11.2. ‘”Ќ ÷≤ѓ ÷≈Ќ“–јЋ№Ќќ√ќ ЅјЌ ”
ѕризначенн¤ центрального банку обумовлюЇ його функц≥њ (основн≥ напр¤ми
д≥¤льност≥). ќдн≥ з них поступово були делегован≥ ≥ншими банками, а ≥нш≥ в≥н
сам вз¤в на себе з огл¤ду на своЇ специф≥чне положенн¤ в банк≥вськ≥й систем≥.
ќсновними з них Ї функц≥њ:
* ем≥с≥йного центру гот≥вкового об≥гу;
* банку банк≥в;
* органу банк≥вського регулюванн¤ та нагл¤ду;
* банк≥ра ≥ ф≥нансового агента ур¤ду;
* пров≥дника монетарноњ пол≥тики.
≈м≥с≥йний центр гот≥вкового об≥гу. ≈м≥с≥¤ банкнот в ≥сторичному план≥ -
найдавн≥ша функц≥¤ центрального банку. —аме ц¤ функц≥¤, а точн≥ше потреба в
централ≥зац≥њ банкнотноњ ем≥с≥њ, спричинила наданн¤ одному з банк≥в статусу
ем≥с≥йного ≥ започаткувала формуванн¤ центрального банку.
” XX ст. ем≥с≥йна функц≥¤ центрального банку зазнала ≥стотних зм≥н, зумовлених,
по-перше, переходом в≥д системи золотомонетного стандарту до системи об≥гу
грошей, нерозм≥нних на золото, по-друге, модиф≥кац≥Їю грошового об≥гу -
розширенн¤м сфери використанн¤ депозитних грошей.
ƒо ѕершоњ св≥товоњ в≥йни св≥това економ≥ка функц≥онувала в умовах
золотомонетного стандарту. «олото у форм≥ монет виконувало функц≥ю засобу
об≥гу. ¬оно в≥льно вивозилось ≥ ввозилось ≥з крањни в крањну, що забезпечувало
в≥дносну стаб≥льн≥сть обм≥нних курс≥в. ≈м≥с≥йн≥ банки без обмежень обм≥нювали
банкноти на золото в монетн≥й форм≥. —труктура банкнотноњ ем≥с≥њ визначалась на
законодавчому р≥вн≥. „астина банкнотноњ ем≥с≥њ повинна була забезпечуватись
(покриватись) золотим запасом, а решта забезпечувалась комерц≥йними вексел¤ми,
¤к≥ комерц≥йн≥ банки враховували або приймали ¤к забезпеченн¤ позичок. Ќорми
золотого забезпеченн¤ банкнотноњ ем≥с≥њ встановлювались у р≥зних крањнах неоднаково.
«г≥дно з законом про банк≥вськ≥ прив≥лењ (1844р.) загальна сума ф≥дуц≥арноњ
ем≥с≥њ Ѕанку јнгл≥њ не могла перевищувати 14 млн ф. ст. ”с≥ банкноти, випущен≥
понад цю суму, повинн≥ були забезпечуватись золотом або ср≥блом, проте ср≥бло в
запасах не повинно було перевищувати 20%. Ѕ≥льш гнучкою була система банкнотноњ
ем≥с≥њ у ‘ранц≥њ, прийн¤та законом у 1870 р. ¬она характеризувалась ф≥ксац≥Їю
абсолютного розм≥ру вс≥Їњ ем≥с≥њ, в межах ¤коњ Ѕанк ‘ранц≥њ самост≥йно визначав
сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж ф≥дуц≥арною ем≥с≥Їю ≥ ем≥с≥Їю, забезпеченою золотом.
« початком ѕершоњ св≥товоњ в≥йни крањни, що воювали, припинили обм≥н банкнот на
золото. ѕ≥сл¤ в≥йни де¤к≥ крањни в≥дновили золотий стандарт, проте в обмежених
формах - золотозлив-ков≥й ≥ золотодев≥зн≥й. ÷ентральн≥ банки в≥дпов≥дно до
форми золотого стандарту обм≥нювали банкноти (нац≥ональну валюту) або на зливки
золота, або на ≥ноземну валюту (дев≥зи), ¤ка конвертувалась у золото.
Ќаприклад, ¬елика Ѕритан≥¤ ввела золотозливковий стандарт ≥ Ѕанк јнгл≥њ
конвертував банкноти у золот≥ зливки вагою 400 унц≥й, що дор≥внювали за
варт≥стю 1550 ф. ст. Ќ≥меччина, јвстр≥¤ ввели золотодев≥зний стандарт.
” 30-т≥ роки були л≥кв≥дован≥ вс≥ форми золотого стандарту у внутр≥шньому
оборот≥ крањн. —Ўј, ¤к≥ зберегли систему золотомонетного стандарту п≥сл¤ ѕершоњ
св≥товоњ в≥йни, також у 1933 р. в≥дмовились в≥д обм≥ну долар≥в на золото у
внутр≥шньому оборот≥. ѕроте вони вз¤ли на себе зобов'¤занн¤ обм≥нювати долари
на золото за оф≥ц≥йною ц≥ною (35 дол. за одну тройську унц≥ю - 31,1035 г) дл¤
центральних банк≥в ≥ казначейств ≥нших крањн. ÷ього зобов'¤занн¤ вони
дотримувались до 1971 р. « припиненн¤м обм≥ну банкнот на золото вимоги щодо
часткового покритт¤ банкнотноњ ем≥с≥њ золотом були скасован≥. “ак, у —Ўј ц¤
вимога (покритт¤ банкнотноњ ем≥с≥њ ‘едеральних резервних банк≥в на 25% золотими
сертиф≥катами) була скасована у 1968р. «олотий вм≥ст грошових одиниць у пер≥од
з 1934 по 1976 р, визначавс¤ на баз≥ оф≥ц≥йноњ ц≥ни золота. ” зв'¤зку з
в≥дривом оф≥ц≥йноњ ц≥ни на золото в≥д ринковоњ встановленн¤ золотого вм≥сту
мало штучний характер. “им паче такий характер воно мало п≥сл¤ припиненн¤
обм≥ну банкнот на золото.
