10.3. ЅјЌ ≤¬—№ ј —»—“≈ћј: —”“Ќ≤—“№, ѕ–»Ќ÷»ѕ» ѕќЅ”ƒќ¬» “ј
‘”Ќ ÷≤ѓ. ќ—ќЅЋ»¬ќ—“≤ ѕќЅ”ƒќ¬» ЅјЌ ≤¬—№ ќѓ —»—“≈ћ» ¬ ” –јѓЌ≤
як зазначалос¤ в попередньому п≥дрозд≥л≥, функц≥ональна специф≥ка д≥¤льност≥
банк≥в зумовлюЇ необх≥дн≥сть орган≥зац≥йно-правового вид≥ленн¤ њх у самост≥йну,
в≥дносно замкнуту структуру, ¤ка називаЇтьс¤ банк≥вською системою.
Ѕанк≥вську систему в л≥тератур≥ часто трактують ¤к просту сукупн≥сть банк≥в, що
функц≥онують в економ≥ц≥ крањни. ѕри такому п≥дход≥ до визначенн¤ сутност≥
банк≥вськоњ системи вона ¤вл¤Ї собою механ≥чне об'Їднанн¤ банк≥в, що не маЇ
заздалег≥дь окреслених ц≥лей, своњх специф≥чних рис ≥ не виконуЇ самост≥йних
функц≥й ≥ рол≥ на грошовому ринку.
Ќасправд≥ це не так. Ѕанк≥вська система маЇ своЇ особливе призначенн¤, своњ
специф≥чн≥ риси ≥ функц≥њ в економ≥ц≥, ¤к≥ не просто повторюють призначенн¤ ≥
функц≥њ окремих банк≥в. ¬и-
никаЇ банк≥вська система не внасл≥док механ≥чного поЇднанн¤ окремих банк≥в у
випадкову сукупн≥сть, а будуЇтьс¤ за заздалег≥дь виробленою концепц≥Їю, у межах
¤коњ в≥дводитьс¤ певне м≥сце кожному виду банк≥в ≥ кожному окремому банку.
“ак, прийн¤тий у 1991 р. «акон ”крањни "ѕро банки ≥ банк≥вську
д≥¤льн≥сть" перш н≥ж визначити, ¤к≥ банки можуть бути в ”крањн≥ ≥ ¤к вони
повинн≥ функц≥онувати, заф≥ксував концептуальне положенн¤, що банк≥вська
система ”крањни маЇ бути двор≥вневою, установив, ¤к≥ банки належать до кожного
з р≥вн≥в ≥ ¤ким буде механ≥зм зв'¤зк≥в м≥ж ними.
“ому б≥льш правом≥рним видаЇтьс¤ формулюванн¤ банк≥вськоњ системи ¤к законодавча
визначеноњ, ч≥тко структурованоњ та субординованоњ сукупност≥ ф≥нансових
посередник≥в, ¤к≥ займаютьс¤ банк≥вською д≥¤льн≥стю на пост≥йн≥й профес≥йн≥й
основ≥ ≥ функц≥онально взаЇмоув'¤зан≥ в самост≥йну економ≥чну структуру.
—амост≥йн≥сть банк≥вськоњ системи ¤к економ≥чноњ структури маЇ подв≥йне
спр¤муванн¤:
* в≥дносно окремих банк≥в ¤к њњ структурних елемент≥в;
* в≥дносно ≥нших под≥бних великих систем, ¤к≥ функц≥онують в економ≥ц≥
паралельно з банк≥вською.
¬≥дносно окремих банк≥в самост≥йн≥сть системи про¤вл¤Їтьс¤ у специф≥чних ц≥л¤х
та функц≥¤х њњ пор≥вн¤но з ц≥л¤ми та функц≥¤ми банк≥в.
√оловною ц≥ллю д≥¤льност≥ окремих банк≥в Ї одержанн¤ прибутку. —тосовно
банк≥вськоњ системи ц¤ ц≥ль не просто не зб≥льшуЇтьс¤ пропорц≥йно к≥лькост≥
банк≥в, що вход¤ть до системи, а взагал≥ перем≥щуЇтьс¤ на другий план,
залишаючись лише ц≥ллю окремих банк≥в. Ќа перше м≥сце в систем≥ виход¤ть ц≥л≥:
* забезпеченн¤ сусп≥льного нагл¤ду ≥ регулюванн¤ банк≥вськоњ д≥¤льност≥ з метою
узгодженн¤ ≥нтерес≥в окремих банк≥в ≥з загальносусп≥льними ≥нтересами. ÷¤ ц≥ль
вступаЇ в певну суперечн≥сть ≥з забезпеченн¤м прибутковост≥ ¤к ключовою ц≥ллю
комерц≥йних банк≥в;
* забезпеченн¤ над≥йност≥ ≥ стаб≥льност≥ функц≥онуванн¤ банк≥вськоњ системи в
ц≥лому з метою стаб≥л≥зац≥њ грошей та безпереб≥йного обслуговуванн¤ економ≥ки.
∆одна з цих ц≥лей не п≥д силу окремому банку, ¤ким би економ≥чно могутн≥м в≥н
не був. “≥льки скоординоване об'Їднанн¤ њх в систему, зор≥Їнтовану на зазначен≥
ц≥л≥, робить дос¤гненн¤ њх реальним.
Ќе менш виразно про¤вл¤Їтьс¤ в≥дм≥нн≥сть функц≥й банк≥вськоњ системи ¤к
самост≥йноњ структури в≥д функц≥й окремих банк≥в.
Ѕанк≥вська система спроможна виконувати три так≥ функц≥њ1:
* трансформац≥йну;
* створенн¤ плат≥жних засоб≥в та регулюванн¤ грошового обороту (ем≥с≥йну);
* забезпеченн¤ стаб≥льност≥ банк≥вськоњ д≥¤льност≥ та грошового ринку
(стаб≥л≥зац≥йна).
