9.3. ≈ ќЌќћ≤„Ќ≤ ћ≈∆≤ –≈ƒ»“”. ¬«ј™ћќ«¬'я«ќ –≈ƒ»“” ≤ √–ќЎ≈…
ѕитанн¤ про меж≥ кредиту Ї в≥дносно новим у теоретичних досл≥дженн¤х кредиту,
мало вивченим ≥ досить сп≥рним. ќдн≥ автори взагал≥ не говор¤ть про меж≥
кредиту, а розгл¤дають лише законом≥рност≥ його руху ≥ принципи кредитуванн¤.
≤нш≥ не просто погоджуютьс¤ з на¤вн≥стю об'Їктивних меж розвитку кредиту, а й
нал≥чують њх таку велику к≥льк≥сть, ¤ка ≥стотно ускладнюЇ розум≥нн¤ економ≥чноњ
сутност≥ цього ¤вища ≥ його практичного значенн¤. Ќер≥дко говор¤ть про
економ≥чн≥, часов≥, просторов≥, зовн≥шн≥ ≥ внутр≥шн≥, макро- та
м≥кроеконом≥чн≥, ¤к≥сн≥ ≥ к≥льк≥сн≥, перерозпод≥льн≥, ем≥с≥йн≥ та ≥нш≥ меж≥
кредиту. “акий р≥зноб≥й думок з цього приводу можна по¤снити низьким р≥внем
досл≥дженн¤ самоњ сутност≥ кредиту та недостатн≥м усв≥домленн¤м об'Їктивного
характеру його руху та рол≥ у в≥дтворювальному процес≥.
Ќасамперед сл≥д ч≥тко визначити саме пон¤тт¤ меж: кредиту. ѕ≥д н≥ш ми розум≥Їмо
такий р≥вень розвитку кредитних в≥дносин в народному господарств≥, за ¤кого
попит ≥ пропозиц≥¤ на кредит балансуютьс¤ при збереженн≥ стаб≥льноњ, пом≥рноњ,
доступноњ дл¤ переважноњ б≥льшост≥ нормально працюючих позичальник≥в,
процентноњ ставки. ≤ншими словами, реальний попит на позичков≥ кошти, ¤кий
пред'¤вл¤ють економ≥чн≥ суб'Їкти - учасники в≥дтворювального процесу при
нормальн≥й ставц≥ банк≥вського процента, Ї к≥льк≥сним виразом меж≥ нарощуванн¤
пропозиц≥њ позичок з боку кредитор≥в, передус≥м банк≥в. «а такого п≥дходу
динам≥ка банк≥вського процента стаЇ основним показником дотриманн¤ чи порушенн¤
меж кредиту. якщо р≥вень банк≥вського процента швидко зростаЇ чи надм≥рно
високий, це св≥дчить про недостатню пропозиц≥ю кредиту, недостатнЇ задоволенн¤
реальних потреб економ≥чних суб'Їкт≥в у позичкових коштах, про недокредитуванн¤
економ≥ки, а отже - про порушенн¤ меж кредиту з боку њх
"незаповненн¤". ≤ навпаки, ¤кщо р≥вень банк≥вського процента надто
низький, чи швидко ≥ тривалий час знижуЇтьс¤, це св≥дчить про надм≥рну
пропозиц≥ю кредиту, випереджаюче зростанн¤ њњ пор≥вн¤но з реальним попитом, про
перекредитуванн¤ економ≥ки, тобто про порушенн¤ меж кредиту в б≥к њх
"переповненн¤".
ѕов'¤зуванн¤ меж кредиту з ринковим механ≥змом його руху, зокрема з обс¤гом
реального попиту на кредит, надаЇ цьому ¤вищу б≥льшоњ об'Їктивност≥ в
теоретичному план≥ ≥ б≥льшоњ значущост≥ - у практичному. ¬и¤вл¤Їтьс¤, що
розм≥ри меж кредиту визначаютьс¤ повед≥нкою суб'Їкт≥в грошового ринку, а не
суб'Їктивними оц≥нками анал≥тик≥в чи державних орган≥в. яким би заниженим чи
недостатн≥м не видававс¤ њм фактичний р≥вень кредитуванн¤ економ≥ки, розширювати
його недоц≥льно, ¤кщо не зростаЇ реальний попит на позички. —проби в цих умовах
п≥двищити р≥вень кредитуванн¤ економ≥ки п≥д тиском суб'Їктивних оц≥нок та вимог
неминуче призведуть до по¤ви в оборот≥ зайвих плат≥жних засоб≥в, що негативно
вплине на економ≥чну ситуац≥ю на окремих п≥дприЇмствах та в економ≥ц≥ в ц≥лому.
