1.4. ¬ј–“≤—“№ √–ќЎ≈…
” теор≥њ грошей чи не найскладн≥шою Ї проблема њх вартост≥. ¬ ≥стор≥њ св≥товоњ
економ≥чноњ думки не одна спроба визначних мислител≥в дати наукове по¤сненн¤
природи грошей розбивалас¤ ¤краз об цю проблему. «окрема, не змогла дати
переконливого по¤сненн¤ вартост≥ грошей "державна теор≥¤ грошей",
представники ¤коњ звод¤ть природу грошей до "продукту правопор¤дку",
до "хартального плат≥жного засобу", варт≥сть ¤кого встановлюЇтьс¤
державою незалежно в≥д њх внутр≥шньоњ субстанц≥ональноњ вартост≥.
јпогею у своЇму розвитку ц¤ теор≥¤ дос¤гла на початку XX ст. (у прац¤х √.
наппа, ‘. Ѕенд≥ксена, . ≈льстера та ≥н.), коли неповноц≥нн≥ грош≥ набули
значного поширенн¤, проте не втратили пр¤мого чи опосередкованого зв'¤зку ≥з
золотом, оск≥льки ще не в≥дбулас¤ демонетизац≥¤ золота. ” цих специф≥чних
умовах втручанн¤ держави в грошову сферу було очевидним, а варт≥сть грошей
залишалас¤ в≥дносно стаб≥льною, що й надавало правдопод≥бност≥ концепц≥њ
державотворчого походженн¤ вартост≥ грошей. ѕ≥сл¤ демонетизац≥њ золота, коли
≥нфл¤ц≥йне знец≥ненн¤ неповноц≥нних грошей набуло загрозливого характеру ≥ не
п≥ддавалос¤ пр¤мому державному регулюванню, стала очевидною помилков≥сть ц≥Їњ
концепц≥њ.
ѕод≥бного метаморфозу зазнала ≥ марксистська теор≥¤ грошей, ¤ка абсолютизувала
њх товарну природу ("грош≥ по своњй природ≥ - це завжди золото ≥
ср≥бло" - писав . ћаркс), а варт≥сть грошей по¤снювала з позиц≥й трудовоњ
теор≥њ вартост≥, тобто визначала субстанц≥ональною варт≥стю того товару, що
функц≥онував ¤к грош≥. ѕроте п≥сл¤ демонетизац≥њ золота, коли були перекрит≥
вс≥ канали впливу вартост≥ золота на товарн≥ ц≥ни, стала очевидною
безп≥дставн≥сть концепц≥њ трудового походженн¤ вартост≥ грошей. ѕредставники
марксистськоњ теор≥њ так ≥ не змогли подолати суперечност≥ м≥ж њх теор≥Їю
трудовоњ вартост≥ ≥ нематер≥альною формою грошей, ¤ке виникло в реальн≥й
д≥йсност≥ п≥сл¤ демонетизац≥њ золота. ÷е призвело до ≥стотного послабленн¤
позиц≥й марксистськоњ економ≥чноњ теор≥њ взагал≥.
—учасна св≥това економ≥чна думка розр≥зн¤Ї два аспекти в питанн≥ про варт≥сть
грошей: варт≥сть грошей ¤к грошей ≥ варт≥сть грошей ¤к кап≥талу.
√рош≥ ¤к кап≥тал набувають свою варт≥сть на грошовому ринку п≥д впливом попиту
≥ пропозиц≥њ, ≥ виступаЇ вона у форм≥ процента. ћехан≥зм формуванн¤ вартост≥
грошей ¤к нос≥¤ кап≥талу буде розгл¤нуто в розд≥л≥ 3.
¬арт≥сть грошей ¤к грошей формуЇтьс¤ безпосередньо у сфер≥ њх об≥гу, де грош≥
обм≥нюютьс¤ на реальн≥ блага, а варт≥сть њх набуваЇ форми куп≥вельноњ
спроможност≥. ѕроте механ≥зм формуванн¤ ц≥Їњ вартост≥ грошей ≥стотно
розр≥зн¤Їтьс¤ при функц≥онуванн≥ повноц≥нних ≥ неповноц≥нних грошей.
як показано в розд≥л≥ 1.2, м≥нова варт≥сть повноц≥нних грошей, з ¤кою вони
беруть участь в об≥гу, п≥д впливом ц≥лого р¤ду об'Їктивних чинник≥в набуваЇ
в≥дносноњ самост≥йност≥ ≥ певний час може в≥дхил¤тис¤ в≥д реальноњ њх вартост≥.
ѕри цьому м≥нова варт≥сть Ї б≥льш ≥нертною пор≥вн¤но з реальною. “ому ц≥ни на
товарних ринках ≥ куп≥вельна спроможн≥сть таких грошей певний час залишалис¤
незм≥нними п≥сл¤ зм≥ни вартост≥ золота ¤к товару, що мало позитивний вплив на
розвиток ринкових в≥дносин.
