РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА
ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ.
1.1. ПОХОДЖЕННЯ ГРОШЕЙ. РОЛЬ ДЕРЖАВИ У ТВОРЕННІ ГРОШЕЙ
Гроші - одне з найдавніших явищ у житті суспільства - відіграють важливу роль у
його економічному і соціальному розвитку. Вони завжди привертали до себе пильну
увагу науковців. Уже в працях Платона й Аристотеля є цікаві висловлювання про
гроші. Часто згадується про них і в літописах періоду Київської Русі. Проте
систематичні дослідження грошей і формування їх наукових теорій почалися з
розвитком капіталізму. Вивчення грошей значною мірою визначило формування
економічної теорії як науки.
Класична політекономія Заходу, по суті, виросла з дослідження фундаментальних
проблем грошей, що були поставлені у працях А. Сміта і Д. Рікардо. Наукові
розробки цих учених стали також джерелом теорії грошей К. Маркса, яка займає
важливе місце в марксистській економічній науці. Багато уваги проблемам грошей
приділялося у працях відомих економістів Заходу XIX-XX ст. - Дж. С. Міля, У.
Джевонса, Л. Вальраса, М. Туган-Барановського, А. Маршалла, Дж. Кейнса, П.
Самуельсона, Д. Патінкіна, М. Фрідмана та ін.
Незважаючи на багатовікові дослідження і велику кількість теоретичних концепцій
грошей, людство сьогодні не має однозначної й остаточної відповіді на питання,
що ж таке гроші. Уявлення, які не викликали сумнівів в одних суспільних умовах,
зі зміною останніх вступали в суперечність з реальною дійсністю і відкидалися.
Очевидно, все це можна пояснити тим, що сутність грошей змінюється адекватно
змінам характеру суспільних відносин, в яких вони функціонують. Тому для
пізнання природи грошей необхідно з'ясувати питання про їх походження, про
причини, що зумовлюють виникнення та існування грошей в економічному житті
суспільства.
Поява грошей як результат еволюційного розвитку товарного обміну. Щоб дати
науково достовірне тлумачення сутності грошей, потрібно насамперед дослідити їх
походження. На жаль, світова економічна думка не дала однозначного пояснення
цього процесу.
Починаючи з Аристотеля і до ХVIII ст. у теорії грошей досить поширеною була думка,
що гроші виникли внаслідок угоди між людьми або запроваджені законодавчими
актами держави задля полегшення обміну товарів. Таке трактування походження
грошей дістало назву раціоналістичної концепції.
Проте науковий аналіз походження та природи грошей, зроблений класиками
політичної економії А. Смітом, Д. Рікардо, К. Марксом, довів безпідставність
раціоналістичної концепції. Адже гроші в їх найпростіших проявах виникли на
ранніх ступенях розвитку суспільства, коли ні фактор взаємної домовленості, ні
державна влада просто не могли відігравати істотної ролі у формуванні
економічних відносин, тим більше конституювати таку складну їх форму, як гроші.
Засновники класичної політичної економії дійшли висновку, що виникнення грошей
зумовлене труднощами безпосереднього обміну продуктами праці . На найнижчих
щаблях економічного
розвитку, коли виробники тільки почали одержувати надлишки продуктів своєї
праці і хотіли їх обміняти, зробити це було досить складно: бажання двох
суб'єктів ринку щодо обміну споживними вартостями не збігалися. Наприклад,
власник шкур овець хотів виміняти на них зерно, але власнику зерна потрібна
була сокира. Добре, якщо власник останньої мав потребу в шкурах овець, тоді
обмін міг відбутися. Інакше всі троє нічого не могли придбати і поверталися з
ринку зі своїми товарами.
Поступово учасники обміну впевнювалися в тому, що серед продуктів, котрі
обмінюються на ринку, є такий, попит на який найбільший, тобто він має найвищу
споживну вартість. Цей продукт завжди можна легко обміняти на необхідне в даний
момент благо. Припустимо, що таким продуктом у даній місцевості є сіль. Якщо
вона виявиться в місці обміну, то власник овечих шкур відразу обміняє їх на
сіль, за яку потім виміняє необхідне йому зерно прямо чи опосередковано:
спочатку - сокиру, а за неї - зерно.
У цьому випадку сіль для власника шкур є не просто споживною вартістю, а
засобом обміну, тобто виконує найпростішу функцію грошей. З розвитком і
ускладненням обміну такі продукти стають дедалі бажанішими для учасників
обміну, їх починають приймати всі в обмін на звичайні продукти, а відтак вони
поступово набувають нової споживної вартості - властивості бути загальним
товарним еквівалентом. В окремих місцевостях, де з глибокої давнини відбувався
обмін, поступово виділялися свої товари на роль загального еквівалента. У такій
ролі в різних народів виступали худоба, хутра, сіль, зерно, черепашки, метали
та ін.
Стихійне закріплення за одним із товарів ролі загального еквівалента означало,
власне, появу грошей в їх найпростішому вигляді. Вони вже могли виконувати
висхідні, базові грошові функції - засобу вимірювання вартості та засобу обігу.
Проте на цій примітивній формі розвиток грошей не зупинився.
У міру розвитку товарного виробництва, зростання продуктивності суспільної
праці, ускладнення та розширення територіальних меж обміну ринок неухильно
посилював вимоги до грошового товару. Зокрема посилювалися вимоги щодо
портативності, здатності легко ділитися і відновлювати потрібну форму,
тривалого зберігання фізичних якостей, високої питомої вартості та здатності
тривалий час утримувати її на незмінному рівні та ін. Формування перелічених
вимог привело спочатку до заміни в ролі загального еквівалента звичайних
товарів першої необхідності (худоба, сіль, зерно) товарами-прикрасами (перли,
черепашки, хутра тощо), а потім цих останніх - кусочками металів, спочатку
звичайних (залізо, мідь), а потім - благородних (срібло, золото).
