–ќ«ƒ≤Ћ
9. ¬»ƒ», ‘”Ќ ÷≤ѓ “ј –ќЋ№ –≈ƒ»“”.
9.1. ‘ќ–ћ», ¬»ƒ» “ј ‘”Ќ ÷≤ѓ –≈ƒ»“”
ћетодолог≥чн≥ основи класиф≥кац≥њ форм ≥ вид≥в кредиту. ѕитанн¤ про форми та
види кредиту з практичного погл¤ду не маЇ такого важливого значенн¤, ¤к ≥нш≥
складов≥ теор≥њ кредиту. ћожливо, цим по¤снюЇтьс¤ надто в≥льне трактуванн¤
цього питанн¤ в б≥льшост≥ публ≥кац≥й з теор≥њ кредиту. ¬ажко в≥днайти нав≥ть
два п≥дручники, в ¤ких давалось би однакове трактуванн¤ сутност≥ та
асортименту, форм ≥ вид≥в кредиту. ≤ справа не т≥льки в р≥зн≥й њх к≥лькост≥, а
й у тому, що нер≥дко одне й те саме пон¤тт¤ одн≥ автори називають формами
кредиту, ≥нш≥ - видами, ≥ навпаки. ƒе¤к≥ автори говор¤ть лише про форми кредиту
≥ зовс≥м не згадують про види. “акий р≥зноб≥й може негативно впливати на
практику орган≥зац≥њ кредитуванн¤, зокрема на розробленн¤ њњ нормативно-≥нструктивного
забезпеченн¤.
ƒл¤ науково обгрунтованого вир≥шенн¤ цього питанн¤ потр≥бно насамперед виробити
Їдиний методолог≥чний п≥дх≥д до визначенн¤ критер≥њв класиф≥кац≥њ кредиту. Ќа
наш погл¤д, такий п≥дх≥д повинен враховувати:
- в≥дм≥нност≥ самих пон¤ть форми та виду;
- в≥дм≥нност≥ у внутр≥шн≥й структур≥ кредиту та њњ окремих елемент≥в;
- практичну доц≥льн≥сть та зручн≥сть у користуванн≥.
” загальноприйн¤тому розум≥нн≥ форма - це зовн≥шн≥й, найб≥льш загальний ви¤в
певного предмета чи ¤вища, ¤кий хоч ≥ пов'¤заний внутр≥шньою њх сутн≥стю, але
не розкриваЇ њњ. ќск≥льки кредит - ¤вище сусп≥льне (економ≥чн≥ в≥дносини), про
форму його можна говорити з певною умовн≥стю ¤к про найб≥льш загальний вигл¤д,
¤кого в≥н може набувати в процес≥ руху ≥ ¤кий не розкриваЇ його внутр≥шньоњ
сутност≥ та структури. “ому критер≥њв дл¤ вичлененн¤ форм кредиту не може бути
багато.
Ќайб≥льш загальним про¤вом кредиту, в ¤кому не розкриваЇтьс¤ його сутн≥сть ≥
внутр≥шн¤ структура, Ї форма позиченоњ вартост≥, в ¤к≥й вона рухаЇтьс¤ м≥ж кредитором
≥ позичальником. “аких форм може бути дв≥ - товарна (натурально-речова) та
грошова. “ому й форм кредиту також може бути дв≥ - товарна ≥ грошова. ÷≥ форми
визначають лише загальн≥ контури кредиту ≥ не зач≥пають його внутр≥шньоњ
структури. ќтже, њх не може бути багато. ѕод≥бн≥ форми можуть мати й ≥нш≥
економ≥чн≥ ≥нструменти - ф≥нанси, торг≥вл¤ тощо. ѕроте це не суперечить
призначенню форми. јдже вона - лише найб≥льш узагальнена, контурна
характеристика ≥ може бути сп≥льною дл¤ близьких за родовою ознакою ¤вищ.