“рансформац≥йна функц≥¤ банк≥вськоњ системи базуЇтьс¤ на аналог≥чн≥й функц≥њ
окремих банк≥в. ѕроте вона не Ї сумою механ≥чного складанн¤ под≥бноњ функц≥њ
вс≥х банк≥в, що вход¤ть у систему. ” масштабах системи виникаЇ ¤к≥сно нова
функц≥¤ трансформац≥њ - б≥льш масштабна, б≥льш глибока, б≥льш завершена й
ефективна, н≥ж сума трансформац≥йних потенц≥ал≥в окремих банк≥в. ÷е
зумовлюЇтьс¤ двома обставинами:
* по-перше, в трансформац≥йний процес активно включаЇтьс¤ центральний банк. як
банк банк≥в в≥н активно зд≥йснюЇ вс≥ види трансформац≥йних процес≥в на
м≥жбанк≥вському р≥вн≥. „ерез механ≥зми реф≥нансуванн¤ (кредитн≥ аукц≥они,
кредитуванн¤ через "обл≥кове в≥кно", "ломбардне в≥кно",
пр¤ме кредитуванн¤ окремих банк≥в тощо) центральний банк трансформуЇ ресурси
грошового ринку ≥ за строками, ≥ за розм≥рами, ≥ за ризиками, ≥ в рег≥ональному
аспект≥, та ще й у б≥льших масштабах, н≥ж окрем≥ комерц≥йн≥ банки. ¬≥н завершуЇ
трансформац≥йн≥ процеси в межах усього грошового ринку, розпочат≥ безпосередньо
комерц≥йними банками;
* по-друге, система ≥стотно п≥двищуЇ трансформац≥йний потенц≥ал
вузькоспец≥ал≥зованих банк≥в. ”монтован≥ в систему, вони д≥стають можлив≥сть
виконувати цю функц≥ю в кооперац≥њ з ун≥версальними банками. якщо банк, ¤к,
наприклад, ќщадбанк ”крањни, спец≥ал≥зуЇтьс¤ на депозитних операц≥¤х, то в
склад≥ системи в≥н може запропонувати моб≥л≥зован≥ кошти банкам, що виконують
кредитн≥ операц≥њ. —п≥льно, ¤к складов≥ системи ц≥ банки можуть забезпечити
весь комплекс трансформац≥њ грошового кап≥талу на ринку.
‘ункц≥¤ створенн¤ плат≥жних засоб≥в ≥ регулюванн¤ грошового обороту (ем≥с≥йна)
пол¤гаЇ в тому, що банк≥вська система оперативно зм≥нюЇ масу грошей в об≥гу,
зб≥льшуючи чи зменшуючи њњ в≥дпов≥дно до зм≥ни попиту на грош≥. ≤ншими словами,
банк≥вська система управл¤Ї пропозиц≥Їю грошей.
÷е ключова функц≥¤ банк≥вськоњ системи. ” њњ виконанн≥ беруть участь ус≥ ланки
системи - центральний банк, ус≥ банки другого р≥вн¤. ¬она стосуЇтьс¤ ус≥х
напр¤мк≥в банк≥вськоњ д≥¤льност≥, насамперед кредитноњ.
÷¤ функц≥¤ банк≥вськоњ системи ¤к≥сно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д аналог≥чноњ функц≥њ
окремого банку. ожний окремий банк потенц≥йно спроможний брати участь у
формуванн≥ пропозиц≥њ грошей ≥ за≥нтересований розширювати цю свою д≥¤льн≥сть,
оск≥льки вона даЇ йому додатков≥ доходи. ≤ т≥льки система може визначити меж≥
ц≥Їњ д≥¤льност≥, що адекватн≥ попиту на грош≥, ≥ ввести в ц≥ меж≥ ем≥с≥йну
функц≥ю кожного банку. ÷е дос¤гаЇтьс¤ методами та ≥нструментами
грошово-кредитноњ пол≥тики центрального банку, реал≥зац≥ю ¤коњ забезпечуЇ
система в ц≥лому.
‘ункц≥¤ забезпеченн¤ стаб≥льност≥ банк≥вськоњ д≥¤льност≥ та грошового ринку
(стаб≥л≥зац≥йна) пов'¤зана з надзвичайно високою ризикован≥стю банк≥вськоњ
д≥¤льност≥. Ѕанки, на в≥дм≥ну в≥д ≥нших економ≥чних суб'Їкт≥в, криють у соб≥
п≥двищену загрозу дестаб≥л≥зац≥њ власноњ д≥¤льност≥, розладу усього грошового
ринку, провокуванн¤ загальноеконом≥чноњ кризи. “ому кожний окремий банк не може
виконувати стаб≥л≥зац≥йноњ функц≥њ, а скор≥ше навпаки.
як посередники на грошовому ринку, банки функц≥онують переважно за рахунок
чужих кап≥тал≥в - акц≥онерного кап≥талу, залучених кошт≥в вкладник≥в та позичок
≥нших банк≥в. “ому вони перебувають п≥д пост≥йним контролем ≥ тиском з боку
великоњ к≥лькост≥ кл≥Їнт≥в та акц≥онер≥в, д≥њ ¤ких визначаютьс¤ не т≥льки
економ≥чними розрахунками, а й чутками, оч≥куванн¤ми, припущенн¤ми. “ому над
банками пост≥йно висить загроза пан≥ки, ¤ка може викликати обвальне вилученн¤
депозит≥в та банкрутство, ¤кщо цей процес своЇчасно не зупинити. р≥м того, п≥д
тиском своњх кредитор≥в ≥ власник≥в банки змушен≥ вкладати кап≥тали у
високодох≥дн≥, але низькол≥кв≥дн≥ активи, ризикуючи втратити дов≥ру вкладник≥в
≥ викликати пан≥ку. «абезпечити високу дов≥ру до банк≥в - завданн¤ не т≥льки окремих
банк≥в, а й ус≥Їњ банк≥вськоњ системи.
Ѕанки - не т≥льки посередники на ринку, а й п≥дприЇмства, ¤к≥ можуть
"виробл¤ти грош≥", надаючи позички своњм кл≥Їнтам. ÷е, мабуть,
найб≥льш високорентабельний вид виробництва, ≥ над банками пост≥йно витаЇ велика
"спокуса" "виробити" ≥ запропонувати грошей б≥льше, н≥ж у
них дл¤ цього Ї п≥дстав ≥ н≥ж це потр≥бно дл¤ ринку. ÷е положенн¤ правильне
щодо комерц≥йних ≥ центральних банк≥в. ѕроте така повед≥нка останн≥х
визначаЇтьс¤ не гонитвою за прибутком, а економ≥чною чи пол≥тичною ситуац≥Їю,
¤ка склалас¤ в крањн≥.
як посередники грошового ринку, банки повинн≥ брати на себе всю
в≥дпов≥дальн≥сть перед ≥нвесторами за економ≥чн≥ ризики своњх позичальник≥в.
Ѕанки потенц≥йно, завд¤ки широким масштабам своЇњ д≥¤льност≥, здатн≥
роззосередити (диверсиф≥-кувати) ц≥ ризики ≥ максимально пом'¤кшити њх дл¤
≥нвестор≥в. ѕроте реального усп≥ху в цьому можна дос¤гти лише за умови, що це
завданн¤ буде вир≥шуватис¤ зусилл¤ми вс≥Їњ банк≥вськоњ системи. “≥льки
банк≥вськ≥й систем≥ в ц≥лому п≥д силу створити д≥йовий механ≥зм страхуванн¤
банк≥вських ризик≥в ≥ банк≥вських депозит≥в.