Ѕ≥льше того, регулюванн¤ ставки банк≥вського процента, ¤кий Ї важливим
≥нструментом грошово-кредитноњ пол≥тики центрального банку, стаЇ ключовим
важелем формуванн¤ економ≥чноњ меж≥ кредиту та забезпеченн¤ њњ дотриманн¤ з
боку банк≥вськоњ системи. якщо центральний банк проводить пол≥тику зниженн¤
процента (здешевленн¤ кредиту), то попит на позички зростатиме, а межа кредиту
- розширюватиметьс¤. ≤ навпаки, ¤кщо проводитиметьс¤ пол≥тика подорожчанн¤
кредиту, то попит на позички буде зменшуватис¤, а межа кредиту - звужуватис¤.
” такому розум≥нн≥ меж≥ кредиту набувають суто економ≥чного зм≥сту, оск≥льки
вони формуютьс¤ п≥д впливом економ≥чних ≥нтерес≥в (попиту) юридичних ≥ ф≥зичних
ос≥б - суб'Їкт≥в грошового ринку. √оворити ще про ¤к≥сь нееконом≥чн≥ аспекти
ц≥Їњ проблеми - часов≥ чи просторов≥, на наш погл¤д, немаЇ достатн≥х п≥дстав.
–азом з тим сама економ≥чна межа може розгл¤датис¤ в к≥лькох аспектах:
- залежно в≥д певного р≥вн¤ економ≥чноњ системи - ¤к м≥к-роеконом≥чна ≥
макроеконом≥чна меж≥ кредиту;
- залежно в≥д призначенн¤ можна говорити про к≥льк≥сну ≥ ¤к≥сну меж≥ кредиту.
ћ≥кроеконом≥чн≥ меж≥ кредиту визначають обс¤ги попиту на кредит окремих
позичальник≥в - юридичних чи ф≥зичних ос≥б. ¬они формуютьс¤ п≥д впливом к≥лькох
економ≥чних чинник≥в:
* динам≥ки ринковоњ ставки позичкового процента;
* характеру коливанн¤ потреби позичальника в основному й оборотному кап≥тал≥;
* стану забезпеченост≥ позичальника власним кап≥талом та ефективност≥ його
використанн¤;
* ефективност≥ та окупност≥ проект≥в, на реал≥зац≥ю ¤ких позичаютьс¤ кошти.
ѕерший ≥з цих чинник≥в - динам≥ка процентноњ ставки - сп≥льний дл¤ вс≥х
м≥кроеконом≥чних суб'Їкт≥в кредитного ринку, однаково впливаЇ на попит на
позички кожного з них. –ешта чинник≥в у кожного позичальника може ≥стотно
р≥знитис¤ ¤к за њх набором, так ≥ за потужн≥стю д≥њ. «окрема, в одних
п≥дприЇмств у даний момент попит на позички може спричинюватис¤ сезонним
зростанн¤м виробничих затрат (с≥льське господарство) чи сезонним накопиченн¤м
товарних запас≥в (оптова торг≥вл¤), а в ≥нших - у цей час сезонних запас≥в чи
затрат немаЇ, зате реал≥зуютьс¤ велик≥ ≥нвестиц≥йн≥ проекти, дл¤ ф≥нансуванн¤
¤ких вони потребують довгострокових позичок.
