤ погашенн¤ борг≥в, проте це була вже ≥нша њх функц≥¤ - функц≥¤
засобу платежу, сфера використанн¤ ¤коњ невпинно розширюЇтьс¤. р≥м того, з
кредитного в≥дношенн¤ ( ) у товарному метаморфоз≥ з'¤вилос¤ боргове
зобов'¤занн¤ (вексель) ¤к вт≥ленн¤ м≥новоњ вартост≥ реал≥зованого товару, що
надало йому властивостей зд≥йснювати функц≥њ грошей, зокрема куп≥вельну ≥
плат≥жну. ¬иникла принципово нова форма грошей - кредитн≥.
” сучасних умовах використанн¤ грошей ¤к засобу об≥гу зд≥йснюЇтьс¤ переважно в
роздр≥бн≥й торг≥вл≥, при наданн≥ послуг населенню, у м≥жнародн≥й торг≥вл≥ та
≥н. ѕроте ≥ в цих сферах
поступово звужуЇтьс¤ використанн¤ функц≥њ засобу об≥гу завд¤ки проникненню сюди
кредитних в≥дносин, особливо в крањнах з розвинутою ринковою економ≥кою. ”
наш≥й крањн≥ у зв'¤зку з недорозвинут≥стю внутр≥шньогосподарських кредитних
в≥дносин грош≥ ¤к зас≥б об≥гу широко використовувались у вс≥х сферах
економ≥чних в≥дносин, у тому числ≥ ≥ в оптов≥й торг≥вл≥ засобами виробництва.
≤нфл¤ц≥йн≥ процеси, що набрали широкого розмаху в пер≥од переходу до ринкового
господарюванн¤, спричинили звуженн¤ сфери функц≥онуванн¤ засобу об≥гу внасл≥док
переходу до натурального товарообм≥ну (бартеру). ÷е Ї кроком назад у розвитку
функц≥й грошей, що зумовлюЇ зниженн¤ њх рол≥ в розвитку економ≥ки.
«ас≥б платежу - це функц≥¤, в ¤к≥й грош≥ обслуговують погашенн¤ р≥зноман≥тних
боргових зобов'¤зань м≥ж суб'Їктами економ≥чних в≥дносин, що виникають у
процес≥ розширеного в≥дтворенн¤.
≤сторично ц¤ функц≥¤ походить з товарообороту. як зазначалос¤ вище, по¤ва њњ
була зумовлена продажем товар≥в у кредит, оск≥льки при цьому виникав борг,
погашенн¤ ¤кого зд≥йснювалос¤ грошима. ÷е вже були ≥стотно ≥нш≥ грош≥, в≥дм≥нн≥
в≥д засобу об≥гу. “ака в≥дм≥нн≥сть по¤снюЇтьс¤ фактором часу, ¤кий в≥дд≥л¤Ї
реал≥зац≥ю товару (в борг) в≥д платежу в рахунок погашенн¤ заборгованост≥. «а
цей час можуть зм≥нитис¤ варт≥сть ≥ форма грошей, сам боржник та кредитор тощо.
“ому варт≥сть платежу не завжди екв≥валентна вартост≥ товар≥в, реал≥зованих у
борг, або вартост≥ грошей, ¤к≥ були в≥ддан≥ в борг. ≈коном≥чн≥ в≥дносини, що
виникають при погашенн≥ борг≥в, особливо довгострокових, не т≥льки м≥ст¤ть у
соб≥ свою першооснову - куп≥влю-продаж товару, а й в≥дображають багато ≥нших
¤вищ, що в≥дбулис¤ в економ≥ц≥ за час користуванн¤ кредитом: зм≥ну вартост≥
грошовоњ одиниц≥, ц≥нов≥ пертурбац≥њ, втручанн¤ держави в грошову сферу, зм≥ну
позичкового процента тощо.
” м≥ру поглибленн¤ економ≥чних в≥дносин, перетворенн¤ њх у суто грошов≥, а
народного господарства - в грошове та широкого розвитку кредитних ≥ ф≥нансових
зв'¤зк≥в грош≥ ¤к зас≥б платежу поступово вийшли за меж≥ товарного об≥гу ≥
стали обслуговувати погашенн¤ р≥зноман≥тних зобов'¤зань у сусп≥льств≥, ¤кщо
вони виражаютьс¤ в грошов≥й форм≥. як плат≥жний зас≥б грош≥ стали зд≥йснювати
самост≥йний рух без пр¤мого зв'¤зку з об≥гом товар≥в, обслуговувати одноб≥чний
рух вартост≥ в процес≥ розширеного в≥дтворенн¤, зокрема при платежах у державний
бюджет та в ≥нш≥ централ≥зован≥ фонди ц≥льового призначенн¤ ≥ ф≥нансуванн≥
сусп≥льних потреб з цих фонд≥в, п≥д час видач≥ ≥ погашенн¤ банк≥вських позичок
тощо.