–азом з тим м≥нова варт≥сть золотих грошей, що перебували в об≥гу, не могла
повн≥стю в≥д≥рватис¤ в≥д реальноњ вартост≥ золота ¤к товару. ÷ьому заважала д≥¤
закону вартост≥ у сфер≥ виробництва й обм≥ну золота. якщо м≥нова варт≥сть
(куп≥вельна спроможн≥сть) монети знижувалас¤ пор≥вн¤но з реальною, то
зменшувалась рентабельн≥сть виробництва золота, п≥дприЇмства з г≥ршими умовами
видобутку закривалис¤, ≥ реальна варт≥сть золота знижувалас¤ до р≥вн¤ м≥новоњ.
якщо ж реальна варт≥сть повноц≥нних грошей зменшувалас¤ пор≥вн¤но з м≥новою, то
в к≥нцевому п≥дсумку п≥дривалас¤ дов≥ра до таких грошей та њх ем≥тента,
наставав розлад грошового об≥гу ≥ системи ц≥н. ƒержава змушена була або
перекарбовувати монету, щоб п≥двищити њњ реальну варт≥сть до м≥новоњ, або
взагал≥ в≥дмовитис¤ в≥д золотомонетного об≥гу.
ћожлив≥сть роздвоЇнн¤ вартост≥ повноц≥нних грошей здавна була пом≥чена людьми ≥
широко використовувалас¤ у власних ≥нтересах тими, хто карбував монети. Ќа ц≥й
можливост≥ базувалос¤ звичайне фальшуванн¤ монет, њх обр≥зуванн¤ приватними
особами, в≥доме ще ≥з стародавн≥х час≥в. ѕроте й держави нер≥дко
використовували таку можлив≥сть дл¤ пог≥ршенн¤ ¤кост≥ грошей з метою пол≥пшенн¤
становища своЇњ казни чи в ≥нтересах певних соц≥альних груп. якраз заради цього
вс≥ держави з перших крок≥в свого ≥снуванн¤ домагалис¤ повноњ монопол≥зац≥њ
карбуванн¤ монет.
як же формуЇтьс¤ варт≥сть неповноц≥нних грошей; що не мають внутр≥шньоњ
субстанц≥ональноњ вартост≥? њњ формуванн¤ ≥ функц≥онуванн¤ в≥дбуваЇтьс¤ п≥д
впливом тих самих фактор≥в, ¤к≥ в умовах золотомонетного стандарту спричинювали
в≥дхиленн¤ ном≥нальноњ вартост≥ золотих грошей в≥д реальноњ. ” м≥ру зам≥щенн¤ в
об≥гу золота його знаками цей розрив посилювавс¤ ≥ нав≥ть розм≥нн≥ на золото
грош≥ все б≥льше виступали в њх ном≥нальн≥й, а не реальн≥й вартост≥. «
припиненн¤м розм≥ну банкнот на золото грош≥ залишилис¤ в об≥гу т≥льки у своњй
ном≥нальн≥й вартост≥. ѕо сут≥, вона стала ≥ррац≥ональною величиною, ¤ка
визначаЇтьс¤ не вт≥леною в грошовому товар≥ сусп≥льною працею, а тим
середовищем, у ¤кому грош≥ функц≥онують.
ћаса грошових знак≥в, що вступаЇ у сферу обм≥ну в кожному наступному цикл≥
в≥дтворенн¤, - величина не випадкова. ¬она зумовлена насамперед сукупною
м≥новою варт≥стю товар≥в, ¤к≥ реал≥зован≥ в попередньому цикл≥ ≥ вийшли у сферу
споживанн¤. √рошов≥ знаки, залишаючись в об≥гу, продовжують представл¤ти цю
сукупну товарну варт≥сть, будучи њњ в≥дбитком. ÷е ви¤вл¤Їтьс¤ в тому, що кожний
власник грошей, вступаючи з ними в черговий цикл обм≥ну, розгл¤даЇ њх ¤к
конкретну реальну варт≥сть ≥ готовий платити за потр≥бний товар не будь-¤ку њх
суму, а лише ту, ¤ка забезпечить йому привласненн¤ екв≥валентноњ вартост≥.
якщо в черговому цикл≥ обм≥ну товар≥в ви¤витьс¤ менше, н≥ж було в попередньому,
або в об≥гу перебуватиме зайва маса грошових знак≥в при т≥й сам≥й мас≥ товар≥в,
то м≥ж грошовою ≥ товарною масами складетьс¤ нове сп≥вв≥дношенн¤, в ¤кому попит
перевищуватиме пропозиц≥ю. ѕокупц≥ будуть готов≥ платити, а продавц≥
вимагатимуть б≥льшу суму грошей, н≥ж у попередньому цикл≥. √рошова маса
знец≥нитьс¤ пор≥вн¤но з товарною, ≥ ц≥ни на товари зростатимуть. —кладетьс¤
новий, знижений р≥вень м≥новоњ вартост≥ грошей, з ¤кою вони перейдуть у
наступний цикл в≥дтворенн¤.