¬иконанн¤ банк≥вською системою стаб≥л≥зац≥йноњ функц≥њ про¤вл¤Їтьс¤ дво¤ко:
- у прийн¤тт≥ низки закон≥в та ≥нших нормативних акт≥в, що регламентують
д≥¤льн≥сть ус≥х њњ ланок - в≥д центрального банку до вузькоспец≥ал≥зованих
комерц≥йних банк≥в;
- у створенн≥ д≥йового механ≥зму державного контролю ≥ нагл¤ду за дотриманн¤м
цих закон≥в та за д≥¤льн≥стю банк≥в узагал≥.
Ќа ц≥й п≥дстав≥ створюютьс¤ спец≥альн≥ механ≥зми забезпеченн¤ стаб≥льност≥
банк≥вськоњ д≥¤льност≥, ¤к≥ включають:
* страхуванн¤ банк≥вських ризик≥в, передус≥м кредитних;
* страхуванн¤ банк≥вських депозит≥в, насамперед ф≥зичних ос≥б;
* створенн¤ внутр≥шньобанк≥вських резерв≥в дл¤ покритт¤ збитк≥в в≥д кредитних
ризик≥в;
* створенн¤ механ≥зму обов'¤зкового резервуванн¤ банк≥вських депозит≥в;
* централ≥зоване встановленн¤ економ≥чних норматив≥в з тих напр¤м≥в банк≥вськоњ
д≥¤льност≥, ¤к≥ пов'¤зан≥ з найб≥льшими ризиками;
* створенн¤ централ≥зованого нагл¤ду ≥ контролю за банк≥вською д≥¤льн≥стю;
* створенн¤ механ≥зму централ≥зованого реф≥нансуванн¤ комерц≥йних банк≥в;
* узаконенн¤ р≥зних механ≥зм≥в централ≥зац≥њ банк≥вського кап≥талу (створенн¤
консорц≥ум≥в, картел≥в, трест≥в, концерн≥в, холдинг≥в) .
” цих заходах ви¤вл¤Їтьс¤ орган≥зац≥йно-правове забезпеченн¤ стаб≥л≥зац≥йноњ
функц≥њ банк≥вськоњ системи. ожний ≥з них може бути реал≥зований лише в межах
системи ≥ Ї специф≥чним ≥нфраструктурним елементом, що перетворюЇ сукупн≥сть
банк≥в у ¤к≥сно нове ¤вище - банк≥вську систему.
Ѕанк≥вську систему сл≥д розгл¤дати також в≥дносно ≥нших системних структур, з
¤кими вона взаЇмод≥Ї ≥ створюЇ ¤к п≥дсистема б≥льш загальне утворенн¤ -
економ≥чну систему в ц≥лому. ÷е, зокрема, бюджетна система, податкова система,
валютна система, торговельна система тощо. ѕор≥внюючи банк≥вську п≥дсистему з
≥ншими, можна ви¤вити в н≥й риси, ¤к≥ сп≥льн≥ дл¤ њх ус≥х, що п≥дтверджуЇ њњ
системний характер, а також суто специф≥чн≥ риси, ¤к≥ п≥дкреслюють њњ
банк≥вську специф≥чн≥сть.
ƒо таких загальних рис можна в≥днести:
* поЇднанн¤ багатьох однотипних елемент≥в, ¤к≥ п≥дпор¤дковуютьс¤ однаковим
ц≥л¤м. ” банк≥вськ≥й систем≥ такими елементами Ї окрем≥ банки; однаков≥сть
ц≥лей ус≥х банк≥в ви¤вл¤Їтьс¤ в боротьб≥ кожного з них за прибутков≥сть ≥
л≥кв≥дн≥сть;
* динам≥чн≥сть системи. Ѕанк≥вська система пост≥йно розвиваЇтьс¤, адаптуючись
до зм≥ни економ≥чноњ ситуац≥њ в крањн≥. “ак, з початком ринковоњ трансформац≥њ
економ≥ки ”крањна адаптувала свою банк≥вську систему в≥дпов≥дно до вимог ринку
≥ продовжуЇ њњ вдосконалювати в м≥ру побудови ринковоњ економ≥ки: зростаЇ
к≥льк≥сть банк≥в, удосконалюютьс¤ методи банк≥вськоњ д≥¤льност≥, розширюЇтьс¤
коло њх операц≥й тощо;
* закрит≥сть системи. Ѕанк≥вська система Ї системою "закритого типу",
що про¤вл¤Їтьс¤ в концентрац≥њ уваги њњ суб'Їкт≥в переважно на специф≥чн≥й
д≥¤льност≥, пов'¤зан≥й з грошовою сферою. Ќаприклад, банкам в ”крањн≥
заборонено займатис¤ виробничою д≥¤льн≥стю, торг≥влею, страховою справою тощо.
« ≥ншого боку, суб'Їктам ≥нших систем заборонено займатис¤ суто банк≥вською
д≥¤льн≥стю. Ѕ≥льше того, багато банк≥вськоњ ≥нформац≥њ Ї по закону банк≥вською
таЇмницею ≥ не може розголошуватис¤ чи передаватис¤ в ≥нш≥ системи. ¬одночас ц¤
закрит≥сть Ї досить в≥дносною. јдже банки функц≥онально пост≥йно взаЇмод≥ють з
≥ншими системами, зазнають впливу з боку останн≥х ≥ сам≥ проникають у сфери њх
функц≥онуванн¤;
* саморегул¤ц≥¤ системи. Ѕанк≥вська система теж маЇ здатн≥сть до
самонастроюванн¤, саморегулюванн¤: ¤кщо один ≥з банк≥в банкрутуЇ, його
"н≥шу" негайно займають ≥нш≥ банки; ¤кщо зм≥нюЇтьс¤ економ≥чна
ситуац≥¤ в крањн≥, банки негайно адекватно зм≥нюють методи д≥¤льност≥, ¤к це
сталос¤ в ”крањн≥ в пер≥од г≥пер≥нфл¤ц≥њ 1992-1994рр., коли вс≥ банки
перетворилис¤ в ун≥версальн≥, щоб вижити.
ƒо специф≥чних рис, ¤к≥ характерн≥ т≥льки дл¤ банк≥вськоњ системи ≥ вид≥л¤ють
њњ з р¤ду ≥нших, можна в≥днести:
- двор≥вневу побудову;
- поглиблене, централ≥зоване регулюванн¤ д≥¤льност≥ кожного банку окремо ≥
банк≥вськоњ д≥¤льност≥ в. ц≥лому;
- централ≥зований механ≥зм контролю ≥ регулюванн¤ руху банк≥вських резерв≥в;
- на¤вн≥сть загальносистемноњ ≥нфраструктури, що забезпечуЇ функц≥ональну
взаЇмод≥ю окремих банк≥в;
- гнучке поЇднанн¤ високого р≥вн¤ централ≥зованоњ керованост≥ банк≥вськоњ
системи з≥ збереженн¤м повноњ економ≥чноњ самост≥йност≥ ≥ в≥дпов≥дальност≥ за
результати своЇњ д≥¤льност≥ кожного окремого банку, що входить у систему.