√рош≥ ¤к зас≥б платежу, под≥бно до засобу об≥гу, передаютьс¤ в≥д одного
суб'Їкта в≥дносин до ≥ншого, тобто зд≥йснюють об≥г. “ому коли мова йде про
грошовий об≥г, то найчаст≥ше маЇтьс¤ на уваз≥ функц≥онуванн¤ њх ≥ ¤к засобу
об≥гу, ≥ ¤к засобу платежу. ¬≥дпов≥дно ≥ загальна маса грошей в об≥гу включаЇ
њх к≥льк≥сть в обох цих функц≥¤х. ¬имоги закону грошового об≥гу поширюютьс¤ на
загальну масу грошей, тобто на обидв≥ њх функц≥њ.
” розвинут≥й ринков≥й економ≥ц≥ грош≥ ¤к зас≥б платежу обслуговують б≥льшу
частину всього економ≥чного обороту. “ому сфера њх застосуванн¤ дуже широка ≥
охоплюЇ: платеж≥ м≥ж п≥дприЇмствами, господарськими орган≥зац≥¤ми та установами
за взаЇмними борговими зобов'¤занн¤ми; платеж≥ п≥дприЇмств, господарських
орган≥зац≥й та установ своњм прац≥вникам, пов'¤зан≥ з оплатою прац≥; платеж≥
юридичних та ф≥зичних ос≥б у централ≥зован≥ ф≥нансов≥ фонди, одержанн¤ грошових
кошт≥в з цих фонд≥в; внесенн¤ юридичними та ф≥зичними особами своњх грошей у
банки, отриманн¤ ними грошових позичок у банках ≥ погашенн¤ њх у встановлен≥
строки; р≥зноман≥тн≥ платеж≥, пов'¤зан≥ з≥ страхуванн¤м д≥¤льност≥ та майна
юридичних ≥ ф≥зичних ос≥б; ≥нш≥ платеж≥ - адм≥н≥стративно-судов≥, виплата
спадщини, даруванн¤ тощо.
–озширенн¤ сфери функц≥онуванн¤ грошей ¤к засобу платежу в≥дбуваЇтьс¤ за
рахунок сфери њх функц≥њ ¤к засобу об≥гу. ѕроте цей процес не маЇ будь-¤кого негативного
впливу на економ≥ку. Ќавпаки, функц≥¤ засобу платежу забезпечуЇ ширш≥
можливост≥ дл¤ п≥дприЇмства, н≥ж функц≥¤ засобу об≥гу, оск≥льки зн≥маЇ з нього
обмеженн¤, ¤к≥ створюЇ суто екв≥валентний обм≥н у раз≥ негайноњ оплати товар≥в
(“-√), розширюЇ маневрен≥сть коштами, даЇ можлив≥сть зд≥йснити платеж≥ шл¤хом
зал≥ку зустр≥чних зобов'¤зань, що спри¤Ї економ≥њ грошових кошт≥в та
прискоренню об≥гу кап≥талу тощо. ¬одночас у ц≥й функц≥њ потенц≥йно м≥ститьс¤
загроза неплатежу, ¤ка при реал≥зац≥њ в широких масштабах може спричинити
грошово-кредитну кризу.
ƒо грошей у функц≥њ засобу платежу ринок висуваЇ т≥ сам≥ вимоги, що й до засобу
об≥гу, х≥ба що ≥ншою м≥рою. «окрема, необх≥дн≥сть сталост≥ грошей у ц≥й функц≥њ
ви¤вл¤Їтьс¤ ще гостр≥ше, оск≥льки тут, ¤к уже вказувалос¤ вище, д≥Ї фактор
часу. якщо за час користуванн¤ кредитом грош≥ знец≥н¤тьс¤, то кредитор не
поверне позиченоњ ним вартост≥ ≥ зазнаЇ збитк≥в, бо в≥н не зможе купити за
повернуту суму грошей попередню к≥льк≥сть товар≥в у зв'¤зку з њх подорожчанн¤м.
Ѕоржник в≥дпов≥дно матиме на цьому виграш. ўоб уникнути цього, доводитьс¤
коригувати процентну ставку в≥дпов≥дно до знец≥ненн¤ грошей, що негативно
впливаЇ на стан кредитних в≥дносин в економ≥ц≥. р≥м того, саме по соб≥
п≥двищенн¤ позичкового процента Ї ≥нфл¤ц≥йним чинником ≥ призводить до дальшого
знец≥ненн¤ грошей.
÷≥ ¤вища повною м≥рою ви¤вилис¤ в економ≥ц≥ ”крањни в пер≥од ринковоњ
трансформац≥њ, коли ≥нфл¤ц≥¤ набула широкого розмаху. ѕрот¤гом короткого часу
р≥вень позичкового процента п≥двищувавс¤ в дек≥лька раз≥в, що стримувало
розвиток кредитних в≥дносин та економ≥чне зростанн¤ взагал≥.
«ас≥б нагромадженн¤ - це функц≥¤, в ¤к≥й грош≥ обслуговують нагромадженн¤
вартост≥ в њњ загальн≥й абстрактн≥й форм≥ в процес≥ розширеного в≥дтворенн¤.