≥нгстоунська угода про св≥тову валютну систему (1976р.) юридично закр≥пила
демонетизац≥ю золота: було скасовано оф≥ц≥йну ц≥ну на золото, золот≥ паритети,
припинено обм≥н долар≥в на золото. рањни в≥дмовились в≥д установленн¤
(ф≥ксац≥њ) золотого вм≥сту грошових одиниць (1978 p.).
” сучасних умовах в ус≥х крањнах банкнотна ем≥с≥¤ маЇ ф≥дуц≥а-рний характер.
«абезпеченн¤м банкнот слугують головним чином державн≥ ц≥нн≥ папери. Ќасл≥дком
ем≥с≥њ банкнот п≥д забезпеченн¤ державними ц≥нними паперами Ї можлив≥сть
надлишкового випуску њх в об≥г пор≥вн¤но з потребами товарного об≥гу, перепов-
ненн¤ ними канал≥в грошового об≥гу та њх знец≥ненн¤. ÷ентральний банк у процес≥
розробленн¤ ≥ реал≥зац≥њ монетарноњ пол≥тики регулюЇ загальну суму грошовоњ
пропозиц≥њ, а що стосуЇтьс¤ банкнотноњ (гот≥вковоњ) ем≥с≥њ, то в≥н њњ обмежуЇ
в≥дпов≥дно до зм≥ни реального обс¤гу попиту на гот≥вку.
—ьогодн≥ в крањнах з ринковою економ≥кою гот≥вка становить у загальн≥й грошов≥й
мас≥ (пропозиц≥њ) незначну частку - 5-10%. Ќезважаючи на це, вона пос≥даЇ
особливе м≥сце в грошов≥й систем≥. омерц≥йн≥ банки пропонують своњм кл≥Їнтам
зам≥нники гот≥вки у форм≥ депозит≥в, ¤кими можна розпор¤джатис¤ з допомогою
чек≥в, карток, переказ≥в тощо, але в к≥нцевому п≥дсумку комерц≥йн≥ банки
залежать в≥д ем≥с≥йного банку, тому що кл≥Їнти можуть зажадати перетворенн¤
своњх банк≥вських депозит≥в на гот≥вку. ÷ентральний банк, ¤к правило, маЇ монопольне
право ем≥с≥њ
банкнот ≥ розм≥нноњ монети. ¬≥н зазвичай орган≥зовуЇ виготовленн¤ грошей,
регулюЇ њх об≥г, вилучаЇ з об≥гу фальшив≥ та зношен≥ грош≥, зд≥йснюЇ њх
утил≥зац≥ю.
√от≥вка, що ем≥туЇтьс¤ центральним банком, у багатьох крањнах Ї Їдиним законним
плат≥жним засобом на територ≥њ крањни. «г≥дно з умовами створенн¤ ™вропейського
економ≥чного ≥ валютного союзу не п≥зн≥ше 1 с≥чн¤ 2002 р. на територ≥њ крањн,
¤к≥ запровадили Ївро, будуть ем≥тован≥ в гот≥вковий об≥г Ївробанкноти ≥
Ївромонети. ™вропейська система центральних банк≥в прот¤гом першого п≥вр≥чч¤
2002 р. буде поступово вилучати з об≥гу нац≥ональн≥ монети ≥ банкноти та
зам≥н¤ти њх на Їврогрош≥. « 1 липн¤ 2002 р. Ївро стане Їдиною валютою на
територ≥њ крањн ™вропейського союзу.
¬ ”крањн≥ функц≥ю ем≥с≥йного центру гот≥вкового об≥гу виконуЇ Ќац≥ональний банк
”крањни, ¤кий ≥з завершенн¤м у 1996р. грошовоњ реформи ем≥туЇ в об≥г
нац≥ональну валюту - гривн≥ та коп≥йки. як ем≥с≥йний центр крањни, в≥н маЇ
повноваженн¤ щодо орган≥зац≥њ ≥ регулюванн¤ гот≥вкового грошового об≥гу.
Ѕанк банк≥в. ÷ентральний банк ¤к банк банк≥в забезпечуЇ касове, розрахункове та
кредитне обслуговуванн¤ комерц≥йних банк≥в. ¬раховуючи монопольне право
центрального банку на забезпеченн¤ плат≥жного обороту гот≥вкою, комерц≥йн≥
банки збер≥гають частку своњх резерв≥в у безгот≥вков≥й форм≥ на рахунках у
центральному банку. оли у комерц≥йних банк≥в виникаЇ потреба у п≥дкр≥плен≥
каси гот≥вкою, вони звертаютьс¤ до центрального банку, ¤кий видаЇ њм гот≥вку в
обм≥н на њх безгот≥вков≥ резерви. Ќадлишки гот≥вки комерц≥йн≥ банки здають до
центрального банку дл¤ зарахуванн¤ на њхн≥ рахунки. ќперац≥њ центрального банку
щодо касового обслуговуванн¤ комерц≥йних банк≥в не привод¤ть до зм≥ни обс¤г≥в
грошовоњ бази, але вони зм≥нюють њњ структуру, зокрема частку гот≥вкового
компонента грошовоњ бази.
”часть центрального банку у розрахунковому обслуговуванн≥ комерц≥йних банк≥в
може мати р≥зн≥ форми, що залежить передус≥м в≥д характерного дл¤ даноњ
банк≥вськоњ системи поЇднанн¤ централ≥зованоњ плат≥жноњ системи ≥
децентрал≥зованоњ. ÷ентрал≥зована система передбачаЇ зд≥йсненн¤ м≥жбанк≥вських
розрахунк≥в через рахунки комерц≥йних банк≥в, в≥дкрит≥ в центральному банку.
ƒецентрал≥зована система передбачаЇ два вар≥анти розрахунк≥в:
* через приватн≥ розрахунково-кл≥рингов≥ центри з проведенн¤м остаточних
розрахунк≥в (сальдо взаЇмних м≥жбанк≥вських вимог та зобов'¤зань) через
центральний банк;
* через кореспондентськ≥ рахунки, ¤к≥ комерц≥йн≥ банки в≥дкривають один у
одного.