” загальноприйн¤тому розум≥нн≥ вид (у практиц≥ класиф≥кац≥њ) - це п≥дрозд≥л, що
об'ЇднуЇ р¤д предмет≥в, ¤вищ за сп≥льними ознаками ≥ входить до складу
загального вищого розд≥лу - роду. “ому видова характеристика застосовуЇтьс¤
щодо внутр≥шньоњ структури об'Їкта досл≥дженн¤, у нашому випадку - кредиту.
ќск≥льки кредит маЇ значну к≥льк≥сть структурних про¤в≥в, то може
застосовуватис¤ багато критер≥њв його класиф≥кац≥њ та вид≥л¤тис¤ багато його
вид≥в. јле вс≥ вони "вписуютьс¤" в одну з двох форм кредиту,
конкретизуючи њх внутр≥шн≥й зм≥ст.
“акий п≥дх≥д до класиф≥кац≥њ форм ≥ вид≥в кредиту видаЇтьс¤ виправданим ≥ з
позиц≥й практичноњ доц≥льност≥. ¬≥н спрощуЇ розум≥нн¤ внутр≥шнього
взаЇмозв'¤зку м≥ж окремими про¤вами кредиту, що повинно спри¤ти кращ≥й орган≥зац≥њ
кредитних в≥дносин.
‘орми кредиту. “оварна ≥ грошова форми кредиту Ї р≥вноправними ≥ р≥внозначними,
по сут≥, двома про¤вами Їдиноњ форми кредиту - варт≥сноњ. ¬они м≥ж собою
внутр≥шньо пов'¤зан≥ ≥ доповнюють одна одну: позички, надан≥ в товарн≥й форм≥,
можуть погашатис¤ в грошов≥й, ≥ навпаки. Ѕ≥льше того, кредит у товарн≥й форм≥
нер≥дко обумовлюЇ по¤ву грошового кредиту, що надаЇ кредитному руху вартост≥
б≥льшоњ гнучкост≥ та ефективност≥.
” товарн≥й форм≥ кредит надаЇтьс¤ у раз≥ продажу товар≥в з в≥дстрочкою платежу
(комерц≥йний кредит), при оренд≥ майна (у тому числ≥ л≥зинг), наданн≥ речей чи
прилад≥в у прокат, погашенн≥ м≥ждержавних борг≥в поставками товар≥в тощо. ”
де¤ких ≥з цих випадк≥в погашенн¤ позичок зд≥йснюЇтьс¤ в грошов≥й форм≥, що дало
п≥дстави окремим досл≥дникам говорити про зм≥шану (товарно-грошову) форму
кредиту . ѕроте так ставити питанн¤ можна лише стосовно окремоњ позички. редит
же - процес безперервного руху вартост≥ ≥ вид≥ленн¤ двох його форм достатньо
дл¤ характеристики кредиту ¤к процесу.
як правило, у грошов≥й форм≥ надають своњ позички банки, м≥жнародн≥
ф≥нансово-кредитн≥ установи, ур¤ди та ≥н. Ўироко використовуЇ грошову форму
кредиту населенн¤ - при розм≥щенн≥ заощаджень у банк≥вськ≥ депозити, одержанн≥
позичок у банках тощо. як уже зазначалось, грошова форма маЇ найширшу сферу
застосуванн¤, що зумовлено переважно грошовою формою сучасноњ економ≥ки та
перерозпод≥льним призначенн¤м самого кредиту.
¬иди кредиту можна класиф≥кувати за р≥зними критер≥¤ми.
«алежно в≥д суб'Їкт≥в кредитних в≥дносин прийн¤то вид≥л¤ти банк≥вський кредит,
державний кредит, м≥жгосподарський (комерц≥йний) кредит, м≥жнародний, особистий
(приватний) кредит. ” банк≥вському кредит≥ суб'Їктами кредитних в≥дносин (одним
чи обома) Ї банк, у державному кредит≥ - держава, що виступаЇ переважно
позичальником. ” м≥жгосподарському (комерц≥йному) кредит≥ обома суб'Їктами Ї
господарююч≥ структури, у м≥жнародному кредит≥ - резиденти р≥зних крањн. ¬
особистому (приватному) кредит≥ одним ≥з суб'Їкт≥в Ї ф≥зична особа.
