–ќ«ƒ≤Ћ
11. ÷≈Ќ“–јЋ№Ќ≤ ЅјЌ ».
11.1. ѕ–»«Ќј„≈ЌЌя, —“ј“”— “ј ќ—Ќќ¬» ќ–√јЌ≤«ј÷≤ѓ ÷≈Ќ“–јЋ№Ќќ√ќ ЅјЌ ”
√оловне призначенн¤ центрального банку - це управл≥нн¤ грошовим оборотом з
метою забезпеченн¤ стаб≥льного не≥нфл¤ц≥йного розвитку економ≥ки. ÷ентральний
банк впливаЇ на грошовий оборот через зм≥ну пропозиц≥њ грошей ≥ зм≥ну ц≥ни
грошей. —воЇ призначенн¤ в≥н реал≥зуЇ завд¤ки тому, що в≥д≥граЇ в економ≥чн≥й
систем≥ особливу роль, а саме роль:
* ем≥с≥йного банку;
* банку банк≥в, тобто специф≥чноњ банк≥вськоњ ≥нституц≥њ, ¤ка формуЇ банк≥вськ≥
резерви ≥ регулюЇ д≥¤льн≥сть банк≥вськоњ системи;
* органу державного управл≥нн¤, ¤кий в≥дпов≥даЇ за монетарну пол≥тику.
÷ентральний банк бере безпосередню участь у формуванн≥ пропозиц≥њ грошей,
причому ¤к у формуванн≥ њњ гот≥вкового компоненту, так ≥ безгот≥вкового
(депозитного). ¬≥н зд≥йснюЇ ем≥с≥ю гот≥вки дл¤ того, щоб забезпечити нею
комерц≥йн≥ банки в обм≥н на њх резерви, розм≥щен≥ в центральному банку.
омерц≥йн≥ банки постачають гот≥вку своњм кл≥Їнтам (вкладникам) в обм≥н на њх
депозити в банках, залишаючи у своњх касах незначну суму гот≥вки ¤к резерв.
√от≥вка, що ем≥тована центральним банком, випущена в об≥г комерц≥йними банками
≥ циркулюЇ в позабанк≥всь-к≥й сфер≥, Ї важливим компонентом пропозиц≥њ грошей.
ƒругим, ще важлив≥шим компонентом пропозиц≥њ грошей, враховуючи його розм≥ри, Ї
грош≥ суб'Їкт≥в економ≥ки, розм≥щен≥ в комерц≥йних банках на депозитних
рахунках, тобто безгот≥вковий компонент. ” формуванн≥ цих грошей центральний
банк також в≥д≥граЇ визначальну роль. ¬≥н забезпечуЇ банк≥вську систему
додатковими резервами, надаючи комерц≥йним банкам позички та купуючи у них
ц≥нн≥ папери на в≥дкритому ринку.
–езерви банк≥в под≥л¤ютьс¤ на дв≥ частини: резерви, що њх центральний банк
вимагаЇ нагромаджувати (обов'¤зков≥ резерви), ≥ будь-¤ка сума в≥льних резерв≥в,
¤кою банки вважають за потр≥бне волод≥ти (надлишков≥ резерви). омерц≥йн≥ банки
в межах надлишкових (в≥льних) резерв≥в, розм≥р ¤ких значною м≥рою залежить в≥д
норми обов'¤зкових резерв≥в, надають позички своњм кл≥Їнтам-позичальникам ≥
таким чином створюють додатков≥ депозити. —ума створених депозит≥в перевищуЇ
суму резерв≥в, наданих центральним банком комерц≥йним банкам, тому що кредитна
д≥¤льн≥сть банк≥вськоњ системи в ц≥лому спричин¤Ї мультипл≥кативне розширенн¤
депозит≥в. оли центральний банк вилучаЇ з банк≥вськоњ системи резерви - ст¤гуЇ
позички з комерц≥йних банк≥в чи продаЇ ц≥нн≥ папери на в≥дкритому ринку -
в≥дбуваЇтьс¤ в≥дпов≥дне мультипл≥кативне згортанн¤ депозит≥в. —л≥д в≥дзначити,
що гот≥вка, випущена комерц≥йними банками в об≥г, мультипл≥-кативного
розширенн¤ не даЇ.