” багатьох крањнах св≥ту, кр≥м централ≥зованоњ плат≥жноњ системи, функц≥онують
децентрал≥зован≥ системи. Ќаприклад, у —Ўј поруч з централ≥зованою плат≥жною
системою Fed Wire, що належить ‘–— ≥ за ¤кою кожний федеральний резервний банк
Ї водночас розрахунковою палатою дл¤ банк≥в свого округу, функц≥онуЇ
децентрал≥зована система м≥жбанк≥вських кл≥рингових розрахунк≥в - CHIPS
(Clearing House Interbank Payments System).
Ќезалежно в≥д характеру ≥ структури плат≥жноњ системи центральний банк в њњ
орган≥зац≥њ та функц≥онуванн≥ в≥д≥граЇ ключову роль, ¤ка про¤вл¤Їтьс¤ у р≥зних
напр¤мах його д≥¤льност≥, а саме:
* розробленн≥ нормативних документ≥в, що регламентують пор¤док функц≥онуванн¤
плат≥жноњ системи;
* орган≥зац≥њ ≥ проведенн≥ м≥жбанк≥вських розрахунк≥в;
* наданн≥ комерц≥йним банкам надкоротких кредит≥в (внутр≥шньоденних - daylight
overdrafts ≥ н≥чних - overnights) на завершенн¤ м≥жбанк≥вських розрахунк≥в;
* л≥цензуванн≥ спец≥альних вид≥в д≥¤льност≥ у сфер≥ м≥жбанк≥вських розрахунк≥в,
наприклад проведенн¤ м≥жбанк≥вського кл≥рингу;
* проведенн≥ остаточних-розрахунк≥в за операц≥¤ми м≥ж учасниками
розрахунково-кл≥рингових центр≥в.
÷ентральний банк ¤к банк з особливим статусом, виступаючи у рол≥ посередника у
м≥жбанк≥вських розрахунках, забезпечуЇ:
* м≥н≥м≥зац≥ю банк≥вських ризик≥в;
* концентрац≥ю, а водночас ≥ оптим≥зац≥ю надлишкових резерв≥в комерц≥йних
банк≥в;
* належний р≥вень безпеки системи розрахунк≥в;
* ефективне регулюванн¤ грошового ринку завд¤ки отриманню оперативноњ та точноњ
≥нформац≥њ про перем≥щенн¤ грошових кошт≥в ≥ стан банк≥вських рахунк≥в;
* нагл¤д за функц≥онуванн¤м банк≥вськоњ системи в ц≥лому, а також за д≥¤льн≥стю
кожного банку окремо;
* оперативне застосуванн¤ превентивних заход≥в щодо стаб≥л≥зац≥њ ф≥нансового
стану банк≥в-учасник≥в ринку плат≥жних послуг;
* взаЇмод≥ю системи м≥жбанк≥вських розрахунк≥в з процесин-говими центрами
системи масових електронних платеж≥в, ≥з системою об≥гу ц≥нних папер≥в тощо.
÷ентральний банк, користуючись п≥дтримкою держави, маЇ можлив≥сть забезпечувати
плат≥жну систему потужними засобами телекомун≥кац≥й ≥ впроваджувати у
м≥жбанк≥вськ≥ розрахунки системи терм≥нових переказ≥в великих сум у режим≥
реального часу класу RTGS (Real-Time Gross Settlement). «а останнЇ дес¤тил≥тт¤
багато крањн упровадили систему RTGS. ≤з метою ефективного проведенн¤
монетарноњ пол≥тики в межах ™вропейського —оюзу центральн≥ банки крањн-член≥в
™— запровадили “рансЇв-ропейську автоматизовану систему терм≥нових переказ≥в
великих сум у реальному час≥ - TARGET (Trans-European Automated Real-Time
Gross-Settlement Express Transfer System), що зв'¤зала м≥ж собою системами
класу RTGS крањн-учасниць. —истема TARGET призначена дл¤ зд≥йсненн¤ операц≥й
м≥ж ™÷Ѕ, нац≥ональними центральними банками крањн-учасниць ≥ комерц≥йними
банками ™вропи.
¬ ”крањн≥ Ќац≥ональний банк запровадив загальнодержавну —истему електронних
платеж≥в, що забезпечуЇ зд≥йсненн¤ м≥жбанк≥вських розрахунк≥в на вс≥й територ≥њ
крањни.
”часть центрального банку в кредитному обслуговуванн≥ комерц≥йних банк≥в маЇ
багатогранне функц≥ональне призначенн¤.
ѕо-перше, кредити центрального банку - це один ≥з ≥нструмент≥в впливу банку на
грошовий об≥г. «ростанн¤ обс¤гу наданих кредит≥в зб≥льшуЇ грошову базу ≥
розширюЇ пропозиц≥ю грошей, тод≥ ¤к пад≥нн¤ обс¤гу кредит≥в зменшуЇ грошову
базу ≥ звужуЇ пропозиц≥ю грошей. редитна д≥¤льн≥сть центрального банку впливаЇ
також на р≥вень ринкових процентних ставок.
ѕо-друге, центральний банк виконуЇ роль кредитора останньоњ ≤нстанц≥њ ≥ надаЇ
комерц≥йним банкам короткостроковий кредит ƒл¤ п≥дтримки њх л≥кв≥дност≥.
омерц≥йн≥ банки мають можлив≥сть регулювати свою л≥кв≥дн≥сть за рахунок
кредит≥в м≥жбанк≥вського ринку, проте цим кредитам притаманний високий
системний ризик, зумовлений чутлив≥стю банк≥вськоњ системи до крах≥в окремих
банк≥в, пов'¤заних ланцюгом кредитних ≥ розрахункових в≥дносин. р≥м того, через
м≥жбанк≥вський кредитний ринок, з точки зору банк≥вськоњ системи в ц≥лому,
зд≥йснюЇтьс¤ лише горизонтальний перерозпод≥л в≥льних (надлишкових) резерв≥в
м≥ж банками, тод≥ ¤к за рахунок кредит≥в центрального банку зб≥льшуЇтьс¤
загальна банк≥вська л≥кв≥дн≥сть. ÷ентральний банк ¤к кредитор останньоњ
≥нстанц≥њ взагал≥ повинен брати участь у створенн≥ системи банк≥вськоњ безпеки,
призначенн¤м ¤коњ Ї запоб≥гати системному ризику ≥ втрат≥ дов≥ри до банк≥вськоњ
системи.