«а такого критер≥ю класиф≥кац≥њ одна ≥ та сама позичка може бути в≥днесена до
к≥лькох вид≥в кредиту. Ќаприклад, банк≥вська позичка с≥мейному господарству
може належати до банк≥вського кредиту ≥ до особистого (приватного).
«алежно в≥д сфери економ≥ки, у ¤ку спр¤муЇтьс¤ позичена варт≥сть, можна
вид≥лити:
- виробничий кредит, що використовуЇтьс¤ на формуванн¤ основного й оборотного
кап≥талу у сфер≥ виробництва та торг≥вл≥, тобто на виробнич≥ ц≥л≥;
- споживчий кредит, що спр¤мовуЇтьс¤ на задоволенн¤ особистих потреб людей,
тобто обслуговуЇ сферу особистого споживанн¤.
Ќа перший погл¤д, складаЇтьс¤ враженн¤, що т≥льки виробничий кредит в≥дпов≥даЇ
вс≥м законом≥рност¤м руху кредиту, оск≥льки в результат≥ його використанн¤
створюЇтьс¤ нова варт≥сть ≥ передумови дл¤ повного поверненн¤ позиченоњ
вартост≥ кредитору. ” сфер≥ ж особистого споживанн¤ позичена варт≥сть
знищуЇтьс¤, "проњдаЇтьс¤" ≥ тому тут не створюютьс¤ передумови дл¤ њњ
зворотного руху ¤к ключовоњ ознаки кредиту. ќтож, споживчий кредит, здаЇтьс¤, можна
вважати аномал≥Їю. ѕроте це не так. ќсобисте споживанн¤, "знищуючи"
варт≥сть предмет≥в споживанн¤, забезпечуЇ п≥дтримку та зростанн¤ вартост≥
робочоњ сили, продаж ¤коњ на ринку створюЇ джерело поверненн¤ позиченоњ
вартост≥ кредитору. “ому ≥ споживчий кредит ц≥лком в≥дпов≥даЇ ус≥м
законом≥рност¤м руху кредиту.
«а терм≥ном, на ¤кий кредитор передаЇ в≥льну варт≥сть у користуванн¤
позичальнику, вид≥л¤ютьс¤ короткостроков≥ (до одного року), середньостроков≥
(до п'¤ти рок≥в) та довгостроков≥ (понад п'¤ть рок≥в) кредити. як зазначалос¤
вище, в основ≥ такого под≥лу кредиту на види лежить тривал≥сть кругообороту
кап≥талу, у формуванн≥ ¤кого бере участь позичена варт≥сть.
«а галузевою спр¤мован≥стю кредиту вид≥л¤ютьс¤ так≥ його види:
- кредити в промислов≥сть;
- кредити в с≥льське господарство;
- кредити в торг≥влю;
- кредити в буд≥вництво, особливо в житлове буд≥вництво;
- кредити в ≥нш≥ галуз≥.
ласиф≥кац≥¤ кредиту за галузевою спр¤мован≥стю маЇ практичне значенн¤. ¬оно
про¤вл¤Їтьс¤ в тому, що в кожн≥й галуз≥ Ї ≥стотна специф≥ка кругообороту
кап≥талу, ¤ка обумовлюЇ адекватну орган≥зац≥ю самого кредитного процесу.
«алежно в≥д ц≥льового призначенн¤ кредиту можна вид≥л¤ти так≥ його види:
- кредит на формуванн¤ виробничих запас≥в (сировини, матер≥ал≥в,
паливно-мастильних матер≥ал≥в, тари тощо);
- кредит у витрати виробництва (сезонн≥ витрати у рослинництв≥ та тваринництв≥
в с≥льському господарств≥; сезонн≥ витрати на виготовленн¤ торфу, на
л≥созагот≥вл≥, на ремонтн≥ роботи; на виготовленн¤ продукц≥њ з тривалим циклом
виробництва - житлових будинк≥в, л≥так≥в, корабл≥в тощо);
- кредит на створенн¤ запас≥в готовоњ продукц≥њ (залишки на складах виробничих
п≥дприЇмств, запаси на складах торговельних орган≥зац≥й тощо);
- кредити, пов'¤зан≥ з виникненн¤м тимчасових розрив≥в у платежах, коли
економ≥чн≥ суб'Їкти повинн≥ зд≥йснювати платеж≥, а призначен≥ дл¤ цього кошти
не над≥йшли чи над≥йшло њх мало (виплата зароб≥тноњ плати, розрахунки з
постачальниками, з бюджетом тощо).