¬иникненн¤ функц≥њ засобу нагромадженн¤ ≥сторично стало можливим тод≥, коли
товаровиробник ви¤вивс¤ спроможним частину грошовоњ виручки в≥д продажу своњх
товар≥в не витрачати на придбанн¤ ≥нших споживних вартостей, необх≥дних дл¤
виробництва чи особистого споживанн¤, а в≥дкласти на майбутнЇ, зберегти. ƒл¤
цього продуктивн≥сть його прац≥ повинна перевищувати його поточн≥ виробнич≥ та
споживч≥ потреби, тобто бути на досить високому р≥вн≥ розвитку. ќтже, ц¤
функц≥¤ могла виникнути п≥сл¤ функц≥њ засобу об≥гу ≥ розвинутис¤ на њњ основ≥,
але ран≥ше за функц≥ю засобу платежу: товаровиробник м≥г наважитис¤ продати
св≥й товар у борг лише за умови, що покупець зможе нагромадити варт≥сть дл¤
поверненн¤ боргу.
—початку нагромадженн¤ грошей мало лише одну визначену ц≥ль - збереженн¤ вартост≥.
ƒл¤ цього достатньо було вречевли-ти варт≥сть у звичайних кусках чи брусках
дорогоц≥нного металу ≥ добре збер≥гати њх на випадок р≥зних соц≥альних
потр¤с≥нь.
” так≥й форм≥ нагромаджувалос¤ абстрактне загальне багатство, що називалос¤
скарбом . Ќагромадженн¤ грошей ¤к скарбу було стих≥йним насл≥дком ≥ виразом
виникненн¤ надлишку продукт≥в у простих товаровиробник≥в.
« розвитком товарного виробництва ≥ грошових в≥дносин ур≥зноман≥тнювалис¤ ц≥л≥
нагромадженн¤ скарбу. «ам≥сть прагненн¤ сховати своЇ багатство виникло бажанн¤
продемонструвати його. „им б≥льшою була роль грошей у сусп≥льств≥, тим
сильн≥шим ставало це бажанн¤. ѕ≥д його впливом прим≥тивним формам скарбу стали
надавати форму предмет≥в розкош≥. ¬иникла естетична форма скарбу, ¤кий перестав
бути просто мертвим багатством ≥ набув певного споживчого сенсу. ѕор¤д ≥з
збереженн¤м вартост≥ скарб у так≥й форм≥ почав задовольн¤ти важлив≥ потреби
людини - потреби в самовираженн≥, в естетичному задоволенн≥ та ≥н. Ќова роль
естетичних скарб≥в стала своЇр≥дною компенсац≥Їю дл¤ њх власник≥в втрат,
пов'¤заних з тим, що скарб не може стати кап≥талом, не приносить њм прибутку.
«авд¤ки цьому скарб в естетичн≥й форм≥ "пережив" багато сусп≥льних
формац≥й ≥ продовжуЇ функц≥онувати нав≥ть у сучасних умовах майже суц≥льноњ
кап≥тал≥зац≥њ грошових в≥дносин в ус≥х крањнах незалежно в≥д р≥вн¤ њх
економ≥чного розвитку та системи господарюванн¤.
«годом сформувалас¤ ще одна ц≥ль нагромадженн¤ скарбу - створенн¤ резерву
плат≥жних засоб≥в, що надало йому в≥дтворювального характеру ≥ зор≥Їнтувало на
забезпеченн¤ зростанн¤ прибутку. ÷¤ ц≥ль визначалась ускладненн¤м самих умов та
потреб виробництва ≥ реал≥зац≥њ товар≥в. Ѕез такого резерву товаровиробник не
м≥г п≥дтримати безперервн≥сть та забезпечити розширенн¤ свого виробництва. ¬иникненн¤
новоњ ц≥л≥ нагромадженн¤ скарбу докор≥нно зм≥нило його характер. —карб уже не
м≥г довго лишатис¤ без руху ≥ став активно забезпечувати потреби сусп≥льного
в≥дтворенн¤, перетворившись у резерв дл¤ приводних ≥ в≥дв≥дних канал≥в
регулюванн¤ грошового об≥гу.
“оваровиробники почали нагромаджувати скарб безпосередньо заради розширенн¤
виробництва й одержанн¤ додаткового прибутку в майбутньому. ўоб наблизити таке
майбутнЇ, вони передавали своњ скарби в борг, розм≥щували в банках, ц≥нних
паперах, що приносило њм прибуток у вигл¤д≥ процент≥в, див≥денд≥в. ¬≥дтак скарб
перетворивс¤ в ц≥леспр¤моване нагромадженн¤ грошей дл¤ збереженн¤ вартост≥ ¤к
моменту в процес≥ розширеного в≥дтворенн¤. ÷е означало б≥льш високий р≥вень
розвитку даноњ функц≥њ. Ќа в≥дм≥ну в≥д функц≥њ нагромадженн¤ скарбу њњ стали
називати функц≥Їю нагромадженн¤ вартост≥.