ƒвор≥внева побудова - ключовий принцип побудови банк≥вських систем у ринкових
економ≥ках, њх вир≥шальна ¤к≥сна ознака, що безумовно в≥др≥зн¤Ї њх в≥д ≥нших
систем. ќднор≥внева побудова можлива лише в тотал≥тарних економ≥ках, де
достатньо створити один державний банк ≥ в≥н може зд≥йснювати на
адм≥н≥стративно-командних засадах ≥ ем≥с≥йно-касову функц≥ю, ≥
кредитно-розрахункове обслуговуванн¤ господарськоњ кл≥Їнтури, ¤к це, по сут≥,
було в —–—–. Ќе було двох р≥вн≥в банк≥в ≥ в докап≥тал≥стичних, слаборинкових
економ≥ках, коли кожний банк виконував весь наб≥р функц≥й - ≥ ем≥с≥йно-касових,
≥ кредитно-розрахункових. ѕроте в обох цих випадках не було ≥ потреби в ≥снуванн≥
банк≥вських систем у тому розум≥нн≥, про ¤ке мова йде в цьому п≥дручнику. “ам
були або механ≥чна сукупн≥сть слабо пов'¤заних м≥ж собою окремих банк≥в (у
докап≥тал≥стичн≥ епохи), або Їдиний монобанк, що ¤вл¤Ї собою замкнуту систему,
адекватну загальноеконом≥чн≥й систем≥ (¤к у —–—–). “акий монобанк повн≥стю
позбавлений суто ринкових принцип≥в функц≥онуванн¤ - р≥вноправност≥ стор≥н,
взаЇмовиг≥дност≥ њх сп≥вроб≥тництва, конкуренц≥њ на грошовому ринку,
самоф≥нансуванн¤, комерц≥йного розрахунку, ринкових метод≥в формуванн¤
процента, валютного курсу тощо. ” таких умовах справд≥ не було потреби в
центральному банку ¤к органу, що поЇднуЇ решту банк≥в у систему.
ѕри двор≥внев≥й побудов≥ на першому р≥вн≥ перебуваЇ один банк (або к≥лька
банк≥в, об'Їднаних сп≥льними ц≥л¤ми ≥ завданн¤ми, ¤к, наприклад, ‘–— у —Ўј).
“ак≥й установ≥ надаЇтьс¤ статус центрального банку. Ќа нього покладаЇтьс¤
в≥дпов≥дальн≥сть за вир≥шенн¤ макроеконом≥чних завдань у грошово-кредитн≥й
сфер≥, насамперед п≥дтриманн¤ сталост≥ нац≥ональних грошей та забезпеченн¤
сталост≥ функц≥онуванн¤ вс≥Їњ банк≥вськоњ системи. ’оч ц≥ завданн¤ вир≥шуютьс¤
за участю вс≥х банк≥в, проте усп≥х може бути дос¤гнутий т≥льки при в≥дпов≥дн≥й
координац≥њ зусиль кожного « них. ѕокладаЇтьс¤ така координац≥¤ на центральний
банк, дл¤ чого в≥н законодавче над≥л¤Їтьс¤ в≥дпов≥дними повноваженн¤ми.
Ќа другому р≥вн≥ банк≥вськоњ системи перебуваЇ решта банк≥в, ¤к≥ в ”крањн≥
прийн¤то називати комерц≥йними банками.
” заруб≥жних крањнах комерц≥йними називають т≥льки частину банк≥в другого
р≥вн¤. ѕереважно це банки, що виконують весь комплекс базових операц≥й ≥
створен≥ на акц≥онерн≥й основ≥. р≥м комерц≥йних, у кожн≥й крањн≥ вид≥л¤Їтьс¤
ц≥лий спектр ≥нших банк≥в - кооперативних, приватних, спец≥ал≥зованих тощо.
Ќадал≥ ми будемо використовувати назву комерц≥йний дл¤ визначенн¤, будь-¤кого
банку другого р≥вн¤, ¤к це прийн¤то в законодавств≥ ”крањни.
Ќа в≥дм≥ну в≥д центрального комерц≥йн≥ банки покликан≥ обслуговувати
економ≥чних суб'Їкт≥в - учасник≥в грошового обороту: ф≥рми, с≥мейн≥ господарства,
державн≥ структури. —аме через ц≥ банки банк≥вська система обслуговуЇ народне
господарство в≥дпов≥дно до завдань, що випливають з грошово-кредитноњ пол≥тики
центрального банку. “ому комерц≥йн≥ банки можна розгл¤дати ¤к фундамент ус≥Їњ
банк≥вськоњ системи, вершиною ¤коњ Ї центральний банк (рис. 10.3).
Ѕанки другого р≥вн¤ в≥дносно один одного Ї економ≥чно самост≥йними,
р≥вноправними, такими, що конкурують м≥ж собою на грошовому ринку. ¬они
юридичне й економ≥чно в≥докремлен≥ ≥ будують свою д≥¤льн≥сть на комерц≥йних
засадах з метою одержанн¤ прибутку. «аради прибутку вони обслуговують своњх
кл≥Їнт≥в, зазнаючи при цьому великих ризик≥в: кредитних, процентних, валютних
тощо.
мал. 66
ƒвор≥внев≥сть банк≥вськоњ системи характеризуЇтьс¤ також ч≥тким законодавчим
розмежуванн¤м прав ≥ обов'¤зк≥в кожноњ ланки системи, а також небанк≥вських
ф≥нансових посередник≥в. ” багатьох крањнах центральному банку надано право
л≥цензуванн¤ банк≥вськоњ д≥¤льност≥, право встановлювати економ≥чн≥ нормативи
щодо д≥¤льност≥ комерц≥йних банк≥в, зд≥йснювати т≥Їю чи ≥ншою м≥рою нагл¤д ≥
контроль за банками. « ≥ншого боку, закони обмежують права центральних банк≥в у
комерц≥йн≥й д≥¤льност≥, заборон¤ють, зокрема, њм обслуговувати господарську
кл≥Їнтуру. ÷им комерц≥йн≥ банки захищаютьс¤ в≥д конкуренц≥њ з боку б≥льш
сильного - центрального - банку, забезпечуютьс¤ њхн≥ права ¤к банк≥в другого
р≥вн¤.
Ѕ≥льш детально теоретичн≥ основи побудови та функц≥онуванн¤ центральних та
комерц≥йних банк≥в будуть розгл¤нут≥ в розд≥лах 11 та 12.