«а орган≥зац≥йно-правовими ознаками та умовами наданн¤ позичок можна вид≥л¤ти
так≥ види кредиту:
- забезпечений ≥ незабезпечений;
- пр¤мий ≥ опосередкований;
- строковий ≥ прострочений, пролонгований;
- реальний, сумн≥вний, безнад≥йний;
- платний, безплатний.
ожний ≥з вид≥в кредиту характеризуЇ певну грань його внутр≥шньоњ сутност≥, а в
сукупност≥ вони дають ч≥тке у¤вленн¤ про складну структуру кредиту ≥ процес
його руху в межах товарноњ ≥ грошовоњ форм.
Ѕ≥льш детально окрем≥ види кредиту будуть розгл¤нут≥ в розд≥л≥ 9.2.
‘ункц≥њ кредиту. редит ¤к економ≥чна категор≥¤ не т≥льки маЇ внутр≥шню
сутн≥сть, що про¤вл¤Їтьс¤ в його структур≥, законом≥рност¤х руху, формах ≥
видах, а й активно взаЇмод≥Ї ≥з зовн≥шн≥м середовищем, з ≥ншими (некредитними)
процесами в економ≥ц≥ ≥ соц≥альн≥й сфер≥ та пом≥тно впливаЇ на них. ќсновн≥ напр¤ми
та механ≥зми цього впливу визначають окрем≥ його функц≥њ.
ѕон¤тт¤ функц≥њ стосуЇтьс¤ кредиту взагал≥, а не ¤коњсь окремоњ його форми чи
окремого виду. ‘ункц≥Їю може бути лише такий вплив на зовн≥шнЇ середовище, ¤кий
зд≥йснюють ус≥ форми ≥ р≥зновиди кредиту. “ому функц≥њ кредиту спри¤ють його
консол≥дац≥њ ¤к ц≥л≥сного ¤вища ≥ виокремленню його з ≥нших економ≥чних ¤вищ у
самост≥йну категор≥ю.
Ѕудучи про¤вом впливу кредиту на навколишнЇ економ≥чне середовище, функц≥њ
характеризують сусп≥льне призначенн¤ кредиту, ту "роботу", ¤ку в≥н
виконуЇ в сусп≥льств≥, тобто його роль. як ≥ сама сутн≥сть кредиту, його
функц≥њ Ї ¤вищем об'Їктивним та динам≥чним. ожна з них формуЇтьс¤ стих≥йно,
розвиваЇтьс¤ в м≥ру розвитку самоњ сутност≥ кредиту ≥ економ≥чного середовища,
в ¤кому в≥н функц≥онуЇ. Ќав'¤зати чи позбавити кредит певноњ функц≥њ вольовим
способом неможливо. “ому викликаЇ подив значний р≥зноб≥й серед досл≥дник≥в щодо
визначенн¤ к≥лькост≥ функц≥й кредиту: одн≥ називають дв≥ функц≥њ, друг≥ - три,
а трет≥ - ш≥сть, в≥с≥м, а то й б≥льше функц≥й кредиту.