« розвитком функц≥њ нагромадженн¤ вартост≥ зм≥нювалис¤ вимоги до форми грошей,
що њњ виконували. —початку послабла, а пот≥м зовс≥м зникла залежн≥сть
функц≥онального призначенн¤ нагромаджених грошей в≥д њх субстанц≥ональноњ
вартост≥. ќск≥льки нагромадженн¤ втратило свою абстрактн≥сть багатства взагал≥,
зникла й потреба тримати њх у вигл¤д≥ запасу золота чи ср≥бла; њх нову роль,
¤ка передбачаЇ конкретизац≥ю ц≥лей ≥ строк≥в нагромадженн¤ вартост≥, стали
усп≥шно виконувати знаки грошей - паперов≥, депозитн≥, електронн≥.
Ќова форма грошей справила позитивний вплив на розвиток самоњ функц≥њ засобу
нагромадженн¤ ≥ грошових в≥дносин взагал≥. ѕо-перше, виникла можлив≥сть вивести
обс¤ги нагромадженн¤ за меж≥, що визначалис¤ ф≥зичними обс¤гами видобутку
благородних метал≥в. ѕо-друге, можлив≥сть знец≥ненн¤ грошових знак≥в
п≥дштовхувала власник≥в нагромадженн¤ швидше њх кап≥тал≥зувати, що спри¤ло
розвитков≥ орган≥зованих нагромаджень, банк≥вськоњ справи, ринку ц≥нних папер≥в
тощо. —аме нагромадженн¤ грошей перетворилос¤, по сут≥, в нагромадженн¤
позичкового кап≥талу. ѕо-третЇ, кап≥тал≥зац≥¤ грошових нагромаджень, у свою
чергу, спри¤ла розв'¤занню суперечност≥ м≥ж збереженн¤м вартост≥ "в покоњ"
у межах обороту ≥ндив≥дуального кап≥талу ≥ необх≥дн≥стю . прискоренн¤ об≥гу њњ
у масштабах сусп≥льного в≥дтворенн¤.
–азом з тим необх≥дно зазначити, що ≥ в таких умовах зд≥йснюЇтьс¤ нагромадженн¤
скарб≥в ¤к вартост≥, що перебуваЇ в тривалому покоњ. р≥м естетичноњ форми,
продовжуЇтьс¤ класичне нагромадженн¤ скарбу у вигл¤д≥ бруск≥в дорогоц≥нного
металу, золотих монет тощо. ¬елик≥ запаси золота збер≥гаютьс¤ в державних
скарбниц¤х, центральних банках, м≥жнародних валютно-кредитних центрах, а також
у приватних власник≥в. Ќаприк≥нц≥ 80-х рок≥в державн≥ запаси золота найб≥льш
розвинутих крањн з ринковою економ≥кою становили майже 30 тис. т, запаси
м≥жнародних валютно-кредитних установ - понад 6,5 тис., у приватн≥й тезаврац≥њ
- понад 30 тис. т.
Ќагромадженн¤ золотих запас≥в викликаЇ жвав≥ дискус≥њ серед економ≥ст≥в щодо
його ц≥лей та зв'¤зку з грошовим об≥гом. якщо виходити з того, що нагромадженн¤
золотого скарбу Ї одн≥Їю з функц≥й грошей, то неминучим буде висновок, що одну
з грошових функц≥й золото все ще частково виконуЇ. ќтже, його демонетизац≥¤ Ї
ще неповною.
ƒл¤ того щоб нейтрал≥зувати значенн¤ цього факту, висуваютьс¤ р≥зн≥ докази
того, що нагромадженн¤ золота не пов'¤зане ≥з вказаною функц≥Їю грошей.
«окрема, державн≥ золот≥ запаси називають звичайним стратег≥чним резервом, н≥¤к
не пов'¤заним з функц≥онуванн¤м грошей; нагромадженн¤ золота трактуЇтьс¤ ¤к рух
за ≥сторичною ≥нерц≥Їю, ¤ку об'Їктивно сл≥д ≥ можливо зупинити; нагромадженн¤
золота в приватн≥й власност≥ по¤снюЇтьс¤ недостатн≥м розвитком сучасних цив≥л≥зованих
грошових в≥дносин в окремих крањнах. ћаЇ м≥сце спроба довести, що нагромадженн¤
скарбу - це взагал≥ не грошова функц≥¤.
ѕроте вказан≥ та под≥бн≥ оц≥нки факту нагромадженн¤ золота в сучасних умовах не
дають переконливого по¤сненн¤, чому людство за умов надзвичайноњ рац≥онал≥зац≥њ
сусп≥льного житт¤ та кап≥тал≥зац≥њ вартост≥ омертвл¤Ї величезну њњ масу в
золотих запасах ≥ тримаЇ поза виробничим чи особистим споживанн¤м. ÷е можна, на
наш погл¤д, по¤снити т≥льки тим, що ≥ тепер у окремих людей та в ц≥лих народ≥в,
представлених њх державами, ≥снуЇ об'Їктивна потреба нагромаджувати варт≥сть ¤к
абсолютне багатство, тобто у форм≥ скарбу, на випадок економ≥чних чи пол≥тичних
потр¤с≥нь, ¤к було ≥ в минул≥ в≥ки. ≤ таке нагромадженн¤ залишаЇтьс¤ функц≥Їю
грошей ¤к особливого товару. ј оск≥льки в ц≥й сфер≥ (нагромадженн¤ абсолютного
багатства) Ї своњ особлив≥ вимоги до грошей, ¤к≥ можуть забезпечуватис¤ т≥льки
золотом, то й виконувати цю функц≥ю продовжуЇ золото.