–озширенн¤ м≥кроеконом≥чних меж кредиту, ¤к реального попиту на позички
незалежно в≥д чинник≥в, що його зумовили, повинно супроводжуватис¤ в≥дпов≥дним
нарощуванн¤м пропозиц≥њ позичок. “аке нарощуванн¤ забезпечуЇтьс¤ насамперед
зб≥льшенн¤м банк≥вського кредитуванн¤, а також розширенн¤м м≥жгосподарського
кредитуванн¤, що оформл¤Їтьс¤ комерц≥йними вексел¤ми. якщо ж з ¤кихось причин
не в≥дбудетьс¤ розширенн¤ банк≥вського та комерц≥йного кредитуванн¤
п≥дприЇмства, то позичальники не зможуть нормально виконувати своњ виробнич≥
плани: у них не буде достатн≥х кошт≥в, щоб забезпечити виробництво
матер≥альними ресурсами, оплатити робочу силу та погасити боргов≥ зобов'¤занн¤
тощо. Ќеминуче упов≥льнитьс¤ оборот кап≥талу, зниз¤тьс¤ темпи в≥дтворенн¤. ¬
одних п≥дприЇмств сформуютьс¤ значн≥ суми простроченоњ кредиторськоњ
заборгованост≥, а в ≥нших - деб≥торськоњ заборгованост≥. ≈коном≥ку крањни
вражаЇ так звана плат≥жна криза. ѕро це переконливо св≥дчить украњнська
д≥йсн≥сть 1995-2000 pp. ѕ≥сл¤ того ¤к Ќац≥ональний банк ”крањни заради
стаб≥л≥зац≥њ гривн≥ став обмежувати кредитну д≥¤льн≥сть комерц≥йних банк≥в
(високою ставкою обл≥кового процента, високою нормою обов'¤зкового резервуванн¤
тощо), почали пом≥тно зростати неплатеж≥ у вигл¤д≥ простроченоњ кредиторськоњ ≥
деб≥торськоњ заборгованост≥. Ќа початку 2000 р. загальний обс¤г кредиторськоњ
заборгованост≥ перевищив 250,0 млрд грн., а деб≥торськоњ - 180,0 млрд грн.,
перевищивши р≥чний обс¤г ¬¬ѕ у 5 та в 4 рази в≥дпов≥дно.
ѕроте м≥кроеконом≥чн≥ меж≥ кредиту можуть порушуватис¤ ≥ з ≥ншого боку - коли
обс¤г позичок (банк≥вських та комерц≥йних) перевищуЇ реальний,.попит на кредит
у позичальник≥в. “аке порушенн¤ цих меж кредиту може спричинюватис¤:
* надто л≥беральними умовами банк≥вського кредитуванн¤, коли банки надають
позички на перше проханн¤, не дотримуючись належним чином принцип≥в
кредитуванн¤;
* дов≥льним залученн¤м економ≥чними суб'Їктами в оборот додаткових кошт≥в через
механ≥зми внутр≥шньогосподарського кредитуванн¤: через використанн¤
незабезпечених вексел≥в (ф≥нансових, товариських), залученн¤ в оборот простроченоњ
кредиторськоњ заборгованост≥;
* несвоЇчасними розрахунками за некомерц≥йними платежами: у бюджет, у
позабюджетн≥ фонди, по зароб≥тн≥й плат≥ тощо;
* надм≥рним залученн¤м кошт≥в на грошовому ринку за допомогою ≥нших
≥нструмент≥в (випуск обл≥гац≥й, випуск банк≥вських вексел≥в тощо).
ѕеревищенн¤ в масовому пор¤дку м≥кроеконом≥чних меж кредиту (перекредитуванн¤)
призводить до не менш загрозливих насл≥дк≥в, н≥ж недокредитуванн¤. «а рахунок
надм≥рного залученн¤ позичкових кошт≥в п≥дприЇмства будуть створювати п≥двищен≥
запаси, покривати нерац≥ональн≥ затрати, збитки, провокувати неефективн≥
≥нвестиц≥њ тощо. –езультатом цього неминуче стане упов≥льненн¤ процесу
в≥дтворенн¤, зниженн¤ ефективност≥ виробництва, що гальмуватиме розвиток
економ≥ки.
≤ншими словами, лише при оптимальному дотриманн≥ м≥кроеконом≥чних меж кредиту,
коли виключаЇтьс¤ ¤к недокредитуванн¤, так ≥ перекредитуванн¤ позичальник≥в,
вплив кредиту на економ≥ку буде найефективн≥шим.
