10.4.
Ќ≈ЅјЌ ≤¬—№ ≤ ‘≤ЌјЌ—ќ¬ќ- –≈ƒ»“Ќ≤ ”—“јЌќ¬»
Ќебанк≥вськ≥ ф≥нансово-кредитн≥ установи теж Ї ф≥нансовими посередниками
грошового ринку, ¤к≥ ≥ зд≥йснюють акумул¤ц≥ю заощаджень ≥ розм≥щенн¤ њх у
дох≥дн≥ активи: у ц≥нн≥ папери та кредити (переважно довгостроков≥). ” своњй
д≥¤льност≥ вони мають багато сп≥льного з банками:
* функц≥онують у тому самому сектор≥ грошового ринку, що й банки, - у сектор≥
опосередкованого ф≥нансуванн¤;
* формуючи своњ ресурси (пасиви), вони випускають, под≥бно до банк≥в, боргов≥
зобов'¤занн¤, ¤к≥ менш л≥кв≥дн≥, н≥ж зобов'¤занн¤ банк≥в, проте теж можуть
реал≥зовуватис¤ на ринку ¤к додатковий ф≥нансовий ≥нструмент;
* розм≥щуючи своњ ресурси в дох≥дн≥ активи, вони купують боргов≥ зобов'¤занн¤,
створюючи, под≥бно до банк≥в, власн≥ вимоги до ≥нших економ≥чних суб'Їкт≥в, хоч
ц≥ вимоги менш л≥кв≥дн≥ ≥ б≥льш ризикован≥, н≥ж активи банк≥в;
* д≥¤льн≥сть њх щодо створенн¤ зобов'¤зань ≥ вимог ірунтуЇтьс¤ на тих самих
засадах, що й банк≥в: њх зобов'¤занн¤ менш≥ за розм≥рами, б≥льш л≥кв≥дн≥ ≥
коротш≥ за терм≥нами, н≥ж власн≥ вимоги, внасл≥док чого њх платеж≥ за
зобов'¤занн¤ми менш≥, н≥ж надходженн¤ за вимогами, що створюЇ базу дл¤
прибутковоњ д≥¤льност≥. ѕеретворюючи одн≥ зобов'¤занн¤ в ≥нш≥, вони, ¤к ≥
банки, забезпечують трансформац≥ю руху грошового кап≥талу на ринку -
трансформац≥ю строкову, обс¤гову ≥ просторову, а також трансформац≥ю ризик≥в
шл¤хом диверсиф≥кац≥њ.
–азом з тим посередницька д≥¤льн≥сть небанк≥вських ф≥нансово-кредитних установ
≥стотно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д банк≥вськоњ д≥¤льност≥:
* вона не пов'¤зана з тими операц≥¤ми, ¤к≥ визнан≥ ¤к базов≥ банк≥вськ≥. якщо
законодавство окремих крањн ≥ дозвол¤Ї виконувати под≥бн≥ операц≥њ окремим з
таких установ, то рано чи п≥зно останн≥ п≥дпадають п≥д вимоги банк≥вського
законодавства ≥ набувають статусу банк≥в. ѕ≥дтвердженн¤м цього Ї дол¤ американських
позичково-ощадних ≥нституц≥й, ¤к≥ до 80-х рок≥в хоч ≥ виконували традиц≥йно
банк≥вськ≥ депозитн≥ операц≥њ, з правового погл¤ду вважалис¤ небанк≥вськими
ф≥нансовими посередниками. –озпочате у 1980 р. дерегулюванн¤ банк≥вськоњ
д≥¤льност≥ в —Ўј привело до розширенн¤ операц≥й цих ≥нституц≥й ≥
п≥дпор¤дкуванн¤ њх ‘–— у всьому, що стосуЇтьс¤ створенн¤ чекових депозит≥в.
