–ќ«ƒ≤Ћ
10. ‘≤ЌјЌ—ќ¬≤ ѕќ—≈–≈ƒЌ» » √–ќЎќ¬ќ√ќ –»Ќ ”.
10.1. —”“Ќ≤—“№, ѕ–»«Ќј„≈ЌЌя “ј ¬»ƒ» ‘≤ЌјЌ—ќ¬ќ√ќ ѕќ—≈–≈ƒЌ»÷“¬ј
‘≥нансовий посередник ¤к суб'Їкт грошового ринку. √рошовий ринок за характером
зв'¤зку м≥ж кредиторами та позичальниками розд≥л¤Їтьс¤ на два сектори: сектор
пр¤мого ф≥нансуванн¤ та сектор непр¤мого (опосередкованого) ф≥нансуванн¤, про
що мова йшла в розд≥л≥ 3.2. ” сектор≥ непр¤мого ф≥нансуванн¤ пор¤д з двома
базовими суб'Їктами, ¤к≥ умовно можна назвати кредитор-заощадник ≥
позичальник-ви-тратник, з'¤вл¤Їтьс¤ трет≥й економ≥чний суб'Їкт, ¤кий Ї
самост≥йним ≥ р≥вноправним суб'Їктом грошового ринку. ѕод≥бно до базових
суб'Їкт≥в в≥н формуЇ власн≥ зобов'¤занн¤ та вимоги ≥ на ц≥й п≥дстав≥ ем≥туЇ
власн≥ ф≥нансов≥ ≥нструменти, ¤к≥ стають об'Їктом торг≥вл≥ на грошовому ринку.
¬казан≥ суб'Їкти називаютьс¤ ф≥нансовими посередниками, а њх д≥¤льн≥сть з
акумул¤ц≥њ в≥льного грошового кап≥талу та розм≥щенн¤ його серед
позичальник≥в-витратник≥в називаЇтьс¤ ф≥нансовим посередництвом. ‘≥нансове
посередництво ≥стотно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д брокерсько-дилерськоњ д≥¤льност≥.
ќсоблив≥сть останньоњ пол¤гаЇ в тому, що брокери ≥ дилери не створюють власних
вимог ≥ зобов'¤зань, а д≥ють за дорученн¤м кл≥Їнт≥в, одержуючи дох≥д у вигл¤д≥
ком≥с≥йноњ плати (брокери) чи р≥зниц≥ в курсах куп≥вл≥ ≥ продажу (дилери).
‘≥нансов≥ посередники д≥ють на ринку зовс≥м по-≥ншому - в≥д свого ≥мен≥ ≥ за
власний рахунок, створюючи власн≥ зобов'¤занн¤ ≥ власн≥ вимоги. “ому њх
прибутки формуютьс¤ ¤к р≥зниц¤ м≥ж доходами в≥д розм≥щенн¤ акумульованих кошт≥в
≥ витратами, пов'¤заними з њх залученн¤м. “ак, страхова компан≥¤, акумулюючи
кошти своњх кл≥Їнт≥в, створюЇ нове зобов'¤занн¤ - страховий пол≥с, а розм≥щуючи
ц≥ кошти в банках чи ц≥нних паперах, створюЇ нову вимогу до позичальника.
«агальний вигл¤д взаЇмов≥дносин м≥ж базовими суб'Їктами грошового ринку та
ф≥нансовими посередниками можна подати у такому вигл¤д≥ (рис. 10.1):
мал. 64
ћехан≥зм ф≥нансового посередництва недостатньо досл≥джений у сучасн≥й
украњнськ≥й та в колишн≥й рад¤нськ≥й л≥тератур≥. ќкрем≥ суб'Їкти грошового
ринку ≥ в теор≥њ, ≥ на практиц≥ розгл¤даютьс¤, ¤к правило, ≥зольовано один в≥д
одного, ¤к непов'¤зан≥ м≥ж собою структури, ¤к≥ функц≥онують у своњх замкнутих
економ≥чних сферах. ѕроте це не так.
