9.4. ѕќ«»„ ќ¬»… ѕ–ќ÷≈Ќ“
ѕозичковий процент ≥снував не завжди. ¬≥н виник тод≥, коли товарне виробництво
уже дос¤гло певного ступен¤ розвитку, на ¤кому склавс¤ регул¤рний грошовий об≥г
та виникли б≥льш-менш розвинут≥ кредитн≥ в≥дносини. ѕроцент взагал≥ неможливий
без ≥снуванн¤ кредиту, хоч останн≥й ≥нод≥, ¤к вин¤ток, може надаватись на
безпроцентн≥й основ≥. ѕроте це не означаЇ, що в≥н не Ї економ≥чною категор≥Їю,
¤к це стверджують де¤к≥ економ≥сти. ќчевидно, така думка склалась через
нерозум≥нн¤ ≥Їрарх≥њ економ≥чних категор≥й, ¤к≥ певним чином ранжирован≥:
категор≥Їю першого пор¤дку Ї грош≥, другого - так≥ грошов≥ категор≥њ, ¤к ц≥на,
ф≥нанси, кредит тощо, ¤к≥ також без грошей не ≥снують, третього - податки,
позичковий процент ≥ т. п.
ѕроте ≥снуванн¤ товарного виробництва та пов'¤заних з ним кредитних в≥дносин ¤к
основи виникненн¤ процента не може досить повно по¤снити природу позичкового
процента.
ѕроцент (в≥д лат. pro centum - на сотню) - сота частка будь-¤кого числа, що
вз¤те за ц≥ле. ¬ украњнськ≥й мов≥ його синон≥мом Ї слово "в≥дсоток".
“акою часткою в≥н був ¤к у пер≥од ≥снуванн¤ лихварського кредиту, так ≥ в
умовах сучасноњ ринковоњ економ≥ки, коли лихварський кредит вит≥снений ≥ншими
формами кредиту. јле, незважаючи на схож≥сть зовн≥шньоњ форми, суть процента в
р≥зних способах виробництва надто в≥дм≥нна.
Ћихварському кредиту, характерному дл¤ рабовласницького та феодального
сусп≥льства, були притаманн≥ надзвичайно висок≥ процентн≥ ставки, що часто
приводило до повного розоренн¤ позичальник≥в, њх високий р≥вень по¤снюЇтьс¤ тим,
що, ¤к правило, цей кредит мав непродуктивний характер. ѕозичальниками були
рабовласники чи феодали, а також др≥бн≥ виробники - рем≥сники ≥ сел¤ни. ќднак
¤кщо перш≥ користувалис¤ лихварським кредитом дл¤ куп≥вл≥ предмет≥в розкош≥ чи
веденн¤ в≥йн, то друг≥ - дл¤ сплати борг≥в, задоволенн¤ нагальних поточних
споживчих потреб тощо. ¬исокий процент за лихварський кредит нер≥дко поглинав
не т≥льки весь додатковий продукт, а й частину необх≥дного продукту.
ап≥тал≥стичний кредит надаЇтьс¤ дл¤ задоволенн¤ потреб функц≥онуючого
кап≥тал≥ста у тимчасових коштах, щоб прискорити або орган≥зувати процес
виробництва чи об≥гу товар≥в. «вичайно, тут позичковий процент не повинен
поглинати весь додатковий продукт. ≤накше не буде сенсу користуватис¤ кредитом.
ѕроцент може мати такий р≥вень, щоб користуванн¤ кредитом було взаЇмовиг≥дним ≥
дл¤ кредитора, ≥ дл¤ позичальника.
ќтже, виробнич≥ в≥дносини визначають соц≥ально-економ≥чну природу процента. ¬
умовах ринковоњ економ≥ки його сутн≥сть пол¤гаЇ в тому, що позичковий процент Ї
платою за користуванн¤ позичковим кап≥талом, його ц≥ною. ѕри цьому м≥ж
кредитором ≥ позичальником в≥дносно величини процента, строк≥в ≥ метод≥в його
сплати виникають певн≥ економ≥чн≥ в≥дносини, тому процент Ї економ≥чною
категор≥Їю.