ѕо-третЇ, кредити центрального банку - це зас≥б урегулюванн¤ м≥жбанк≥вських
розрахунк≥в ≥ забезпеченн¤ таким чином безпереб≥йного функц≥онуванн¤ плат≥жноњ
системи.
омерц≥йн≥ банки звертаютьс¤ до центрального банку ¤к до кредитора у випадках,
коли:
* банк≥вська система в ц≥лому потребуЇ зб≥льшенн¤ резерв≥в (л≥кв≥дност≥) у
зв'¤зку ≥з зростанн¤м обс¤гу ¬¬ѕ;
* спостер≥гаЇтьс¤ масове вилученн¤ вкладниками вклад≥в з банк≥в. як насл≥док
такого вилученн¤ складаютьс¤ умови, загрозлив≥ дл¤ стаб≥льност≥ банк≥вськоњ
системи. «авд¤ки кредитам центрального банку комерц≥йн≥ банки отримують резерви
дл¤ регулюванн¤ потенц≥йного в≥дпливу вклад≥в. ” свою чергу, центральний банк
своњми кредитами запоб≥гаЇ банк≥вськ≥й криз≥ (пан≥ц≥), в≥дновлюЇ дов≥ру до
банк≥вськоњ системи;
* Ї серйозн≥ проблеми з платоспроможн≥стю та л≥кв≥дн≥стю в окремого банку, ¤к≥
закривають йому доступ на м≥жбанк≥вський ринок. ÷ентральний банк вир≥шуЇ
проблему наданн¤ кредиту у так≥й ситуац≥њ ≥ндив≥дуально у кожному випадку ѕри
цьому в≥н повинен ор≥Їнтуватис¤ на м≥н≥м≥зац≥ю можливих втрат, зокрема в≥д
морального ризику;
* виникла потреба регулюванн¤ миттЇвоњ л≥кв≥дност≥. омерц≥йн≥ банки отримують
надкоротк≥ кредити дл¤ завершенн¤ м≥жбанк≥вських розрахунк≥в, дл¤ дотриманн¤
норм обов'¤зкового резервуванн¤ тощо.
÷ентральн≥ банки використовують р≥зн≥ способи кредитуванн¤ (реф≥нансуванн¤)
комерц≥йних банк≥в: * наданн¤ ломбардних кредит≥в;
* куп≥вл¤ ц≥нних папер≥в у комерц≥йних банк≥в на умовах угоди –≈ѕќ;
* редисконтуванн¤ вексел≥в.
Ќин≥ основний спос≥б кредитуванн¤ - це наданн¤ ломбардних кредит≥в п≥д заставу
ц≥нних папер≥в, насамперед державних
ц≥нних папер≥в, що обертаютьс¤ на орган≥зованому ринку. ¬арт≥сть застави
повинна перевищувати суму ломбардного кредиту. Ѕанк-позичальник збер≥гаЇ право
власност≥ на депонован≥ в центральному банку ц≥нн≥ папери, проте ¤кщо кредит
своЇчасно не погашаЇтьс¤, право власност≥ переходить до центрального банку.
ѕ≥сл¤ реал≥зац≥њ ц≥нних папер≥в центральний банк утримуЇ ≥з виручки суму
основного боргу ≥з нарахованими процентами.
÷ентральн≥ банки використовують два методи наданн¤ ломбардних кредит≥в:
* пр¤мий метод. ÷ентральний банк надаЇ кредит безпосередньо банку, ¤кий подав
кредитну за¤вку, п≥д ф≥ксовану процентну ставку;
* тендерний (аукц≥онний) метод. Ѕанки - потенц≥йн≥ позичальники подають
кредитн≥ за¤вки центральному банку, ¤кий орган≥зовуЇ торги. “ендери бувають
к≥льк≥сн≥ та ц≥нов≥. ѕроведенн¤ к≥льк≥сних тендер≥в передбачаЇ, що банки
вказують у за¤вках т≥льки суму кредиту. «а¤вки задовольн¤ютьс¤ за ф≥ксованою
процентною ставкою. якщо попит на кредит з боку комерц≥йних банк≥в перевищуЇ
пропозиц≥ю центрального банку, то кредитн≥ за¤вки задовольн¤ютьс¤ пропорц≥йно.
ѕроведенн¤ ц≥нових тендер≥в передбачаЇ, що банки - потенц≥йн≥ позичальники
вказують у за¤вках не т≥льки суму кредиту, а й процентну ставку. Ќа ц≥нових
тендерах використовуЇтьс¤ дв≥ модел≥ орган≥зац≥њ торг≥в: американська й
голландська. јмериканська модель передбачаЇ, що за¤вки банк≥в-учасник≥в
ранжуютьс¤, виход¤чи з р≥вн¤ запропонованоњ процентноњ ставки, у м≥ру спаданн¤,
а пот≥м центральний банк задовольн¤Ї њх у такому самому пор¤дку, починаючи з
максимально запропонованоњ процентноњ ставки до повного вичерпанн¤
встановленого на тендер≥ обс¤гу кредит≥в. √олландська модель передбачаЇ, що вс≥
за¤вки банк≥в будуть задоволен≥ за останньою процентною ставкою, ¤ка ув≥йде у
список задоволених за¤вок, тобто за ставкою в≥дс≥канн¤, що встановлюЇтьс¤
центральним банком.