—еред досл≥дник≥в кредиту найменше розходжень спостер≥гаЇтьс¤ щодо
перерозпод≥льноњ функц≥њ, њњ загальне визнанн¤, очевидно, грунтуЇтьс¤ на сам≥й
сутност≥ кредиту ¤к форми зворотного руху вартост≥ та на ч≥тко виражен≥й "робот≥",
¤ку виконуЇ кредит в економ≥чн≥й систем≥ - перем≥щенн¤ ресурс≥в м≥ж њњ окремими
суб'Їктами, секторами тощо на засадах поверненн¤. ѕерерозпод≥льна функц≥¤
пол¤гаЇ в тому, що матер≥альн≥ та грошов≥ ресурси, ¤к≥ були вже розпод≥лен≥ ≥
передан≥ у власн≥сть економ≥чним суб'Їктам, через кредит перерозпод≥л¤ютьс¤ ≥
спр¤мовуютьс¤ у тимчасове користуванн¤ ≥ншим суб'Їктам, не зм≥нюючи њх
первинного права власност≥. “акий перерозпод≥л не Ї суто механ≥чним ¤вищем, а
маЇ велике економ≥чне значенн¤, а саме:
- кошти, вив≥льнен≥ в одних ланках процесу в≥дтворенн¤, спр¤мовуютьс¤ в ≥нш≥
ланки, що прискорюЇ оборот кап≥талу, спри¤Ї розширенню виробництва;
- в≥льн≥ кошти через кредит спр¤мовують у т≥ ланки сусп≥льного виробництва, на
продукц≥ю ¤ких передбачаЇтьс¤ зростанн¤ попиту, а отже - одержанн¤ вищих
прибутк≥в. ÷е створюЇ можливост≥ дл¤ запровадженн¤ нов≥шоњ техн≥ки
прогресивного коригуванн¤ вс≥Їњ структури виробництва, п≥двищенн¤ його
ефективност≥.
–озвиток перерозпод≥льноњ функц≥њ, удосконаленн¤ практичного механ≥зму њњ
реал≥зац≥њ маЇ ключове значенн¤ дл¤ п≥двищенн¤ рол≥ кредиту, дл¤ швидкого
подоланн¤ економ≥чноњ кризи ≥ забезпеченн¤ економ≥чного зростанн¤ в ”крањн≥.
ўо стосуЇтьс¤ функц≥њ кредиту, пов'¤заноњ ≥з забезпеченн¤м потреб обороту в
плат≥жних засобах, то вона не набула однозначного тлумаченн¤ в л≥тератур≥. ќдн≥
автори називають њњ просто ем≥с≥йною функц≥Їю (Ѕ.—. ≤вас≥в), друг≥ - функц≥Їю
утворенн¤ в оборот≥ додатковоњ куп≥вельноњ спроможност≥ (ј.—. √альчинський),
трет≥ - функц≥Їю зам≥щенн¤ справжн≥х грошей в оборот≥ кредитними операц≥¤ми
(ќ.≤. Ћаврушин). “акий р≥зноб≥й взагал≥ породжуЇ сумн≥в у тому, чи виконуЇ
кредит под≥бну функц≥ю. јдже функц≥ю ем≥с≥њ грошей насправд≥ виконуЇ банк≥вська
система. ј той факт, що банк≥вська система зд≥йснюЇ ≥ кредитну д≥¤льн≥сть, не
даЇ жодних п≥дстав поширювати њњ ем≥с≥йну функц≥ю на кредит ¤к економ≥чну
категор≥ю. “е ж саме стосуЇтьс¤ ≥ сформульованоњ ј.—. √альчинським функц≥њ
"утворенн¤ додатковоњ до на¤вноњ в економ≥ц≥ куп≥вельноњ
спроможност≥". јдже це та ж сама ем≥с≥йна функц≥¤, т≥льки сформульована
≥ншими словами.
≤стотно в≥др≥зн¤Їтьс¤ позиц≥¤ ќ. ≤. Ћаврушина щодо цього питанн¤. ÷ю функц≥ю
кредиту в≥н зводить до зам≥щенн¤ справжн≥х грошей кредитними операц≥¤ми. ”
такому формулюванн≥ ц¤ функц≥¤ теж не сприймаЇтьс¤. јдже справжн≥ (золот≥)
грош≥ були остаточно зам≥нен≥ неповноц≥нними грошима давно (70-т≥ роки), у
разовому пор¤дку ≥ вольовими р≥шенн¤ми держав та м≥ждержавними угодами, а не
кредитом. ÷е була скор≥ше державна функц≥¤, а не кредитна. “о чи залишилос¤
"поле" дл¤ такоњ функц≥њ кредиту зараз, коли золота давно немаЇ в
оборот≥? Ќин≥ п≥дтримку обороту неповноц≥нних грошей теж забезпечують держави,
а не кредит, ≥ використовують при цьому не т≥льки кредитн≥ операц≥њ, а й
казначейськ≥ зобов'¤занн¤ (паперов≥ грош≥). “ому ц¤ функц≥¤ кредиту потребуЇ
б≥льш глибокого вивченн¤, а њњ формулюванн¤ - ≥стотного уточненн¤.