јбсолютна величина доходу, ¤кий отримують в≥д наданн¤ грошей у борг у будь-¤к≥й
форм≥, називаЇтьс¤ процентними грошима, або, коротко, процентами. ≤ ¤кий би вид
чи походженн¤ не мали проценти, це завжди конкретний про¤в такоњ економ≥чноњ
категор≥њ, ¤к позичковий процент.
ƒл¤ в≥дносин з приводу процента характерно те, що вони в≥дображають Їдн≥сть
щодо його сплати та отриманн¤. —плата процента за використанн¤ споживноњ
вартост≥ позичкового кап≥талу Ї передачею певноњ частини вартост≥ без одержанн¤
екв≥валента. ѕроцентна сума повн≥стю переходить в≥д позичальника до кредитора.
÷ей перех≥д вартост≥ за напр¤мом протилежний рухов≥ кредиту, що надаЇтьс¤, але
зб≥гаЇтьс¤ з рухом кредиту, котрий повертаЇтьс¤. ѕроте сплата процента, ¤к
правило, не зб≥гаЇтьс¤ в час≥ з поверненн¤м кредиту. ¬она може зд≥йснюватис¤
ран≥ше чи п≥зн≥ше останнього.
ƒжерелом сплати процента Ї додаткова варт≥сть, що створюЇтьс¤ у процес≥
виробництва, а його к≥льк≥сним визначенн¤м - його ставка, або норма.
Ќорма позичкового процента - це в≥дношенн¤ суми р≥чного доходу, одержаного на
позичковий кап≥тал, до суми кап≥талу, наданого в позичку, помножене на 100.
Ќаприклад, ¤кщо позичковий кап≥тал дор≥внюЇ 200 тис. грн., а отриманий на нього
р≥чний дох≥д - 30 тис. грн., то норма процента становитиме 15% р≥чних
Ќа практиц≥ норма позичкового процента виступаЇ у форм≥ процентноњ ставки -
в≥дносноњ величини доходу за ф≥ксований пром≥жок часу, тобто в≥дношенн¤ доходу
(процентних грошей) до суми боргу за одиницю часу. ѕроцентна ставка
визначаЇтьс¤ в процентах ≥ у вигл¤д≥ дес¤ткового чи звичайного дробу. ¬
останньому випадку вона ф≥ксуЇтьс¤ у договорах позички з точн≥стю до 1/16 чи
1/32.
≤нтервал часу, до ¤кого застосовуЇтьс¤ процентна ставка, називаЇтьс¤ пер≥одом
нарахуванн¤ процент≥в. «а такий пер≥од беруть р≥к, п≥вр≥чч¤, квартал, м≥с¤ць
або день. ўоб визначитись ≥з величиною процентноњ ставки, потр≥бно њњ привести
до р≥чноњ ставки, помноживши ставку, за п≥вр≥чч¤, квартал, м≥с¤ць чи день
в≥дпов≥дно на 2, 4, 12 чи 365.
Ќорма позичкового процента перебуваЇ у певн≥й залежност≥ в≥д норми прибутку: у
звичайних умовах середн¤ норма прибутку Ї максимальною межею дл¤ норми
процента. Ќижню (м≥н≥мальну) межу норми процента точно визначити не можна. јле
вона не повинна дор≥внювати нулю, бо ≥накше наданн¤ кредиту втрачаЇ
вс¤кий сенс дл¤ кредитора. ¬≥домо, що прибуток под≥л¤Їтьс¤ на процент та
п≥дприЇмницький дох≥д. ѕерший привласнюЇ кредитор, а другий - позичальник.
ќск≥льки процент ¤к ц≥на позичкового кап≥талу не виражаЇ його вартост≥, а Ї
лише ц≥ною його споживноњ вартост≥, зм≥на норми позичкового процента не
визначаЇтьс¤ законом вартост≥.