“аким чином, у сучасних умовах сфера функц≥онуванн¤ грошей ¤к засобу
нагромадженн¤ вартост≥ розд≥лилас¤ на дв≥ частини. ” т≥й ≥з них, де
нагромадженн¤ вартост≥ зумовлюЇтьс¤ потребами розширеного в≥дтворенн¤, оборотом
кап≥талу, маЇ конкретно-ц≥льове призначенн¤ ≥ Ї в≥дносно короткочасним, цю
функц≥ю грош≥ виконують у форм≥ знак≥в вартост≥. ” т≥й же частин≥, де
нагромаджуЇтьс¤ абсолютне багатство, необх≥дне за межами усталеного процесу
сусп≥льного в≥дтворенн¤, воно маЇ форму скарбу й обслуговуЇтьс¤ справжн≥ми
грошима - золотом.
“акий п≥дх≥д до розум≥нн¤ сфери функц≥онуванн¤ грошей ¤к засобу нагромадженн¤
вартост≥ даЇ можлив≥сть визначити механ≥зм зв'¤зку золотих запас≥в з грошовим
об≥гом. «агальнов≥домо, що золот≥ запаси в сучасних умовах виконують функц≥ю
страхуванн¤ нагромаджень вартост≥ у форм≥ нерозм≥нних грошей в≥д ≥нфл¤ц≥йного
знец≥ненн¤ останн≥х. “аке страхуванн¤ саме по соб≥ св≥дчить про на¤вн≥сть
зв'¤зку золотих запас≥в ≥з грошовим об≥гом, де ¤краз ≥ формуютьс¤ ≥нфл¤ц≥йн≥
процеси. онкретн≥ше цей зв'¤зок ви¤вл¤Їтьс¤ через вплив зм≥ни золотих запас≥в на
нагромадженн¤ грошових знак≥в.
якщо зб≥льшуЇтьс¤ приватна тезаврац≥¤ золота внасл≥док продажу його ≥нвесторам
з державних фонд≥в, то на суму покупок зменшуютьс¤ њхн≥ нагромадженн¤ в
неповноц≥нних грошах, а отже, скорочуютьс¤ резерви надходженн¤ останн≥х в
активний оборот. ≤ навпаки, зниженн¤ приватноњ тезаврац≥њ золота внасл≥док
скупки його державою приводить до нагромадженн¤ грошових знак≥в у суб'Їкт≥в
ринку ≥ прискореного насиченн¤ ними канал≥в обороту, до зростанн¤ попиту на
звичайн≥ товари.
ƒержавн≥ запаси золота оф≥ц≥йно включаютьс¤ до золотовалютних резерв≥в крањни ≥
слугують резервом св≥тових грошей. ѕри зб≥льшенн≥ цих запас≥в за рахунок
розширенн¤ власного видобутку золота держава додатково випускаЇ в оборот
нац≥ональн≥ грош≥ ≥ п≥двищуЇ њх масу в об≥гу. якщо держава зб≥льшуЇ своњ запаси
золота внасл≥док позитивного плат≥жного балансу чи пр¤моњ закуп≥вл≥ його на
м≥жнародному ринку, то на в≥дпов≥дну суму зменшуЇтьс¤ товарна пропозиц≥¤ на
внутр≥шньому ринку, що безпосередньо впливаЇ на об≥г нац≥ональних грошей у
крањн≥.
ƒержава може по-р≥зному використати св≥й запас золота:
* продати на м≥жнародному ринку дл¤ зб≥льшенн¤ валютноњ частини свого резерву
св≥тових грошей, що не матиме пр¤мого впливу на внутр≥шн≥й грошовий оборот;
* реал≥зувати на св≥товому ринку дл¤ закуп≥вл≥ там товар≥в та послуг,
необх≥дних на внутр≥шньому ринку, а також дл¤ погашенн¤ зовн≥шн≥х борг≥в. ” цих
випадках пр¤мо чи опосередковано зростатиме товарна пропозиц≥¤ ≥
пол≥пшуватиметьс¤ стан грошового обороту у крањн≥;
* одержати п≥д заставу золотого запасу м≥жнародну позику, за рахунок ¤коњ
зб≥льшити ≥мпорт товар≥в ≥ розширити товарне забезпеченн¤ внутр≥шнього
грошового обороту.