—ьогодн≥ в американськ≥й л≥тератур≥ њх стали в≥дносити до категор≥њ банк≥вських
посередник≥в;
" вона не зач≥паЇ процесу створенн¤ депозит≥в ≥ не впливаЇ на динам≥ку
пропозиц≥њ грошей, а отже немаЇ потреби контролювати њх д≥¤льн≥сть так само
ретельно, ¤к банк≥вську, насамперед поширюючи на них вимоги обов'¤зкового
резервуванн¤. “ому законодавство вс≥х крањн даЇ њм ≥нший статус, н≥ж банкам;
* вона Ї вузько спец≥ал≥зованою. —пец≥ал≥зац≥¤ небанк≥вських посередник≥в
зд≥йснюЇтьс¤ за двома критер≥¤ми:
1) за характером залученн¤ в≥льних грошових кошт≥в кредитор≥в;
2) за тими додатковими послугами, ¤к≥ надають ф≥нансов≥ посередники своњм
кредиторам.
‘ормуванн¤ грошових ресурс≥в небанк≥вських ф≥нансово-кредитних установ маЇ ту
особлив≥сть, що воно не Ї депозитним, тобто переданими њм коштами власники не
можуть так в≥льно скористатис¤, ¤к банк≥вськими чековими вкладами. як правило,
ц≥ кошти вкладаютьс¤ на тривалий, заздалег≥дь визначений строк. „им довший цей
строк, тим з б≥льшими ризиками пов'¤зане таке розм≥щенн¤ ≥ тим вищ≥ доходи воно
повинно приносити. Ќедепозитне залученн¤ кошт≥в може зд≥йснюватис¤ двома
способами: на догов≥рних засадах та шл¤хом продажу посередником своњх ц≥нних
папер≥в (акц≥й, обл≥гац≥й). «в≥дси вс≥ ц≥ посередники под≥л¤ютьс¤: на
догов≥рних ф≥нансових посередник≥в, ¤к≥ залучають кошти на п≥дстав≥ договору з
кредитором (≥нвестором), та на ≥нвестиц≥йних ф≥нансових посередник≥в, ¤к≥ залучають
кошти через продаж кредиторам (≥нвесторам) своњх акц≥й, обл≥гац≥й, пањв тощо.
”середин≥ кожноњ з цих груп ф≥нансов≥ посередники класиф≥куютьс¤ за видами
послуг, ¤к≥ вони надають своњм кредиторам понад доходи на залучен≥ кошти.
”середин≥ групи догов≥рних посередник≥в за цим критер≥Їм можна виокремити:
* страхов≥ компан≥њ;
* пенс≥йн≥ фонди;
* ломбарди, л≥зингов≥ та факторингов≥ компан≥њ. ”середин≥ групи ≥нвестиц≥йних
посередник≥в за цим критер≥Їм можна виокремити:
* ≥нвестиц≥йн≥ фонди;
* ф≥нансов≥ компан≥њ;
* кредитн≥ товариства, сп≥лки тощо.
«агальна схема класиф≥кац≥њ небанк≥вських ф≥нансово-кредитних установ наведена
на рис. 10.4.
–озгл¤немо в загальних рисах механ≥зм посередницького функц≥онуванн¤ основних
вид≥в небанк≥вських ф≥нансово-кредитних установ.
мал. 67
ƒогов≥рн≥ ф≥нансов≥ посередники. —трахов≥ компан≥њ - це ф≥нансов≥ посередники,
що спец≥ал≥зуютьс¤ на наданн≥ страхових послуг, њх д≥¤льн≥сть пол¤гаЇ у
формуванн≥ на п≥дстав≥ договор≥в з юридичними ≥ ф≥зичними особами (через продаж
страхових пол≥с≥в) спец≥альних грошових фонд≥в, з ¤ких зд≥йснюютьс¤ виплати
страхувальникам грошових кошт≥в в обумовлених розм≥рах у раз≥ настанн¤ певних
под≥й (страхових випадк≥в).
