7.2. Ќ≈ќ Ћј—»„Ќ»… ¬ј–≤јЌ“ ≤Ћ№ ≤—Ќќѓ “≈ќ–≤ѓ √–ќЎ≈…
" он'юнктурний" вар≥ант ћ. ≤. “уган-Ѕарановського. Ќаприк≥нц≥ XIX -
на початку XX ст. з новою силою розгор≥лис¤ дискус≥њ навколо к≥льк≥сноњ теор≥њ
грошей, що зумовлювалос¤ низкою об'Їктивних обставин.
ѕо-перше, це високий р≥вень розвитку державно-монопол≥стичного кап≥тал≥зму ≥
поглибленн¤ загальноњ кризи кап≥тал≥зму, ¤к≥ спричинили активне втручанн¤
держав в економ≥чне житт¤ крањн. ÷¤ обставина вимагала в≥д науковц≥в пошуку
найефективн≥ших шл¤х≥в ≥ метод≥в такого втручанн¤, ≥ ц≥лком природно, що ц≥
пошуки були спр¤мован≥ на грошову сферу.
ѕо-друге, сама кап≥тал≥стична економ≥ка набула переважно грошово-кредитного
характеру: грош≥ з простого посередника обм≥ну перетворилис¤ в ключову форму
кап≥талу, банки та ≥нш≥ ф≥нансов≥ ≥нститути стали могутн≥ми регул¤торами
сусп≥льного виробництва.
” цих умовах усе очевидн≥шими ставали нев≥дпов≥дн≥сть старого устрою грошового
господарства, що базувавс¤ на золот≥й основ≥, новим потребам сусп≥льного житт¤
та вузьк≥сть старих у¤влень про сутн≥сть та принципи функц≥онуванн¤ грошового
механ≥зму, насамперед класичних постулат≥в к≥льк≥сноњ теор≥њ, та необх≥дн≥сть
њх перегл¤ду.
ќдним ≥з перших, хто усв≥домив цю необх≥дн≥сть ≥ п≥ддав суттЇв≥й рев≥з≥њ
основн≥ теор≥њ грошей, у тому числ≥ к≥льк≥сноњ теор≥њ, був украњнський економ≥ст
ћ. ≤. “уган-Ѕарановський. Ќайб≥льш повно й аргументовано своњ погл¤ди з
основних монетарних проблем в≥н виклав у прац≥ "ѕаперов≥ грош≥ ≥
метал", що була опубл≥кована в 1916 р.
Ѕагато уваги ћ. ≤. “уган-Ѕарановський прид≥лив к≥льк≥сн≥й теор≥њ грошей.
—початку в≥н п≥ддав критиц≥ њњ класичний вар≥ант, що був викладений у прац¤х ≤.
‘≥шера. “уган-Ѕарановський визнав за правильну формулу "р≥вн¤нн¤
обм≥ну", проте вважав, що ‘≥шер н≥чого нового в к≥льк≥сну теор≥ю грошей
взагал≥ не вн≥с, а лише "вдало завершив роботу ≥ дав точний ≥ стислий
вираз к≥льк≥сноњ теор≥њ в математичн≥й форм≥".
—аму к≥льк≥сну теор≥ю в њњ класичному вар≥ант≥ “уган-Ѕарановський оц≥нював
негативно з таких м≥ркувань:
* њњ приб≥чники, у тому числ≥ ≤. ‘≥шер, ставл¤ть ц≥ни (≥ варт≥сть грошей) у
залежн≥сть т≥льки в≥д одного фактора - к≥лькост≥ грошей, а решту фактор≥в,
нав≥ть тих, що визначен≥ в "р≥вн¤нн≥ обм≥ну", ≥гнорують, - хоч вони
так≥ ж об'Їктивн≥ ≥ правом≥рн≥, ¤к ≥ к≥льк≥сть грошей;
* ≥гноруванн¤ "нек≥льк≥сних" фактор≥в впливу на ц≥ни зумовлюють
помилковий висновок про пропорц≥йну залежн≥сть ц≥н в≥д к≥лькост≥ грошей, хоча
насправд≥ така пропорц≥йн≥сть не п≥дтверджуЇтьс¤ н≥ теоретично, н≥ практично.
ѕод≥бна критика класичноњ к≥льк≥сноњ теор≥њ зовс≥м не означала в≥дкиданн¤ ц≥Їњ
теор≥њ ¤к такоњ. Ќавпаки, дона п≥дштовхнула “уган-Ѕарановського до њњ
вдосконаленн¤, ≥ в≥н зробив ≥стотний внесок у њњ розвиток.