—в≥това практика кредитного регулюванн¤ виробила ≥нструменти, за допомогою ¤ких
можливо забезпечити дотриманн¤ м≥кроеконом≥чних меж кредиту. ÷е, по-перше,
загальновизнан≥ принципи кредитуванн¤, ¤к≥ були розгл¤нут≥ у п≥дрозд≥л≥ 8.3, та
оц≥нка кредитоспроможност≥ позичальника. ѕо-друге, це регулюванн¤ ставки банк≥вського
процента з тим, щоб забезпечити доступ до позичкового фонду вс≥м
кредитоспроможним позичальникам. ѕо-третЇ, це механ≥зм регулюванн¤ банк≥вськоњ
л≥кв≥дност≥ (реф≥нансуванн¤ комерц≥йних банк≥в центральним банком, ринок
м≥жбанк≥вського кредиту, зм≥на норм обов'¤зкового резервуванн¤). ѕо-четверте,
це механ≥зм вексельного об≥гу, ¤кий спри¤Ї розвитку комерц≥йного кредиту. «а
допомогою цих ≥нструмент≥в банк≥вська система може оперативно зб≥льшити чи
зменшити кредитуванн¤ економ≥чних суб'Їкт≥в до њх кредитних м≥кромеж.
ћ≥кроеконом≥чна межа кредиту потенц≥йно ≥снуЇ у кожного економ≥чного суб'Їкта,
проте реально вона ви¤вл¤Їтьс¤ т≥льки тод≥, коли в≥н звертаЇтьс¤ на грошовий
ринок за позичкою. “ому ск≥льки Ї в даний момент позичальник≥в, ст≥льки ≥снуЇ
≥ндив≥дуальних м≥кромеж кредиту. ¬сю сукупн≥сть њх можна розгл¤дати ¤к одну
макроеконом≥чну межу кредиту, ¤ка визначаЇ об'Їктивний обс¤г кредитних вкладень
у народне господарство в ц≥лому. ѕроте макроеконом≥чна межа кредиту Ї не
простою механ≥чною сумою багатьох м≥кромеж, а маЇ в≥дносну самодостатн≥сть ≥
формуЇтьс¤ п≥д впливом додаткових загальноеконом≥чних чинник≥в, таких ¤к:
- обс¤ги ≥ темпи зростанн¤ ¬¬ѕ;
- структура ≥ р≥вень розвитку ф≥нансовоњ системи ≥ стан державних ф≥нанс≥в;
- ц≥л≥ ≥ методи державноњ грошово-кредитноњ пол≥тики;
- розвиток ринкових в≥дносин тощо.
ќбс¤ги ≥ темпи зростанн¤ ¬¬ѕ пр¤мо пропорц≥йно впливають на макроеконом≥чну
межу кредиту, оск≥льки в≥дпов≥дно до цього зростанн¤ зб≥льшуютьс¤ запаси ≥
затрати, ≥нвестиц≥њ, ≥нш≥ потреби в кап≥тал≥. ƒл¤ задоволенн¤ цих потреб
необх≥дн≥ додатков≥ позичков≥ кошти. ѕроте ц¤ залежн≥сть може бути ≥стотно
деформована д≥Їю ≥нших чинник≥в. “ак, ¤кщо в структур≥ ф≥нансовоњ системи
важливе м≥сце займаЇ власний кап≥тал п≥дприЇмств ≥ його роль зростаЇ, а стан
державних ф≥нанс≥в даЇ змогу скорочувати р≥вень оподаткуванн¤ п≥дприЇмств, то
додаткова потреба в кап≥тал≥ може бути задоволена за рахунок використанн¤
власних кошт≥в, без залученн¤ позичкового кап≥талу ≥ макромежа кредиту не
розширитьс¤ чи розширитьс¤ меншою м≥рою, н≥ж зросте ¬¬ѕ. ≤ навпаки, ¤кщо в
базовому пер≥од≥ (до зростанн¤ ¬¬ѕ) економ≥ка була недокредитована, то в новому
пер≥од≥ макромежа кредиту зросте не т≥льки в м≥ру зростанн¤ обс¤гу ¬¬ѕ, а й на
обс¤г "невикористаноњ" меж≥ кредиту в попередньому пер≥од≥. ѕро
можлив≥сть ≥стотних розходжень у динам≥ц≥ ¬¬ѕ та кредитних вкладень св≥дчить
досв≥д ”крањни 1995-1999 pp. (табл. 9.1).