ѕопит на страхов≥ послуги зумовлюЇтьс¤ тим, що в економ≥чних суб'Їкт≥в
(юридичних та ф≥зичних ос≥б) пост≥йно ≥снуЇ загроза настанн¤ ¤кихось
неспри¤тливих, а то й катастроф≥чних под≥й, що призвод¤ть до значних ф≥нансових
втрат (смерть, хвороба чи зв≥льненн¤ з роботи члена с≥м'њ, прац¤ ¤кого була
основним джерелом доходу; загибель майна в≥д пожару; авар≥¤ автомоб≥л¤ тощо).
ѕокрити ц≥ втрати з поточних доход≥в практично неможливо, накопичувати дл¤
цього кошти через депозитн≥ рахунки теж дуже складно. —трахуванн¤ Ї найб≥льш
виг≥дним в≥дшкодуванн¤м таких втрат, оск≥льки сума його може бути б≥льшою
страхових внеск≥в.
« розвитком ≥ ускладненн¤м техн≥ки, технолог≥њ, пог≥ршенн¤м еколог≥чноњ
ситуац≥њ ймов≥рн≥сть настанн¤ таких под≥й зростаЇ. “ому страховий б≥знес у
крањнах з розвинутими ринковими економ≥ками усп≥шно розвиваЇтьс¤, створюючи
банкам потужну конкуренц≥ю в боротьб≥ за заощадженн¤ населенн¤.
—трахов≥ компан≥њ умовно под≥л¤ютьс¤ на компан≥њ страхуванн¤ житт¤ ≥ компан≥њ
страхуванн¤ майна та в≥д нещасних випадк≥в. ћетоди роботи у них однаков≥:
продаючи страхов≥ пол≥си, вони моб≥л≥зують певн≥ суми кошт≥в, ¤к≥ розм≥щують у
дох≥дн≥ активи. « доход≥в в≥д цих актив≥в вони покривають своњ операц≥йн≥
витрати, одержують прибутки. « моб≥л≥зованих кошт≥в ц≥ компан≥њ створюють
резерви дл¤ виплати в≥дшкодувань при настанн≥ страхових випадк≥в. ¬≥дм≥нн≥сть
м≥ж ними пол¤гаЇ в способах розм≥щенн¤ моб≥л≥зованих кошт≥в у дох≥дн≥ активи.
омпан≥њ з≥ страхуванн¤ житт¤ мають можлив≥сть досить точно визначити
коеф≥ц≥Їнт смертност≥ населенн¤ ≥ спрогнозувати на ц≥й п≥дстав≥ розпод≥л своњх
виплат за страховими пол≥сами в час≥. ÷е даЇ њм можлив≥сть переважну частину
своњх резерв≥в розм≥щувати в довгостроков≥, найб≥льш дох≥дн≥ активи - обл≥гац≥њ
та акц≥њ корпорац≥й, заставн≥, довгостроков≥ депозити тощо. омпан≥њ з≥
страхуванн¤ майна та в≥д нещасних випадк≥в страхують в≥д випадк≥в, настанн¤
¤ких значно менш прогнозоване, н≥ж смертн≥сть населенн¤. “ому вони не можуть
розм≥щувати своњ резерви в так≥ ж активи, ¤к компан≥њ з≥ страхуванн¤ житт¤, а
змушен≥ обмежуватис¤ переважно короткостроковими ц≥нними паперами (державними,
мун≥ципальними) ≥ т≥льки частково ≥нвестувати в довгостроков≥ обл≥гац≥њ чи
акц≥њ.
—трахов≥ компан≥њ у розвинутих крањнах моб≥л≥зують величезн≥ ф≥нансов≥ ресурси ≥
Ї головними постачальниками довгострокових кап≥тал≥в на грошовому ринку. р≥м
довгострокових ц≥нних папер≥в, вони можуть вкладати своњ ресурси в ≥потечн≥
позики, в довгостроков≥ позики п≥д заставу нерухомост≥ тощо.