” 80-90-т≥ роки у крањнах з розвинутою економ≥кою значно зросла роль такого
способу реф≥нансуванн¤ комерц≥йних банк≥в, ¤к проведенн¤ операц≥й з ц≥нними
паперами на умовах угоди –≈ѕќ. ќперац≥¤ –≈ѕќ з реф≥нансуванн¤ комерц≥йного
банку складаЇтьс¤ з двох частин. ” перш≥й частин≥ ц≥Їњ операц≥њ комерц≥йний
банк продаЇ ц≥нн≥ папери центральному банку. ¬одночас комерц≥йний банк бере на
себе зобов'¤занн¤ викупити ц≥нн≥ папери у визначений терм≥н або на вимогу
другоњ сторони. ÷е зобов'¤занн¤ на зворотну куп≥влю в≥дпов≥даЇ зобов'¤занню на
зворотний продаж, що його бере на себе ÷ентральний банк. —л≥д додати, що
зворотна куп≥вл¤ ц≥нних папер≥в зд≥йснюЇтьс¤ за ц≥ною, ¤ка в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д
ц≥ни перв≥сного продажу. –≥зниц¤ м≥ж ц≥нами ≥ Ї тим процентним доходом, ¤кий
маЇ отримати центральний банк, що Ї покупцем ц≥нних папер≥в (продавцем грошових
кошт≥в) у перш≥й частин≥ операц≥њ –≈ѕќ.
–едисконтуванн¤ вексел≥в центральн≥ банки розвинутих крањн останн≥м часом
активно не провод¤ть. ƒо створенн¤ ™—÷Ѕ цей спос≥б реф≥нансуванн¤ комерц≥йних
банк≥в використовував, зокрема, Ќ≥мецький ‘едеральний банк (Ѕундесбанк).
ѕочинаючи з 1999 р. в≥н застосовуЇ т≥ методи реф≥нансуванн¤, ¤к≥ визначаЇ ™—÷Ѕ
≥ ¤к≥ були вже розгл¤нут≥. ќсоблив≥сть пол≥тики реф≥нансуванн¤ Ѕундесбанку
пол¤гаЇ у характер≥ забезпеченн¤, п≥д ¤ке в≥н кредитуЇ комерц≥йн≥ банки. «г≥дно
з р≥шенн¤м ™—÷Ѕ забезпеченн¤ кредит≥в, ¤ке д≥стало назву гарант≥й, под≥л¤Їтьс¤
на дв≥ категор≥њ: гарант≥њ першоњ категор≥њ ≥ другоњ. √арант≥њ першоњ категор≥њ
визначаютьс¤ за Їдиними критер≥¤ми, установленими ™—÷Ѕ. ÷е насамперед боргов≥
державн≥ зобов'¤занн¤, що обертаютьс¤ на орган≥зованому ринку. √арант≥њ другоњ
категор≥њ визначаютьс¤ нац≥ональними центральними банками з урахуванн¤м
нац≥ональних особливостей грошового ринку. “ак, Ѕундесбанк включаЇ до гарант≥й
другоњ категор≥њ комерц≥йн≥ вексел≥, а також кредитн≥ вимоги комерц≥йних банк≥в
до п≥дприЇмств-резидент≥в, тобто боргов≥ зобов'¤занн¤ п≥дприЇмств. ѕерш н≥ж
прийн¤ти ц≥нн≥ папери ¤к забезпеченн¤ кредиту, Ѕундесбанк анал≥зуЇ
платоспроможн≥сть векселедавц¤ або боржника за кредитом, використовуючи
спец≥ально розроблену методику. Ѕазою дл¤ проведенн¤ анал≥зу слугуЇ зв≥тн≥сть
боржника, опитуванн¤ кер≥вник≥в п≥дприЇм-ства-боржника та ≥нша додаткова
≥нформац≥¤ прб поточний розвиток п≥дприЇмства. ѕол≥тика Ѕундесбанку щодо
реф≥нансуванн¤ комерц≥йних банк≥в б≥льшою м≥рою, н≥ж пол≥тика ≥нших центральних
банк≥в, ор≥Їнтована на вир≥шенн¤ проблеми опосередкованого кредитуванн¤
реального сектора економ≥ки на основ≥ урахуванн¤ обс¤г≥в попиту на кредит ≥
оц≥нки кредитного ризику.
ѕор¤док кредитуванн¤ комерц≥йних банк≥в у р≥зних крањнах маЇ своњ особливост≥.
” —Ўј ‘едеральн≥ резервн≥ банки зд≥йснюють реф≥нансуванн¤ комерц≥йних банк≥в
шл¤хом наданн¤ пр¤мих ломбардних кредит≥в через так зване "дисконтне
в≥конце". ” межах ™—÷Ѕ комерц≥йн≥ банки мають можлив≥сть без обмежень
користуватись пр¤мим н≥чним кредитом (overnight), ¤кий надаЇтьс¤ центральними
банками п≥д найвищу процентну ставку на грошовому ринку. ¬одночас банки мають
можлив≥сть розм≥стити
своњ надлишков≥ резерви у центральних банках на н≥чн≥ депозити п≥д найменшу
процентну ставку грошового ринку. ўотижн¤ ™÷Ѕ проводить к≥льк≥сний тендер, на
¤кому комерц≥йн≥ банки мають можлив≥сть отримати кредит строком на два тижн≥.
ўом≥с¤ц¤ ™÷Ѕ проводить ц≥новий тендер, на ¤кому комерц≥йн≥ банки мають
можлив≥сть отримати кредит строком на три м≥с¤ц≥. ”с≥ кредити надаютьс¤ банкам
Їврозони через нац≥ональн≥ центральн≥ банки п≥д заставу ц≥нних папер≥в.
¬ ”крањн≥ Ќац≥ональний банк поступово освоюЇ методи кредитуванн¤ комерц≥йних
банк≥в, що Ї загальноприйн¤тими у св≥тов≥й банк≥вськ≥й практиц≥.