–≥вень норми позичкового процента встановлюЇтьс¤ п≥д впли-! вом конкуренц≥њ на
ринку позичкових кап≥тал≥в ≥ залежить в≥д сп≥вв≥дношенн¤ попиту та пропозиц≥њ
позичкового кап≥талу. „им б≥льший попит на кредит, тим вища норма процента.
—л≥д розр≥зн¤ти ринкову норму процента, котра ≥снуЇ в кожен даний момент на
грошовому ринку, ≥ середню норму процента, тобто норму процента за певний
пер≥од. ѕроцентн≥ ставки диференц≥юютьс¤ залежно в≥д виду кредиту, його
ц≥льового призначенн¤ та забезпеченост≥ поверненн¤, його розм≥ру ≥ строк≥в
користуванн¤, особистост≥ кл≥Їнта тощо. Ќайнижчою Ї процентна ставка дл¤
"першокласних" позичальник≥в (у —Ўј, наприклад, њњ називають
"прайм рейт"), ¤ка встановлюЇтьс¤ дл¤ найб≥льш над≥йних великих
позичальник≥в. ¬она Ї базовою дл¤ встановленн¤ ≥нших процентних ставок.
р≥м норми прибутку, на р≥вень норми процента впливаЇ багато ≥нших об'Їктивних
≥ суб'Їктивних чинник≥в, а саме:
- розм≥ри грошових нагромаджень та заощаджень у сусп≥льств≥ та товарно-грошова
збалансован≥сть виробництва;
- масштаби виробництва, р≥вень його спец≥ал≥зац≥њ та кооперуванн¤;
- сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж внутр≥шн≥м ≥ зовн≥шн≥м боргом держави; - цикл≥чн≥сть
коливань виробництва;
- сезонн≥сть умов виробництва та реал≥зац≥њ продукц≥њ;
- темпи ≥нфл¤ц≥њ, прискоренн¤ ¤ких викликаЇ п≥двищенн¤ процентних ставок, що
слугуЇ захистом в≥д знец≥ненн¤ позичкового кап≥талу. ѕри цьому розр≥зн¤ють ном≥нальну
≥ реальну (з урахуванн¤м р≥вн¤ ≥нфл¤ц≥њ) процентн≥ ставки. якщо темпи ≥нфл¤ц≥њ
випереджають зростанн¤ процентноњ ставки, останн¤ стаЇ "негативною"
(в≥д'Їмною), тобто такою, коли процент ст¤гуЇтьс¤ з кредитора;
- своЇчасн≥сть поверненн¤ кредиту;
- р≥вень кредитно-грошового регулюванн¤ економ≥ки центральним банком з
допомогою процентних ставок та ≥нших властивих йому ≥нструмент≥в, њх
диференц≥йованост≥ залежно в≥д грошово-кредитноњ пол≥тики;
- м≥жнародн≥ чинники, особливо в≥льний перелив кап≥тал≥в ≥з крањни в крањну,
передус≥м так званих "гар¤чих" грошей.
¬ умовах економ≥чноњ кризи важливо враховувати рух позичкового кап≥талу ≥
процента на р≥зних фазах промислового циклу. ÷е випливаЇ з того, що позичковий
кап≥тал обслуговуЇ переважно кругооб≥г функц≥онуючого кап≥талу, а тому
законом≥рност≥ цього руху обумовлен≥ передус≥м цикл≥чними коливанн¤ми
виробництва. ќднак динам≥ка позичкового та торгово-промислового кап≥талу не
завжди зб≥гаЇтьс¤.
—короченн¤ виробництва ≥ надлишок д≥йсного кап≥талу п≥д час кризи
супроводжуютьс¤ гострою нестачею позичкового кап≥талу ≥ р≥зким п≥двищенн¤м
норми процента. јдже в цей час вкладники, щоб уберегти своњ заощадженн¤ чи
грошов≥ кап≥тали в≥д знец≥ненн¤, намагаютьс¤ њх отоварити. ÷е веде до
в≥дносного зменшенн¤ вклад≥в. ќкр≥м того, щоб не збанкрутувати,
торгово-промислов≥ п≥дприЇмц≥ мають великий попит на кредит дл¤ погашенн¤
борг≥в.