—траховий б≥знес в ”крањн≥ спочатку теж розвивавс¤ досить ≥нтенсивно. ≥льк≥сть
страхових компан≥й у середин≥ 90-х рок≥в нав≥ть перевищувала к≥льк≥сть
комерц≥йних банк≥в. ѕроте страхов≥ компан≥њ з≥ткнулис¤ з тими ж труднощами, що
й банки. ≈коном≥чна криза р≥зко скоротила попит на страхов≥ послуги, а хрон≥чна
≥нфл¤ц≥¤, слабк≥сть банк≥вськоњ системи, нерозвинут≥сть ринку ц≥нних папер≥в
створюють велик≥ труднощ≥ щодо збереженн¤ моб≥л≥зованих кошт≥в ≥ розм≥щенн¤ њх
у дох≥дн≥ активи. “ому в останн≥ роки страхов≥ компан≥њ почали згортати св≥й
б≥знес, а к≥льк≥сть њх пом≥тно скорочуЇтьс¤.
ѕенс≥йн≥ фонди - це спец≥ал≥зован≥ ф≥нансов≥ посередники, ¤к≥ на догов≥рн≥й
основ≥ акумулюють кошти юридичних ≥ ф≥зичних ос≥б у ц≥льов≥ фонди, з ¤ких
зд≥йснюють пенс≥йн≥ виплати громад¤нам п≥сл¤ дос¤гненн¤ певного в≥ку. «а
механ≥змом функц≥онуванн¤ вони нагадують компан≥њ страхуванн¤ житт¤. ” них
внески у фонд зд≥йснюютьс¤ систематично прот¤гом тривалого часу, в результат≥
чого накопичуютьс¤ велик≥ суми грошового кап≥талу. ќск≥льки строки виходу на
пенс≥ю в≥дом≥, фонду легко спрогнозувати розм≥ри пенс≥йних виплат в час≥ ≥
в≥дпов≥дно розм≥стити в≥льн≥ кошти в довгостроков≥ дох≥дн≥ активи. Ќими можуть
бути корпоративн≥ обл≥гац≥њ, акц≥њ, державн≥ ц≥нн≥ папери, довгостроков≥
кредити. Ќад≥йне та дох≥дне розм≥щенн¤ кошт≥в фонду Ї запорукою його усп≥шного
функц≥онуванн¤. «а рахунок додаткових доход≥в вони не т≥льки покривають своњ
операц≥йн≥ витрати, а й виплачують пенс≥њ понад суми пенс≥йних внеск≥в.
ѕенс≥йн≥ фонди бувають державн≥ та приватн≥. ƒержавн≥ фонди, ¤к правило, створюютьс¤
за ≥н≥ц≥ативою центральних ≥ м≥сцевих орган≥в влади. ¬клади до них зд≥йснюютьс¤
шл¤хом нарахувань на зароб≥тну плату вс≥х чи певних категор≥й прац≥вник≥в, або
ж в≥драхувань з в≥дпов≥дних бюджет≥в. “ому й розм≥щенн¤ кошт≥в цих фонд≥в
зд≥йснюЇтьс¤ переважно в державн≥ ц≥нн≥ папери.
ѕриватн≥ пенс≥йн≥ фонди створюютьс¤, ¤к правило, за ≥н≥ц≥ативою певних ф≥рм,
страхових компан≥й тощо дл¤ виплат пенс≥й та допомог своњм прац≥вникам. ошти
њх формуютьс¤ за рахунок в≥драхувань ≥з зароб≥тноњ плати прац≥вник≥в, в≥драхувань
з прибутку при його розпод≥л≥, з доход≥в в≥д розм≥щенн¤ кошт≥в в активи.
ѕриватн≥ фонди можуть ≥снувати ¤к самост≥йн≥ структури, а можуть управл¤тис¤
самими корпорац≥¤ми, що њх створили, чи за њх дорученн¤м комерц≥йними банками,
трастовими чи страховими компан≥¤ми. ѕереважна частина кошт≥в цих фонд≥в
розм≥щуЇтьс¤ в ц≥нн≥ папери тих ф≥рм, що њх створили. “ому вони нер≥дко
д≥стають можлив≥сть контролювати сам≥ ф≥рми-засновники.