як видно з даних таблиц≥, динам≥ка кредитних вкладень комерц≥йних банк≥в мала
протилежну спр¤мован≥сть пор≥вн¤но з динам≥кою ¬¬ѕ у пор≥вн¤нних ц≥нах та
≥стотно в≥дхил¤лась в≥д динам≥ки ¬¬ѕ у фактичних ц≥нах.
ќсобливу роль у формуванн≥ макромеж≥ кредиту ¤к об'Їктивноњ потреби в ньому
в≥д≥граЇ грошово-кредитна пол≥тика. ѕередус≥м
мал. 62
вона активно впливаЇ на динам≥ку процентноњ ставки, п≥д тиском ¤коњ, ¤к
зазначалос¤ на початку цього розд≥лу, перебуваЇ реальний попит на кредит.
ѕо-друге, грошово-кредитна пол≥тика центрального банку визначаЇ динам≥ку маси
грошей в оборот≥, на баз≥ ¤коњ формуютьс¤ кредитн≥ ресурси банк≥вськоњ системи,
њњ здатн≥сть задовольнити зростаючий попит на позичковий кап≥тал.
Ќормальне задоволенн¤ цього попиту спри¤Ї економ≥чному зростанню, а отже -
розширенню об'Їктивноњ макроеконом≥чноњ меж≥ кредиту в подальших
в≥дтворювальних циклах.
” зв'¤зку з цим постаЇ питанн¤ про роль моб≥л≥зованих банками ресурс≥в ¤к
макроеконом≥чноњ меж≥ кредиту. ƒе¤к≥ досл≥дники вважають, що ¤краз обс¤ги цих
ресурс≥в, а не реальн≥ потреби економ≥чних суб'Їкт≥в у позичкових коштах,
можуть визначати макромежу кредиту, оск≥льки не можна видати в кредит кошт≥в
б≥льше, н≥ж Ї в на¤вност≥. ѕроте в даному раз≥, коли мова йде про
макроеконом≥чну межу ≥ про банк≥вську систему в ц≥лому, цей досить лог≥чний аргумент
Ї недостатн≥м.
ѕо-перше, в оборот≥ може бути зайва маса грошей, спроможна спричинити надм≥рний
запас кредитних ресурс≥в у банках ≥ поза банками. якщо весь цей запас вважати
об'Їктивною межею кредиту ≥ спр¤мувати в нов≥ позички, це неминуче спровокуЇ
знец≥ненн¤ грошей, ≥нфл¤ц≥ю.
ѕо-друге, банк≥вська система виконуЇ ем≥с≥йну функц≥ю ≥ потенц≥йно спроможна в
будь-¤кий час зб≥льшити масу грошей в оборот≥ та приростити запас кредитних
ресурс≥в банк≥в. ≤ ¤кщо вона не буде ор≥Їнтуватис¤ в ц≥й функц≥њ на ¤кусь
зовн≥шню межу чи критер≥й, то неминуче перекредитуЇ економ≥ку з ус≥ма
негативними насл≥дками, про ¤к≥ йшлос¤ вище. “акою межею може бути лише
реальний попит економ≥чних суб'Їкт≥в на позичков≥ кошти.
ѕо-третЇ, кредитн≥ ресурси ≥снують не т≥льки в грошов≥й форм≥, а й у
натуральн≥й, забезпечують комерц≥йне кредитуванн¤. ¬они перебувають поза
банками ≥ не включаютьс¤ в њх ресурси, що теж робить неприйн¤тним
"ресурсний" п≥дх≥д до визначенн¤ макроеконом≥чноњ меж≥ кредиту.
ѕо-четверте, своњ в≥льн≥ резерви (кредитн≥ ресурси) банки не завжди можуть
над≥йно ≥ виг≥дно розм≥стити в позички через низьку кредитоспроможн≥сть
позичальник≥в, низький р≥вень позичкового процента тощо ≥ змушен≥ розм≥щувати
њх в некредитн≥ активи чи нав≥ть на м≥жнародних ринках. ÷е Ї п≥дтвердженн¤м
того, що реальн≥ потреби в кредит≥ Ї меншими в≥д кредитних ресурс≥в банк≥вськоњ
системи ≥ б≥льш об'Їктивною межею кредиту, н≥ж обс¤г ресурс≥в.