” пер≥од застою (депрес≥њ), коли частина продуктивного кап≥талу набуваЇ
грошовоњ форми, нагромадженн¤ позичкового кап≥талу випереджаЇ нагромадженн¤
д≥йсного кап≥талу, знижуЇтьс¤ середн¤ норма прибутку ≥ норма позичкового
процента. ƒл¤ пер≥од≥в пожвавленн¤ та промислового п≥днесенн¤ характерним Ї те,
що р≥зко зростаЇ попит на кредит при недостатн≥х обс¤гах позичкового кап≥талу,
а тому норма позичкового процента п≥двищуЇтьс¤.
” ц≥лому ж у генеральн≥й перспектив≥ норма позичкового процента маЇ тенденц≥ю
до зниженн¤. ÷е обумовлено, по-перше, тенденц≥Їю середньоњ норми прибутку до
зменшенн¤, по-друге, з розвитком економ≥ки зростаЇ в≥дносний надлишок позичкового
кап≥талу. «б≥льшенн¤ останнього випереджаЇ нагромадженн¤ д≥йсного кап≥талу.
ќднак цей надлишок виникаЇ лише на певних фазах промислового циклу, передус≥м у
пер≥од депрес≥њ, а також у зв'¤зку з використанн¤м кап≥талу на непродуктивн≥
ц≥л≥ державою, б≥ржовими спекул¤нтами тощо.
ќтже, динам≥ка норми позичкового процента визначаЇтьс¤ стих≥йним ринковим
механ≥змом п≥д впливом багатьох фактор≥в ≥ певною м≥рою залежить в≥д державного
грошово-кредитного регулюванн¤ економ≥ки.
≤снують р≥зн≥ способи нарахуванн¤ процент≥в, ¤к≥ залежать в≥д умов договору
позички. ¬≥дпов≥дно застосовують р≥зн≥ види процентних ставок, кожна з ¤ких маЇ
своњ ознаки. «окрема, проценти розр≥зн¤ютьс¤ за базою, ¤ка беретьс¤ дл¤ њх
нарахуванн¤. ѕрикладом можуть бути наднац≥ональн≥ процентн≥ ставки, ¤к≥
застосовуютьс¤ на Ївроринку валют. ѕри цьому зм≥нною вважаЇтьс¤ Ћондонська
м≥жбанк≥вська ставка пропозиц≥њ - Ћ≤Ѕќ– (London interbank offered rate). ƒо
Ћ≤Ѕќ– додаЇтьс¤ надбавка (спред) за кредитами. ѕри цьому дл¤ розрахунк≥в
беретьс¤ пост≥йна або посл≥довно зм≥нна база. ¬ останньому випадку за базу
беретьс¤ сума, отримана на попередньому етап≥ нарощенн¤, або дисконтуванн¤,
≥накше кажучи, проценти нараховуютьс¤ на проценти. ѕри пост≥йн≥й баз≥
використовуютьс¤ прост≥, а при зм≥нн≥й - складн≥ процентн≥ ставки. ѕроцентн≥
ставки можуть бути ф≥ксованими або "плаваючими". ¬ останньому випадку
ф≥ксуЇтьс¤ не сама ставка, а лише базова ставка ≥ розм≥р надбавки до нењ.
ћаржа (в≥д фр. marge край) - р≥зниц¤ м≥ж процентними ставками за наданий кредит
≥ за залучен≥ ресурси. –озм≥р марж≥ залежить в≥д ф≥нансового стану
позичальника, строку кредиту, темп≥в ≥нфл¤ц≥њ, процентноњ ставки, ¤ка сплачена
за залучен≥ кредитн≥ ресурси тощо, ≥ може бути пост≥йним або зм≥нним прот¤гом
терм≥ну ≥снуванн¤ кредитних в≥дносин м≥ж сторонами кредитноњ угоди. ≤нколи њњ
розм≥р може обмежуватись центральним банком крањни.
