12.2. ѕќ’ќƒ∆≈ЌЌя “ј –ќ«¬»“ќ ќћ≈–÷≤…Ќ»’ ЅјЌ ≤¬
ѕочатки банк≥вськоњ д≥¤льност≥ с¤гають час≥в —тародавнього ¬авилону, коли храми
приймали вклади на збер≥ганн¤ ≥ видавали позички п≥д проценти, беручи у
кл≥Їнт≥в письмов≥ зобов'¤занн¤ чи заставу. јналог≥чн≥ операц≥њ, а також грошов≥
розрахунки зд≥йснювалис¤ у —тародавн≥й √рец≥њ жрец¤ми, храмами ≥
м≥н¤йлами-трапезитами, а у —тародавньому –им≥ - менсар≥¤ми. « пад≥нн¤м –имськоњ
≥мпер≥њ занепали ≥ початки банк≥вського ремесла. –озвиток виробництва ≥
торг≥вл≥ у середн≥ в≥ки призв≥в до в≥дродженн¤ банк≥вництва. ” 1171 р. був
заснований банк ¬енец≥њ, а у XIV-XV ст. банк≥ри вже були потужною сусп≥льною
силою. ” багатьох крањнах ™вропи банки виникли завд¤ки розвитку торг≥вл≥. ¬они
створювалис¤ купц¤ми дл¤ збер≥ганн¤ грошей ≥ зд≥йсненн¤ розрахунк≥в. ”
подальшому банк≥вська справа набуваЇ ≥нтенсивного розвитку й удосконаленн¤.
ѕовноц≥нн≥ грош≥ в банк≥вських операц≥¤х поступово вит≥сн¤ютьс¤ борговими
розписками, записами на рахунках. « розписок, ≥менних1 вексел≥в виростаЇ
банкнота, розширюютьс¤ застосуванн¤ чек≥в, практика безгот≥вкових розрахунк≥в,
що призводить до розвитку "жиробанк≥в". редитуванн¤ значною м≥рою
залишаЇтьс¤ в руках приватних банк≥р≥в-лихвар≥в.
ѕотужним поштовхом дл¤ актив≥зац≥њ й удосконаленн¤ банк≥вського б≥знесу став
розвиток кап≥тал≥стичного виробництва. Ѕатьк≥вщиною класичного кап≥тал≥зму, ¤к
в≥домо, Ї јнгл≥¤, тому саме там найперше почали складатис¤ основи ≥ принципи
банк≥вськоњ справи в њњ сучасному розум≥нн≥. ѕершим великим акц≥онерним банком,
¤кий широко розгорнув комерц≥йне кредитуванн¤, був јнгл≥йський банк, за ним р¤д
≥нших.
як≥сно новим етапом у розвитку банк≥вських операц≥й став перех≥д в≥д
д≥¤льност≥, що базуЇтьс¤ передус≥м на ем≥с≥њ банкнот, наданн≥ позичок з власних
кошт≥в, до кредитуванн¤ за рахунок залучених кошт≥в у форм≥ кл≥Їнтських
вклад≥в. ѕр≥оритетними стають посередництво у платежах ≥ кредитуванн≥. Ўвидко
розвиваютьс¤ пасивн≥ операц≥њ - збиранн¤, залученн¤ в≥льних кошт≥в у населенн¤,
п≥дприЇмц≥в, торговц≥в, що зумовлюЇ розширенн¤ активних операц≥й, ≥ передус≥м
"торг≥вл≥ грошима" (виг≥дного њх розм≥щенн¤) з метою одержанн¤
прибутку. ¬ласний кап≥тал банк≥в втрачаЇ перв≥сну функц≥ю джерела активних
операц≥й ≥ слугуЇ передус≥м фондом, ¤кий гарантуЇ вклади кл≥Їнт≥в ≥
платоспроможн≥сть банк≥вськоњ установи.
–азом ≥з розвитком функц≥й зростають ≥ сам≥ банки ¤к особлив≥ кап≥тал≥стичн≥
п≥дприЇмства. ” XVII ст. з'¤вл¤ютьс¤ банки у форм≥ акц≥онерних товариств, а
наприк≥нц≥ XIX ст. у розвинутих кап≥тал≥стичних крањнах акц≥онерн≥ банки
займають пров≥дн≥ позиц≥њ. ѕ≥д впливом концентрац≥њ виробництва у промисловост≥
р≥зко посилилась концентрац≥¤ банк≥в. ¬она в≥дбувалась шл¤хом ≥нтенсивного
зростанн¤ великих банк≥в, об'Їднанн¤ банк≥в, а також поглинанн¤ одних банк≥в
≥ншими. Ќа початок XX ст. у б≥льшост≥ кап≥тал≥стичних крањн пров≥дн≥ позиц≥њ в
кредитн≥й систем≥ зайн¤ли к≥лька г≥гантських банк≥в, ¤к≥ нал≥чували сотн≥ ф≥л≥й
(в≥дд≥лень) ≥ мали т≥сн≥ зв'¤зки з промисловими монопол≥¤ми. ≤ зараз у крањнах
з розвинутою ринковою економ≥кою концентрац≥¤ банк≥в дуже висока.