якщо в цьому цикл≥ в обм≥н над≥йде б≥льша маса товар≥в або частина грошей
¤кимось чином буде вилучена з об≥гу, то товарна пропозиц≥¤ перевищить попит, не
вс≥ товари можуть бути реал≥зован≥ ≥ продавц≥ змушен≥ будуть знижувати ц≥ни. ”
грошей сформуЇтьс¤ нова (п≥двищена) м≥нова варт≥сть, з ¤кою вони вв≥йдуть у
наступний цикл обм≥ну.
ќбумовлен≥сть вартост≥ неповноц≥нних грошей в≥дтворюваль-ним процесом в≥д≥граЇ
вир≥шальну роль у наданн≥ грошам кредитного статусу, у перетворенн≥ њх у
реальн≥ боргов≥ зобов'¤занн¤ певних економ≥чних суб'Їкт≥в (ур¤ду, центрального
банку, ≥нших банк≥в та комерц≥йних структур).
р≥м того, будучи борговими зобов'¤занн¤ми, грош≥ спираютьс¤ на економ≥чну
могутн≥сть та авторитет тих суб'Їкт≥в, ¤к≥ њх ем≥тували. ƒов≥ра до них
учасник≥в ринку ¤к до реальних ц≥нностей формуЇтьс¤ залежно в≥д динам≥ки ц≥Їњ
могутност≥ та р≥вн¤ авторитету.
“ак, дов≥ра до банкнот ≥ розм≥нноњ монети, ¤к≥ ем≥туютьс¤ центральним банком,
базуЇтьс¤ на економ≥чному потенц≥ал≥ вс≥Їњ крањни ≥ Ї значно вищою, н≥ж дов≥ра
до депозитних грошей, що спираютьс¤ на потенц≥ал окремих комерц≥йних банк≥в. Ќе
випадково в умовах хрон≥чноњ економ≥чноњ ≥ ф≥нансовоњ кризи, ¤ку переживала
”крањна в 1991-2000 pp., питома вага гот≥вки пост≥йно зростала ≥ дос¤гала 50%,
а ц≥ни на товари при реал≥зац≥њ за гот≥вку нер≥дко були нижчими, н≥ж при
реал≥зац≥њ по безгот≥вков≥й оплат≥. ≤ жодн≥ адм≥н≥стративн≥ заходи з боку ур¤ду
та ЌЅ” не могли переломити цю тенденц≥ю.
р≥м розширенн¤ сусп≥льного виробництва та зростанн¤ економ≥чного потенц≥алу
ем≥тент≥в, дов≥ра до кредитних грошей п≥дтримуЇтьс¤ ще низкою додаткових
чинник≥в:
* проведенн¤м державою такоњ економ≥чноњ та монетарноњ пол≥тики, ¤ка б
виключала по¤ву у суб'Їкт≥в ринку ≥нфл¤ц≥йних оч≥кувань ≥ зниженн¤ дов≥ри до
таких грошей у майбутньому;
* наданн¤м державою гот≥вковим неповноц≥нним грошам статусу законних плат≥жних
засоб≥в, унасл≥док чого кредитор не може в≥дмовитис¤ приймати платеж≥ в цих
грошах;
* створенн¤м системи страхуванн¤ банк≥вських депозит≥в та системи нагл¤ду за
банк≥вською д≥¤льн≥стю з метою п≥двищенн¤ дов≥ри до банк≥в та до депозит≥в ¤к
банк≥вських грошей;
* створенн¤м системи гарант≥й по вексел¤х ≥ чеках.
«абезпеченн¤ дов≥ри до неповноц≥нних грошей обумовлюЇ специф≥чну форму њх
вартост≥ - куп≥вельну спроможн≥сть. якщо вс≥ суб'Їкти ринк≥в, зокрема продавц≥
товар≥в, дов≥р¤ють таким грошам, то власники њх зможуть за певну грошову суму
придбати певну масу товар≥в, послуг, ц≥нних папер≥в, валюти тощо.
ћаса товар≥в, ¤к≥ можна купити за одиницю грошей, визначаЇтьс¤ р≥внем њх ц≥н:
чим ц≥ни вищ≥, тим менше товар≥в можна купити на грошову одиницю, ≥ навпаки.
ќтже, м≥ж варт≥стю (куп≥вельною спроможн≥стю) кредитних грошей та р≥внем ц≥н на
товари ≥снуЇ обернена залежн≥сть. “ому зм≥ну вартост≥ грошей за певний пер≥од
можна визначити за формулою:
мал. 2
де ≤вг - зм≥на вартост≥ грошей;
≤с - ≥ндекс середнього р≥вн¤ ц≥н за певний пер≥од.
«м≥на вартост≥ грошей (≤вг) - надзвичайно важливий економ≥чний показник, що
в≥дчутно впливаЇ на вс≥ сфери житт¤ сусп≥льства. –≥вень вартост≥ грошей, ¤к ≥
т≥ економ≥чн≥ процеси, що його визначають, не може залишатис¤ незм≥нним.
«ниженн¤ вартост≥ грошей називаЇтьс¤ ≥нфл¤ц≥Їю, а зб≥льшенн¤ - дефл¤ц≥Їю.
ƒетальн≥ше ц≥ ¤вища будуть розгл¤нут≥ в розд≥л≥ 5.