Ќа наш погл¤д, функц≥¤ кредиту, що реал≥зуЇтьс¤ в грошов≥й сфер≥, пол¤гаЇ в
тому, що кредит забезпечуЇ найкращ≥ передумови дл¤ ефективного регулюванн¤
обороту грошей в ≥нтересах повного задоволенн¤ потреб економ≥ки в плат≥жних
засобах ≥ п≥дтриманн¤ достатньоњ дл¤ економ≥чного розвитку стаб≥льност≥ грошей.
редитний механ≥зм даЇ можлив≥сть гнучко розширити масу плат≥жних засоб≥в в
оборот≥, коли потреба в них зростаЇ: через зб≥льшенн¤ маси комерц≥йних вексел≥в
та маси банк≥вських депозит≥в завд¤ки прискоренню грошово-кредитного
мультипл≥катора, розширенню реф≥нансуванн¤ комерц≥йних банк≥в центральним
банком. ѕри скороченн≥ потреб обороту вс≥ ц≥ складов≥ маси плат≥жних засоб≥в
можна також зменшити. јле забезпечуЇ це не кредит сам по соб≥, а державн≥
органи монетарного управл≥нн¤. ј чи захочуть вони це зробити, скориставшись
можливост¤ми кредитного механ≥зму, залежить не в≥д кредиту, а в≥д ц≥лей
монетарноњ пол≥тики.
ќкрем≥ досл≥дники визнають також контрольну функц≥ю кредиту, вбачаючи сутн≥сть
њњ в тому, "що в процес≥ кредитуванн¤ забезпечуЇтьс¤ контроль за
дотриманн¤м умов та принцип≥в кредиту з боку суб'Їкт≥в кредитноњ угоди".
ѕроте на¤вн≥сть такоњ функц≥њ кредиту багато хто заперечуЇ, посилаючись на те,
що контроль властивий не т≥льки кредитним в≥дносинам, а й багатьом ≥ншим -
ф≥нансовим, страховим, торговельним тощо, тобто в≥н не Ї суто родовою ознакою
кредиту.
ўодо цього приб≥чники контрольноњ функц≥њ кредиту справедливо вказують на
специф≥чн≥сть контрольноњ складовоњ кожного економ≥чного ≥нструменту. “ак,
контрольна складова кредиту в≥дзначаЇтьс¤ високим стимулюючим ефектом ≥
обмежен≥стю адм≥н≥стративно-вольового впливу на контрагента, тод≥ ¤к у
контрольн≥й складов≥й ≥нших економ≥чних ≥нструмент≥в (ф≥нанс≥в, податк≥в,
страхуванн¤ тощо) переважаЇ адм≥н≥стративно-вольовий, а не економ≥чний вплив.
Ѕ≥льше того, сам кредитний онтроль не зводитьс¤ до перев≥рки дотриманн¤
контрагентами умов угоди, ¤к це загальноприйн¤то, а включаЇ ірунтовний
економ≥чний анал≥з та оц≥нку стану контрагент≥в, передус≥м кредитоспроможност≥
позичальника, прогнозуванн¤ можливого ризику напередодн≥ укладанн¤ угоди. Ќа
цьому грунт≥ визначаютьс¤ в≥дпов≥дн≥ умови кредитуванн¤, що включаютьс¤ в угоду,
¤к≥ сам≥ по соб≥ стимулюють економну повед≥нку суб'Їкт≥в кредиту - ¤к
позичальник≥в, так ≥ кредитор≥в. “ому Ї п≥дстави розширити назву ц≥Їњ функц≥њ -
назвати њњ контрольно-стимулюючою. “ака назва повн≥ше в≥дпов≥датиме зм≥сту ц≥Їњ
функц≥њ кредиту ≥ краще в≥дбиватиме њњ в≥дм≥нн≥сть в≥д контрольноњ функц≥њ
≥нших ≥нструмент≥в.