ѕо-перше, в≥н доводить, всупереч ≤. ‘≥шеру, що на р≥вень ц≥н впливаЇ не один, а
вс≥ фактори, зазначен≥ в "р≥вн¤нн≥ обм≥ну": к≥льк≥сть товар≥в, що
над≥йшли на ринок, к≥льк≥сть самих грошей, швидк≥сть њх обороту, к≥льк≥сть
знар¤дь кредиту ≥ швидк≥сть њх обороту. ќск≥льки вс≥ ц≥ чинники високоплинн≥ ≥
зм≥нюютьс¤ в р≥зних напр¤мах, то зм≥ни ц≥н ≥ к≥лькост≥ грошей не можуть бути
пропорц≥йними. ÷ей висновок мав не т≥льки теоретичну значущ≥сть, а й практичну
ц≥нн≥сть, бо розширював фронт пошук≥в при досл≥дженн≥ таких ¤вищ, ¤к ≥нфл¤ц≥¤,
монетарна пол≥тика, ≥нструменти впливу на р≥вень ц≥н тощо.
ѕо-друге, “уган-Ѕарановський дов≥в, що вплив к≥лькост≥ грошей на ц≥ни не Ї
таким однозначним, пр¤мол≥н≥йним, ¤к це визнають приб≥чники класичноњ
к≥льк≥сноњ теор≥њ. ÷ей вплив може зд≥йснюватис¤ не за одним, а за трьома
р≥зними за характером напр¤мами:
1) через зм≥ну сусп≥льного попиту на товари;
2) через зм≥ну дисконтного процента;
3) через зм≥ну сусп≥льного у¤вленн¤ про варт≥сть грошей (п≥зн≥ше цей фактор
д≥став назву ≥нфл¤ц≥йних оч≥кувань).
” першому випадку значне зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ грошей пр¤мо зумовлюЇ зростанн¤
ц≥н через зростанн¤ доход≥в ≥ попиту на товари. ” другому випадку зб≥льшенн¤
к≥лькост≥ грошей приводить до зб≥льшенн¤ вклад≥в у банках, що викликаЇ зниженн¤
обл≥кового процента, розширенн¤ кредитуванн¤ економ≥ки ≥ зб≥льшенн¤ попиту на
ринках. ”насл≥док цього ц≥ни зростають, але одночасно стимулюЇтьс¤
п≥дприЇмництво ≥ розширенн¤ виробництва. ” третьому випадку тривале ≥ добре
пом≥тне зростанн¤ к≥лькост≥ грошей викликаЇ зниженн¤ оц≥нки грошей њх
власниками ≥ вони почнуть њх швидше витрачати, зб≥льшитьс¤ попит на товари ≥
ц≥ни теж зростуть. ÷≥ три фактори можуть д≥¤ти одночасно, проте потужн≥сть њх
впливу на ц≥ни неоднакова. “ому ≥ зм≥ни ц≥н не будуть пропорц≥йними зм≥нам
к≥лькост≥ грошей. ќтже, “уган-Ѕарановський не задовольнивс¤ простою
констатац≥Їю залежност≥ ц≥н в≥д к≥лькост≥ грошей, а розкрив досить складний
механ≥зм реал≥зац≥њ ц≥Їњ залежност≥.
ѕо-третЇ, “уган-Ѕарановський дов≥в, що вплив к≥лькост≥ грошей на ц≥ни
зд≥йснюЇтьс¤ диференц≥йовано залежно в≥д тривалост≥ та обс¤г≥в зб≥льшенн¤
к≥лькост≥ грошей. “ак, короткочасн≥ чи незначн≥ зростанн¤ њх к≥лькост≥ можуть
взагал≥ не мати пом≥тного впливу на ц≥ни ≥ варт≥сть грошей. ј значне зб≥льшенн¤
к≥лькост≥
грошей реал≥зуЇ св≥й вплив на ц≥ни прот¤гом тривалого часу, ≥ тому зд≥йснюЇтьс¤
в≥н нер≥вном≥рно ≥ не пропорц≥йно щодо окремих товар≥в. ÷им в≥н, по сут≥, спростував
постулат пропорц≥йност≥, дов≥в, що грош≥ не Ї простим посередником обм≥ну, ≥
п≥дготував базу дл¤ в≥дмови в≥д постулату нейтральност≥ грошей.