“аким чином, центральний банк ¤к особливий орган банк≥вськоњ системи створюЇ
так зван≥ грош≥ п≥двищеноњ ефективност≥ - гот≥вку в об≥гу ≥ резерви комерц≥йних
банк≥в, що слугують базою (грошовою) дл¤ зростанн¤ пропозиц≥њ грошей.
÷ентральний банк установлюЇ дл¤ комерц≥йних банк≥в норму обов'¤зкових резерв≥в,
але розм≥р надлишкових резерв≥в ≥ характер њх використанн¤ комерц≥йн≥ банки
визначають самост≥йно, враховуючи вплив р≥зних чинник≥в:
* невизначен≥сть коливанн¤ залишк≥в за депозитами, що залежить в≥д повед≥нки
вкладник≥в. „им м≥нлив≥ший приплив ≥ в≥дплив депозит≥в, тим б≥льше надлишкових
резерв≥в треба банкам мати;
* варт≥сть кредиту, ¤кий комерц≥йним банкам потр≥бно вз¤ти дл¤ задоволенн¤ обов'¤зкових
резервних вимог у раз≥ недостатньоњ к≥лькост≥ резерв≥в. ¬она визначаЇтьс¤
р≥внем оф≥ц≥йноњ про-
центноњ ставки центрального банку. «ростанн¤ оф≥ц≥йноњ ставки зб≥льшуЇ
сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж надлишковими ≥ обов'¤зковими резервами, бо позички дл¤ тимчасового
поповненн¤ резерв≥в стають дорожчими, ≥ навпаки;
* процентний дох≥д, ¤кий комерц≥йн≥ банки втрачають, тримаючи резерви у
центральному банку. —ума втраченого доходу визначаЇтьс¤ ринковою процентною
ставкою. «ростанн¤ останньоњ зменшуЇ сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж надлишковими та
обов'¤зковими резервами, ≥ навпаки.
÷ентральний банк маЇ, ¤к правило, монопольне право зд≥йснювати ем≥с≥ю гот≥вки.
ѕроте маса гот≥вки, необх≥дна дл¤ об≥гу, визначаЇтьс¤ головним чином повед≥нкою
суб'Їкт≥в економ≥ки (ф≥зичних ≥ юридичних ос≥б), котр≥ вир≥шують, в ¤к≥й
пропорц≥њ вони триматимуть грош≥ гот≥вкою ≥ на депозитних рахунках у банках.
ќсновн≥ чинники, що впливають на це р≥шенн¤:
* дов≥ра до банк≥вськоњ системи, тобто р≥вень ризику, пов'¤заний ≥з розм≥щенн¤м
кошт≥в у банках (ймов≥рн≥сть банк≥вськоњ пан≥ки);
* спод≥ваний дох≥д в≥д розм≥щенн¤ кошт≥в у банках, ¤кий визначаЇтьс¤ р≥внем
депозитноњ процентноњ ставки комерц≥йних банк≥в;
* масштаби т≥ньовоњ економ≥ки, п≥дірунт¤м ¤коњ Ї спроба уникнути контролю за
законн≥стю б≥знесу, а також спроба уникнути сплати податк≥в;
* р≥вень доход≥в суб'Їкт≥в економ≥ки. √от≥вка широко використовуЇтьс¤ людьми з
низькими доходами. «ростанн¤ доход≥в (багатства) веде до зменшенн¤
сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж гот≥вкою ≥ грошима, розм≥щеними на депозитних рахунках.
÷ентральний банк, регулюючи пропозиц≥ю грошей, впливаЇ на ц≥ну грошей, тобто на
р≥вень процентних ставок. ћ≥ж пропозиц≥Їю грошей ≥ р≥внем процентних ставок
≥снуЇ складний двозначний взаЇмозв'¤зок. “ак, у короткостроков≥й перспектив≥,
коли пропозиц≥¤ грошей зростаЇ, р≥вень процентних ставок знижуЇтьс¤, але з
переб≥гом часу ситуац≥¤ зм≥нюЇтьс¤:
* зб≥льшенн¤ пропозиц≥њ грошей може мати стимулюючий вплив на економ≥ку ≥
забезпечити зростанн¤ нац≥онального доходу. ¬ умовах зростанн¤ доходу суб'Їкти
економ≥ки п≥двищують попит на грош≥ дл¤ нагромадженн¤ вартост≥ ≥ дл¤
ф≥нансуванн¤ ≥нвестиц≥й. «ростанн¤ попиту на грош≥ викликаЇ п≥двищенн¤ р≥вн¤
процентних ставок;
* зб≥льшенн¤ пропозиц≥њ грошей може викликати зростанн¤ загального р≥вн¤ ц≥н в
економ≥ц≥ ≥ розгортанн¤ ≥нфл¤ц≥йних процес≥в, що, у свою чергу, також зумовлюЇ
п≥двищенн¤ попиту на грош≥, а отже, ≥ зростанн¤ р≥вн¤ процентних ставок.