ѕон¤тт¤ макроеконом≥чноњ меж≥ кредиту - суто абстрактне. “ому к≥льк≥сно
визначити њњ обс¤г та використати дл¤ орган≥зац≥њ кредитуванн¤ ¤к обмежувальний
чинник практично неможливо. ƒати оц≥нку того, наск≥льки ц¤ межа на практиц≥
дотримуЇтьс¤, можна лише за де¤кими опосередкованими показниками чи процесами,
¤к≥ розгл¤даютьс¤ ¤к критер≥њ такого дотриманн¤. ÷е - динам≥ка ≥ р≥вень ставки
позичкового процента; р≥вень ≥ динам≥ка ≥нфл¤ц≥њ; в≥дношенн¤ кредитних вкладень
в економ≥ку до обс¤гу ¬¬ѕ та до обс¤гу всього кап≥талу, що Ї в розпор¤дженн≥
економ≥чних суб'Їкт≥в; сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж темпами зростанн¤ банк≥вського кредитуванн¤
господарюючих суб'Їкт≥в та ¬¬ѕ та ≥н.
Ќайб≥льш ун≥версальним ≥з цих критер≥њв дотриманн¤ макроеконом≥чноњ меж≥
кредиту Ї динам≥ка та р≥вень позичкового процента. ѕроте т≥Їю м≥рою, ¤кою в≥н
п≥ддаЇтьс¤ регулюючому впливу центрального банку з монетарних та ≥нших
"некредит-них" м≥ркувань, цей показник може не досить точно виражати
дотриманн¤ меж≥ кредиту (б≥льш детально про цей критер≥й ≥шлос¤ на початку
цього розд≥лу).
–≥вень та динам≥ка ≥нфл¤ц≥њ теж певною м≥рою характеризують дотриманн¤ меж≥ кредиту
- њх зростанн¤ повинно св≥дчити про перевищенн¤ меж≥ кредиту, а зниженн¤ - про
стискуванн¤ кредитуванн¤ до об'Їктивноњ меж≥. ѕроте показник ≥нфл¤ц≥њ може бути
про¤вом ≥ ≥нших, некредитних, процес≥в, таких ¤к зм≥на затратност≥ ≥ структури
виробництва, зм≥на деф≥цитност≥ бюджету та ≥н. “ому в≥н Ї менш достов≥рним
критер≥Їм дотриманн¤ меж≥ кредиту, н≥ж показник р≥вн¤ та динам≥ки процента.
ќсобливо ненад≥йним цей показник Ї за умов недокредитуванн¤ економ≥ки, коли
центральний банк своњми монетарними заходами знижуЇ ≥нфл¤ц≥ю до невисокого
р≥вн¤, а процент залишаЇтьс¤ надто високим. ≤нш≥ з названих вище показник≥в теж
досить однобоке характеризують розвиток кредиту ≥ не можуть бути ун≥версальними
критер≥¤ми дотриманн¤ макроеконом≥чних меж кредиту. Ќаприклад, в одн≥й крањн≥
в≥дношенн¤ кредитних вкладень банк≥в в економ≥ку до обс¤гу ¬¬ѕ становить 15%, а
в друг≥й - 20%. јле це зовс≥м не означаЇ, що в перш≥й крањн≥ економ≥ка
недокре-дитована чи в друг≥й - перекредитована. ¬се залежить в≥д об'Їктивноњ
макромеж≥ кредиту в кожн≥й ≥з крањн. якщо в перш≥й вона вдв≥ч≥ нижча, н≥ж у
друг≥й, то може ви¤витис¤, що при 15% кредит≥в до ¬¬ѕ економ≥ка прокредитована
нормально, а при 20% - вона недокредитована.
” питанн≥ про макроеконом≥чну межу кредиту сл≥д розр≥зн¤ти два аспекти:
- ¤кою Ї сама об'Їктивна межа - достатньо розвинутою, широкою чи нерозвинутою,
вузькою;
- наск≥льки кредитна практика дотримуЇтьс¤ меж≥, що об'Їктивно склалас¤,-
перевищуЇ њњ чи не використовуЇ њњ в повному обс¤з≥ дл¤ забезпеченн¤ економ≥ки
позичковими коштами.
Ќайб≥льш спри¤тливою дл¤ розвитку економ≥ки крањни Ї ситуац≥¤, коли межа
кредиту Ї добре розвинутою, достатньо широкою, а кредитна практика оптимально
дотримуЇтьс¤ ц≥Їњ меж≥, уникаючи надм≥рного перекредитуванн¤ та
недокредитуванн¤ економ≥ки.