”с≥ ф≥нансов≥ посередники функц≥онують на Їдиному грошовому ринку, з одним ≥
тим же об'Їктом - в≥льними грошовими коштами, однаково в≥дчутно впливають на
кон'юнктуру цього ринку, можуть не т≥льки конкурувати м≥ж собою, а й
взаЇмод≥¤ти у вир≥шенн≥ багатьох економ≥чних та ф≥нансових завдань. “ому
досл≥дженн¤ ф≥нансового посередництва ¤к самост≥йного економ≥чного ¤вища маЇ
важливе теоретичне ≥ практичне значенн¤, особливо в сучасних умовах ”крањни,
коли т≥льки формуЇтьс¤ грошовий ринок, його ≥нфраструктура ≥ механ≥зм
регулюванн¤. ƒуже важливо, щоб при вир≥шенн≥ цих завдань ураховувалас¤ не
т≥льки видова специф≥ка окремих ф≥нансових посередник≥в, а й њх родова Їдн≥сть
≥ функц≥ональна взаЇмозалежн≥сть на грошовому ринку.
ѕризначенн¤ ф≥нансових посередник≥в. ‘≥нансов≥ посередники в≥д≥грають важливу
роль у функц≥онуванн≥ грошового ринку, а через нього - у розвитку ринковоњ
економ≥ки, њх економ≥чне призначенн¤ пол¤гаЇ в забезпеченн≥ базовим суб'Їктам
грошового ринку максимально спри¤тливих умов дл¤ њх усп≥шного функц≥онуванн¤.
“обто функц≥онально ф≥нансов≥ посередники спр¤мован≥ не всередину ф≥нансовоњ
сфери, не на самих себе, а зовн≥, на реальну економ≥ку, на п≥двищенн¤
ефективност≥ д≥¤льност≥ њњ суб'Їкт≥в.
«вичайно, теоретично можна у¤вити ситуац≥ю, коли економ≥чн≥ суб'Їкти -
кредитори ≥ позичальники - будують своњ взаЇмов≥дносини пр¤мо, не звертаючись
до посередник≥в. ѕроте орган≥зац≥¤ таких в≥дносин була б дл¤ них ≥ сусп≥льства
набагато дорожчою, упов≥льненою, високоризикованою ≥ незручною.
онкретн≥ переваги ф≥нансового посередництва ви¤вл¤ютьс¤ у такому:
1) можливост≥ дл¤ кожного окремого кредитора оперативно розм≥стити в≥льн≥ кошти
в дох≥дн≥ активи, а дл¤ позичальника - оперативно моб≥л≥зувати додатков≥ кошти,
необх≥дн≥ дл¤ вир≥шенн¤ виробничих чи споживчих завдань, ≥ так само оперативно
повернути њх на висх≥дн≥ позиц≥њ. ƒл¤ цього кредитору достатньо звернутис¤ до
будь-¤кого посередника ≥ розм≥стити у нього своњ кошти, поклавши њх н≥би в
загальний котел, а позичальнику достатньо звернутис¤ туди ж ≥ одержати њх у
позичку, н≥би вз¤вши њх з цього котла. Ўукати њм один одного зовс≥м не потр≥бно
≥ нав≥ть знати про ≥снуванн¤ один одного не обов'¤зково. ѕотр≥бний лише широкий
розвиток мереж≥ ф≥нансових посередник≥в;
2) скороченн≥ витрат базових суб'Їкт≥в грошового ринку на формуванн¤ в≥льних
кошт≥в, розм≥щенн≥ њх у дох≥дн≥ активи та запозиченн≥ додаткових кошт≥в. ÷е
зумовлюЇтьс¤ такими чинниками: кредитору ≥ позичальнику не потр≥бно багато часу
та зусиль витрачати на пошуки один одного (на рекламу, створенн¤ ≥нформац≥йних
систем тощо); не потр≥бно зд≥йснювати складн≥ оц≥ночно-анал≥тичн≥ заходи щодо
потенц≥ального кл≥Їнта, щоб
визначити його над≥йн≥сть, платоспроможн≥сть. ÷ей клоп≥т ≥ витрати бере на себе
ф≥нансовий посередник; не потр≥бно мати справу з великою к≥льк≥стю др≥бних
кредитор≥в чи позичальник≥в, на п≥дтриманн¤ контакт≥в з ¤кими потр≥бн≥ значн≥
кошти, њх консол≥дованим представником на ринку Ї посередник, п≥дтриманн¤
контакт≥в з ¤ким об≥йдетьс¤ значно дешевше.