ќтже, золот≥ скарби хоч ≥ перестали бути Їдиною формою грошового нагромадженн¤
≥ втратили свою роль приводних ≥ в≥дв≥дних канал≥в дл¤ грошового обороту, все ж
вони збер≥гають опосередкований зв'¤зок з останн≥м, що св≥дчить про часткове
збереженн¤ за золотом одн≥Їњ з функц≥й грошей - нагромадженн¤ вартост≥.
√рош≥, що виконують функц≥ю засобу нагромадженн¤ вартост≥, сл≥д в≥др≥зн¤ти в≥д
поточних резерв≥в грошей ¤к куп≥вельних ≥ плат≥жних засоб≥в, ¤к≥ пост≥йно
створюютьс¤ у суб'Їкт≥в економ≥ки внасл≥док короткочасних розб≥жностей м≥ж
поточними грошовими надходженн¤ми ≥ витратами. “ак≥ грошов≥ кошти не
припин¤ють, а лише упов≥льнюють св≥й рух, продовжуючи функц≥онувати ¤к зас≥б
об≥гу чи зас≥б платежу. √рош≥ ж, що обслуговують нагромадженн¤ вартост≥, на
певний час виход¤ть з обороту, зупин¤ють св≥й рух, ≥ њх маса визначаЇтьс¤
≥ншими, б≥льш широкими потребами, н≥ж потреби грошового об≥гу.
ѕроте вказан≥ в≥дм≥нност≥ м≥ж грошима в цих трьох функц≥¤х мають швидше
теоретичний, н≥ж практичний характер. Ќа практиц≥ вс≥ складов≥ грошовоњ маси Ї
Їдиним ц≥лим ≥ легко перем≥щуютьс¤ ≥з нагромаджень в об≥г, ≥ навпаки.
«алежно в≥д сусп≥льних ц≥лей нагромадженн¤ сфера ц≥Їњ функц≥њ грошей
п≥дрозд≥л¤Їтьс¤ на нагромадженн¤ у виробнич≥й сфер≥ та у сфер≥ особистого
споживанн¤. ¬ умовах командно-адм≥н≥стративноњ системи господарюванн¤ через
надм≥рне одержавленн¤ власност≥ на засоби виробництва м≥ж указаними сферами
була ч≥тко виражена непереборна межа: п≥дприЇмства ≥ господарськ≥ орган≥зац≥њ
зд≥йснювали грошов≥ нагромадженн¤ у виробничих ц≥л¤х, населенн¤ - з метою
розвитку особистого споживанн¤. Ќаселенн¤ було позбавлене будь-¤коњ можливост≥
зд≥йснювати грошов≥ нагромадженн¤ виробничого призначенн¤. якщо ж його грошов≥
кошти через механ≥зм банк≥вського кредитуванн¤ спр¤мовувалис¤ на розвиток
виробництва, то це зд≥йснювалос¤ без в≥дома ≥ дозволу населенн¤, поза тими
ц≥л¤ми, заради ¤ких ц≥ кошти воно нагромаджувало.
р≥м того, сама система розпод≥лу нац≥онального доходу й оплати прац≥ була
сформована так, що грошов≥ доходи забезпечували переважно поточн≥ споживч≥
потреби населенн¤. Ќагромадженн¤ вартост≥ за цих умов зд≥йснювалос¤ переважно
за рахунок економ≥њ на поточних витратах. “ому грошов≥ нагромадженн¤ населенн¤
були справедливо назван≥ заощадженн¤ми ≥ розгл¤далис¤ ¤к самост≥йна сфера даноњ
функц≥њ грошей, а сама функц≥¤ називалас¤ в навчальн≥й л≥тератур≥ функц≥Їю
засобу нагромадженн¤ ≥ заощадженн¤ населенн¤.
¬ умовах переходу до ринковоњ економ≥ки, коли зн¤т≥ надзвичайно жорстк≥
обмеженн¤ з доход≥в населенн¤ ≥ воно д≥стало широк≥ можливост≥ дл¤ ≥нвестиц≥й,
стираЇтьс¤ межа м≥ж указаними сферами ц≥Їњ функц≥њ грошей ≥ в≥дпадаЇ
необх≥дн≥сть у њњ подв≥йн≥й назв≥.
—в≥тов≥ грош≥ - це функц≥¤, в ¤к≥й грош≥ обслуговують рух вартост≥ в
м≥жнародному економ≥чному оборот≥ ≥ забезпечують реал≥зац≥ю взаЇмов≥дносин м≥ж
крањнами.
¬ид≥ленн¤ функц≥њ св≥тових грошей зумовлене особливост¤ми руху вартост≥ на
св≥товому ринку, ¤к≥ визначаютьс¤ под≥лом цього ринку державними кордонами.
«авд¤ки такому под≥лу тут з'¤вл¤Їтьс¤ специф≥чний суб'Їкт економ≥чних в≥дносин
- держава, ¤ка представл¤Ї ≥ захищаЇ ≥нтереси крањни в ц≥лому. “ому на
св≥товому ринку виникають економ≥чн≥ суперечност≥ б≥льш високого р≥вн¤, н≥ж на
внутр≥шньому, ¤к≥ впливають ≥ на в≥дносини безпосередн≥х покупц≥в та продавц≥в.