Ћомбарди - ф≥нансовий посередник, що спец≥ал≥зуЇтьс¤ на видач≥ позичок
населенню п≥д заставу рухомого майна. ошти ломбард≥в формуютьс¤ ≥з внеск≥в
засновник≥в, прибутку в≥д його д≥¤льност≥, виручки в≥д реал≥зац≥њ заставленого
майна. ¬они можуть користуватис¤ також банк≥вським кредитом. ¬≥дносини м≥ж
ломбардами та позичальниками оформл¤ютьс¤ спец≥альними документами (ломбардними
квитанц≥¤ми), ¤к≥ мають статус угоди м≥ж сторонами, що даЇ п≥дстави в≥дносити
ломбард до групи догов≥рних ф≥нансових посередник≥в.
Ћ≥зингов≥ компан≥њ - ф≥нансов≥ посередники, що спец≥ал≥зуютьс¤ на придбанн≥
предмет≥в тривалого користуванн¤ (транспортних засоб≥в, обладнанн¤, машин тощо)
та передач≥ њх в оренду ф≥рмам-орендар¤м дл¤ використанн¤ у виробнич≥й
д≥¤льност≥, ¤к≥ поступово сплачують њх варт≥сть прот¤гом визначеного строку
(5-10 ≥ б≥льше рок≥в). ќформл¤ютьс¤ л≥зингов≥ угоди договорами оренди. –есурси
л≥зингових компан≥й формуютьс¤ з власного кап≥талу та банк≥вських позичок.
ќсоблив≥стю л≥зингового посередництва Ї те, що в ньому кредитуванн¤
зд≥йснюЇтьс¤ в товарн≥й форм≥ ≥ маЇ довгостроковий характер, що дуже зручно дл¤
позичальник≥в. ¬ ”крањн≥ л≥зинг розвинутий слабо, проте маЇ гарн≥ перспективи в
умовах економ≥чного зростанн¤, особливо в с≥льському господарств≥, малому та
середньому б≥знес≥.
‘акторингов≥ компан≥њ (фактори) - ф≥нансов≥ посередники, що спец≥ал≥зуютьс¤ на
куп≥вл≥ у ф≥рм права на вимогу боргу. ÷≥ права ≥снують, ¤к правило, у вигл¤д≥
деб≥торських рахунк≥в за поставлен≥ товари, виконан≥ роботи, надан≥ послуги.
—плату по цих рахунках при настанн≥ строк≥в одержуЇ факторингова компан≥¤. ќформл¤Їтьс¤
така операц≥¤ спец≥альним договором м≥ж фактором та його кл≥Їнтом, що продаЇ
своњ вимоги.
‘акторинг Ї складною ф≥нансовою операц≥Їю, в ¤к≥й поЇднуютьс¤ елементи
кредитуванн¤ з посередницькими послугами. “ому дох≥д в≥д факторинговоњ операц≥њ
формуЇтьс¤ з двох частин - з процента на виплачену кл≥Їнту суму та ком≥с≥ю, ¤ка
розраховуЇтьс¤ на суму куплених у кл≥Їнта розрахункових документ≥в. —трок
такого кредиту досить короткий, тому р≥вень процента по ньому невисокий. ќднак
велик≥ суми плат≥жних документ≥в, що купуютьс¤, та ст¤гуванн¤ ком≥с≥њ на всю њх
суму забезпечують достатн≥ доходи, щоб розвивати цей б≥знес. “ак≥ компан≥њ
звичайно створюютьс¤ при банках ≥ широко користуютьс¤ позичками цих банк≥в дл¤
зд≥йсненн¤ своњх операц≥й. ќкрем≥ банки самост≥йно виконують так≥ операц≥њ дл¤
своњх кл≥Їнт≥в.
¬ ”крањн≥ факторинговий б≥знес почав активно розвиватис¤ в 1990-1992 pp.