ƒл¤ забезпеченн¤ своЇњ д≥¤льност≥ ф≥нансов≥ посередники також витрачають значн≥
кошти, ≥ утриманн¤ цих посередник≥в обходитьс¤ сусп≥льству недешево. ѕроте
завд¤ки великим обс¤гам виконуваних операц≥й, њх оптовому характеру,
соб≥варт≥сть кожноњ окремоњ операц≥њ коштуватиме посередникам та сусп≥льству
значно дешевше, н≥ж ¤кби вона виконувалась безпосередньо кредиторами та
позичальниками;
3) послабленн≥ ф≥нансових ризик≥в дл¤ базових суб'Їкт≥в грошового ринку,
оск≥льки значна частина њх перекладаЇтьс¤ на посередник≥в. ÷е стаЇ можливим
завд¤ки широк≥й диверсиф≥кац≥њ посередницькоњ д≥¤льност≥, створенню спец≥альних
систем страхуванн¤ та захисту в≥д ф≥нансових ризик≥в;
4) зб≥льшенн≥ дох≥дност≥ позичкових кап≥тал≥в, особливо зосереджених у др≥бних
власник≥в, завд¤ки зменшенню ф≥нансових ризик≥в, скороченню витрат на
зд≥йсненн¤ ф≥нансових операц≥й та в≥дкриттю доступу до великого,
високодох≥дного б≥знесу. ÷е зумовлено тим, що посередники мають можлив≥сть
сконцентрувати значну к≥льк≥сть невеликих заощаджень ≥ спр¤мувати њх на
ф≥нансуванн¤ великих, високодох≥дних операц≥й та проект≥в;
5) можливост≥ ур≥зноман≥тнити в≥дносини м≥ж кредиторами ≥ позичальниками
наданн¤м додаткових послуг, ¤к≥ беруть на себе посередники. ÷е, зокрема,
страхуванн¤ кредитора в≥д р≥зних ризик≥в, задоволенн¤ потреб у пенс≥йному
забезпеченн≥, забезпеченн≥ житлом, набутт≥ права власност≥ й управл≥нн¤ певними
об'Їктами тощо. ‘≥нансов≥ посередники спец≥ал≥зуютьс¤ на наданн≥ таких послуг,
у зв'¤зку з чим формуЇтьс¤ широке коло њх окремих вид≥в: депозитних ≥нституц≥й,
страхових компан≥й, пенс≥йних фонд≥в, ≥нвестиц≥йних ≥ ф≥нансових компан≥й,
взаЇмних фонд≥в тощо. ” кожн≥й крањн≥ цей перел≥к може бути р≥зним, причому чим
б≥льше в крањн≥ розвинутий грошовий ринок, тим б≥льшим буде р¤д р≥зноман≥тних
ф≥нансових посередник≥в.
ќск≥льки базов≥ суб'Їкти грошового ринку переважно Ї суб'Їктами реального
сектора економ≥ки (д≥лов≥ п≥дприЇмства та домашн≥ господарства), то, створюючи
дл¤ њх функц≥онуванн¤ спри¤тлив≥ умови, ф≥нансов≥ посередники позитивно
впливають на кругооборот кап≥талу в процес≥ розширеного в≥дтворенн¤, розвиток
виробництва, торг≥вл≥, ≥нших сфер економ≥ки. ќсобливо важлива њх роль у
перем≥щенн≥ грошових заощаджень домашн≥х господарств в оборот д≥лових
п≥дприЇмств. ÷е зумовлено тим, що ц≥ заощадженн¤ Ї найб≥льшим джерелом
≥нвестиц≥й в економ≥ку, проте вони перебувають у величезноњ к≥лькост≥
власник≥в, ≥ндив≥дуальн≥ розм≥ри њх невелик≥, отже перерозпод≥лити њх без
посередник≥в було б техн≥чно неможливо.