ѕередус≥м в ≥ноземних контрагент≥в виникаЇ недов≥ра до тих регал≥й, ¤кими
над≥лила держава своњ нац≥ональн≥ грош≥, зокрема до посв≥дченн¤ монетноњ ваги
чи обов'¤зковост≥ прийманн¤ грошових знак≥в у вс≥х видах платеж≥в. ќсобливо
гостро це в≥дчувалос¤ на початку формуванн¤ св≥тового ринку, через що грош≥ мо-
гли з'¤витис¤ там т≥льки у форм≥ зливк≥в благородних метал≥в, зн¤вши, за
виразом . ћаркса, своњ "нац≥ональн≥ мундири". “ому в тих умовах
функц≥ю св≥тових грошей виконували т≥льки повноц≥нн≥ грош≥, њх прийманн¤ у
платеж≥ зд≥йснювалос¤ за вагою, а не за к≥льк≥стю монет.
√рош≥ на св≥товому ринку виконують функц≥њ загального плат≥жного засобу,
загального куп≥вельного засобу ≥ засобу перенесенн¤ багатства з одн≥Їњ крањни в
≥ншу. ќтже, св≥тов≥ грош≥ - це комплексна функц≥¤, що повторюЇ, по сут≥, вс≥
функц≥њ, властив≥ грошам на внутр≥шньому ринку.
÷¤ обставина дала п≥дстави багатьом досл≥дникам взагал≥ не вид≥л¤ти св≥тов≥
грош≥ ¤к окрему функц≥ю. « такою позиц≥Їю можна було б погодитис¤, ¤кби вс≥
нац≥ональн≥ грош≥ були в≥льно конвертованими. ѕроте це не так - функц≥онуванн¤
грошей б≥льшост≥ держав обмежене виключно њх нац≥ональними кордонами. ≤ коли
економ≥чн≥ суб'Їкти таких крањн виход¤ть на св≥товий ринок, то њм потр≥бн≥
зовс≥м ≥нш≥ грош≥. “обто мова тут ≥де не т≥льки про новий напр¤м використанн¤
грошей, а й про ≥нш≥ за сутн≥стю грош≥, що й даЇ п≥дстави вичленити св≥тов≥
грош≥ в окрему функц≥ю.
якщо св≥тов≥ грош≥ використовуютьс¤ дл¤ погашенн¤ борг≥в, пов'¤заних ≥з
зовн≥шньою торг≥влею, банк≥вськими та ф≥нансовими позичками тощо, то вони
виконують функц≥ю засобу платежу. оли вони витрачаютьс¤ дл¤ негайноњ куп≥вл≥
товар≥в чи послуг ≥ зам≥сть њх певноњ суми, що вивозитьс¤ (пересилаЇтьс¤), в
крањну ввозитьс¤ екв≥валентна товарна варт≥сть, вони виконують функц≥ю
куп≥вельного засобу. ¬икористанн¤ ц≥Їњ функц≥њ менш виг≥дне, н≥ж першоњ,
оск≥льки вимагаЇ попереднього нагромадженн¤ резерву св≥тових грошей. “ому вона
спостер≥гаЇтьс¤ р≥дше - у випадках ¤кихось надзвичайних под≥й, коли порушуЇтьс¤
звичайна р≥вновага обм≥ну м≥ж крањнами (неврожай, стих≥йне лихо, соц≥альн≥
потр¤с≥нн¤) чи виникаЇ недов≥ра до платоспроможност≥ ≥ноземного контрагента.
якщо св≥тов≥ грош≥ перем≥щуютьс¤ з одн≥Їњ крањни в ≥ншу без зустр≥чного
перем≥щенн¤ товарного екв≥валента чи погашенн¤ боргу, то вони забезпечують
перенесенн¤ багатства. ÷е маЇ м≥сце при оплат≥ контрибуц≥њ, репарац≥й, наданн≥
грошових позичок чи ƒопомоги, вивезенн≥ грошей ем≥грантами, т≥ньовими
п≥дприЇмц¤ми тощо.
—в≥тов≥ грош≥ функц≥онують ≥ ¤к м≥ра вартост≥ та рахунков≥ одиниц≥, оск≥льки
нац≥ональн≥ ц≥ни жодноњ крањни не можуть повн≥стю задовольнити потреби
св≥тового ринку ≥ на ньому формуЇтьс¤ сво¤ система ц≥н.
Ќайскладн≥шим питанн¤м у розум≥нн≥ функц≥њ св≥тових грошей Ї питанн¤ про форму,
в ¤к≥й грош≥ њњ виконують. ќдн≥ економ≥сти вважають, що ≥ зараз цю функц≥ю може
виконувати ≥ виконуЇ т≥льки золото. ≤нш≥ заперечують це, посилаючись на те, що
золото перестало безпосередньо використовуватись у будь-¤ких платежах на
св≥товому ринку. уп≥влю-продаж золота там за нац≥ональн≥ валюти вони
розгл¤дають ¤к торг≥влю звичайним, а не грошовим товаром.