“аким чином, початкове зростанн¤ пропозиц≥њ грошей знижуЇ р≥вень процентних
ставок, але з плином часу ≥нш≥ фактори починають д≥¤ти у протилежному напр¤м≥,
що стимулюЇ п≥двищенн¤ процентних ставок.
ѕ≥дсумовуючи, можна зробити висновок, що центральний банк в≥д≥граЇ пров≥дну
роль на грошовому ринку. ¬≥н впливаЇ на стан економ≥ки через регулюванн¤
пропозиц≥њ грошей ≥ через здатн≥сть впливати на р≥вень процентних ставок.
јвтор фундаментального американського п≥дручника "≈коном≥ка грошей,
банк≥вськоњ справи ≥ ф≥нансових ринк≥в" ‘реде-р≥к —. ћишк≥н вважаЇ, що
понад три чверт≥ коливань у пропозиц≥њ грошей можна приписати зм≥нам у грошов≥й
баз≥, що контролюЇтьс¤ ‘едеральною резервною системою —Ўј.
÷ентральн≥ банки мають особливий правовий статус, обумовлений тим, що вони
поЇднують у соб≥ окрем≥ риси банк≥вськоњ установи ≥ державного органу
управл≥нн¤. ÷ентральн≥ банки зд≥йснюють банк≥вськ≥ операц≥њ, що принос¤ть дох≥д
(кредитуванн¤ комерц≥йних банк≥в, операц≥њ з ц≥нними паперами на в≥дкритому
ринку, операц≥њ з ≥ноземною валютою тощо), але метою проведенн¤ цих операц≥й не
Ї отриманн¤ прибутку. ÷ентральн≥ банки використовують ц≥ операц≥њ ¤к ≥нструменти
управл≥нн¤ грошовим ринком (¤к ≥нструменти монетарноњ пол≥тики), керуючись лише
державними ≥нтересами та чинним законодавством.
ѕравовий статус центрального банку можна охарактеризувати таким чином: це
державний орган управл≥нн¤ з покладеними на нього особливими функц≥¤ми у сфер≥
грошово-кредитних в≥дносин ≥ банк≥вськоњ д≥¤льност≥. ƒл¤ реал≥зац≥њ цих функц≥й
центральний банк над≥л¤Їтьс¤ в≥дпов≥дними державно-владними ≥
цив≥льно-правовими повноваженн¤ми. ¬≥н Ї самост≥йною юридичною особою; його майно
в≥докремлено в≥д майна держави; центральний банк може ним розпор¤джатись ¤к
власник. ¬≥н не Ї комерц≥йною орган≥зац≥Їю.
ќрган≥зац≥йний статус центрального банку пов'¤заний з вир≥шенн¤м низки важливих
питань, що стосуютьс¤ його д≥¤льност≥, а саме:
* визначенн¤ на законодавчому р≥вн≥ завдань ≥ функц≥й банку;
* формуванн¤ статутного кап≥талу банку;
* визначенн¤ взаЇмов≥дносин банку з органами державноњ влади;
* пор¤док призначенн¤ ≥ зв≥льненн¤ вищого кер≥вного складу банку.
ќрган≥зац≥йно-правовий статус центральних банк≥в розвинених крањн закр≥плений у
правових актах: у законах про центральн≥ банки та в њхн≥х статутах, законах про
банки ≥ банк≥вську д≥¤льн≥сть, у валютному законодавств≥. «азвичай основним
правовим актом, що регламентуЇ д≥¤льн≥сть центрального банку, Ї «акон про
центральний банк, де повинн≥ бути ч≥тко сформульован≥ завданн¤ ≥ функц≥њ
центрального банку.
ѕор¤док формуванн¤ статутного кап≥талу центрального банку не Ї однаковим у вс≥х
крањнах. —татутний кап≥тал банку може належати держав≥ (‘ранц≥¤, Ќ≥меччина).