ќрган банк≥вського регулюванн¤ та нагл¤ду. ”сп≥шне регулюванн¤ центральним
банком грошового ринку потребуЇ на¤вност≥ в крањн≥ стаб≥льноњ та над≥йноњ
банк≥вськоњ системи. Ѕанки функц≥онують головним чином ¤к недержавн≥, приватн≥
структури, мета д≥¤льност≥ ¤ких - отриманн¤ максимального прибутку. ¬одночас
вони виконують сусп≥льне корисн≥ й необх≥дн≥ функц≥њ, що ≥ робить регулюванн¤
та нагл¤д за њх д≥¤льн≥стю обірунтованим ≥ необх≥дним завданн¤м держави. ”
б≥льшост≥ ринкових економ≥к законодавч≥ й нормативн≥ акти, що регламентують
д≥¤льн≥сть центрального банку, покладають на нього функц≥ю регулюванн¤ банк≥вськоњ
д≥¤льност≥. ўо стосуЇтьс¤ нагл¤довоњ функц≥њ, то њњ, кр≥м центрального банку,
можуть виконувати спец≥альн≥ установи, створен≥ п≥д ег≥дою м≥н≥стерства
ф≥нанс≥в, або незалежн≥ установи, п≥дзв≥тн≥ парламенту. Ќаприклад, у Ќ≥меччин≥
та япон≥њ створен≥ нагл¤дов≥ банк≥вськ≥ структури п≥д ег≥дою м≥н≥стерства
ф≥нанс≥в, ¤к≥ т≥сно сп≥впрацюють з центральними банками (‘едеральне в≥домство з
контролю за банками в Ќ≥меччин≥ ≥ Ѕюро банк≥в у япон≥њ). ѕрикладом структури
банк≥вського нагл¤ду, незалежноњ в≥д центрального банку й ур¤ду, Ї ‘едеральна
корпорац≥¤ страхуванн¤ депозит≥в у —Ўј, п≥дзв≥тна онгресу.
“ерм≥ни "регулюванн¤ банк≥вськоњ д≥¤льност≥" та "нагл¤д за
д≥¤льн≥стю банк≥в" ц≥лком слушно часто вживають поруч, тому що вони
характеризують взаЇмозв'¤зан≥ та взаЇмодоповнювальн≥ види д≥¤льност≥.
ѕ≥д регулюванн¤м банк≥вськоњ д≥¤льност≥ розум≥ють:
* використанн¤ монетарних ≥нструмент≥в з метою впливу на обс¤г ≥ структуру
банк≥вських резерв≥в, а також на р≥вень процентних ставок;
* ухваленн¤ положень, що базуютьс¤ на чинному законодавств≥ ≥ регламентують
д≥¤льн≥сть банк≥в у вигл¤д≥ нормативних акт≥в, ≥нструкц≥й, директив;
* застосуванн¤ превентивних ≤ протекц≥йних заход≥в, ¤к≥ спр¤мован≥ на
забезпеченн¤ стаб≥льност≥ функц≥онуванн¤ банк≥вськоњ системи ≥ на проведенн¤
центральними банками ефективноњ монетарноњ пол≥тики.
ѕревентивн≥ заходи застосовуютьс¤ дл¤ уникненн¤ можливих негативних насл≥дк≥в
в≥д т≥Їњ чи ≥ншоњ економ≥чноњ ситуац≥њ. ƒо превентивних заход≥в, зокрема,
належать:
* вимоги щодо розм≥ру, структури банк≥вського кап≥талу та його адекватност≥
банк≥вським активам з урахуванн¤м њх ризикованост≥;
* вимоги щодо л≥кв≥дноњ позиц≥њ банк≥в;
* вимоги щодо диверсиф≥кац≥њ банк≥вських ризик≥в (наприклад, установленн¤ дл¤
банк≥в норматив≥в, що регламентують максимальний розм≥р кредит≥в на одного
позичальника, ризик "великих" кредит≥в);
* обмеженн¤ дл¤ банк≥в на де¤к≥ види д≥¤льност≥ (наприклад, на ≥нвестиц≥њ в
корпоративн≥ ц≥нн≥ папери) тощо.
ѕротекц≥йн≥ заходи застосовуютьс¤ дл¤' захисту в≥д уже ≥снуючоњ загрозливоњ дл¤
банку ситуац≥њ, ¤ка може спричинити неплатоспроможн≥сть, банкрутство банку. ƒо
протекц≥йних заход≥в, зокрема, належить:
* реф≥нансуванн¤ комерц≥йних банк≥в центральним банком;
* створенн¤ ≥ функц≥онуванн¤ систем гарантуванн¤ банк≥вських депозит≥в;
* вимоги щодо формуванн¤ банками резерв≥в дл¤ в≥дшкодуванн¤ можливих втрат в≥д
проведенн¤ активних операц≥й тощо.
ѕ≥д банк≥вським нагл¤дом розум≥ють мон≥торинг процес≥в, що мають м≥сце в
банк≥вськ≥й систем≥ на р≥зних стад≥¤х, функц≥онуванн¤ банк≥в - в≥д моменту створенн¤
банк≥в до моменту њх л≥кв≥дац≥њ, а також застосуванн¤ до банк≥в певних
коригувальних заход≥в ≥ засоб≥в примусового впливу з метою регулюванн¤ њх
д≥¤льност≥.
ƒержава в особ≥ центрального банку та в≥дпов≥дних уповноважених орган≥в ставить
за мету впровадженн¤ пруденц≥йного нагл¤ду, спр¤мованого на забезпеченн¤
обачливоњ та розважливоњ повед≥нки банк≥в, виконанн¤ ними вимог ф≥нансовоњ
безпеки.
” св≥тов≥й практиц≥ ≥снують р≥зн≥ модел≥ ≥нституц≥йноњ побудови системи
банк≥вського регулюванн¤ та нагл¤ду, проте дл¤ вс≥х њх дуже важливо, щоб
центральний банк або ≥нш≥ банк≥вськ≥ регул¤тивно-нагл¤дов≥ органи мали вс≥
необх≥дн≥ повноваженн¤ дл¤ ефективного виконанн¤ поставлених перед ними
завдань. р≥м того, ц≥ повноваженн¤ мають бути передбачен≥ на законодавчому
р≥вн≥.