—початку банки надавали факторингов≥ послуги, а пот≥м було створено к≥лька
факторингових компан≥й. ѕроте з поглибленн¤м плат≥жноњ кризи цей б≥знес став
надзвичайно ризикованим ≥ був згорнутий. ” перспектив≥ можливе його
в≥дродженн¤, але масштаби розвитку будуть залежати в≥д стану плат≥жноњ
дисципл≥ни в економ≥ц≥ та в≥д розвитку короткострокового банк≥вського кредиту
на плат≥жн≥ потреби кл≥Їнт≥в типу овердрафт.
≤нвестиц≥йн≥ ф≥нансов≥ посередники. ≤нвестиц≥йн≥ фонди (банки, компан≥њ) - це
ф≥нансов≥ посередники, що спец≥ал≥зуютьс¤ на управл≥нн≥ в≥льними грошовими
коштами ≥нвестиц≥йного призначенн¤. ¬они спочатку акумулюють грошов≥ кошти
др≥бних приватних ≥нвестор≥в шл¤хом випуску власних ц≥нних папер≥в, а пот≥м
розм≥щують њх в акц≥њ ≥нших корпорац≥й та в державн≥ ц≥нн≥ папери.
≤нвестиц≥йн≥ фонди, акумулюючи велик≥ обс¤ги кап≥тал≥в, спроможн≥ забезпечити
високий р≥вень профес≥йного управл≥нн¤ ними, над≥йний захист в≥д кредитних
ризик≥в та високий р≥вень дох≥дност≥ за своњми ц≥нними паперами - акц≥¤ми,
≥нвестиц≥йними сертиф≥катами тощо.
Ќад≥йн≥сть ≥нвестиц≥йних фонд≥в забезпечуЇтьс¤ передус≥м високим р≥внем
диверсиф≥кац≥њ актив≥в. «аконодавство окремих крањн нав≥ть обмежуЇ частку
актив≥в фонд≥в, що припадаЇ на одну компан≥ю. Ќаприклад, у —Ўј њм заборонено
вкладати в акц≥њ одного п≥дприЇмства б≥льше ¤к 5% своњх актив≥в. ѕод≥бн≥
обмеженн¤ ≥снують у ‘–Ќ та ≥нших крањнах.
ƒоходи фонд≥в формуютьс¤ з див≥денд≥в ≥ процент≥в за ц≥нними паперами, ¤к≥ Ї в
њхн≥х портфел¤х, та з курсовоњ р≥зниц≥ цих папер≥в. ¬итрати фонд≥в визначаютьс¤
виплатами доход≥в за власними ц≥нними паперами та зм≥нами њх курсових р≥зниць.
≤нвестиц≥йн≥ фонди бувають к≥лькох вид≥в: в≥дкритого типу, закритого типу,
взаЇмн≥ фонди грошового ринку. јкц≥њ фонд≥в в≥дкритого типу њх власники мають
право продати самому фонду, ¤кий зобов'¤заний њх викупити. јкц≥њ фонд≥в
закритого типу продаютьс¤ т≥льки на вторинному ринку. ¬заЇмн≥ фонди в≥дкритого ринку
характерн≥ тим, що власники њх акц≥й можуть у певних сумах виписувати чеки на
рахунок фонду в банку. “ому ц≥ акц≥њ одночасно "працюють" ¤к чековий
≥ ¤к високодох≥дний депозит, що робить так≥ фонди дуже привабливими дл¤
≥нвестор≥в.
” розвинутих крањнах ≥нвестиц≥йн≥ фонди Ї могутн≥ми ф≥нансовими структурами, що
в≥дчутно конкурують з великими банками, страховими компан≥¤ми. –озвиток њх
безпосередньо пов'¤заний з розвитком середнього класу в крањн≥, з≥ зростанн¤м
його заощаджень та ≥нвестиц≥йних уподобань. якраз через вказан≥ фонди цей клас
може зручно ≥ виг≥дно реал≥зувати своњ ≥нвестиц≥йн≥ можливост≥. ¬ ”крањн≥
под≥бн≥ фонди не в≥д≥грають в≥дчутноњ рол≥ на грошовому ринку. ƒл¤ њх розвитку
немаЇ достатн≥х передумов:
* немаЇ того середнього класу, ¤кий формуЇ масового др≥бного ≥нвестора,
готового в≥ддати своњ заощадженн¤ ¬ управл≥нн¤ ≥нвестиц≥йним фондам;
* сам≥ ≥нвестиц≥йн≥ фонди не мають можливостей диверсиф≥-ковано розм≥стити
моб≥л≥зован≥ кап≥тали в над≥йн≥ та високодо-ходн≥ активи у зв'¤зку з
нерозвинен≥стю фондового ринку.