ƒержава може волод≥ти т≥льки частиною кап≥талу, а ≥нша частина може перебувати
у власност≥ акц≥онер≥в (јвстр≥¤, Ўвейцар≥¤, япон≥¤). ≤ нарешт≥, весь кап≥тал
банку може бути власн≥стю приватних акц≥онер≥в (—Ўј, ≤тал≥¤). ѕор¤док (джерела)
формуванн¤ статутного кап≥талу центрального банку не маЇ принципового значенн¤
дл¤ його функц≥онуванн¤, оск≥льки ц≥льова спр¤мован≥сть д≥¤льност≥ центральних
банк≥в визначаЇтьс¤ не ≥нтересами акц≥онер≥в, а державними ≥нтересами, тобто
≥нтересами всього сусп≥льства.
’арактер взаЇмов≥дносин центральних банк≥в з органами державноњ влади за своњм
зм≥стом ≥ формою в р≥зних крањнах неоднаковий. ” цих взаЇмов≥дносинах сл≥д
вид≥лити два важлив≥ аспекти. ѕерший аспект стосуЇтьс¤ р≥вн¤ самост≥йност≥,
незалежност≥ центрального банку у визначенн≥ ≥ реал≥зац≥њ монетарноњ пол≥тики.
” заруб≥жн≥й економ≥чн≥й л≥тератур≥ не ≥снуЇ однозначноњ думки щодо
незалежност≥ центрального банку. ‘редер≥к —. ћишк≥н у п≥дручнику
"≈коном≥ка грошей, банк≥вськоњ справи ≥ ф≥нансових ринк≥в" наводить
аргументи ¤к на користь, так ≥ проти незалежност≥ центрального банку.
Ќайсильн≥ший аргумент на користь незалежност≥ центрального банку грунтуЇтьс¤ на
погл¤д≥, що залежн≥сть центрального банку в≥д ур¤ду надавала би монетарн≥й
пол≥тиц≥ ≥нфл¤ц≥йних ≥мпульс≥в. ќсновний аргумент проти незалежност≥ виходить з
того, що недемократичне мати монетарну пол≥тику, ¤ка впливаЇ на добробут
кожного в економ≥ц≥, але визначаЇтьс¤ ≥ контролюЇтьс¤ ел≥тною групою
(центральним банком), ¤ка н≥ перед ким не несе в≥дпов≥дальност≥. —л≥д
в≥дзначити, ўо зах≥дн≥ науковц≥ проводили досл≥дженн¤ зв'¤зку м≥ж ступенем
незалежност≥ центрального банку ≥ р≥внем ≥нфл¤ц≥њ. ¬они прийшли до висновку, що
показники ≥нфл¤ц≥њ Ї найменшими в крањнах з найвищим р≥внем незалежност≥
центрального банку. ƒо того ж крањни з незалежним центральним банком не мають
вищого р≥вн¤ безроб≥тт¤ або б≥льших коливань обс¤гу виробництва, н≥ж крањни з
менш незалежними центральними банками.
Ќин≥ у б≥льшост≥ крањн з розвиненою ринковою економ≥кою центральн≥ банки або
взагал≥ н≥кому не п≥дзв≥тн≥ (Ќ≥меччина), або п≥дзв≥тн≥ вищому законодавчому
органу державноњ влади (—Ўј, япон≥¤, ™вропейський економ≥чний ≥ валютний союз)
≥ Ї не залежними в≥д орган≥в державноњ влади у встановленн≥ ц≥льових ор≥Їнтир≥в
монетарноњ пол≥тики й у вибор≥ ≥нструмент≥в регулюванн¤ грошового об≥гу.
Ѕезумовно, незалежн≥сть центрального банку не може бути абсолютною, адже
монетарна пол≥тика, ¤ку визначаЇ центральний банк, Ї складовою загальноњ
економ≥чноњ пол≥тики держави. ” своЇму вплив≥ на реальну економ≥ку вона
взаЇмод≥Ї з ф≥скальною, ц≥новою, ≥нвестиц≥йною, структурною пол≥тикою. як
пров≥дник монетарноњ пол≥тики центральний банк повинен враховувати
загальноеконом≥чн≥ ц≥л≥ та узгоджувати своњ д≥њ з ур¤дом й ≥ншими державними
установами, що формують загальноеконом≥чну пол≥тику держави.