Потреби ринку в забезпеченні ефективного обміну та його вимоги до грошей набули
поступово настільки важливого значення, що відбулося розмежування природної
споживної вартості грошового товару - його здатності задовольняти певну потребу
людини і його специфічної споживної вартості як грошей - здатності задовольняти
потреби ринку в засобах обігу, зберігання вартості тощо. У цій ролі грошовий
товар набув здатності задовольняти будь-яку потребу людини, знеособлену
абстрактну людську потребу як таку. Причому в міру актуалізації другої
споживної вартості грошового товару послаблювався зв'язок останнього з
першочерговими життєвими потребами. Врешті-решт роль грошей взагалі перейшла до
нематеріального носія, що зовсім не має ніяких споживних якостей. Це сталося в
середині XX ст. через демонетизацію золота.
Як видно з викладеного, виникнення та розвиток грошей - тривалий еволюційний
процес, зумовлений стихійним розвитком товарного виробництва та обміну. Таке
трактування походження грошей дістало назву еволюційної концепції. Воно є більш
науково достовірним і створює сприятливу базу для вияснення сутності грошей. З
нього випливає ряд важливих висновків:
* по-перше, гроші за походженням - це товар, але не просто товар, а носій
певних суспільних відносин, формування яких зумовило виділення з широкого ряду
звичайних товарів одного - грошового;
* по-друге, як результат тривалого еволюційного розвитку товарного виробництва
і ринку гроші самі не можуть бути застиглим, раз і назавжди даним явищем, а
повинні постійно розвиватися як по суті, так і за формами існування;
* по-третє, гроші не можуть бути скасовані чи змінені угодою людей або рішенням
держави доти, доки існують адекватні грошам суспільні відносини, так само як і
не можуть бути "введені" там, де таких відносин не існує.
Роль держави у творенні грошей. Визнання еволюційної концепції походження
грошей не знімає зовсім питання про роль раціонального чинника в творенні
грошей, насамперед держави. Завдяки своїй суспільній природі і надзвичайно
важливій економічній та соціальній ролі гроші і держава існують у тісному
взаємозв'язку і взаємовпливі. Тому немає підстав взагалі заперечувати роль
держави в еволюції грошей. Але ця роль не конституююча, а трансформуюча. Іншими
словами, не держава створює гроші як економічне явище, хоча вона може визначати
та змінювати зовнішні атрибути грошей, тобто впливати на форму грошей з метою
кращого пристосування їх до ефективного виконання суспільної ролі.
Наприклад, держава надала металевим грошам форму монети, завдяки державі стала
можливою заміна золотих грошей неповноцінними кредитними грошима, держава
визначає номінал, форму, порядок емісії грошових знаків тощо. Але всі ці дії
держави щодо грошей не зачіпають їх сутності, не визначають і не заперечують
її, тобто мають чітко визначені межі. Якщо ж держава у своїх трансформуючих
діях виходить за ці межі, наприклад емітує такі гроші, які втрачають довіру до
себе з боку суспільства, а отже - перестають бути грошима по суті, то сама
економічна дійсність починає "шукати" чи створювати більш надійні
гррші, зокрема вдається до послуг іноземної валюти чи кредитних зобов'язань
(векселів) надійних комерційних структур. За таких умов держава змушена буде
обмежити свій вплив на гроші вказаними межами, замінити "неякісні"
гроші якісними, провівши грошову реформу, і надалі рахуватиметься з об'єктивною
природою грошей у своїх трансформуючих діях.
Характерно, що роль держави у формуванні грошей поступово посилювалася в міру
розвитку самих грошей, підвищення їх ролі і посилення вимог до них з боку
ринку. На перших порах, коли сам ринок стихійно висував на роль грошей один з
найбільш ходових товарів зовнішнє втручання в цей процес було мінімальним.
Із закріпленням ролі грошей за дорогоцінними металами втруча ня держави у
створення грошей помітно посилилось. Вона взяла на себе зобов'язання надавати
грошам точно визначену форму (монета), установила контроль за виробництвом
грошей (чеканка монет, фіксація проби металу, контроль вмісту дорогоцінного
металу в монетах), організувала боротьбу із фальшуванням монет тощо.
Ще більшою стала роль держави у функціонуванні грошей після демонетизації
золота. Вона визначає не тільки форму грошей, а й їх вартість, регулюючи
насамперед масу грошей в обороті. Завдяки зусиллям держави, передусім її
центрального банку, звичайні клаптики паперу чи прості записи в бухгалтерських
книгах банків набули здатності виконувати функції і роль грошей.
Проте це не означає, що держава стала творцем неповноцінних грошей, що її роль
у цьому процесі визначальна, а самі сучасні гроші - виключно продукт, створений
державою. Гроші і сьогодні є продуктом ринку. По-перше, якраз ринок спричиняє
об'єктивну потребу в грошах, з чим держава не може не рахуватися. По-друге,
ринок висуває жорсткі вимоги до носія грошових функцій, і держава повинна
створити такого носія, який здатний найповніше задовольняти ці вимоги.
По-третє, кількість грошей в обороті визначається певними об'єктивними закономірностями,
які держава мусить враховувати у своїх регулятивних діях щодо грошей. Тому і
сьогодні гроші не декретуються державою, а породжуються самою ринковою
економікою.