ѕо-четверте, “уган-Ѕарановський розкрив механ≥зм взаЇмозалежност≥ м≥ж загальною
к≥льк≥стю грошей у крањн≥, к≥льк≥стю грошей, що перебувають поза об≥гом в
заощадженн¤х, ≥ швидк≥стю об≥гу грошей, дов≥в, що чинник швидкост≥ може
впливати на ц≥ни у зворотному в≥дносно д≥њ фактора к≥лькост≥ напр¤му,
нейтрал≥зуючи д≥ю останнього.
”с≥ ц≥ ≥дењ “уган-Ѕарановського створили основу дл¤ досл≥дженн¤ шл¤х≥в впливу
грошей на економ≥ку ≥ механ≥зму св≥домого регулюванн¤ цього впливу. ÷им в≥н
заклав основи так званоњ теор≥њ регульованих грошей, ¤ка п≥дготувала сусп≥льну
думку до в≥дмови в≥д повноц≥нних (золотих) грошей ≥ зам≥ни њх неповноц≥нними
грошима, варт≥сть ¤ких буде планом≥рно п≥дтримуватис¤ державою ≥ з ¤коњ виросла
сучасна монетаристська теор≥¤, передус≥м њњ кейнс≥анський напр¤м.
–оз≥рвавши вузьке коло пр¤мол≥н≥йних, спрощених постулат≥в класичноњ к≥льк≥сноњ
теор≥њ грошей, “уган-Ѕарановський ≥стотно розвинув њњ стосовно до нових
економ≥чних умов. ѕроте своњ погл¤ди в≥н назвав не к≥льк≥сною, а кон'юнктурною
теор≥Їю грошей, мабуть щоб в≥дмежуватис¤ в≥д надто спрощеного њњ вар≥анта.
—утн≥сть кон'юнктурноњ теор≥њ грошей “уган-Ѕарановського пол¤гаЇ в тому, що
загальний р≥вень ц≥н, а отже ≥ варт≥сть грошей, в≥н пов'¤зуЇ не з к≥льк≥стю
грошей, а з загальними умовами товарно-грошового ринку, або загальною
кон'юнктурою товарного ринку. ” фаз≥ економ≥чного п≥днесенн¤ загальний р≥вень
ц≥н зростаЇ ≥ варт≥сть грошей знижуЇтьс¤. ј в фаз≥ економ≥чного спаду ц≥ни
знижуютьс¤ ≥ варт≥сть грошей зростаЇ. ÷≥ коливанн¤ ц≥н ≥ вартост≥ грошей в
економ≥чному цикл≥ зд≥йснюютьс¤, на думку “уган-Ѕарановського, незалежно в≥д
к≥лькост≥ грошей, тобто п≥д впливом негрошових чинник≥в.
—вою "кон'юнктурну теор≥ю" грошей ћ. ≤. “уган-Ѕарановсь-кий вибудував
на критиц≥ класичноњ к≥льк≥сноњ теор≥њ ¤к њњ альтернативу. ≤ тут в≥н повн≥стю
дос¤г поставленоњ ц≥л≥: п≥сл¤ нього вже н≥хто з економ≥ст≥в пр¤мол≥н≥йно не захищав
њњ класичного вар≥анта, ¤кий згодом ейнс назвав старомодним. Ѕ≥льше того,
"кон'юнктурна теор≥¤" започаткувала новий - неокласичний - етап у
розвитку к≥льк≥сноњ теор≥њ. јдже кон'юнктурний фактор зм≥ни ц≥н ≥ вартост≥
грошей “уган-Ѕарановського - не що ≥нше, ¤к сукупн≥сть ус≥х чинник≥в, що
визначен≥ ним на баз≥ формули "р≥вн¤нн¤ обм≥ну" в процес≥ критичного
розбору позиц≥њ ≤. ‘≥ше-ра. «м≥на кон'юнктури ринку провокуЇтьс¤ чинниками, що
д≥ють з боку попиту ≥ з боку пропозиц≥њ. « боку попиту - це к≥льк≥сть грошей ≥
обс¤г доход≥в та швидк≥сть об≥гу грошей, а з боку пропозиц≥њ - це обс¤г
виробництва, р≥вень витрат на виробництво ≥ р≥вень ц≥н.
ќтже, к≥льк≥сний фактор у кон'юнктурн≥й теор≥њ грошей “уган-Ѕарановського
присутн≥й, ≥ не ¤к звичайний, р≥вний багатьом ≥ншим, а ¤к ключовий, оск≥льки
зм≥на к≥лькост≥ грошей впливаЇ т≥Їю чи ≥ншою м≥рою ≥ на вс≥ ≥нш≥ чинники: на
швидк≥сть об≥гу грошей, процентну ставку, ≥нвестиц≥њ, обс¤ги виробництва тощо.