ƒо основних повноважень центрального банку, ¤к регул¤тивно-нагл¤дового органу,
належать так≥:
* регулювати доступ до банк≥вськоњ системи. ÷е означаЇ, по-перше, можлив≥сть
визначити певн≥ вимоги й умови, що Ї обов'¤зковими дл¤ отриманн¤ л≥ценз≥њ на
право займатись банк≥вською д≥¤льн≥стю, ≥, по-друге, зд≥йснювати нагл¤д за
дотриманн¤м цих вимог та умов;
* забезпечувати розумне регулюванн¤ д≥¤льност≥ банк≥в, тобто таке, ¤ке, з
одного боку, не обмежуЇ њхньоњ самост≥йност≥ в п≥дтримуванн≥ ф≥нансовоњ ст≥йкост≥,
а з ≥ншого - передбачаЇ певн≥ вимоги до банк≥в, спр¤мован≥ на м≥н≥м≥зац≥ю
банк≥вських ризик≥в;
* регул¤рно отримувати в≥д банк≥в зв≥тн≥сть дл¤ проведенн¤ безвињзного нагл¤ду;
* зд≥йснювати ≥нспекц≥йн≥ перев≥рки в банках;
* застосовувати заходи примусового впливу щодо проблемних банк≥в;
* брати неплатоспроможн≥ банки п≥д особистий нагл¤д, призупин¤ти њхню
д≥¤льн≥сть, орган≥зовувати реорган≥зац≥ю та л≥кв≥дац≥ю банк≥в.
¬ ”крањн≥ функц≥ю банк≥вського регулюванн¤ та нагл¤ду виконуЇ Ќац≥ональний
банк.
Ѕанк≥р ≥ ф≥нансовий агент ур¤ду. ÷ентральн≥ банки, виступаючи у рол≥ банк≥ра
ур¤ду, т≥сно взаЇмод≥ють з ф≥нансовими органами. ¬они сп≥впрацюють ¤к при
вир≥шенн≥ загальних питань монетарноњ ≥ ф≥скальноњ пол≥тики, так ≥ п≥д час
повс¤кденного виконанн¤ ф≥нансових операц≥й.
÷ентральн≥ банки в≥д≥грають пом≥тну роль у касовому виконанн≥ державного
бюджету. —уть касового виконанн¤ бюджету пол¤гаЇ в орган≥зац≥њ надходженн¤
грошових кошт≥в до бюджету (податки, збори, виторг в≥д реал≥зац≥њ державних
ц≥нних папер≥в) ≥ видач≥ бюджетних кошт≥в у процес≥ виконанн¤ бюджету.
÷ентральний банк, ¤к правило, веде рахунок ћ≥н≥стерства ф≥нанс≥в (казначейства)
≥ забезпечуЇ таким чином розрахунково-касове обслуговуванн¤ ур¤ду, що даЇ
змогу, у свою чергу, ур¤ду, враховуючи особливий статус банку, м≥н≥м≥зувати
ризики, пов'¤зан≥ з банк≥вським обслуговуванн¤м.
” процес≥ касового виконанн¤ бюджету кошти списуютьс¤ з рахунк≥в платник≥в
податк≥в, покупц≥в державних ц≥нних папер≥в, ўо в≥дкрит≥ в комерц≥йних банках,
≥ зараховуютьс¤ на рахунок м≥н≥стерства ф≥нанс≥в (казначейства), в≥дкритий у
центральному банку. ” результат≥ зб≥льшуютьс¤ депозити ур¤ду ≥ зменшуЇтьс¤
грошова база. оли ур¤д ф≥нансуЇ державн≥ витрати, то процес розвиваЇтьс¤ у
зворотному пор¤дку. Ќаприклад, при оплат≥ устаткуванн¤ дл¤ державного медичного
центру кошти списуютьс¤ з рахунка ћ≥н≥стерства ф≥нанс≥в (казначейства) ≥
зараховуютьс¤ на рахунки постачальник≥в устаткуванн¤, в≥дкрит≥ в комерц≥йних
банках. ƒепозити ур¤ду зменшуютьс¤, а банк≥вськ≥ резерви ≥ в≥дпов≥дно грошова
база зростають.
¬ окремих крањнах кошти державного бюджету збер≥гаютьс¤ не т≥льки у
центральному банку, а й у комерц≥йних банках. Ќаприклад, у —Ўј кошти, ¤к≥
азначейство отримуЇ в≥д податкових надходжень, ≥ виторг в≥д продажу державних
ц≥нних папер≥в збер≥гаютьс¤ на спец≥ально в≥дкритих ур¤дових рахунках у
найб≥льших комерц≥йних банках (так зван≥ "податков≥ ≥ позичков≥
рахунки"). ѕоточн≥ платеж≥ азначейства, зокрема оплата виписаних
азначейством чек≥в, зд≥йснюютьс¤ головним чином з рахунк≥в, в≥дкритих азначейству
у ‘едеральних резервних банках (так зван≥ "чеков≥ рахунки"). ошти на
"чеков≥ рахунки" переказуютьс¤ з "податкових ≥ позичкових
рахунк≥в" у м≥ру потреби.
ќск≥льки надходженн¤ кошт≥в до бюджету ≥ витрачанн¤ цих кошт≥в прот¤гом року у
час≥ не зб≥гаютьс¤, депозити ур¤ду в центральному банку характеризуютьс¤
значними коливанн¤ми ≥, отже, можуть бути джерелом коливань у грошов≥й баз≥.
ѕроте б≥льш≥сть цих коливань маЇ тимчасовий характер ≥ ÷ентральний банк може њх
передбачити на основ≥ ≥нформац≥њ м≥н≥стерства ф≥нанс≥в про спод≥ван≥
надходженн¤ ≥ видатки, що даЇ банку змогу вжити в≥дпов≥дних заход≥в через
проведенн¤ операц≥й на в≥дкритому ринку ≥ нейтрал≥зувати вплив бюджетних
коливань на грошову базу.