‘≥нансов≥ компан≥њ мають ту характерну особлив≥сть, що моб≥л≥зован≥ звичайним
дл¤ ≥нвестиц≥йних посередник≥в шл¤хом (через продаж своњх ц≥нних папер≥в) кошти
направл¤ють у позички ф≥зичним та юридичним особам дл¤ придбанн¤ товар≥в виробничого
чи споживчого призначенн¤. “ак≥ компан≥њ спец≥ал≥зуютьс¤ на видач≥ кредит≥в
населенню дл¤ роздр≥бноњ куп≥вл≥ товар≥в народного споживанн¤; на кредитуванн≥
куп≥вл≥ товар≥в певних вид≥в у певних виробник≥в чи торговельних компан≥й,
наприклад автомоб≥л≥в у компан≥њ "‘орд", мебл≥в у магазинах
конкретноњ торговоњ ф≥рми тощо; на кредитуванн≥ торговельних орган≥зац≥й п≥д
продаж ними товар≥в з в≥дстрочкою платежу та ≥н. ƒо групи ф≥нансових компан≥й
можна в≥днести також л≥зингов≥ та факторингов≥ компан≥њ, оск≥льки вони певною
м≥рою кредитують плат≥жн≥ потреби своњх кл≥Їнт≥в.
редити ф≥нансових компан≥й переважно Ї короткостроковими ≥ невеликими за
розм≥рами. “ому активи њх досить диверсиф≥-кован≥, що спри¤Ї послабленню
кредитних ризик≥в ≥ захисту ≥нтерес≥в њх вкладник≥в. ѕлат≥жне спр¤муванн¤
кредит≥в цих компан≥й спри¤Ї прискоренню реал≥зац≥њ товар≥в та послуг, що
позитивно впливаЇ на економ≥чне зростанн¤. “ому послуги ф≥нансових компан≥й
користуютьс¤ сталим попитом у крањнах з розвиненими ринковими економ≥ками. “ам
ц≥ компан≥њ активно конкурують ≥з банками, особливо у сфер≥ споживчого кредиту.
¬ ”крањн≥ ф≥нансов≥ компан≥њ не набули розвитку з тих же причин, що й
≥нвестиц≥йн≥ фонди. ќсобливо в≥дчутно впала дов≥ра до них п≥сл¤ краху в
1993-1994 pp. р¤ду трастових компан≥й, що завдало великих збитк≥в населенню.
редитн≥ кооперативи (товариства, сп≥лки) - це посередники, що працюють на
кооперативних засадах ≥ спец≥ал≥зуютьс¤ на задоволенн≥ потреб у кредит≥ своњх
член≥в, переважно п≥дприЇмств малого ≥ середнього б≥знесу будь-¤коњ форми
власност≥, фермерських та домашн≥х господарств, ф≥зичних ос≥б. –есурси њх
формуютьс¤ шл¤хом продажу пањв своњм членам, ст¤гуванн¤ з них спец≥альних
внеск≥в, одержанн¤ позичок у банках, одержанн¤ доход≥в в≥д поточноњ д≥¤льност≥.
¬ окремих крањнах таким кооперативам дозволено в≥дкривати дл¤ своњх член≥в
ощадн≥, депозитн≥ та ≥нш≥ спец≥альн≥ рахунки, кошти на ¤ких теж формують њх
ресурсну базу.