ƒругий аспект стосуЇтьс¤ взаЇмов≥дносин центрального банку з ур¤дом з приводу
ф≥нансуванн¤ деф≥циту державного бюджету. ƒл¤ того, щоб ур¤д не мав можливост≥
чинити тиск на центральний банк, у багатьох крањнах центральному банку на
законодавчому р≥вн≥ заборон¤Їтьс¤ надавати ур¤ду пр¤м≥ кредити на ф≥нансуванн¤
бюджетного деф≥циту, а також заборон¤Їтьс¤ купувати державн≥ ц≥нн≥ папери на
первинному ринку. ќперац≥њ з ц≥нними паперами центральн≥ банки можуть
зд≥йснювати т≥льки на вторинному ринку з метою регулюванн¤ грошового об≥гу.
Ќа ступ≥нь незалежност≥ центрального банку, певним чином впливаЇ пор¤док
призначенн¤ ≥ зв≥льненн¤ вищого кер≥вництва банку. ” багатьох розвинених
крањнах керуючий центральним банком або призначаЇтьс¤ ѕрезидентом крањни, або
обираЇтьс¤ вищим законодавчим органом державноњ влади, причому на строки, що
перевищують терм≥н повноважень ур¤ду (—Ўј - 14 рок≥в, Ќ≥меччина - 8 рок≥в,
япон≥¤ - 5 рок≥в). ƒо того ж в≥дкликати вище кер≥вництво центрального банку або
досить складно, або взагал≥ неможливо.
ќрган≥зац≥йна структура центрального банку значною м≥рою визначаЇтьс¤ формою
державного устрою крањни (чи це федерац≥¤, чи це ун≥тарна держава),
нац≥ональними традиц≥¤ми й особливост¤ми банк≥вського законодавства.
Ќайнезвичайн≥шу структуру з ус≥х центральних банк≥в св≥ту маЇ центральний банк
—Ўј. —труктура цього банку визначаЇтьс¤ федеративним устроЇм держави, а також
традиц≥йною ворож≥стю американськоњ громадськост≥ до централ≥зац≥њ ф≥нансовоњ
влади, до надм≥рного втручанн¤ держави у справи приватних установ ≥, зокрема,
комерц≥йних банк≥в.
÷ентральний банк, ¤кий Ї елементом ‘едеральноњ резервноњ системи —Ўј (‘–—),
складаЇтьс¤ з –ади керуючих, 12 федеральних резервних банк≥в, ‘едерального
ком≥тету в≥дкритого ринку ≥ ‘едеральноњ консультативноњ ради.
–ада керуючих ≥з семи ос≥б очолюЇ ‘–—. ожний керуючий призначаЇтьс¤
ѕрезидентом —Ўј п≥сл¤ консультац≥й ≥ за згодою сенату. ўоб ≥золювати –аду
керуючих в≥д пол≥тичного тиску з боку президента, законодавчоњ та виконавчоњ
влади, керуюч≥ виконують своњ обов'¤зки прот¤гом чотирнадц¤тир≥чного строку,
¤кий не можна подовжити. √олова –ади керуючих обираЇтьс¤ ѕрезидентом з њњ
член≥в на чотирир≥чний строк ≥ може бути обраний вдруге.
–ада керуючих визначаЇ ≥ реал≥зуЇ монетарну пол≥тику, маЇ певн≥ повноваженн¤
стосовно регулюванн¤ банк≥вськоњ д≥¤льност≥ та нагл¤ду. «окрема, вона
встановлюЇ норми обов'¤зкових резервних вимог, контролюЇ оф≥ц≥йну обл≥кову
процентну ставку, направл¤Ї д≥¤льн≥сть ‘едерального ком≥тету в≥дкритого ринку,
затверджуЇ злитт¤ банк≥в тощо.
–ада керуючих маЇ незалежний статус ≥ п≥дпор¤дковуЇтьс¤ безпосередньо онгресу.
ƒв≥ч≥ на р≥к –ада надаЇ в онгрес зв≥т, в ¤кому даЇтьс¤ оц≥нка макроеконом≥чних
показник≥в ≥ грошових агрегат≥в за зв≥тний пер≥од, а також передбачаютьс¤ прогнозн≥
розрахунки цих показник≥в на наступний пер≥од.
‘едеральн≥ резервн≥ банки Ї у 12 округах, де¤к≥ з банк≥в мають в≥дд≥ленн¤.