¬иди ф≥нансових посередник≥в. ќсобливоњ уваги заслуговуЇ класиф≥кац≥¤
ф≥нансового посередництва. ўодо цього питанн¤ нема Їдиноњ точки зору н≥ у
в≥тчизн¤н≥й, н≥ в заруб≥жн≥й л≥тератур≥. ” в≥тчизн¤н≥й л≥тератур≥
найпоширен≥шим Ї под≥л ф≥нансових посередник≥в на дв≥ групи:
- банки;
- небанк≥вськ≥ ф≥нансово-кредитн≥ установи, ¤к≥ ≥нколи називають ще
спец≥ал≥зованими ф≥нансово-кредитними установами, чи парабанками.
¬ американськ≥й л≥тератур≥ ф≥нансових посередник≥в заведено под≥л¤ти на три
групи:
- депозитн≥ ≥нституц≥њ;
- догов≥рн≥ ощадн≥ ≥нституц≥њ;
- ≥нвестиц≥йн≥ посередники.
“акий р≥зноб≥й у класиф≥кац≥њ ф≥нансового посередництва зумовлюЇтьс¤ двома
обставинами:
- в≥дсутн≥стю однозначного трактуванн¤ самого пон¤тт¤ "банк";
- в≥дсутн≥стю загальновизнаних критер≥њв класиф≥кац≥њ вс≥х посередник≥в.
¬ Ївропейському законодавств≥ банк трактуЇтьс¤ значно ширше, н≥ж в
американському. “ому де¤к≥ з ≥нституц≥й, ¤к≥ за Ївропейським законодавством
належать до спец≥ал≥зованих банк≥в, наприклад ≥нвестиц≥йн≥ банки, за
американським законодавством не Ї такими ≥ в л≥тератур≥ њх в≥днос¤ть до
спец≥ал≥зованих небан-к≥вських ≥нституц≥й (≥нвестиц≥йних посередник≥в).
ритер≥й догов≥рност≥ в≥дносин з кл≥Їнтами теж Ї недостатньо ч≥тким дл¤
класиф≥кац≥њ, оск≥льки на догов≥рних засадах працюють сьогодн≥, по сут≥, вс≥
ф≥нансов≥ посередники. Ѕ≥льше того, вид≥лен-
н¤ трьох груп посередник≥в в американськ≥й л≥тератур≥ зроблено за трьома
р≥зними критер≥¤ми, що видаЇтьс¤ не досить коректним. “ому б≥льш правом≥рним Ї
класиф≥кац≥¤ вс≥х ф≥нансових посередник≥в за одним критер≥Їм - участю њх у
формуванн≥ пропозиц≥њ грошей. «а цим критер≥Їм вони под≥л¤ютьс¤ на:
- банки, ¤к≥ через грошово-кредитний мультипл≥катор здатн≥ впливати на
пропозиц≥ю грошей;
- небанк≥вськ≥ ф≥нансов≥ посередники (ф≥нансово-кредитн≥ установи), ¤к≥ такоњ
здатност≥ не мають.
”середин≥ кожноњ з цих груп посередники можуть класиф≥куватис¤ на види за
≥ншими критер≥¤ми. Ќаприклад, розр≥зн¤ють банки центральн≥ та д≥лов≥;
ун≥версальн≥ та спец≥ал≥зован≥; комерц≥йн≥, ощадн≥ тощо. Ќебанк≥вських
ф≥нансових посередник≥в под≥л¤ють на страхов≥ компан≥њ, ≥нвестиц≥йн≥ ≥нститути,
кредитн≥ сп≥лки, пенс≥йн≥ фонди, л≥зингов≥ компан≥њ, факторингов≥ компан≥њ
тощо.
ƒетальн≥ше критер≥њ класиф≥кац≥њ та особливост≥ функц≥онуванн¤ кожного виду
ф≥нансових посередник≥в будуть розгл¤нут≥ в п≥дрозд≥лах 10.2. та 10.4.