¬ р ≥ з к а ѕон¤тт¤ "маржа" в банк≥вськ≥й практиц≥ маЇ й ≥нш≥
значенн¤ та способи визначенн¤. ¬она може також означати р≥зницю м≥ж
процентними ставками за кредитами, що надаютьс¤ р≥зним категор≥¤м
позичальник≥в, м≥ж сумою забезпеченн¤, п≥д ¤ке надана позичка, ≥ сумою наданого
кредиту, м≥ж ц≥ною продажу ≥ куп≥вл≥ валюти чи ц≥нних папер≥в тощо.
ѕозичковий процент виконуЇ функц≥њ розпод≥лу прибутку та збереженн¤ позичкового
кап≥талу.
ўодо розпод≥льноњ функц≥њ, то, ¤к уже зазначалос¤, прибуток, отриманий
позичальником з використанн¤м позичкового кап≥талу, розпод≥л¤Їтьс¤ на дв≥
частини - позичковий процент ≥ п≥дприЇмницький дох≥д. ѕропорц≥¤ такого
розпод≥лу обумовлюЇтьс¤ д≥Їю перел≥чених вище фактор≥в ≥ закр≥плюЇтьс¤
кредитною угодою. ѕричому сплата ≥ розм≥р позичкового процента мають
≥мперативний характер, тобто його сплати в обумовленому розм≥р≥ не можна
уникнути. «начить, позичальников≥ належить лише та частина прибутку, ¤ка
залишитьс¤ п≥сл¤ сплати процент≥в кредитору.
Ѕанки ¤к установи, що торгують грошима, зд≥йснюють певн≥ витрати на проведенн¤
своњх операц≥й, ¤к≥ покривають за рахунок власних доход≥в. “ому вони не можуть
платити за кредити, надан≥ њм п≥дприЇмствами, орган≥зац≥¤ми, установами,
населенн¤м у вигл¤д≥ залишк≥в кошт≥в на поточних рахунках або строкових
депозитах чи вкладах, а також ≥ншими банками, б≥льше або ст≥льки ж, ¤к ст¤гують
сам≥. ѕроцентна ставка за кредитн≥ ресурси, що њњ сплачують банки, ¤к правило,
нижча в≥д ставок за кредити, що њх надають банки, на розм≥р марж≥ –озпод≥льна
функц≥¤ процента змушуЇ позичальника рац≥онально використати надан≥ йому
кредитором у тимчасове користуванн¤ кошти, щоб не т≥льки њх повернути, а й
отримати додатковий дох≥д. ÷ього доходу маЇ вистачити на сплату процент≥в ≥
одержанн¤ власного прибутку, заради ¤кого позичальник вступив у кредитн≥
в≥дносини.
‘ункц≥¤ збереженн¤ позичкового кап≥талу пол¤гаЇ в тому, що з допомогою процента
кредитору забезпечуЇтьс¤ поверненн¤ в≥д позичальника ¤к м≥н≥мум вартост≥,
р≥вноц≥нноњ т≥й, ¤ка була надана в кредит. ќсобливо д≥¤ ц≥Їњ функц≥њ
про¤вл¤Їтьс¤ в пер≥оди високих темп≥в ≥нфл¤ц≥њ. јдже ≥нфл¤ц≥¤ породжуЇ
процентний ризик - небезпеку втрат: у кредитор≥в - унасл≥док зниженн¤
ном≥нальних ≥ реальних процентних ставок за кредити в≥дносно темп≥в ≥нфл¤ц≥њ, у
боржник≥в - при њх п≥двищенн≥. ѕроцентний ризик банк≥в виникаЇ ≥ у раз≥
перевищенн¤ процентних ставок, що сплачуютьс¤ ними за залучен≥ кредитн≥
ресурси, над ставками за наданими позичками. “ому п≥д час ≥нфл¤ц≥њ процентна
ставка за користуванн¤ позичками зростаЇ. ” такий спос≥б кредитор перекладаЇ
ризик знец≥ненн¤ позичкового кап≥талу на позичальника, а через нього - на все
сусп≥льство, адже сплачен≥ п≥двищен≥ проценти позичальник спробуЇ в≥дшкодувати
шл¤хом п≥двищенн¤ ц≥н на своњ товари.