онтрольно-стимулююча функц≥¤ кредиту не обмежуЇтьс¤ в≥дпов≥дними заходами
кредитора в≥дносно позичальника. онтрольно-стимулюючий вплив в≥дчуваЇ на соб≥
≥ кредитор. ћожлив≥сть вив≥льнити з обороту кошти ≥ вкласти њх у над≥йн≥
дох≥дн≥ позички стимулюЇ кредитора до прискоренн¤ обороту свого кап≥талу,
нарощуванн¤ в≥льних ресурс≥в, б≥льш економного њх витрачанн¤, п≥двищенн¤ своЇњ
квал≥ф≥кац≥њ щодо розм≥щенн¤ в≥льних ресурс≥в тощо. ѕри цьому сл≥д мати на
уваз≥, що стимулююча складова ц≥Їњ функц≥њ переважаЇ над суто контрольною. јдже
в багатьох випадках суб'Їкти кредиту не мають можливост≥ зд≥йснювати формальний
контроль за своњми контрагентами. Ќаприклад, позичальник не може контролювати д≥¤льн≥сть
банку. ј в державному кредит≥ нав≥ть кредитор (населенн¤, комерц≥йн≥ банки)
позбавлен≥ можливост≥ контролювати свого боржника - державу. јле стимулюючий
вплив кредиту пост≥йно в≥дчувають на соб≥ вс≥ його суб'Їкти - ¤к позичальники,
так ≥ кредитори.
«аслуговуЇ на увагу ще одна функц≥¤ кредиту, сформульована ј.—. √альчинським,-
функц≥¤ кап≥тал≥зац≥њ в≥льних грошових доход≥в. ¬она пол¤гаЇ в трансформац≥њ
завд¤ки кредиту грошових нагромаджень та заощаджень юридичних ≥ ф≥зичних ос≥б у
варт≥сть, що даЇ дох≥д, тобто в позичковий кап≥тал. “ака трансформац≥¤
забезпечуЇтьс¤ через зворотний рух та платн≥сть кредиту. Ѕудь-¤ка маса в≥льноњ
вартост≥, будучи переданою в позичку, не зм≥нюючи власника, приносить йому
дох≥д, тобто набуваЇ форми позичкового кап≥талу.
÷ей напр¤м зв'¤зку кредиту з економ≥чним оточенн¤м маЇ родов≥ ознаки функц≥њ:
поширюЇтьс¤ на кредит у ц≥лому, на вс≥ його види; притаманний переважно лише
кредиту; виражаЇ сутн≥сн≥ ознаки кредиту - зворотн≥сть ≥ платн≥сть. ќтже, Ї
достатньо п≥дстав дл¤ визнанн¤ ≥ ц≥Їњ функц≥њ кредиту.
—воњ функц≥њ кредит може усп≥шно виконувати лише в умовах розвинутоњ ринковоњ
економ≥ки, коли сутн≥сть кредиту ≥ законом≥рност≥ його руху можуть про¤витис¤
найб≥льш повно. ¬ умовах перех≥дноњ економ≥ки ”крањни таких можливостей не
було. ÷е негативно впливало ¤к на р≥вень њх реал≥зац≥њ, що про¤вилос¤ в низьк≥й
рол≥ кредиту в соц≥ально-економ≥чному житт≥ сусп≥льства, так ≥ на стан
теоретичного осмисленн¤ цього складного питанн¤. ≤ сьогодн≥ питанн¤ про функц≥њ
кредиту залишаЇтьс¤ дискус≥йним, вимагаЇ до себе б≥льш пильноњ уваги
досл≥дник≥в, особливо визначенн¤ загальноприйн¤тоњ методолог≥чноњ основи
вир≥шенн¤ цього питанн¤. Ѕез виробленн¤ Їдиного методолог≥чного п≥дходу у нас ≥
надал≥ у кожному п≥дручнику буде "сво¤" к≥льк≥сть функц≥й кредиту.