ƒос≥ ми розгл¤дали меж≥ кредиту ¤к ¤вище к≥льк≥сне, обс¤го-ве. –¤д автор≥в
говор¤ть також про ¤к≥сну межу кредиту, ¤ка в≥докремлюЇ цю категор≥ю в≥д ≥нших
економ≥чних категор≥й ¤к самост≥йну сутн≥сть. «вичайно, так можна ставити
питанн¤, проте його досл≥дженн¤ не сл≥д в≥дривати в≥д к≥льк≥сних меж кредиту.
÷≥ дв≥ меж≥ нерозривно пов'¤зан≥, ≥ њх сл≥д розгл¤дати в Їдност≥. Ќаприклад,
¤кщо к≥льк≥сна межа порушуЇтьс¤ в б≥к перекредитуванн¤ економ≥ки (чи окремого
п≥дприЇмства), то частина кредит≥в не буде повернута. ¬они втрат¤ть своњ
головн≥ родов≥ ознаки - зворотн≥сть та платн≥сть - ≥ перетвор¤тьс¤ в ≥нше
економ≥чне ¤вище - примусове безповоротне ф≥нансуванн¤, а њх ¤к≥сн≥ меж≥ будуть
розмит≥. ≤ навпаки, ¤кщо при наданн≥ позичок порушуютьс¤ основн≥ принципи
кредитуванн¤, що випливають з родових ознак кредиту, то неминуче буде
перекредитуванн¤ п≥дприЇмств, а отже порушенн¤ м≥кромеж, а можливо - ≥ макромеж
кредиту.
ѕитанн¤ про взаЇмозв'¤зок кредиту ≥ грошей, њх Їдн≥сть та в≥дм≥нност≥, вже
розгл¤далос¤ в розд≥л≥ 8.2. “ут зупинимос¤ лише на взаЇмозв'¤зку кредитуванн¤ з
грошовим оборотом.
як зазначалос¤ в розд≥л≥ 2, кредит ¤к економ≥чний процес створюЇ самост≥йн≥
грошов≥ потоки, що Ї складовою Їдиного грошового обороту ≥ пост≥йно взаЇмод≥ють
з його ≥ншими потоками - ф≥скально-бюджетними та грошовим об≥гом, обслуговуючи
процес сусп≥льного в≥дтворенн¤. ѕроте кредитн≥ потоки займають особливе м≥сце в
грошовому оборот≥. «авд¤ки ем≥с≥йн≥й функц≥њ банк≥вськоњ системи через кредитн≥
потоки в оборот "вливаютьс¤" додатков≥ маси грошей, необх≥дн≥ дл¤
розширенн¤ ≥нших його поток≥в. ÷е дуже важлива передумова дл¤ усп≥шного
функц≥онуванн¤ всього грошового обороту та економ≥ки в ц≥лому. ѕ≥сл¤
проходженн¤ по вс≥х потоках сукупного обороту грош≥ повертаютьс¤ в кредитн≥
канали ≥ через них вилучаютьс¤ з обороту через погашенн¤ позичок.
≤нтенсивн≥сть ≥ обс¤ги наданн¤ позичок та њх погашенн¤ безпосередньо впливають
на масу грошей в оборот≥. якщо ≥нтенсивн≥сть ≥ обс¤ги наданн¤ позичок вищ≥, н≥ж
погашенн¤, маса грошей зростатиме, ≥ навпаки. —кладаЇтьс¤ враженн¤, н≥би сам
кредит через форму позичок зд≥йснюЇ оборот, ¤кий стаЇ кредитним зам≥сть
грошового. “ому де¤к≥ економ≥сти вважають, що кредит у сучасних умовах зам≥нив
грош≥, а ринкова економ≥ка з товарно-грошовоњ перетворилас¤ в товарно-кредитну.
ѕроте така зам≥на принципово неможлива, грош≥ ≥ кредит залишилис¤ окремими
економ≥чними категор≥¤ми з≥ своЇю специф≥чною сутн≥стю ≥ функц≥ональним
призначенн¤м. “ому одна з них об'Їктивно неспроможна виконувати функц≥њ та
призначенн¤ ≥ншоњ.