ћоб≥л≥зован≥ кошти розм≥щуютьс¤ передус≥м у коротко- та еередньостроков≥
позички своњм членам - п≥д проценти, нижч≥ в≥д банк≥вських. Ќе розм≥щен≥ в
позички кошти товариства можуть збер≥гати на дох≥дних депозитах у банках чи
≥нвестувати в короткостроков≥ ц≥нн≥ папери з високою л≥кв≥дн≥стю.
р≥м позичок, кредитн≥ кооперативи можуть надавати своњм членам ≥нш≥ послуги -
консультац≥йн≥, брокерськ≥, випускати кредитн≥ картки, установлювати касов≥
автомати тощо. оло послуг, ¤к≥ надають кредитн≥ товариства, поступово
розширюЇтьс¤, наближаючись до кола послуг, ¤к≥ надають комерц≥йн≥ банки. ѕроте
наб≥р базових банк≥вських операц≥й вони не можуть виконувати ≥ тому на них не
поширюютьс¤ норми банк≥вського законодавства.
¬ ”крањн≥ кредитн≥ кооперативи (товариства) розвинут≥ слабо, перебувають на
стад≥њ зародженн¤. ’оча Ї дан≥, що вже функц≥онуЇ близько 250 кредитних сп≥лок,
роль њх на грошовому ринку мало пом≥тна, обс¤ги њх сукупних актив≥в становл¤ть
близько 10 млн грн. ÷е по¤снюЇтьс¤ в≥дсутн≥стю економ≥чноњ та правовоњ бази дл¤
розвитку кредитноњ кооперац≥њ. ѕереважна частина населенн¤ ”крањни перебуваЇ в
"пролетаризованому" стан≥, маЇ м≥зерн≥ ≥ нестаб≥льн≥ доходи, не може
займатис¤ самост≥йною господарською д≥¤льн≥стю ≥ тому не може стати суб'Їктом
кредитних в≥дносин. Ќав≥ть мережа кас взаЇмодопомоги, ¤ка функц≥онувала при
профсп≥лках за час≥в рад¤нськоњ влади ≥ була досить широкою, зараз ≥стотно
скоротилас¤.
ѕоштовх до прискореного формуванн¤ кредитноњ кооперац≥њ в ”крањн≥ може дати
прискоренн¤ розвитку малого ≥ середнього б≥знесу, приватизац≥¤ земл≥, розвиток
приватного та орендного с≥льськогосподарського виробництва, кооперац≥њ в ≥нших
сферах економ≥ки - споживчоњ, житловоњ, збутовоњ тощо.
¬узька спец≥ал≥зац≥¤, р≥зноман≥тн≥сть ≥нструмент≥в, умов та метод≥в моб≥л≥зац≥њ
≥ розм≥щенн¤ грошових кошт≥в робл¤ть сферу функц≥онуванн¤ небанк≥вських
ф≥нансових посередник≥в дуже спри¤тливою дл¤ ф≥нансових новац≥й, дл¤
розробленн¤, випробуванн¤ ≥ запровадженн¤ нових ф≥нансових ≥нструмент≥в. ƒосить
сказати, що багато з розгл¤нутих вище структур виникли ≥ набули широкого
розмаху лише в XX ст. ≤ цей процес не зак≥нчивс¤. ƒинам≥чний розвиток
економ≥ки, грошового ринку ≥ ф≥нансового менеджменту зумовить по¤ву нових
ф≥нансових ≥нструмент≥в та посередник≥в. ѕроцес розвитку традиц≥йних ф≥нансових
посередник≥в ≥ по¤ва нових неминуче зачепить ≥ ”крањну. ѕроте це стане можливим
лише за умов:
* прискоренн¤ ринковоњ трансформац≥њ економ≥ки;
* п≥двищенн¤ монетизац≥њ економ≥ки до р≥вн¤ розвинутих крањн; *суттЇвого
п≥двищенн¤ р≥вн¤ ≥ ¤кост≥ житт¤ основноњ маси населенн¤;
* дос¤гненн¤ реальноњ макроеконом≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ та пост≥йноњ стаб≥л≥зац≥њ
нац≥ональних грошей.