÷ентрал≥зоване регулюванн¤ банк≥вськоњ д≥¤льност≥ ¤к специф≥чна ознака
банк≥вськоњ системи визначаЇтьс¤ насамперед њњ регул¤тивною функц≥Їю. ѕевний
вплив на цю ознаку маЇ також ем≥с≥йна функц≥¤ банк≥вськоњ системи.
ѕроблема ризик≥в - одна з найб≥льш складних ≥ загрозливих у банк≥вськ≥й
д≥¤льност≥. ¬трати в≥д ризик≥в - це не т≥льки збитки окремих банк≥в, а й втрати
багатьох њх кл≥Їнт≥в - юридичних ≥ ф≥зичних ос≥б, це потр¤с≥нн¤ вс≥Їњ
економ≥чноњ системи. “ому боротьба з ризиками - це завданн¤ не т≥льки окремих
банк≥в, а й ус≥Їњ банк≥вськоњ системи. ÷¤ обставина закр≥плена в банк≥вському
законодавств≥ вс≥х, крањн, ¤ке передбачаЇ систему заход≥в щодо нормуванн¤,
обмеженн¤, страхуванн¤ та контролю банк≥вськоњ д≥¤льност≥. –еал≥зац≥¤ цих
заход≥в покликана забезпечити стаб≥льну, безпереб≥йну роботу кожного банку
другого р≥вн¤ ≥ зд≥йснюЇтьс¤ п≥д нагл¤дом та за участ≥ центрального банку й
≥нших законодавчо уповноважених орган≥в.
÷ентрал≥зоване регулюванн¤ руху банк≥вських резерв≥в зумовлюЇтьс¤ насамперед
ем≥с≥йною функц≥Їю банк≥вськоњ системи.
”с≥ комерц≥йн≥ банки зобов'¤зан≥ збер≥гати своњ в≥льн≥ резерви (кошти) на
рахунках у центральних банках, а останн≥ мають право контролювати ≥ регулювати
рух кошт≥в за цими рахунками. ѕри по¤в≥ у комерц≥йних банк≥в надм≥рних
резерв≥в, ¤к≥ загрожують надм≥рним зростанн¤м пропозиц≥њ грошей ≥ порушенн¤м
кон'юнктури ринк≥в, центральний банк маЇ право частину њх заблокувати,
п≥двищити норму обов'¤зкових резерв≥в ≥, звузивши цим можливост≥ комерц≥йних
банк≥в, надавати кредити та створювати нов≥ депозити. якщо ж потр≥бно зб≥льшити
обс¤ги банк≥вських резерв≥в ≥ розширити кредитн≥ можливост≥ комерц≥йних банк≥в,
центральний банк знижуЇ цю норму ≥ нав≥ть може надавати останн≥м у позичку
додатков≥ резерви. ” такому випадку в комерц≥йних банк≥в зб≥льшуЇтьс¤ кредитний
потенц≥ал, можливост≥ створювати нов≥ депозитн≥ грош≥, що призводить до
зб≥льшенн¤ пропозиц≥њ грошей.
—творенн¤ Їдиного дл¤ вс≥х банк≥в, замкнутого на центральний банк ≥
регульованого ним механ≥зму руху банк≥вських резерв≥в Ї визначальною орган≥зац≥йно-правовою
ознакою банк≥вськоњ системи ¤к особливоњ структури.
Ќа¤вн≥сть загальносистемноњ ≥нфраструктури, ¤ка маЇ м≥ж-банк≥вське призначенн¤,
забезпечуЇ координац≥ю та об'Їднанн¤ зусиль банк≥в ¤к суб'Їкт≥в-посередник≥в
грошового ринку.
ћова йде про створенн¤ мереж≥ м≥жбанк≥вських розрахункових центр≥в
(розрахункових палат, кл≥рингових центр≥в), системи м≥ж-банк≥вського валютного
ринку, ринку м≥жбанк≥вського кредиту, м≥жбанк≥вського зв'¤зку, центр≥в
техн≥чного ≥ технолог≥чного обслуговуванн¤, ≥нформац≥йних та навчальних
центр≥в, створенн¤ м≥жбанк≥вських фонд≥в страхуванн¤ депозит≥в, загальних
банк≥в даних щодо кредитоспроможност≥ позичальник≥в тощо. ¬ажливим елементом
такоњ системостворюючоњ ≥нфраструктури Ї банк≥вськ≥ асоц≥ац≥њ, сп≥лки та ≥нш≥
об'Їднанн¤. —ам≥ не будучи банками ≥ не обмежуючи прав банк≥в-член≥в, вони
виконують р≥зноман≥тн≥ функц≥њ в ≥нтересах ус≥х банк≥в: представл¤ють ≥
захищають сп≥льн≥ ≥нтереси комерц≥йних банк≥в перед центральним банком, ур¤дом,
парламентом; орган≥зують ≥нформац≥йне, консультац≥йне, правове обслуговуванн¤
банк≥в-член≥в тощо.
«вичайно, кожна ≥нша система, що функц≥онуЇ в економ≥ц≥, теж маЇ свою певну
≥нфраструктуру, ≥ в цьому розум≥нн≥ банк≥вська система не Ї вин¤тком. ѕроте
т≥льки в банк≥вськ≥й систем≥ ≥нфраструктура Ї надзвичайно складною,
багатопроф≥льною, життЇво необх≥дною дл¤ функц≥онуванн¤ окремих банк≥в. Ѕез
де¤ких њњ елемент≥в виконанн¤ банками окремих операц≥й буде вкрай неефективним,
а то й просто неможливим. “ак, у перш≥ роки формуванн¤ банк≥вськоњ системи в
”крањн≥ не було Їдиного механ≥зму м≥жбанк≥вських розрахунк≥в, унасл≥док чого
розрахунки м≥ж п≥дприЇмствами - кл≥Їнтами банк≥в неймов≥рно зат¤гувалис¤, а
нер≥дко просто зривалис¤, внасл≥док чого вони зазнавали значних збитк≥в. «араз
у банк≥вськ≥й систем≥ створений ≥ д≥Ї механ≥зм централ≥зованих м≥жбанк≥вських
розрахунк≥в на баз≥ електронних технолог≥й, що даЇ можлив≥сть ус≥
м≥жгосподарськ≥ розрахунки зд≥йснювати негайно, в режим≥ реального часу.