—правд≥, механ≥зм функц≥њ св≥тових грошей безперервно розвивавс¤ в м≥ру розвитку
економ≥чних в≥дносин на св≥товому ринку. оли ц≥ в≥дносини дос¤гай високого
р≥вн¤ взаЇмност≥, виникла можлив≥сть погашати вимоги по платежах шл¤хом зал≥ку
чи передач≥ боргових зобов'¤зань без пересиланн¤ золота по кожному платежу.
“аку роботу зд≥йснюють комерц≥йн≥ банки, включившись в орган≥зац≥ю м≥жнародних
розрахунк≥в. «олото вони стали пересилати один одному т≥льки дл¤ оплати сальдо
заборгованост≥ по платежах. “ут було ще очевидним часткове використанн¤ золота
¤к засобу платежу на св≥товому ринку.
ѕ≥сл¤ в≥дм≥ни золотого стандарту ≥ заборони багатьма державами приватних
операц≥й ≥з золотом банки втратили можлив≥сть використовувати золото дл¤
врегулюванн¤ плат≥жних в≥дносин з ≥ншими крањнами. “аке право залишилос¤ т≥льки
у центральних банк≥в та казначейств. ¬они можуть продати частину золота на
ринках за одну з нац≥ональних валют, що користуютьс¤ дов≥рою на св≥товому
ринку, ≥ розрахуватис¤ нею по боргах. ÷ей механ≥зм принципово не зм≥нивс¤ ≥
п≥сл¤ скасуванн¤ в 70-т≥ роки заборони на приватн≥ операц≥њ ≥з золотом у
пров≥дних крањнах св≥ту. омерц≥йн≥ банки хоч ≥ д≥стали право на операц≥њ ≥з
золотом, проте не використовують його дл¤ взаЇмних платеж≥в, нав≥ть дл¤
погашенн¤ сальдо взаЇмноњ заборгованост≥. ¬они прагнуть продати золото на ринку
за валюту ≥ розрахуватис¤ нею по платежах.
ќтже, в сучасних умовах на м≥жнародних ринках св≥тов≥ грош≥, передус≥м ¤к
плат≥жний ≥ куп≥вельний засоби, усп≥шно виступають у "нац≥ональних
мундирах", та ще й без внутр≥шньоњ субстанц≥ональноњ вартост≥. як≥ причини
цього? „ому суб'Їкти м≥жнародних плат≥жних в≥дносин стали дов≥р¤ти нац≥ональним
грошам ¤к св≥товим? ÷≥ перетворенн¤ зумовлен≥ самим розвитком св≥товоњ
економ≥ки й адекватними йому зм≥нами м≥жнародних плат≥жних в≥дносин.
ѕо-перше, сформувавс¤ широкий св≥товий ринок ≥з системою взаЇмозв'¤зк≥в ≥
взаЇмозалежностей м≥ж його суб'Їктами, з широким розвитком м≥ж ними кредитних
в≥дносин ≥ банк≥вського обслуговуванн¤. ” таких умовах св≥тов≥ грош≥ в
б≥льшост≥ випадк≥в функц≥онують миттЇво ≥ в≥дпала потреба використовувати дл¤
цього повноц≥нн≥ грош≥. «наки вартост≥ стали задовольн¤ти вимоги нового ринку
до св≥тових грошей.
ѕо-друге, економ≥чний потенц≥ал окремих крањн дос¤г величезних розм≥р≥в, що
дало њх державам можлив≥сть забезпечити дов≥ру до своњх нац≥ональних грошей ¤к
реальних нос≥њв м≥новоњ вартост≥ не т≥льки на внутр≥шньому, а й на м≥жнародних
ринках.
ѕо-третЇ, докор≥нно зм≥нилис¤ сам≥ в≥дносини м≥ж державами, економ≥чне
протисто¤нн¤ доповнилос¤ сп≥вроб≥тництвом з метою сп≥льного регулюванн¤
св≥тового економ≥чного простору ≥ грошових в≥дносин ¤к найскладн≥шоњ його
частини. —п≥льними зусилл¤ми крањни стали будувати механ≥зми
забезпеченн¤-високоњ дов≥ри до одн≥Їњ з найб≥льш сталих нац≥ональних валют
(наприклад, долара —Ўј), а також створювати нов≥ м≥жнац≥ональн≥ валюти з такими
ж ¤кост¤ми (—ƒ–, ≈ ё, Ївро). ≤ доки у суб'Їкт≥в св≥тового ринку буде
впевнен≥сть у тому, що вони зможуть купити за так≥ грош≥ необх≥дн≥ њм товари,
доти вони братимуть њх у платеж≥, не вимагаючи золота. ÷е п≥дтверджуЇтьс¤ в
широких масштабах сучасною практикою м≥жнародних розрахунк≥в, ¤к≥ усп≥шно
зд≥йснюютьс¤ в нац≥ональних в≥льно конвертованих валютах окремих крањн чи
м≥жнародних валютах.