—фера д≥¤льност≥ банк≥в не в≥дпов≥даЇ адм≥н≥стративно-територ≥альному под≥лу
крањни. ≤нод≥ один штат входить до складу двох округ≥в, де д≥ють р≥зн≥ резервн≥
банки. ‘едеральн≥ резервн≥ банки - це самост≥йн≥ акц≥онерн≥ банки. јкц≥онерами
резервних банк≥в Ї комерц≥йн≥ банки в≥дпов≥дного округу - члени ‘–—. –езервн≥
банки ем≥тують в об≥г гот≥вку, вилучають з об≥гу зношен≥ грош≥, зд≥йснюють
кл≥ринг чек≥в, ¤вл¤ють собою дл¤ комерц≥йних банк≥в свого округу розрахункову
палату, тобто орган≥зують ≥ провод¤ть м≥жбанк≥вськ≥ розрахунки, надають позички
комерц≥йним банкам, досл≥джують проблеми, пов'¤зан≥ з проведенн¤м монетарноњ
пол≥тики, мають певн≥ повноваженн¤ щодо банк≥вського нагл¤ду тощо.
ѕершочерговим завданн¤м федеральних резервних банк≥в Ї дос¤гненн¤
загальнодержавних ц≥лей, установлених –адою керуючих, а не намаганн¤ отримати
прибуток. «начну частину своњх доход≥в (понад 90%) банки перераховують до
державного бюджету.
‘едеральний ком≥тет в≥дкритого ринку - це специф≥чний ≥ дуже впливовий орган
американського центрального банку, дл¤ ¤кого операц≥њ на в≥дкритому ринку Ї
найголовн≥шим ≥нструментом проведенн¤ монетарноњ пол≥тики. ом≥тет складаЇтьс¤
з семи член≥в –ади керуючих ≥ п'¤ти президент≥в резервних банк≥в, одним з них Ї
президент ‘едерального резервного банку Ќью-…орка. ом≥тет з метою регулюванн¤
грошового об≥гу зд≥йснюЇ куп≥влю-продаж державних ц≥нних папер≥в через
‘едеральний резервний банк Ќью-…орка.
‘едеральна консультац≥йна рада складаЇтьс¤ з 12 член≥в, вибраних щор≥чно по
одному в≥д кожного федерального резервного банку. „ленами њњ Ї зазвичай в≥дом≥
банк≥ри комерц≥йних банк≥в. –ада збираЇтьс¤ принаймн≥ чотири рази у р≥к дл¤ обговоренн¤
з –адою керуючих поточних проблем, пов'¤заних з монетарною пол≥тикою.
япон≥¤ Ї ун≥тарною державою, що, ¤к уже зазначалось, певною м≥рою визначаЇ
орган≥зац≥йну структуру центрального банку. Ѕанк япон≥њ - це Їдиний центральний
банк, ¤кий за згодою м≥н≥стерства ф≥нанс≥в маЇ право в≥дкривати ф≥л≥њ,
в≥дд≥ленн¤, представництва. ап≥тал банку частково належить держав≥ (55%), а
частково приватним акц≥онерам (страховим компан≥¤м, ф≥нансовим ≥нститутам,
приватним особам). јкц≥онерам гарантован≥ див≥денди, розм≥р ¤ких заф≥ксовано на
законодавчому р≥вн≥. Ќевикористаний прибуток банку надходить до державного
бюджету. ер≥вництво банком покладаЇтьс¤ на ѕравл≥нн¤, ¤ке складаЇтьс¤ з 9
ос≥б. √олова та два заступники √олови призначаютьс¤ аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в за згодою
ѕарламенту, ≥нш≥ члени ѕравл≥нн¤ - аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в. ”с≥ особи призначаютьс¤
на посади на п'¤ть рок≥в. Ќа зас≥данн¤х ѕравл≥нн¤ в раз≥ необх≥дност≥ можуть
бути присутн≥ представники ур¤ду. ¬они можуть вносити на розгл¤д ѕравл≥нн¤ своњ
пропозиц≥њ стосовно монетарноњ пол≥тики, але остаточне р≥шенн¤ з ус≥х питань
приймаЇ ѕравл≥нн¤ банку. Ѕанк япон≥њ виконуЇ функц≥њ, що Ї традиц≥йними дл¤
центральних банк≥в. ћетою монетарноњ пол≥тики Ѕанку Ї збалансований розвиток
нац≥ональноњ економ≥ки шл¤хом п≥дтримки ц≥новоњ стаб≥льност≥. ƒв≥ч≥ на р≥к
÷ентральний банк подаЇ парламенту зв≥т про свою д≥¤льн≥сть.