“ому кон'юнктурна теор≥¤ грошей по сут≥ своњй була к≥льк≥сною, але вже на
принципово ≥ншому р≥вн≥, коли була усв≥домлена непропорц≥йна залежн≥сть ц≥н ≥
вартост≥ грошей в≥д зм≥ни њх к≥лькост≥. ≤ цього не м≥г не розум≥ти ћ. ≤.
“уган-Ѕарановський, через що його ставленн¤ до к≥льк≥сноњ теор≥њ взагал≥ було
досить терпимим: " ≥льк≥сна теор≥¤ абстрактно ц≥лком справедлива", -
пише в≥н в одному м≥сц≥. ¬ ≥ншому м≥сц≥ уточнюЇ своЇ розум≥нн¤ д≥њ к≥льк≥сного
фактора: "“оварн≥ ц≥ни визначаютьс¤ не к≥льк≥стю грошей самих по соб≥, а
сп≥вв≥дношенн¤м м≥ж попитом на грош≥ ≥ к≥льк≥стю њх в оборот≥". ÷е був
≥стотний крок у б≥к поглибленн¤ анал≥зу д≥њ к≥льк≥сного фактора, а не його
запереченн¤. ≤ зроблено це було в межах "кон'юнктурноњ теор≥њ"
грошей.
”веденн¤ у сферу наукового досл≥дженн¤ попиту на грош≥ означало докор≥нну зм≥ну
спр¤муванн¤ самоњ к≥льк≥сноњ теор≥њ. «ам≥сть суто макроеконом≥чного анал≥зу
зв'¤зку "грош≥-ц≥ни" вона повернулас¤ обличч¤м до м≥кроеконом≥чних
аспект≥в формуванн¤ попиту на грош≥, ¤кий поступово став њњ ключовим об'Їктом.
ѕередатний механ≥зм впливу грошей на реальну економ≥ку на п≥дстав≥
"кон'юнктурноњ теор≥њ" “уган-Ѕарановського можна подати у такому
вигл¤д≥:
мал. 51
де ћ- к≥льк≥сть грошей, - кон'юнктура ринку, – --ц≥ни, ¬ - виробництво.
" ембриджська верс≥¤". ќдними з перших досл≥дник≥в попиту на грош≥ з
м≥кроеконом≥чних позиц≥й були професори ембриджського ун≥верситету ј. ћаршалл,
ј. ѕ≥гу, ƒ. –обертсон, ƒж. ћ. ейнс (у своњх ранн≥х прац¤х), њх по¤сненн¤
механ≥зму накопиченн¤ грошей та впливу на ц≥ни д≥стали назву "теор≥њ
касових залишк≥в", або "кембриджськоњ верс≥њ".
ѕод≥бно ‘≥шеру, представники кембриджськоњ школи в≥дстоювали тезу про вплив
зм≥ни маси грошей на р≥вень ц≥н. ѕроте, на в≥дм≥ну в≥д ≤. ‘≥шера, њх п≥дх≥д до проблеми
був не макро-, а м≥к-роеконом≥чний, ≥ стосувавс¤ насамперед попиту на грош≥.
ембриджськ≥ економ≥сти основну увагу зосередили на мотивах нагромадженн¤
грошей в окремих економ≥чних суб'Їкт≥в. ¬они намагалис¤ дати в≥дпов≥дь на так≥
питанн¤: чому люди збер≥гають грош≥, в≥д ¤ких чинник≥в залежить розм≥р попиту
њх на грош≥, в≥д ¤ких чинник≥в залежить попит господарюючих суб'Їкт≥в на касов≥
залишки та ≥н.