√нучке поЇднанн¤ високого р≥вн¤ централ≥зованоњ керованост≥ системи з
децентрал≥зац≥Їю економ≥чноњ самост≥йност≥ та в≥дпов≥дальност≥ банк≥в ¤к њњ
окремих елемент≥в - ще одна в≥дм≥тна риса банк≥вськоњ системи. «вичайно,
проблеми под≥бного поЇднанн¤ централ≥зованого управл≥нн¤ з децентрал≥зац≥Їю
в≥дпов≥дальност≥ мають м≥сце ≥ в ≥нших системах. ѕроте н≥де вони не
про¤вл¤ютьс¤ так гостро ≥ масштабно, ¤к у банк≥вськ≥й систем≥, де вс¤
в≥дпов≥дальн≥сть перед ≥нвесторами ≥ вкладниками повн≥стю покладаЇтьс¤ на банк,
а можливост≥ прийн¤тт¤ адекватних управл≥нських р≥шень його кер≥вництвом
≥стотно обмежуютьс¤ нормами системного управл≥нн¤. ÷¤ суперечлив≥сть пост≥йно
про¤вл¤Їтьс¤ в реальн≥й д≥йсност≥.
ќсобливо ¤скраво вона про¤вилас¤ в —Ўј, ¤к≥ мають високо-розвинуту банк≥вську
систему. Ѕанк≥вське право тут ви¤вилос¤ одн≥Їю з найб≥льш складних та
суперечливих сфер господарського права, а банк≥вська д≥¤льн≥сть контролюЇтьс¤ ≥
регулюЇтьс¤ б≥льш ретельно, н≥ж будь-¤ка ≥нша галузь економ≥чноњ д≥¤льност≥. ”
80-т≥ роки в —Ўј почавс¤ рух за дерегулюванн¤ (послабленн¤ регулюванн¤ ≥ контролю)
банк≥вськоњ д≥¤льност≥, було прийн¤то к≥лька закон≥в, ¤к≥ послабили банк≥вськ≥
обмеженн¤, спростили управл≥нн¤ нею на р≥вн≥ банк≥вськоњ системи.
ѕод≥бн≥ тенденц≥њ можна спостер≥гати ≥ в ≥нших крањнах. —учасне банк≥вське
законодавство, незважаючи на об'Їктивн≥ процеси консол≥дац≥њ банк≥в у систему,
все б≥льше уваги прид≥л¤Ї гарантуванню кожному банку економ≥чноњ самост≥йност≥,
р≥вних можливостей доступу на грошовий ринок, свободи конкуренц≥њ, свободи
вибору кл≥Їнт≥в тощо. Ѕез цього тенденц≥њ до ≥нтеграц≥њ в систему можуть
призвести до перетворенн¤ банк≥вськоњ системи в Їдиний банк (монобанк), що
монопольно обслуговуватиме грошовий ринок, п≥дпор¤дкувавши його своњм
≥нтересам. «а на¤вност≥ вказаних гарант≥й банк≥вська система не т≥льки не
обмежуЇ д≥¤льност≥ окремих банк≥в, а й ≥стотно п≥двищуЇ посередницький
потенц≥ал кожного з них на грошовому ринку ≥ њх сп≥льну роль в економ≥ц≥.
ќтже, банк≥вська система - це не механ≥чна сукупн≥сть багатьох окремих банк≥в,
але це ≥ не Їдиний банк, що керуЇтьс¤ з одного оф≥су (центрального банку), а
специф≥чна економ≥чна та орган≥зац≥йно-правова структура, що забезпечуЇ своњми
особливими методами та ≥нструментами функц≥онуванн¤ грошового ринку та
економ≥ки в ц≥лому.
ќсобливост≥ побудови банк≥вськоњ системи в ”крањн≥. ‘ормуванн¤ банк≥вськоњ
системи ”крањни розпочалос¤ з проголошенн¤м незалежност≥ ≥ виходом з≥ складу
—–—– у 1991 р. ƒо цього часу в ”крањн≥ не було необх≥дних передумов дл¤
≥снуванн¤ самост≥йноњ банк≥вськоњ системи. Ѕ≥льш≥сть банк≥вських установ, що
д≥¤ли на њњ територ≥њ наприк≥нц≥ 80-х рок≥в, були не самост≥йними банками, а
ф≥л≥¤ми союзних банк≥в. ¬они входили до складу банк≥вськоњ системи —–—– й
управл¤лис¤ з союзного центру . —ама союзна банк≥вська система була далеко не
ринковою, ≥ тому п≥сл¤ проголошенн¤ курсу на перебудову з 1988 р. розпочалос¤
активне њњ реформуванн¤, у тому числ≥ ≥ на територ≥њ ”крањни. ѕроте завданн¤
створенн¤ зак≥нчених банк≥вських систем у кожн≥й союзн≥й республ≥ц≥ за час≥в
≥снуванн¤ —оюзу не ставилось, хоча йшла мова про формуванн¤ центральних банк≥в
у кожн≥й з республ≥к. «окрема, уже в 1990 р. розпочалос¤ розробленн¤ проекту
«акону ”крањни "ѕро банки ≥ банк≥вську д≥¤льн≥сть". јле най≥мов≥рн≥ше
малос¤ на уваз≥ реорган≥зувати сам союзний центральний банк (ƒержбанк —–—–),
щось на зразок ‘едеральноњ резервноњ системи —Ўј, а не створити самост≥йн≥
банк≥вськ≥ системи в кожн≥й республ≥ц≥.
ѕочаток формуванню в ”крањн≥ власноњ банк≥вськоњ системи ринкового типу був
покладений «аконом "ѕро банки ≥ банк≥вську д≥¤льн≥сть", ухваленим
¬ерховною –адою 20 березн¤ 1991 р. ¬ основу розбудови банк≥вськоњ системи
”крањни цим «аконом були покладен≥ принципи, загальновизнан≥ у св≥тов≥й
практиц≥:
* двор≥внева побудова;
* ч≥тке функц≥ональне розмежуванн¤ м≥ж банками першого ≥ другого р≥вн≥в;
* функц≥онуванн¤ банк≥в другого р≥вн¤ на комерц≥йних засадах та на догов≥рних
в≥дносинах з кл≥Їнтурою;
" л≥кв≥дац≥¤ монопол≥њ держави на банк≥вську справу, можлив≥сть створенн¤
комерц≥йних банк≥в р≥зних форм власност≥, л≥берал≥зац≥¤ банк≥вськоњ д≥¤льност≥;
* орган≥зац≥¤ державного контролю ≥ нагл¤ду за банк≥вською д≥¤льн≥стю ≥
покладенн¤ цього завданн¤ на центральний банк;
* незалежн≥сть центрального банку в≥д державних орган≥в виконавчоњ влади;
* формуванн¤ загальносистемноњ ≥нфраструктури забезпеченн¤ банк≥вськоњ
д≥¤льност≥ та ≥н.
Ќа сформован≥й цим «аконом правов≥й та концептуальн≥й основ≥ банк≥вська система
”крањни за короткий строк пройшла складний, але досить результативний шл¤х
розвитку. Ќайвагом≥шими Ї результати в ≥нституц≥йно-структурному њњ розвитку.