” сучасних умовах банки зах≥дних крањн виконують важливу роль у ф≥нансуванн≥
держави, розм≥щенн≥ обл≥гац≥й державних позик. ” де¤ких крањнах (‘ранц≥њ,
≤тал≥њ та ≥н.) держава волод≥Ї спец≥ал≥зованими комерц≥йними банками. ≤снують
р≥зн≥ форми державного регулюванн¤ банк≥вськоњ системи, ≥нод≥ держава бере на
себе гарантуванн¤ банк≥вських депозит≥в ≥ позичок. ” 70-80 роки XX ст. набула
швидкого розвитку м≥жнародна д≥¤льн≥сть великих банк≥в. ѕор¤д з
м≥жнац≥ональними корпорац≥¤ми в промисловост≥ та ≥нших галуз¤х з'¤вилис¤
нац≥ональн≥ банк≥вськ≥ монопол≥њ, ¤к≥ д≥ють переважно за межами крањни
базуванн¤. “ак≥ банки мають назву транснац≥ональних (“ЌЅ). ƒ≥¤льн≥сть “ЌЅ маЇ
р≥зн≥ форми, що визначаютьс¤ нац≥ональними традиц≥¤ми, законодавством тощо.
¬иникають також багатонац≥ональн≥ угрупованн¤, до ¤ких вход¤ть велик≥ банки
р≥зних крањн, тобто утворюютьс¤ консорц≥уми. « концентрац≥Їю банк≥в пов'¤зана
тенденц≥¤ до њх ун≥версал≥зац≥њ - розширенн¤ великими банками кола операц≥й.
”н≥версал≥зац≥¤ поЇднуЇтьс¤ з процесом спец≥ал≥зац≥њ банк≥в. ќбидв≥ ц≥
тенденц≥њ пост≥йно взаЇмод≥ють. —еред спец≥ал≥зованих банк≥в вид≥л¤ютьс¤
≥нвестиц≥йн≥, ощадн≥, зовн≥шньоторговельн≥, с≥льськогосподарськ≥, ≥потечн≥
тощо.
Ѕанки в≥д≥грають важливу роль у сусп≥льств≥. ¬они забезпечують передачу
грошового кап≥талу з≥ сфер накопиченн¤ у сфери використанн¤. «авд¤ки банкам д≥Ї
механ≥зм розпод≥лу ≥ перерозпод≥лу кап≥талу за сферами ≥ галуз¤ми виробництва.
Ѕанки забезпечують економ≥ю сусп≥льних витрат об≥гу ≥ рац≥онал≥зац≥ю вс≥х
процес≥в об≥гу товар≥в ≥ кап≥тал≥в, спри¤ють подальшому зростанню концентрац≥њ
виробництва ≥ кап≥талу. „ерез банки моб≥л≥зуютьс¤ велик≥ кап≥тали, необх≥дн≥
дл¤ ≥нвестиц≥й, розширенн¤ виробництва. –оль банк≥в суттЇво зм≥нюЇтьс¤ в умовах
дальшого розвитку ринковоњ економ≥ки. ¬они стають надзвичайно важливими
сусп≥льними ≥нституц≥¤ми, в≥д д≥¤льност≥ ¤ких значною м≥рою залежить економ≥чне
благополучч¤ держави, крањни в ц≥лому ≥ кожноњ людини зокрема. ‘ункц≥њ банк≥в
все б≥льше виход¤ть за меж≥ простого ф≥нансово-кредитного посередництва. ¬они
стають важливим механ≥змом проведенн¤ державноњ грошово-кредитноњ пол≥тики, а
через нењ - впливу на вс≥ основн≥ економ≥чн≥ процеси в сусп≥льств≥. ѕор¤д з
традиц≥йними банк≥вськими операц≥¤ми (кредитуванн¤м, розрахунками) розвиваютьс¤
нетрадиц≥йн≥. ÷е насамперед банк≥вськ≥ послуги, серед ¤ких ч≥льне м≥сце
пос≥дають трастов≥, гарант≥йн≥, консультативн≥ та ≥н.