¬ажливою в≥дм≥нн≥стю "кембриджськоњ верс≥њ" було те, що розм≥ри
нагромадженн¤ грошей не нав'¤зувалис¤ господарюючим суб'Їктам ≥з "зал≥зною
необх≥дн≥стю" згори, з боку тих структур ≥ чинник≥в, ¤к≥
"вливали" грош≥ в оборот, а визначалис¤ мотивами њх повед≥нки, њх
власними р≥шенн¤ми. “акими мотивами накопиченн¤ грошей вони вважали:
1) потребу в запас≥ засоб≥в об≥гу ≥ платежу дл¤ зд≥йсненн¤ поточних платеж≥в
(трансакц≥йний мотив);
2) потребу в резерв≥ грошей дл¤ покритт¤ непередбачуваних потреб (мотив
обачност≥). ” цьому пол¤гав важливий внесок кембриджськоњ школи в
монетаристську теор≥ю взагал≥:
* у сферу конкретно-прикладного анал≥зу були включен≥ грош≥ не т≥льки ¤к засоби
об≥гу ≥ платежу, а й ¤к зас≥б нагромадженн¤ вартост≥;
* у пон¤тт¤ к≥лькост≥ грошей стали включатис¤ вс≥ на¤вн≥ грош≥ - ¤к т≥, що
обслуговують потреби об≥гу, так ≥ т≥, що нагромаджуютьс¤;
* дл¤ кожноњ частини на¤вноњ маси грошей запропонована об'Їктивна основа
формуванн¤ - в≥дпов≥дн≥ мотиви економ≥чних суб'Їкт≥в щодо створенн¤ запас≥в
грошей;
* об'Їктивна потреба в грошах була розширена за меж≥ потреб об≥гу ≥ стала
включати потребу в грошах дл¤ ц≥лей нагромадженн¤;
* було розширено також пон¤тт¤ швидкост≥ об≥гу грошей за рахунок визнанн¤
такими, що обертаютьс¤, ≥ грошових нагромаджень, т≥льки з дуже малою швидк≥стю.
Ќов≥ п≥дходи до вир≥шенн¤ проблем грошовоњ теор≥њ дали можлив≥сть сформулювати
новий монетарний показник - коеф≥ц≥Їнт, що характеризуЇ частину сукупного
доходу, ¤ку економ≥чн≥ суб'Їкти бажають тримати у грошов≥й (л≥кв≥дн≥й) форм≥.
«а своњм зм≥стом цей показник Ї протилежним показнику швидкост≥ грошей ≥
визначаЇтьс¤ ¤к k = 1/V. ¬≥н в≥домий також ¤к "коеф≥ц≥Їнт ћаршалла",
що характеризуЇ р≥вень монетизац≥њ ¬¬ѕ.
«алежн≥сть накопиченн¤ грошей в економ≥чних суб'Їкт≥в (попиту на грош≥) в≥д
обс¤гу виробленого продукту та р≥вн¤ розвитку њх мотив≥в до формуванн¤ касових
залишк≥в була виражена формулою, що д≥стала назву "кембриджського
р≥вн¤нн¤":
мал. 52
де Md - попит на грош≥ (касов≥ залишки);
k - коеф≥ц≥Їнт, що виражаЇ частину р≥чного доходу, ¤ку суб'Їкти збер≥гають у
л≥кв≥дн≥й форм≥ (коеф≥ц≥Їнт ћаршалла);
– - середн≥й р≥вень ц≥н;
Y - обс¤г виробництва у натуральному вираз≥.
«а зовн≥шн≥ми ознаками формула "кембриджського р≥вн¤нн¤" нагадуЇ
формулу "р≥вн¤нн¤ обм≥ну" ≤. ‘≥шера. јдже ¤кщо кое-ф≥ц≥Їнт k зам≥нити
на 1/V перенести цей показник у л≥ву частину
р≥вн¤нн¤, то ц≥ формули ви¤вл¤ютьс¤ под≥бними. ѕроте по сут≥ вони ≥стотно
р≥зн¤тьс¤. јдже у них р≥зн≥ показники ћ: у перш≥й формул≥ (≤. ‘≥шера) - це
к≥льк≥сть грошей, що фактично обслуговуЇ потреби товарного об≥гу, а в друг≥й -
це величина всього попиту на грош≥ ¤к касов≥ залишки. ≥льк≥сно не зб≥гаютьс¤ ≥
показник k ≥ - цих формул, оск≥льки коеф≥ц≥Їнт k в "кембриджському
р≥вн¤нн≥" визначаЇтьс¤ по всьому запасу грошей, а показник - у формул≥
"р≥вн¤нн¤ обм≥ну"- по запасу грошей, що обслуговуЇ потреби об≥гу
(трансакц≥йному запасу). “ому залежн≥сть ц≥н в≥д к≥лькост≥ грошей у
"кембриджському р≥вн¤нн≥" ускладнена значно б≥льше, н≥ж у
"р≥вн¤нн≥ обм≥ну", а отже, "кембриджська верс≥¤" в≥д
класичноњ к≥льк≥сноњ теор≥њ грошей в≥ддалена значно дал≥, н≥ж
"трансакц≥йна" верс≥¤ ≤. ‘≥шера. њњ автори справд≥ вийшли за вузьк≥
меж≥ класичних постулат≥в к≥льк≥сноњ теор≥њ ≥ в≥дкрили шл¤х до наукового
досл≥дженн¤ об'Їктивних процес≥в, що формують попит на грош≥.