≥льк≥сть банк≥в за пер≥од 1992-1999 pp. зросла майже втрич≥, хоч починаючи з
1996 р. к≥льк≥сть њх поступово скорочуЇтьс¤. ѕом≥тно зростаЇ к≥льк≥сть банк≥в з
≥ноземним кап≥талом - з 12 на к≥нець 1994р. до 30 на к≥нець 1999р. —плачений
статутний фонд комерц≥йних банк≥в за пер≥од 1994-1999 pp. зр≥с б≥льше н≥ж у 30
раз≥в. ƒосить високими темпами зд≥йснювалас¤ кап≥тал≥зац≥¤ банк≥в: к≥льк≥сть
банк≥в з≥ сплаченим статутним фондом в 10 ≥ б≥льше млн. грн. зросла з одного на
к≥нець 1994 р. до 91 на к≥нець 1999 p.
ўо стосуЇтьс¤ ≥нфраструктури банк≥вськоњ системи, то пом≥тних усп≥х≥в дос¤гнуто
у формуванн≥ механ≥зму м≥жбанк≥вських розрахунк≥в, м≥жбанк≥вського валютного
ринку, ринку м≥жбан-к≥вського кредитуванн¤ та реф≥нансуванн¤ комерц≥йних
банк≥в, у створенн≥ системи банк≥вського регулюванн¤ ≥ контролю.
ѕевн≥ усп≥хи дос¤гнут≥ ≥ в функц≥ональному розвитков≥ банк≥вськоњ системи. ЌЅ”
¤к центральний банк в основному опанував досить складний механ≥зм монетарного
регулюванн¤ ≥ дос¤г пом≥тних усп≥х≥в у стаб≥л≥зац≥њ нац≥ональних грошей, орган≥зовано
пров≥в у вересн≥ 1996 р. завершенн¤ грошовоњ реформи. ѕозитивний досв≥д ЌЅ”
накопичив ≥ в ≥нших напр¤мах д≥¤льност≥ - у регулюванн≥ валютних в≥дносин,
обслуговуванн≥ державного боргу, орган≥зац≥њ банк≥вського обл≥ку в≥дпов≥дно до
св≥тових стандарт≥в,
у нормативно-правовому та методичному забезпеченн≥ д≥¤льност≥ комерц≥йних
банк≥в тощо. «начно розширилас¤ сфера функц≥онуванн¤ комерц≥йних банк≥в, ≥ вони
накопичили ц≥нний досв≥д роботи не т≥льки на традиц≥йних напр¤мах, а й у нових
дл¤ них сферах д≥¤льност≥ - на фондовому та валютному ринках, у сфер≥
м≥жнародних в≥дносин, на ринку м≥жбанк≥вських кредит≥в, у взаЇмов≥дносинах з
центральним банком, у банк≥вському менеджмент≥ тощо.
ѕроте формуванн¤ банк≥вськоњ системи ”крањни пост≥йно натикалос¤ на серйозн≥
перешкоди, ¤к≥ не т≥льки гальмували цей процес, а й нер≥дко просто повертали
його назад. ћова йде насамперед про глибоку системну кризу, ¤ку переживаЇ
економ≥ка ”крањни прот¤гом всього перех≥дного пер≥оду. ¬она про¤вилас¤ в
тривалому скороченн≥ реальних обс¤г≥в виробництва, в хрон≥чн≥й
розбалансованост≥ державного бюджету, в глибок≥й криз≥ неплатеж≥в (на початок
2000 р. взаЇмна заборгован≥сть господарюючих суб'Їкт≥в перевищила р≥чний обс¤г
¬¬ѕ), у небувало висок≥й ≥нфл¤ц≥њ, ¤ку пережила ”крањна в 1992-1994 pp., та в
зумовленому нею пад≥нн≥ р≥вн¤ монетизац≥њ економ≥ки. ”с≥ ц≥ процеси призводили
до втрати грошових кап≥тал≥в п≥дприЇмницькими структурами, насамперед у малому
й середньому б≥знес≥, згортанн¤ цього дуже важливого дл¤ розвитку банк≥вськоњ
системи сектора економ≥ки, посиленн¤ таких негативних дл¤ банк≥вництва
процес≥в, ¤к бартеризац≥¤, т≥н≥зац≥¤ ≥ доларизац≥¤ економ≥чних в≥дносин та
в≥дплив в≥льних кап≥тал≥в за кордон, пад≥нн¤ ефективност≥ виробництва (на
початок 2000 р. близько 60% п≥дприЇмств ус≥х галузей економ≥ки працювали
збиткове).
«а таких обставин в ”крањн≥ вкрай пов≥льно розвивавс¤ попит на посередницьк≥
послуги банк≥в, а в≥дтак не було економ≥чних передумов дл¤ належного розвитку
банк≥вськоњ системи. “ому, незважаючи на пом≥тне зростанн¤ основних к≥льк≥сних
показник≥в њњ д≥¤льност≥, у ц≥лому р≥вень розвитку банк≥вськоњ системи ”крањни,
особливо на фон≥ банк≥вських систем розвинутих крањн, Ї досить низьким. ÷е
п≥дтверджуЇтьс¤ викладеними нижче даними, що характеризують ¤к≥сну сторону
функц≥онуванн¤ банк≥вськоњ системи ”крањни.
Ќедостатн≥м залишаЇтьс¤ р≥вень кап≥тал≥зац≥њ комерц≥йних банк≥в. «агальна сума
власного кап≥талу вс≥х комерц≥йних банк≥в ”крањни на 1 с≥чн¤ 2000 р. становила
1116,4 млн дол. —Ўј. ” середньому на один банк припадаЇ 6,85 млн дол. —Ўј. Ќа
фон≥ пров≥дних банк≥в св≥ту кап≥талозабезпечен≥сть украњнських банк≥в наст≥льки
мала, що жоден з украњнських банк≥в не вв≥йшов до списку першоњ тис¤ч≥ банк≥в
св≥ту, що був опубл≥кований англ≥йським журналом "The Banker" у 1994р.
—итуац≥¤ не зм≥нилас¤ ≥ на початок 2000 р. Ќайб≥льший за цим показником банк
”крањни- ѕром≥нвестбанк- мав на початок 2000р. 128,4 млн дол. —Ўј власного
кап≥талу, в той час ¤к останн≥й банк з тис¤чного списку вже в 1994 р. мав 125,0
млн дол. —Ўј. “ому украњнським банкам буде важко конкурувати з ≥ноземними не
т≥льки на св≥товому ринку, а й всередин≥ ”крањни, ¤кщо останн≥ вир≥шать
серйозно закр≥питис¤ на нашому ринку.