ўоб запоб≥гти втратам або хоч зменшити ризик, банки в пер≥од ≥нфл¤ц≥њ
застосовують так≥ способи: ввод¤ть плаваюч≥ процентн≥ ставки за кредит, ¤к≥
зм≥нюютьс¤ з урахуванн¤м темп≥в ≥нфл¤ц≥њ, тобто перегл¤даютьс¤ або через
невелик≥ пер≥оди - щом≥с¤чно чи щоквартально, або ж з≥ зм≥ною центральним
банком базовоњ процентноњ ставки (ставки реф≥нансуванн¤), або ж з≥ зм≥ною
темп≥в ≥нфл¤ц≥њ; намагаютьс¤ надавати не середньо- або довгостроков≥ кредити, а
переважно короткостроков≥; надають кредити не п≥д проценти, а з умовою участ≥ в
прибутку в≥д прокре-дитованого заходу тощо.
‘ункц≥њ процента визначають його роль у сусп≥льств≥. Ќасамперед процент спри¤Ї
б≥льш ефективному використанню кредиту, зм≥цненню комерц≥йного або господарського
розрахунку. јдже повернути позичку ≥ сплатити проценти легше тому, хто отримаЇ
б≥льший прибуток в≥д прокредитованого проекту. Ќеефективн≥ проекти просто
в≥дс≥каютьс¤. ¬одночас процент зб≥льшуЇ доходи банк≥в, спри¤ючи зм≥цненню њх
ст≥йкост≥.
ѕроцент спри¤Ї й б≥льш ефективному використанню суб'Їктами господарюванн¤ своњх
власних грошових кошт≥в. “римаючи њх у банку на поточному чи депозитному
рахунку, вони мають можлив≥сть отримати додатков≥ доходи. ѕевною м≥рою це
полегшуЇ дл¤ них можлив≥сть користуванн¤ банк≥вськими кредитами, а часто ще й
на п≥льгових умовах, бо кожен комерц≥йний банк за≥нтересований у кл≥Їнтах, ¤к≥
забезпечують його грошовими ресурсами.
¬елику роль в≥д≥граЇ процент у стимулюванн≥ населенн¤ вкладати своњ заощадженн¤
в банки. ѕо-перше, отриманий процент захищаЇ ц≥ заощадженн¤ в≥д знец≥ненн¤
внасл≥док ≥нфл¤ц≥њ. ѕо-друге, процент на вклади Ї додатковим доходом населенн¤.
¬ища процентна ставка за строковими вкладами стимулюЇ вкладник≥в розм≥щувати
своњ заощадженн¤ в банках на тривал≥ строки, в≥дпов≥дно зростають можливост≥
банк≥в надавати б≥льше середньо-та довгострокових кредит≥в на розвиток
економ≥ки чи на п≥двищенн¤ життЇвого р≥вн¤ населенн¤.
¬одночас висок≥ процентн≥ ставки, ¤к≥ вже тривалий час застосовуютьс¤ в
”крањн≥, не дають можливост≥ багатьом суб'Їктам господарюванн¤ користуватись
банк≥вськими кредитами. ÷е стримуЇ розвиток економ≥ки, вих≥д њњ з економ≥чноњ
кризи. ѕ≥дприЇмства, ¤к≥ все ж таки користуютьс¤ цими кредитами, висок≥
проценти в≥днос¤ть на соб≥варт≥сть продукц≥њ, ¤ку вони випускають, а це часто
робить њњ неконкурентоспроможною не т≥льки на св≥товому, а й на нац≥ональному
ринку.