¬ умовах незбалансованост≥ бюджету ур¤д стикаЇтьс¤ з проблемою вишукуванн¤
джерел ф≥нансуванн¤ деф≥циту державного бюджету. ” св≥тов≥й практиц≥ в≥дом≥ три
методи ф≥нансуванн¤ деф≥циту бюджету:
* податкове ф≥нансуванн¤. ¬ основ≥ цього методу - п≥двищенн¤ ур¤дом податк≥в,
що веде до зб≥льшенн¤ надходжень до бюджету. ѕодаткове ф≥нансуванн¤ не впливаЇ
на грошову базу;
* боргове ф≥нансуванн¤. ¬ основ≥ цього методу - випуск ур¤дом боргових
зобов'¤зань, виторг в≥д розм≥щенн¤ ¤ких спр¤мовуЇтьс¤ до бюджету. Ѕоргове
ф≥нансуванн¤ також не справл¤Ї пр¤мого впливу на грошову базу, окр≥м випадк≥в
куп≥вл≥ державних боргових зобов'¤зань центральним банком;
* ф≥нансуванн¤ шл¤хом ем≥с≥њ грошей. ¬ основ≥ цього методу - отриманн¤ ур¤дом
кредит≥в в≥д центрального ем≥с≥йного банку у форм≥ куп≥вл≥ банком державних
боргових зобов'¤зань. ≈м≥с≥¤ грошей, ¤ку таким чином зд≥йснюЇ ÷ентральний банк,
пр¤мо
впливаЇ на грошову базу, а отже ≥ на пропозиц≥ю грошей, ≥ може призвести до
небажаних насл≥дк≥в у майбутньому.
якщо деф≥цит бюджету Ї великим в≥дносно ¬¬ѕ, маЇ пост≥йний характер ≥
ф≥нансуЇтьс¤ за рахунок ем≥с≥њ грошей - це спричин¤Ї зб≥льшенн¤ пропозиц≥њ
грошей високими темпами, викликаЇ подальше зростанн¤ р≥вн¤ ц≥н ≥ провокуЇ
≥нфл¤ц≥ю.
” розвинутих крањнах намагаютьс¤ уникати ем≥с≥йного ф≥нансуванн¤ бюджетного
деф≥циту. ƒобре розвинений ринок кап≥тал≥в даЇ змогу ур¤дам розм≥щувати
потр≥бну к≥льк≥сть державних боргових зобов'¤зань ≥ таким чином вир≥шувати
проблему державних ф≥нанс≥в. ¬одночас у багатьох крањнах з метою захисту
центрального банку в≥д можливого тиску з боку ур¤ду на' законодавчому р≥вн≥
заборон¤Їтьс¤ ем≥с≥йне кредитуванн¤ ур¤ду шл¤хом куп≥вл≥ центральним банком
державних боргових зобов'¤зань на первинному ринку, тобто безпосередньо в
ем≥тента. —п≥лкуванн¤ ур¤ду ≥ центрального банку стосовно боргових зобов'¤зань
передбачаЇтьс¤ лише через в≥дкритий ринок, тобто вторинний ринок, на ¤кому
центральний банк проводить операц≥њ з метою регулюванн¤ грошового ринку,
використовуючи њх ¤к ≥нструмент монетарноњ пол≥тики.
рањни, що розвиваютьс¤, не мають добре розвиненого ≥ достатньо м≥сткого ринку
кап≥тал≥в, на ¤кому ур¤д м≥г би розм≥стити потр≥бну к≥льк≥сть державних
зобов'¤зань, тому дуже часто Їдиним джерелом ф≥нансуванн¤ бюджетного деф≥циту в
таких умовах Ї додаткова ем≥с≥¤ грошей, а центральному банку доводитьс¤
виступати у рол≥ кредитора ур¤ду.
÷ентральн≥ банки, виконуючи роль ф≥нансового агента ур¤ду, ¤к правило, беруть
активну участь в орган≥зац≥њ випуску державних боргових зобов'¤зань, њх
розм≥щенн≥ ≥ п≥дтримц≥ ринкового курсу, виплат≥ доход≥в та погашенн≥.
¬ ”крањн≥ Ќац≥ональний банк зд≥йснюЇ розрахунково-касове обслуговуванн¤ ур¤ду,
виконуЇ функц≥њ плат≥жного агента ур¤ду з обслуговуванн¤ державного боргу, Ї
кредитором ур¤ду.
ѕров≥дник монетарноњ пол≥тики. Ќайважлив≥шою функц≥Їю центрального банку Ї
визначенн¤ ≥ реал≥зац≥¤ монетарноњ пол≥тики. ¬загал≥ функц≥њ центрального банку
т≥сно перепл≥таютьс¤, вони взаЇмопов'¤зан≥ ≥ взаЇмообумовлен≥, проте,
безумовно, проведенн¤ монетарноњ пол≥тики Ї в≥нцем д≥¤льност≥ центрального
банку, оск≥льки саме в ц≥й функц≥њ найповн≥ше реал≥зуЇтьс¤ призначенн¤
центрального банку ≥ в т≥й чи ≥нш≥й форм≥ про¤вл¤ютьс¤ ус≥ ≥нш≥ його функц≥њ.
–азом з тим монетарна пол≥тика центрального банку слугуЇ ключовим елементом
вс≥Їњ грошовоњ системи крањни. Ќа н≥й базуЇтьс¤ весь механ≥зм державного
регулюванн¤ грошового обороту, њњ ц≥л≥ та ≥нструменти були детально розгл¤нут≥
в розд≥л≥ 4.5.
¬ ”крањн≥ пров≥дником монетарноњ пол≥тики Ї Ќац≥ональний банк ¤к центральний
банк крањни.
р≥м розгл¤нутих основних функц≥й, центральн≥ банки виконують ще й додатков≥
функц≥њ, ¤к≥ спри¤ють реал≥зац≥њ њх призначенн¤. ¬они зд≥йснюють анал≥з ≥
прогнозуванн¤ економ≥чноњ ситуац≥њ в крањн≥ на макрор≥вн≥, мон≥торинг стану
реального сектора економ≥ки на м≥крор≥вн≥, складають банк≥вську та монетарну
статистику, ≥нформують громадськ≥сть та дають роз'¤сненн¤ щодо монетарноњ
пол≥тики, представл¤ють ≥нтереси держави у взаЇмов≥дносинах з центральними
банками ≥нших держав, з м≥жнародними валютно-ф≥нансовими орган≥зац≥¤ми ≥
банками.