¬ир≥шити цю проблему адм≥н≥стративним тиском на банки (зб≥льшенн¤м м≥н≥мального
розм≥ру статутного фонду, посиленн¤м вимог щодо кап≥тал≥зац≥њ прибутк≥в тощо)
неможливо, оск≥льки прибутков≥сть банк≥в в останн≥ роки пост≥йно знижуЇтьс¤,
приваблив≥сть банк≥вського б≥знесу дл¤ ≥нвестор≥в зменшуЇтьс¤ та й необх≥дн≥
дл¤ цього внутр≥шн≥ грошов≥ кап≥тали залишаютьс¤ обмеженими. ¬ир≥шити проблему
кап≥тал≥зац≥њ банк≥в можливо лише на шл¤ху прискоренн¤ ринковоњ трансформац≥њ
економ≥ки, зростанн¤ њњ ефективност≥, оздоровленн¤ державних ф≥нанс≥в ≥
п≥двищенн¤ прибутковост≥ банк≥в.
Ќизька кредитоспроможн≥сть переважноњ частини п≥дприЇмств-позичальник≥в, низька
кап≥тал≥зац≥¤ банк≥в, недостатн≥й р≥вень њх менеджменту спричинюють надзвичайно
високу ризикован≥сть банк≥вськоњ д≥¤льност≥, п≥двищену недов≥ру до банк≥в,
особливо з боку с≥мейного сектора економ≥ки, ускладнюють п≥дтримку њх
л≥кв≥дност≥. ”се це послаблюЇ посередницьку роль ≥ трансформац≥йну функц≥ю
банк≥в та банк≥вськоњ системи в ц≥лому. Ѕанки не в змоз≥ належним чином
задовольн¤ти попит на позичков≥ кап≥тали, насамперед з боку суб'Їкт≥в реального
сектора економ≥ки, ¤к≥ пост≥йно в≥дчувають глибокий деф≥цит грошей ¤к плат≥жних
засоб≥в ≥ ¤к кап≥талу. « ≥ншого боку, вс≥ економ≥чн≥ суб'Їкти, в ¤ких
з'¤вл¤ютьс¤ в≥льн≥ грошов≥ кошти, не можуть њх над≥йно розм≥стити ≥ в≥ддають
перевагу конвертац≥њ в ≥ноземну валюту, ≥нвестуванню в т≥ньову економ≥ку чи
переведенню за кордон.
” таких умовах на банки зд≥йснюЇтьс¤ могутн≥й тиск з боку орган≥в банк≥вського
регулюванн¤, передус≥м ЌЅ”, з тим щоб утримати њх л≥кв≥дн≥сть, п≥двищити дов≥ру
до них, реан≥мувати њх потужну посередницьку роль. ƒл¤ цього використовуютьс¤
найб≥льш "жорстк≥" заходи - надзвичайно висока норма обов'¤зкового
резервуванн¤ ≥ част≥ њњ зм≥ни, пр¤ме обмеженн¤ реф≥нансуванн¤ банк≥в та окремих
вид≥в њх д≥¤льност≥, установленн¤ надзвичайно великоњ к≥лькост≥ економ≥чних норматив≥в
та жорсткого контролю за њх дотриманн¤м тощо. ”се це не т≥льки негативно
впливаЇ на розвиток окремих банк≥в, а й послаблюЇ внутр≥шньо-системний механ≥зм
њх взаЇмод≥њ та консол≥дац≥њ, спричинюЇ певне протисто¤нн¤ м≥ж нершим та другим
р≥вн¤ми системи, м≥ж великими ≥ малими банками тощо.
√либока довготривала криза державних ф≥нанс≥в теж негативно впливаЇ на
формуванн¤ банк≥вськоњ системи, гальмуЇ формуванн¤ суто ринкового механ≥зму
банк≥вського регулюванн¤, становленн¤ цив≥л≥зованих взаЇмов≥дносин м≥ж самими
комерц≥йними банками. ЌЅ” змушений переважну частину свого сеньйоражу
спр¤мовувати на монетизац≥ю бюджетного деф≥циту, обмежуючи до м≥н≥муму
реф≥нансуванн¤ комерц≥йних банк≥в. „ерез штучне завищенн¤ процентноњ ставки по
обл≥гац≥¤х внутр≥шньоњ державноњ" позики банки змушен≥ своњ ресурси
спр¤мовувати переважно в державн≥ ц≥нн≥ папери ¤к найб≥льш дох≥дн≥ активи,
обмежуючи кредитуванн¤ реальноњ економ≥ки. ѕосилюЇтьс¤ залежн≥сть банк≥вськоњ
системи в≥д д≥¤льност≥ ур¤дових структур, а отже в≥д короткострокових, часто
суб'Їктивних чинник≥в, що послаблюЇ системн≥ засади в банк≥вськ≥й д≥¤льност≥.
¬ умовах високоњ ≥нфл¤ц≥њ ЌЅ” змушений прот¤гом тривалого часу (1994-2000рр.)
проводити жорстку рестрикц≥йну грошово-кредитну пол≥тику, що теж не спри¤ло
формуванню банк≥вськоњ системи ринкового типу. « одного боку, така пол≥тика
стримуЇ процес ремонетизац≥њ економ≥ки, формуванн¤ в≥льних грошових кап≥тал≥в,
грошового ринку, що звужуЇ економ≥чну базу посередницькоњ д≥¤льност≥ банк≥в. ј
з ≥ншого боку, ЌЅ” змушений часто переходити на "ручне" кер≥вництво
грошовим ринком, застосовуючи найб≥льш жорстк≥, а то й пр¤м≥ адм≥н≥стративн≥
заходи монетарного регулюванн¤, за ¤ких ≥нтереси монетарноњ пол≥тики не
в≥дпов≥дають ≥нтересам комерц≥йних банк≥в.
”с≥ ц≥ обставини можуть наст≥льки ослабити банк≥вську систему ”крањни,
передус≥м њњ другий р≥вень, що коли процес ринковоњ трансформац≥њ завершитьс¤ ≥
розпочнетьс¤ етап економ≥чного зростанн¤, украњнськ≥ банки не зможуть адекватно
виконувати свою посередницьку м≥с≥ю в нових умовах. ≤ тод≥ неминучим буде
широкомасштабне проникненн¤ в ”крањну ≥ноземних банк≥в, вит≥сненн¤
нац≥онального кап≥талу з ц≥Їњ сфери ≥ноземним. “ака перспектива вимагаЇ
прискореного розробленн¤ науковоњ концепц≥њ розвитку банк≥вськоњ системи
”крањни на перспективу, погодженоњ з вищими органами законодавчоњ та виконавчоњ
влади крањни. ¬≥дсутн≥сть такоњ концепц≥њ прот¤гом 10-р≥чного пер≥оду
формуванн¤ банк≥вськоњ системи ”крањни теж була гальмуючим чинником цього
процесу.
